O_Lavrador - (3871) 426

N.o 426 (3871) JUNHO 2010 ЧЕРВЕНЬ 2010

BOLETIM INFORMATIVO DA SOCIEDADE UCRANIANA DO BRASIL

Інформативний бюлетень Українського Товариства Бразилії Al. Augusto Stellfeld, 795 - CEP 80410-140 Curitiba - Paraná - Brasil - Fone/Fax: (41) 3224-5597 - e-mail: [email protected]

Victor Pinchuk eleito entre as 100 pessoas mais influentes no mundo

Em sua sétima edição, a revista "Time" elegeu as 100 pessoas mais influentes do mundo. A lista foi dividida em quatro categorias: líderes, heróis, artistas e pensadores. Na sétima posição, categoria Pensadores (Thinkers) aparece o ucraniano Victor Pinchuk.

PÁGINA 14

49º Festival Folclórico e de Etnias do Paraná

Julho de 2010

Teatro Guaíra Programação completa.

PÁGINA 13

Tavriya vence e conquista Copa da Ucrânia

A equipe do Tavriya Simferopol venceu o Metalurh Donetsk por 3 a 2 na prorrogação e conquistou o título da Copa da Ucrânia.

PÁGINA 15

У Києві пройшла офіційна церемонія зустрічі Президентів

України та Росії

У Києві відбулася офіційна церемонія зустрічі Президента України Віктора Януковича та Президента Російської Федерації Дмитра Медведєва.

СТОРІНКА 10 11

МУЗЕЇ І ЦЕРКВА БУДУТЬ СПІВПРАЦЮВАТИ

КИЇВ – У Міжнародний день музеїв, 18 травня, Національний Києво-Печерський заповідник почав презентаційну програму для того, щоб всі бажаючі могли ознайомитись з багатою історичною спадщиною заповідника.

СТОРІНКА 03

Український фільм "Щастя моє" зробив фурор у Каннах

19 травня, уперше в історії Канського фестивалю на цьому найбільшому світовому кінофорумі було показано фільм, що представляє Україну, "Моє щастя" режисера Сергія Лозниці.

СТОРІНКА 04

http://portal.ukranews.com/uk/news/culture/2010/05/16/18771

2 ХЛІБОРОБ – ЧЕРВЕНЬ 2010 N.o 426 (3871) JUNHO 2010

Календар – Calendário

09 ЧЕРВЕНЬ - junho

Святий Єфрем Сирійський

Святий Єфрем Сирійський

народився у місті Нисибії у Сирії. Був учнем

нисибійського єпископа св. Якова, з яким побував у 325 році на

Вселенському Соборі в Нікеї. Пізніше Єфрем поселився у печері серед скель міста Едесси, де вів

надзвичайно суворе життя.

Він не був затворником, а займався всіма церковними справами в Едессі і мав дуже великий вплив на людей. У 373 році Єфрем закінчив своє богоугодне життя, хоч є відомості, що він помер 379 року. Його святі мощі спочивають у церкві в Едессі. Папа Венедикт XV у 1920 році проголосив св. Єфрема Учителем Церкви.

Св. Єфрем був великим проповідником, марійським поетом, пояснювачем Святого Письма й відважним оборонцем Христової віри. Його молитву "Господи і Владико життя мого" у нашій Церкві відмовляють з поклонами на богослуженнях у часі Великого посту. São Efrém da Síria Efrém nasceu por volta do ano 306 na cidade de Nisibis (atual cidade turca de Nusaybin, na fronteira com a Síria). Em seus escritos Efrém sugere que ambos os seus pais faziam parte da crescente comunidade cristã na cidade, embora hagiógrafos mais tarde escrevessem que seu pai era um sacerdote não cristão, opondo-se a formação cristã que o filho recebeu de sua a mãe, por esta razão, Efrém foi batizado apenas aos 18 anos, e se tornou um discípulo do bispo Jacob, que o ordenou diácono. Em 363 Nisibis foi cedida para a Pérsia, uma grande perseguição aos cristãos começou, e Efrem levou um êxodo dos fiéis para Edessa (atual Iraque), estabeleceu-se em uma caverna entre as pedras de Edessa. Levava uma vida muito rigorosa, comendo pão de cevada e legumes, dormindo sobre a terra nua onde ele escreveu a maioria de

seus trabalhos espirituais. Ali fundou uma escola teológica de Edessa. Efrém escreveu homilias, hinos e poesias. Ajudou a introduzir o uso de hinos no culto público, rendendo-lhe o título de a “Harpa do Espírito Santo”. Mais de quatrocentos hinos composto por Efrém ainda existem. Efrém aplicou à poesia e aos hinos litúrgicos um caráter didático e catequístico para difundir durante as festas litúrgicas da Igreja a doutrina cristã. Estes hinos estão cheios de rico imaginário poético, elaborado a partir de fontes bíblicas, da tradição popular, e das outras religiões e filosofias. Seu estilo era "profundamente contemplativo" com um "olho para o símbolo místico" e seria chamado a lectio divina, no ocidente. Efrém escreveu exclusivamente no idioma siríaco, mas as traduções de seus escritos existentes em armênio, copta, georgiano, grego e eslavo. Ele também mostrou que a poesia não é apenas um veículo válido para a teologia, mas é em muitos aspectos superior ao discurso filosófico com a finalidade de fazer teologia. Efrém é venerado como um exemplo de disciplina monástica na parte oriental do cristianismo.

Há estudos modernos que vêem Efrém como um defensor das mulheres na igreja, além de grande devoção a Nossa Senhora, citadas em letras de poesias, Efrem escreveu canções espirituais especificamente para as mulheres cantarem nos corais de igreja, um fato inovador na época, e as canções tiveram grande sucesso.

No ano 370 Efrém viajou até a Cesaréia, onde ocorreu o encontro histórico com o bispo Basílio Magno.

Efrém morreu em 09 de junho 373 em Edessa (no atual Iraque), seu túmulo encontra-se no mosteiro arménio, Der Serkis, a oeste de Edessa.

Em 05 de outubro de 1920 o Papa Bento XV declarou São Efrém como Doutor da Igreja.

“As virtudes são formadas por meio da oração. A oração preserva a esperança. A oração

suprime a raiva. Oração impede as emoções de orgulho e inveja. Oração chama na alma o Espírito

Santo, e eleva o homem para o céu.”

“As Escrituras, e o próprio Cristo, são como uma ponte fornecida pelo amor de Deus sobre um abismo, que "separa" Deus de suas criaturas, em

razão da natureza da diferença entre o ser de Deus e do ser do homem. “

“As Escrituras são o equivalente a um espelho, que Deus criou para o olho da mente,

onde Deus pode ser „visto‟ ”

São Efrém da Síria

N.o 426 (3871) JUNHO 2010 ХЛІБОРОБ - ЧЕРВЕНЬ 2010 3

Києві представили науковий щоквартальник «Духовні студії»

Керівник бюро зі зв‟язків з органами державної влади Патріаршої курії о. Роман Небожук привітав від УГКЦ авторів наукового щоквартальника «Духовні студії» з виходом у світ першого числа часопису. Видання «Духовні студії» 29 квітня презентували під час круглого столу в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова. За словами авторів часопису, щоквартальник «Духовні студії» покликаний долучити читача до надбань світової культури, збагатити знаннями з історії релігій, а відтак допомогти сприймати світ у його духовному різнобарв‟ї. Як зазначив ректор Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова Віктор Андрущенко, ознайомлення з теологічними аспектами різних віровчень буде сприяти толерантності, віротерпимості та порозумінню у суспільстві. Серед матеріалів першого числа видання опублікована стаття видатного українського вченого, світлої пам‟яті професора Ярослава Дашкевича «Проблеми дослідження історії Української Греко-Католицької Церкви нового і новішого періодів». Щоквартальник «Духовні студії» видається філософами-релігієзнавцями Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова та іншими спеціально запрошеними науковцями як поліконфесійне наукове видання і розрахований передусім на працівників освіти. Засновниками часопису виступили НПУ ім. Драгоманова, Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв та історичний клуб «Планета». Авторами проекту є знані науковці і митці, зокрема, доктор філософських наук, член-кореспондент НАН України, академік Академії педагогічних наук України Віктор Андрущенко, доктор філософських наук, професор Віктор Бондаренко, доктор філософських наук, заслужений діяч науки і техніки України Володимир Бех, доктор філософських наук, професор Олександр Саган, кандидат історичних наук, заслужений журналіст України Анатолій Денисенко і заслужений діяч мистецтв України Василь Туркевич. Серед 57 членів редакційної колегії видання бачимо імена письменників і громадських діячів Івана Драча та Бориса Олійника, доктора філософських наук, академіка НАН України, директора інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України Мирослава Поповича,

доктора історичних наук, ректора Дипломатичної академії України при МЗС України Бориса Гуменюка, а також доктора історичних наук, професор, ректора Полтавського педагогічного університету ім. В. Короленка, академіка Академії педагогічних наук України Володимира Пащенка. Автори «Духовних студій» висловили готовність надавати можливість розповідати про себе на шпальтах часопису представникам конфесій, з тим щоб читачі отримували достовірну інформацію безпосередньо «з перших рук». Це, на думку творчого колективу, сприятиме виданню у здобутті ним визнання серед студентів та викладачів-релігієзнавців, а також розширить читацьку авдиторію «Духовних студій» за рахунок вірян, які виявляють інтерес до питань сучасних міжцерковних стосунків, історії та перспектив розвитку теологічної, філософської і церковно-соціальної думки. Учасники круглого столу з нагоди презентації нового видання висловили сподівання, що часопис «Духовні студії» стане майданчиком для спілкування між представників різних віросповідань, та запропонували залучити до роботи редакційної колегії також і представників богословських академій, які користуються авторитетом серед світської наукової спільноти Україні.

Департамент інформації УГКЦ, 03.05.2010

МУЗЕЇ І ЦЕРКВА БУДУТЬ СПІВПРАЦЮВАТИ

КИЇВ – У Міжнародний день музеїв, 18

травня, Національн

ий Києво-Печерський заповідник

почав презентаційну програму для того, щоб всі бажаючі могли ознайомитись з багатою історичною спадщиною заповідника. Відкрив захід віце Прем'єр-міністр України Володимир Семиноженко. У рамках заходу ще 11 великих музеїв України були інформаційно представлені на своєрідній виставці музеїв, повідомляє кореспондент РІСУ Олександр Бойко. Головна мета акції заповідника – привернути увагу громадськості до тієї спадщини, про яку часто забувають українці, тож як відзначає директор заповідника Марія Громова: «На музейних працівників лежить (продовження на стор. 04)


обов'язок популяризувати ці скарби. Часто самі українці не цікавляться тими скарбами, які зберігаються в наших музеях. Це матеріальна культура, яка допомагає долучитися до історії краще за будь-які підручники, про це не можна забувати. У рамках нашого дійства, у всіх 11 музеях пройдуть такі дійства-презентації, де будуть представлені всі музеї, щоб всі дізналися, що можна побачити не тільки в Києві, але і по всій Україні. Також у наших планах зробити виставку тих предметів лаври, які були у сховищах і ніколи не виставлялися». Відкрив презентацію Митрополит Київський Володимир (УПЦ). Він сказав про важливість спільної роботи Церкви та музеїв: «Церква і музей потрібні один одному. Не завжди наші відносини були гладкими, часто складалися обставини, які не сприяють спільній роботі, відбувалося штучне відчуження один від одного, частіше за все, через ідеології. І Церкви, і музеї несуть відповідальність за виховання патріотичних почуттів. Церква вдячна музею за те, що збереглися важливі для Церкви сакральні речі. Церква також розуміє відповідальність, що лежить на ній, так як це вже стало національним надбанням. Я думаю, що прийшов час дружби між музеєм і Церквою». Віце Прем'єр-міністр України Володимир Семиноженко зазначив важливість спільної роботи музеїв і Церкви: «нарешті настав час спільної роботи музею і Церкви. Ми будемо цьому допомагати, тому що музей – це збереження історії, а Церква – сама історія». У рамках музейного дійства почала свою роботу художня виставка «Київська Русь –відлуння історії» у лаврській галереї «Неф», де сучасні художники виставили свої роботи, пов'язані з історичними місцями Київській Русі.

RISU, 20.05.2010

Український фільм "Щастя моє" зробив фурор у Каннах

19 травня, уперше в історії Канського фестивалю на цьому найбільшому світовому кінофорумі було показано фільм, що представляє Україну, "Моє щастя" режисера Сергія Лозниці. Демонстрація кінострічки відбулася в рамках головної конкурсної програми в залі Люм'єр Кінопалацу. Зі слів продюсера фільму Олега Кохана, фільм справив на всіх приголомшуюче враження й нікого не залишив байдужим. Усі звернули увагу на гарну режисерську й операторську роботу. Уже зараз навколо фільму склалася

атмосфера зацікавленості багато в чому завдяки "сарафанному радіо", оскільки в Каннах працюють більш як 4 тисячі журналістів. Прем'єрі передувала традиційна червона доріжка. Першими на неї ступили учасники знімальної групи - Лозниця й Кохан, ще один продюсер - Хайно Декерт, актори Віктор Немець і Ольга Шувалова. Серед гостей на прем'єрі також були актор Богдан Ступка та міністр культури України Михайло Куліняка.

"Мій фільм присвячений

проблемі корупції", - сказав Лозниця на прес-конференції. Сюжет картини побудований на історії шофера

вантажного автомобіля, який заблудився. У стрічці діють

численні персонажі зі своїми історіями й

пристрастями. Водночас фільм шокує критичним поглядом на дійсність. Зазначимо, "Моє щастя" - перша художня ігрова стрічка Сергія Лозниці, який до цього знімав лише документальні фільми. Своє вміння помічати навіть незначні деталі режисер вирішив перенести й у художнє кіно. Низка ЗМІ зазначає, що показ на Канському фестивалі картини "Моє щастя" ознаменував прихід у світовий ігровий кінематограф нового й дуже цікавого режисера. У кулуарах кінофоруму вважають, що його фільм здатний конкурувати за найвищі нагороди фестивалю. "Це настільки непростий і неоднозначний фільм, що результат непередбачений", - обережно відповів Кохан із приводу шансів фільму на головний приз фестивалю - "Золоту пальмову гілку".

(“ukranews”, 19.05.2010)

Da Ucrânia veio o filme mais impressionante deste 63.º festival. “My Joy”, Minha Alegria, embora o sentido mais exato, segundo o próprio diretor, seja Minha Felicidade. Você ouve histórias terríveis sobre a Rússia pós-comunista, controlada por mafiosos que herdaram o aparelho coercitivo do antigo regime. O filme de Sergei Loznitsa é sobre isso. Ele é o primeiro diretor ucraniano a participar da seleção de Cannes, em mais de seis décadas de festival. Minha Felicidade é seu primeiro filme. Loznitsa era documentarista - seu filme se constrói nas bordas da ficção e do documentário.

Офіційний плакат Канського

кінофестивалю

http://portal.ukranews.com/uk/news/culture/2010/05/16/18771


Num certo sentido, pode-se dizer que Loznitsa segue um procedimento parecido com o de Takeshi Kitano, mas sem fazer cinema de gênero, como o autor japonês. Os russos de Loznitsa se entredevoram, e como animais selvagens, mas tudo faz sentido. Seu filme apresenta um retrato devastador do país. Começa com um corpo sendo encoberto pelo concreto e, depois, pela terra, para não deixar vestígios do crime. Prossegue com um caminhoneiro que dá carona a um estranho, que lhe conta, como, no final da grande guerra, ele teve de matar, tentando voltar para casa (e virou pária por isso). Sob o comunismo ou, agora, o capitalismo de Estado, a corrupção e a violência são as mesmas. Os personagens vão morrendo, sendo mortos, e as histórias se sucedem, no mesmo diapasão. Sem fazer cinema de gênero, Loznitsa fez o grande filme de horror de Cannes neste ano. E My Joy é muito bem-feito. O autor assume a influência de Alexander Sokúrov, que se manifesta na sua maneira de utilizar o tempo e também nesse registro documentário com quer flagra tudo o que ocorre ao redor de seus personagens.

(Luiz Carlos Merten - O Estado de S. Paulo 20.05.2010)

Центральний Провід ОУН(д) на основі матеріалів аналітичного відділу ОУН(д) констатує не дружнє поглинання провідних підприємств України російським капіталом. Основною метою діяльності російського капіталу є повернення України до сфери безумовного контролю Росії, що призведе до втрати економічної та політичної самостійності. Оскільки вище керівництво України не тільки самоусунулося, але і активно сприяє цьому процесу:

Звертаємося до представників всіх верств підприємництва стати на заваді галопуючій економічній окупації. Від нині визначальним при прийнятті управлінських рішень повинні стати національні економічні інтереси України.

Русскій бізнес в Україні – на правах господаря

Огляд процесів поглинання української економіки російським бізнесом

Аналіз здійснено аналітичним відділом Міжнародної організації: «Об‟єднання

Українських Націоналістів(державників)» та фахівцями ГО «Українська справа».

Проникнення російського капіталу в Україну розпочалося з середини дев‟яностих років минулого

століття. Прихід російських інвесторів тоді вітався посткомуністичними кадрами України, оскільки на

першому етапі вони не мали чітко виокремлених

цілей, окрім отримання прибутку, створення нових робочих місць, інвестування вітчизняної економіки,

тощо. Умовно можна виділити три етапи

проникнення російського бізнесу в Україну:

1. 1995- 2002 роки – активне проникнення у паливно – енергетичний комплекс та у друковані й електронні

ЗМІ; 2. 2002 – 2004 роки – розширення обсягу інвестицій у

машинобудування, електроенергетику та

інформаційні технології; 3. 2005 – 2009 роки – інтерес до ключових галузей

вітчизняної економіки: чорної металургії та фінансової сфери.

4. У 1998-2002 роках російські інвестори викупили контрольні акції та встановили контроль за трьома

найбільшими, сучасними українськими

нафтопереробними заводами – Лисичанським, Херсонським та Одеським. Кременчузький

нафтопереробний завод опинився у власності російських бізнесменів ще у 1994 році. До сьогодні

Росія намагається створити міжнародний Консорціум ,

щоб поглинути українську газотранспортну систему (ГТС). Національна Комісія України з регулювання

електроенергетики у 2008 році надала ліцензію дочірній компанії російського «Газпрому» - «Газпром

збут Україна», тобто дозвіл на збут газу на внутрішньому ринку України. Ліцензію було видано на

5 років, обсяг поставок газу складає 7,5 млрд. куб.

газу протягом одного року, що складає 10% усього внутрішнього ринку України. За підрахунками деяких

експертів в результаті такої поступливості росіянам, згодом може занепасти вітчизняна компанія

«Нафтогаз України», тобто вона буде витіснена із

внутрішньоукраїнського ринку газу. 5. У 2009 році російський капітал контролював 40%

проектних потужностей української нафтопереробки. Залежність України від російської нафтової сировини

залишається критичною. У 1998 -2002 роках російські

інвестори установили контроль за над трьома чвертями вітчизняних автозаправочних станцій.

Російський бізнес контролює 80% паливно-мастильних матеріалів України.

6. У 2001-2009 рр. російський капітал повністю проковтнув алюмінієву галузь України Миколаївський

та Запорізький алюмінієві комбінати перейшли у

власність російських бізнесменів. Російський капітал захопив гірничорудну

промисловість України (Інгулецький НЗК), він же контролює видобування титану. Російська компанія

«Русал» придбала «Донецьмкміськгаз»,

«Харківгаз»,»Харківміськгаз»,»Дніпрогаз» та «Криворіжгаз».

7. Російській «Альфа-Груп» належить українські енергетичні об‟єкти «Центроенерго» та

«Дніпроенерго». (продовження на стор. 06)


8. Російська фінансова група «Лужніки» володіє в Україні – (далі наводимо процент акцій підприємств,

що належать «Лужнікам»:

(«Херсонобленерго»- (94,5%), Черновціобюленерго»-(21,9%), «Закарпаттяобленерго» -(18,7%),

«Хмельницькобленерго» -(11,7%), «Кіровоградобленерго» - (90%), Житомиробленерго»

- (91,6%), «Севастопольобленерго» - (37,3%),

«Одесаобленерго»-(37,6%),«Харківміськгаз»-(20,0%). 9. Російський капітал контролює транспортне

машинобудування України. Російські бізнесмени стали власниками надзвичайно важливих для України

підприємств: заводу по виробництву вантажних

автомобілів «КРАЗів», Білоцерківським виробником автомобільних шин - комбінатом «Росава». Російські

підприємці, брати Ігор та Олег Чуркіни придбали в Україні Чорноморський суднобудівний завод,

Львівський автобусний завод, «Чорноморський машинобудівний завод», «Миколаївський

машинобудівний завод», « Дніпродзержинський

машинобудівний завод», «Львівський завод гідромеханічних передач», «Запорізьке АТП

№12327», Малярно-ізоляційне підприємство «Радуга», «Чорноморбутсервіс», мебельну фабрику

«Чорномормеблі».

10. Російський олігарх і стратег фінансово – промислової групи «Енергетичний стандарт», а також

основний спонсор Компартії України, Константин Григоришин контролює Запорізький

трансформаторний завод, «Запорізький кабельний завод», «Насосенергомаш», Дніпроспецсталь», ВАТ

«Сумське машинобудівне науково-виробниче

об‟єднання ім. Фрунзе» - ( отримуючи щорічного прибутку близько 102,4 млн. грн. на рік), а також

володіє контрольним пакетом акцій «Укррічфлоту». Окрім цього, Константин Григоришин володіє 40%

пакетів акцій у п‟яти українських Обленерго.

11. Російська «Смарт - груп», холдинг «Метінвест» спільно з українськими підприємцями «СМК» та

фінансовою групою «Приват» володіють Інгулецьким Гірничо- Збагачувальний Комбінатом(ГЗК), Південним

ГЗК, Макївський металургійний завод,

«Кривбасвзривпром». 12. Корпорація «Русский алюміній» придбала в

Україні: ЗАТ «Титанова апатитна компанія», «Миколаївський глиноземний завод», «Побузький

феронікелевий комбінат», «Запорозький алюмінієвий комбінат», «Укрграфіт» (Запоріжжя), «Інтерсплав»

(м. Свердловськ Луганської області).

13. Російська компанія «Ренова» викупила Українську титано-апатитну компанію (70% акцій),

«Дніпропетровський завод стрілочно-колійного господарства» (24,5%), ВАТ «Артемівський завод з

обробки кольорових металів».

13. Московська група «Лужники» володіє 9% акцій «Нікопольського заводу феросплавів» та придбала

завод «Дніпроспецсталь». Російська компанія «Северсталь» володіє 60%+ 1

акцій українського підприємства «Дніпрометиз». 14. Російська компанія «Рособоронекспорт» (ВСМПО-

АВИСМА) – ВСМПО-АВИСМА Україна володіє 51,1%

акцій одного із найбільших у світі виробника титану, - українського підприємства «екс – СЕТАБ» Нікополь.

15. Московське підприємство «МАІР» придбало такі українські підприємства:«Вінницявтормет»,

«Житомирвтормет»,»Миколаїввтормет»,»Харківвторм

ет», «Херсонвтормет», «Черкасивтормет». Російське підприємство РАО ЕЄС придбало в Україні ЗАТ

«Руком» (постачання вугілля та електроенергії). 16.Російські підприємці, брати Ігор і Олег Чуркіни

придбали «Нікопольський завод сталевих труб»,

«Стальпром», та контрольний пакет акцій "Нікопольського південнотрубного заводу».

17. Московська фінансова група «Альянс» володіє 25% акцій «Херсонського нафтопереробного заводу».

18. Московський «Газпром» володіє такими

українськими підприємствами, як –то: «Рівнеазот», «Кримський содовий завод», «Кримський титан».

19. Московські концерни «ТНК –ВР» Альфа груп, «РЕНОВА» володіють Лисичанським

нафтопереробним заводом. Російська корпорація «Лукойл» володіє Одеським нафтопереробним

заводом та 25% «Карпатнафтохім»

20. Московська фінансова група «Альянс» , російські корпорації «Лукойл» і «ТНК –ВР» володіють

величезними мережами автозаправних станцій на теренах України.

21. Російська фірма АФК «Система» придбала в

Україні «Севастопольський рибоконсервний завод», Ялтинський та Очаківський рибокомбінати.

22.Московська фірма «ВИММ-БИЛЛЬ-ДАНН) придбала у власність «Харківський молококомбінат»,

«Київський молокозавод №3». 23. Російська фінансова група «Юнімілк» придбала в

Україні молокозавод - ВАТ «Галактон», ДП «Галактіс»,

ВАТ «Кременчузький місьмолокозавод». 24. Московське підприємство «Нутритек» є

власником «Хорольського молочноконсервного комбінату».

25. Російська корпорація «Титан» володіє «Київським

картонним комбінатом». 26. У 2002 році російський оператор мобільного

зв‟язку МТС «проковтнув» український мобільний зв'язок «UМC». А пізніше російська телекомунікаційна

група – «Альфа – Груп» придбала 40,1% акцій ВАТ

«Київстар», що належали українському оператору, а також викупила контрольний пакет акцій українського

телекомунікаційного концерну «Квазар – Мікро». Російські інвестори мають наміри придбати велетень

українського зв‟язку «Укртелеком». Тоді увесь український державний зв'язок, перейде до рук

російських бізнесменів.

27. Російський капітал встановив повний контроль над стратегічними суднобудівними компаніями

України. За деякими оцінками російські інвестори контролюють 70% суднобудівних стратегічних

компаній України й 60% - торгового суднобудування.

28. Російський капітал прагне здобути авіабудівну та машинобудівні галузі України. Не припиняються

пропозиції російських бізнесменів купити в Україні «Турбоатом», «Заря – Машпроект» . Як відомо,

«Луганськтепловоз», велетенськими зусиллями було повернуто Україні.

29. У 2007 році російський «Євраз - Груп» придбав

акції гірничо - металургійного комбінату «Приват», а російська «Смарат – груп» разом з «Метівест» стає


монорітарним акціонером найбільшої сталеварної коксохімічної та гірничодобувної компаній в Україні.

30. 40% російських інвестицій в Україні

сконцентровано у Київській області та у м. Київ. Так, наприклад, контрольні пакети акцій

«Київенергохолдингу» належать Давиду Жванії й Миколі Мартиненку. Вважається , що російський

капітал складає значну частину активів

«Київенергохолдингу». Давід Жванія й Микола Мартиненко викупили контрольні пакети акцій

«Київмлин», «Київхліб», «Київенерго», «Київгаз», «Київводоканалу» . Кажуть, що мерія Леоніда

Черновецького підготувала великий список столичних

комунальних підприємств, включаючи столичні ЗМІ, що невдовзі будуть продані російським бізнесменам.

Деякі експерти вважають, що російський бізнес на Київщині займається операціями з купівлі-продажу

української землі. 31. Адже земля на Київщині дорожчає з кожним днем.

Рекреаційні території на березі Дніпра ( згадаймо

Шевченкове, «садок вишневий біля хати…) – сущий рай для московського капіталу. Вкладення активів у

землю Київщини вважається надзвичайно вигідним бізнесом, що приносить велетенські прибутки.

32. Російському капіталу сьогодні належить

найбільших 12 українських банків, а також значна частина страхових компаній, що мають чисто

українські назви. Доля російського капіталу в українській банківській системі орієнтовно складає

25%. 33. Особливо небезпечним є проект переведення

розрахунків за російські енергоносії з долара на

рубль. Зміцнення рубля відносно гривні на 1% призведе до відтоку з України до Росії валюти обсягом

300 мільйонів доларів. 34. Певна частина російського бізнесу в Україні

інтегрована з Чорноморським флотом Російської

Федерації у Севастополі. І це не зважаючи на те, що Чорноморський Флот РФ вважається чисто військовою

структурою. Російські комерційні фірми, інтегровані до Чорноморського Флоту РФ займаються переважно

здачею землі в оренду, будівництвом,продажем

деяких товарів та навіть здачею у суборенду радіочастот.

35. УПЦ Московського патріархату перетворилася у фінансово могутню церкву, що зміцнюється за

рахунок спонсорських внесків російських бізнесменів. УПЦ Московського патріархату не тільки тісно

пов‟язана з вітчизняною політичною елітою, але й з

великим російським бізнесом в Україні, лобіюючи економічні інтереси Росії у середовищі української

влади. 36. Офіційна статистика України не може об‟єктивно

інформувати суспільство про справжні обсяги

присутності російського капіталу в Україні. Адже частина російських капіталів інвестується в українську

економіку за тіньовими схемами. Серед таких корупційних, тіньових механізмів слід назвати:

- Участь російських підприємств у безальтернативному приватизаційному конкурсі;

- Розмивання контрольного пакета акцій державних

компаній України шляхом емісії;

- Приватизація шляхом доведення українських підприємств до банкрутства;

- Використання у приватизації офшорних компаній.

Окрім того, значні обсяги російського капіталу надходить до України з офшорних зон (Кіпр,

Британські Віргінські острови, Сінгапур й таке інше ). Реальні обсяги такого тіньового капіталу не може

визначити офіційна статистика. Значна частина

«Українських акціонерних товариств з обмеженою відповідальністю» це замаскована назва російських

фірм , що підконтрольні Москві. Втім, визначити точні розміри обсягу російського тіньового капіталу в

Україні неможливо.

37. Присутність російського бізнесу відчутна в Українському готельному бізнесі, роздрібній торгівлі,

туристичному підприємництві, маркетингу , що дія на принципах мережі. Ситуація така: практично на усіх

ринках збуту дешевих товарів і послуг в Україні нині задіяні представники російського малого та

середнього бізнесу.

38. Російський капітал фінансово підтримує російськомовні ЗМІ в Україні. Так, віце – президент

російської компанії «Євразхолдинг» Валерій Хорошковський є співвласником українського

телеканалів «Інтер» та НТН, «Кіно-ТВ», «Музика -

ТВ», «Мегаспорт», Телеканалів К-1 та К-2. Російський бізнес в Україні фінансує видання газети

«Комсомольська правда в Україні», «Ізвестія в Україні» , «Комерсант - Україна» , «Аргументи і

факти», журнали: «Експерт-Україна», «Капітал», «Ділова столиця», «Влада грошей», «Гастроном»

інформаційну агенцію «Інтерфакс

» , а також та сотні інших ділових і популярних періодичних видань.

39. Російський книговидавничий бізнес захопив переважну частину українського книжкового ринку.

Російських бізнесменів Україна цікавить як потужній

ринок збуту дешевих , масового поширення естрадного «ширпотребу» та «маскультур». В Україні

створена широка мережа магазинів російської книги, а також мережу розпродажу відео- дискет, де

записані популярні пісні російських естрадних

співаків. Такий бізнес приносить значні прибутки. Політичні ризики українства у зв’язку з

домінуванням московського капіталу Як відомо, домінування капіталу однієї

«національності», незалежно від того з якої країни він надходить, створює серйозну загрозу для

економічного суверенітету країни-донора. У нашому

випадку – для України. Як відомо, політика – це концентроване віддзеркалення економіки. Українську

економіку нині неможливо назвати незалежною, отже й політику також. Русскій бізнес в Україні повністю

контролюють «силовики» з кремлівської адміністрації,

чи іншими словами «російський чекістський бізнес». Саме вони висувають ідею зміцнення СНД та

поступову інтеграцію України в систему російського економічного простору. Росія намагається отримати

контроль над стратегічними українськими об‟єктами, котрі можна з успіхом інтегрувати до складу

російських транснаціональних компаній чи

використовувати при поновленні замкнутих (продовження на стор. 08)


технологічних циклів радянських часів. Отже Кремль буде захищати інтереси російського бізнесу в Україні,

а російський бізнес – Кремлівські інтереси на теренах

української держави. Залучення іноземних інвестицій в Українську

економіку кожен громадянин може лише вітати. Втім, це мало стосується іноземних інвестицій російського

походження. Вливаючи свої капітали в українську

економіку російські бізнесмени намагаються використати їх як важіль політичного тиску для зміни

на користь Росії внутрішньої політики та зовнішньополітичного курсу України. Так, російські

інвестори діючи в упряжці з Кремлем та спираючись

на «п‟яту колону» в Україні намагаються встановити російський контроль над стратегічними

підприємствами й галузями промисловості нашої держави. Саме через проросійські політичні партії

ведеться пропаганда супроти євроатлантичного вибору України, гальмується європейський вектор

розвитку нашої держави, виношуються плани щодо

запровадження російської мови, як другої державної, пролонгація терміну базування Чорноморського

флоту Російської Федерації у Севастополі, всупереч національним інтересам України. Російські підприємці

не вважають Україну своєю Батьківщиною, а

розглядають її лише як територію для ведення вигідного бізнесу Вони довго й уперто намагалися

знайти в Україні політичну силу - (так звану «п‟яту колону»), що слухняно виконуватиме їх стратегічну

мету - перетворення нашої Батьківщини в колонію Росії. Зрештою такою політичною силою стала ПР. Ця

партія внутрішньої імперської агентури, що прийшла

до влади в Україні і яка не є для них будь-якою цінністю. Прагнення Української Нації до відновлення

своєї державності, до демократичних перетворень, до зміцнення суверенітету, для цієї категорії нашого

суспільства мало що означає. Знаходячись у теплих

облаштованих кабінетах вони прагнуть лише до власного збагачення та якомога швидшого

відновлення імперії. Від цього формуються їхні основні наміри - якомога скоріше встигнути вичавити

з України якнайбільше власної економічної вигоди,

встигнути набити коштами свої кишені до часу повернення «этой территории» назад у власність її

колишнього володаря. Серед членів ПР чимало українців .Це духовні зрадники українства. Не

забуваймо, що видатний борець за волю індійського народу Махатма Ганді колись попереджав:

«Інтелігенція вихована колонізаторами – найбільша

загроза для індійського народу». А український пророк Тарас Шевченко називав таких українців

«дядьками отєчества чужого». Внутрішня імперська агентура – ліквідатори

України, що таки дорвалися до влади в Україні на

початку 2010 року, своєю практичною діяльністю одразу довела: вони є виконавцями відомої

геополітичної ідеології, в основі якої лежить стратегічне завдання будь – якою ціною, щоб то не

стало і у найкоротший термін ліквідувати незалежність України:

«Одним из насущнейших геополитических

требований Россиии является «собирание Империи». «Геополитическое «собирание Империи2 является

для России не только одним из возможных путей развития, одним из возможных отношений

государства к пространству, но залогом и

необходимым условием существования независимого государства, и более того независимого государства

на независимом континенте»(А.Дугин). «Процес «собирания Империи» должен изначально

ориентироваться на дальную цель, которой является

выход России к теплым морям» (А.Дугин). «Дальнейшее существование унитарной Украины

недопустимо. Эта территория должна быть поделена на несколько поясов соответственно гамме

геополитических и этнокультурных реальностей» (А.

Дугин). «Наше пространство – это территория нашей

свободы, и она сжата до возможных пределов. Третий Рим свернулся к границам Российской

Федерации, России, лишенной своей собственной Родины – Киевской Руси, территории русского

детства, полной его радостей и первых

кошмаров…Украина – это колыбель Руси, это место ее рождения и крещения, ее детства, и первых ее

подвигов. Украина – это Таврия, это Черное море, это выход к проливам, это путь к водружению Креста на

Святую Софию. Это наше прошлое и это, конечно,

наше Будущее. Вернуть Украину – это наша первая геополитическая задача, это наш Грааль, который у

нас был и которого нас лишили» (Аркадий Малер). «Политическая и економическая практика

показала насущную необходимость воссоздания политического образования – большой Европейской

Украины ( с Россией и Белоруссией) от Карпат до

Сахалина» ( Депутат Госдумы РФ Е. А. Федоров). Отже кінцева мета російських імпер –

реваншистів, спираючись на русскій капітал та внутрішню «п‟яту колону» привести до відновлення

Московської імперії і ліквідації Державності України.

Україна в небезпеці! Вихід один –Центральний Провід Міжнародної

організації: «Об‟єднання Українських Націоналістів(державників)_» закликає своїх членів та

прихильників, усіх національно свідомих громадян

України приєднуватися до протестних акцій Народного комітету захисту України!

Слава Україні!

(“ound.com”, 15 травня 2010) Павло Дорожинський

E-mail: [email protected]

Виступ Глави держави на урочистому зібранні у Національному палаці

мистецтв “Україна”

Я належу до покоління, яке народилося після війни. В реальності ми не знали, що таке підніматися в атаку чи виходити з оточення. Ми не сиділи в бліндажах, тримаючи оборону перед озвірілим ворогом, і не йшли переможним маршем на Берлін. Але Велика Вітчизняна увійшла в нашу сутність назавжди. Вона стала невід’ємною часткою нашої свідомості. Вона буквально прикипіла до нашої

mailto:[email protected]


пам’яті кров’ю, пролитою не нами, але в нас пульсуючою.

Так трапилося тому, що війна з фашизмом була не просто боротьбою добра зі злом. Це було зіткнення тектонічних плит історії, коли ціною питання стала не

перемога одних над іншими, а бути чи не бути людству.

Так трапилося через те, що ніколи до того мільйони людей не ставили свободу своїх народів вище власного життя і ніколи не йшли з такою самовідданістю захищати від загарбника не лише свою землю, а й вітчизну тих, хто потерпав від фашистської неволі.

Серед тих, хто врятував людство, були і ви, наші дорогі ветерани. Це ви, а разом з вами представники багатьох інших народів як на території Радянського Союзу, так і за його межами, зробили все можливе і неможливе, щоб подарувати прийдешнім поколінням найголовніше – можливість жити і бути вільними. Багатьох з ваших бойових побратимів – наших батьків і дідів – вже немає з нами. Час нестримно віддаляє нас від великого дня Перемоги. Але ви є свідками того, з яким колосальним ентузіазмом уся країна, і її краща частина – молодь - готуються відсвяткувати цей знаменний ювілей. І це є найкращим свідченням того, що ваш подвиг ніколи не буде забуто. Він живе і житиме в пам’яті прийдешніх поколінь, а отже у Перемоги ніколи не буде забуття.

Згадаємо сьогодні подвиги бійців і командирів, партизанів і підпільників, льотчиків і піхотинців, танкістів і саперів, артилеристів і моряків, медичних працівників, артистів фронтових концертних бригад, працівників тилу. Згадаємо всіх: від рядового до маршала.

У кровопролитних боях за Україну полягли сини багатьох народів і національностей. Для мільйонів українська земля стала останнім довічним притулком.

Братські могили по всій Україні – свідчення і нагадування тієї страшної ціни, якою заплачено за нашу свободу. Україна високо цінує внесок у перемогу союзників по антигітлерівській коаліції, антифашистів багатьох країн за їх мужність і стійкість, виявлену на фронтах та у загонах народних месників.

Пам’ятаймо про ту безкорисливу підтримку, яку надавали нам представники еміграції, усі прогресивні сили.

Єднання наших зусиль було важливим фактором перемоги.

Шановні друзі! Дорогу ціну сплатив наш народ за перемогу:

вісім, а за деякими оцінками до 10 мільйонів людських життів принесено на вівтар свободи.

Понад 6 мільйонів чоловік відправила Україна на фронти Великої Вітчизняної. Половина з них не повернулася. А з тих, хто вижив, кожен другий залишився інвалідом. Сьогодні поряд з нами лише

153 тисячі учасників бойових дій та 147 тисяч інвалідів війни.

Вони зазнали і гіркоти поразок, і трагізм відступів, оточень, полону. І безумовно радість перемог. Були визволителями народів Європи, штурмували Берлін, брали Рейхстаг.

Вічна пам’ять нашим співвітчизникам!

Дорогі ветерани! Здобута Вами Перемога проходить великі

випробування. Перемігши ворога, Радянський Союз не зміг подолати глибокі внутрішні суперечності, викликані як суб’єктивними, так і об’єктивними факторами. Колишні республіки колишнього СРСР обрали кожна власний шлях розвитку. Так було визначено Провидінням і волею народів. Однак, було б великою несправедливістю намагатися переписувати історію, підлаштовувати її під ідеологічні потреби тих, хто бачить у Незалежності лише спосіб задовольнити власні політичні забаганки.

У цьому зв’язку хочу сказати Вам, що Українському народу вдалося звільнитися від влади політиканів, які були готові перетворити 65-річчя Перемоги на звичайну буденну подію. Про це красномовно свідчить їх роздратованість прагненням нового керівництва держави відсвяткувати великий ювілей спільно з тими, з ким ви йшли до Перемоги – Росією, Білоруссю та іншими народами колишнього СРСР.

Ми свідомі того, що так звані опозиціонери робитимуть все, щоб звинуватити нас у поганій підготовці до свята, у слабкій підтримці ветеранів, у ностальгії за СРСР.

Але можу вас запевнити, що ми і надалі робитимемо все, щоб повернути історії її ідентичність, а вам – заслужену повагу і підтримку держави.

Я завжди буду вам доповідати, і сьогодні хочу доповісти, що після довгих п’яти років нескінченних війн між вищим керівництвом держави, і, як результат – безпрецедентним падінням рівня життя наших людей, країна нарешті починає виходити з кризи. Створено стійку парламентську більшість, сформовано Уряд, який спільно з Президентом готовий розпочати глибинні реформи в усіх сферах життя нашого суспільства, відновлено вертикаль влади. Ми посилимо піклування про вас. Труднощі нашого сьогодення – не результат недбайливого ставлення молодшого покоління до ветеранів. Це наслідок глибокої економічної кризи, яка знекровила Україну, результат непродуманих експериментів та відсутності волі до справжніх змін.

Розраховуємо, що ваша моральна підтримка, ваш авторитет допоможуть нам у здійсненні назрілих реформ.

Невдовзі країна відчує позитивні зміни, і це буде нашою відповіддю тим, хто звинувачує нас у зраді національних інтересів. Національний інтерес України полягає в єдиному – у забезпеченні своїм громадянам гідного життя, у взаємовигідному співробітництві зі світовим

співтовариством, в тому числі – і з найближчими сусідами. Україна продовжуватиме курс на інтеграцію

в Європейський Союз і стратегічне партнерство з Росією. (продовження на стор. 10)


Шановні ветерани! Вірте, що Україна стане процвітаючою

державою. Я в цьому глибоко переконаний. А

запорукою цьому є наш народ – народ-переможець. Як Президент України я засвідчую усім вам

свою найглибшу повагу і любов, і від усього серця

бажаю доброго здоров‟я, щасливих і довгих років життя.

Честь вам і слава навіки! З великим святом Перемоги, дорогі

співвітчизники!

Прес-служба Президента України, 07.05.2010 (Подано Консульством України в Курітибі)

До 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні

Сьогодні Україна разом з усіма учасниками антигітлерівської коаліції відзначає знаменну дату у своїй історії - День перемоги та тріумфу справедливості. Ми святкуємо Перемогу у Великій Вітчизняній війні. Водночас, в цей день разом з усім світом сумуємо за мільйонами життів, які були втрачені в боях, на окупованих територіях, в концтаборах, а також знищені внаслідок нелюдської політики Гітлера. Ми віддаємо шану жертвам війни, усім, хто боровся за звільнення Вітчизни, Європейського континенту та усього світу від нацистської тиранії.

Україна заплатила надвисоку ціну за перемогу, втративши понад 10 мільйонів своїх найкращих синів та дочок. Сім мільйонів з них загинули на передовій, воюючи у підпіллі та у складі рухів опору. Більше двох мільйонів українців були перетворені на рабів у нацистських концентраційних таборах. Сотні тисяч зникли у в‟язницях. Загальна чисельність населення України скоротилася на 25 відсотків. Наша Держава зазнала жорстокого спустошення, було спалено та зруйновано сотні і тисячі міст та сіл.

Український народ був серед тих, хто не лише зазнав великих втрат під час війни, а й віддав багато сил, щоб врятувати світ від нацизму. У лавах Червоної Армії воювало понад 7 мільйонів українців, понад двом тисячам з них за роки війни було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, 29 – стали двічі Героями.

Ми пам‟ятаємо всіх, хто став на шляху нацизму. Ми пишаємося рішучістю та єднанням тих, хто протистояв злу і насильству.

Сьогодні залишилося менше третини тих, хто брав участь у цій війні. Ми ніколи не забудемо їхній подвиг. Нашим святим обов‟язком є зробити все для того, щоб українські ветерани, які вибороли свободу та незалежність нашої

Вітчизни, відчували турботу та підтримку Української Держави.

Відзначаючи 65-річницю Перемоги у Великій Вітчизняній війні, ми сповнені рішучості в недопущенні таких трагедій. Ми винесемо мудрість з уроків минулого задля мирного майбутнього прийдешніх поколінь.

Консульство України в м.Курітіба 07.05.2010

У Києві пройшла офіційна церемонія зустрічі Президентів

України та Росії

У Києві відбулася офіційна церемонія зустрічі Президента України Віктора Януковича та Президента Російської Федерації Дмитра Медведєва. Глава Української держави зустрів свого російського колегу на площі перед Адміністрацією Президента. Військовий оркестр виконав Державні гімни обох країн, Президенти обійшли стрій воїнів Почесної варти. Церемонія завершилася взаємним представленням членів офіційних делегацій України та Росії. Після церемонії зустрічі в Адміністрації Президента розпочалася зустріч Глав держав у форматі «віч-на-віч». По її завершенні під головуванням В. Януковича та Д. Медведєва відбудеться III засідання Українсько-Російської міждержавної комісії, після якого заплановано підписання двосторонніх документів.

Президенти України та Росії вшанували пам'ять загиблих у Великій Вітчизняній війні та жертв Голодоморів в Україні

Сьогодні у Києві

Президент України Віктор Янукович та

Президент Російської Федерації

Дмитро Медведєв

вшанували пам'ять загиблих у Великій Вітчизняній війні та жертв Голодоморів в Україні. Глави держав поклали вінки до Могили Невідомого солдата у Парку Слави та поставили горщики пшениці із свічками до пам‟ятного знаку Меморіалу пам‟яті жертв Голодоморів в Україні.


Відбулася церемонія підписання двосторонніх документів між Україною та Російською Федерацією

Після завершення III засідання Українсько-Російської міждержавної комісії під головуванням Президента України Віктора Януковича і Президента Російської Федерації Дмитра Медведєва відбулася церемонія підписання низки двосторонніх документів. Зокрема, Глави держав ухвалили Підсумковий протокол третього засідання Українсько-Російської міждержавної комісії. Президенти також підписали Спільні заяви: щодо удосконалення системи європейської безпеки, щодо врегулювання придністровської проблеми та з питань безпеки в Чорноморському регіоні. Також у присутності Глав держав було підписано ряд двосторонніх документів. Міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко та Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров підписали Угоду між Україною і Російською Федерацією про демаркацію українсько-російського державного кордону. Міжурядову Угоду про співробітництво в галузі використання і розвитку російської глобальної навігаційної супутникової системи ГЛОНАСС підписали Генеральний директор Національного космічного агентства України Юрій Алексєєв та Керівник Федерального космічного агентства РФ А. Пермінов. Міністр освіти і науки України Дмитро Табачник та Міністр освіти і науки РФ Андрій Фурсенко підписали Угоду між Міністерством освіти і науки України та Міністерством освіти і науки Росії про першочергові заходи з розвитку науково-освітнього співробітництва на 2010 – 2012 роки. Програму співробітництва між Міністерствами культури України та Росії на 2010 – 2014 роки підписали Міністр культури і туризму України Михайло Кулиняк та Міністр культури і туризму РФ Олександр Авдєєв. Також Голова Правління АТ «Укрексімбанк» Микола Удовиченко та Президент – Голова Правління ВАТ «Банк ВТБ» Андрій Костін підписали Угоду про міжбанківське співробітництво між АТ «Укрексімбанк» та ВАТ «Банк ВТБ».

Прес-служба Президента України

17.05.2010

Almoço do “Dias das Mães”

Promovido pelo Folclore “Barvinok” o almoço comemorativo ao “Dia das Mães” ocorreu no último dia 09 de maio no salão social da Sociedade Ucraniana do Brasil-SUBRAS.

O cardápio típico ucraniano agradou a todos os convidados. O presidente da SUBRAS, Roberto Oresten na abertura do evento, homenageou simbolicamente todas as Mães, entregando uma rosa às mães Anita Oresten e Solange Melnyk Oresten, por sua vez, o coral “Haidamake” interpretou a canção “Mnohaiá Lita”.

Prestigiaram o evento o bispo emérito Dom Efrain Krevey, embaixador Volodymyr Lákomov, cônsul Larysa Myronenko, cônsul honorário Mariano Czaikowski, Pe. Elias Marinhuk, Pe. Edson Boiko e Vitório Sorotiuk. Homenagem ao ex-combatente e despedida do Embaixador

Durante o evento, o embaixador da Ucrânia no Brasil e o Tenente Coronel Dorgival Suruagy do Nascimento Jr. representando a 5º Região Militar do Exército entregaram ao Sr. Nestor Preima, descendente de ucraniano, integrante das Forças Expedicionárias do Brasil, a medalha "65 anos da Vitória na Grande Guerra Patriótica de 1941-1945” oferecida pelo governo da Ucrânia. (Ver pag. 12 -

decreto nº 474 do presidente da Ucrânia) Da direita: Ten.Cel. Dorgival, Cônsul Mariano, Embaixador Volodymyr,V. Sorotiuk, Nestor Preima homenageadoe familiares, Dom Efrain.

Também durante o almoço o presidente da Representação Central Ucraniano-Brasileira Vitório Sorotiuk homenageou o embaixador Volodymyr Lákomov que está encerrando suas funções como embaixador no Brasil para retornar à Ucrânia e o presenteou com um dicionário.

Da Redação

Presidente Roberto Oresten homenageando ás Mães


УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 474/2010

Питання нагородження ювілейною медаллю

«65 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941 – 1945 гг.»

З метою гідного відзначення 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 років,

відповідно до Рішення Ради глав держав

Співдружності Незалежних Держав про єдину ювілейну медаль «65 лет Победы в Великой

Отечественной войне 1941 – 1945 гг.» постановляю:

1. Нагородити ювілейною медаллю «65 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941 – 1945 гг.» :

Ветеранів війни, яким Законом України «Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надано відповідний статус за участь у

Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 років, за працю в тилу у зазначений період, а також за участь у

бойових діях у війні 1945 року з імперіалістичною

Японією; Ветеранів війни, які брали участь у бойових

діях, обороні, партизанському, підпільному русі проти фашистської Німеччини та її союзників у роки Другої

світової війни, у зв'язку з цим удостоєні державних нагород колишнього Союзу РСР або України, статус

ветерана яким надано згідно із законодавством

колишнього Союзу РСР чи національним законодавством іноземної держави і які є

громадянами іноземних держав, що не входять до Співдружності Незалежних Держав.

....

7. Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ 2 квітня 2010 року

Juiz paranaense toma posse como desembargador do TRF4

O juiz federal Márcio

Antônio Rocha foi

empossado no cargo de desembarga

dor do Tribunal

Regional Federal da 4ª Região. A cerimônia, coordenada pelo presidente da corte, desembargador federal Vilson Darós, foi realizada na tarde de 26 de abril no Plenário do TRF4, em Porto Alegre.

Antes de encerrar a solenidade, Darós desejou as boas-vindas e pleno êxito na nova função, e convidou os presentes para acompanhar o descerramento da fotografia de Márcio Rocha na

Galeria de Desembargadores Federais do TRF4, localizada no saguão de entrada da corte. O retrato do novo desembargador foi descerrado por sua esposa, Haylleen Krause Rocha, e por sua mãe, Tereza Kirylovicz Rocha.

Natural de Ponta Grossa (PR), o juiz Márcio Rocha, 41 anos, se formou pela Faculdade de Direito de Curitiba em 1991. Ingressou na magistratura federal em dezembro de 1992, tendo atuado inicialmente em Uruguaiana (RS). No ano seguinte, foi para a capital do Paraná, onde atuou na 2ª Vara Federal Criminal, na Vara Federal do Sistema Financeiro da Habitação e na 3ª Vara Federal Cível.

O magistrado integrou a Turma Recursal dos Juizados Especiais Federais do Paraná, como suplente (2002 a 2004) e como titular (2004 e 2005). Foi membro suplente do Tribunal Regional Eleitoral do Paraná, na vaga destinada à Justiça Federal, entre 2004 e 2006. Também fez parte da Comissão de Altos Estudos do Conselho da Justiça Federal (CJF) que, em 2004, apresentou minuta de projeto de lei referente a um novo modelo de SFH, visando o financiamento habitacional à população de baixa renda.

Portal da Justiça Federal

26.04.2010

CAMPANHA DO AGASALHO 2010

O Setor de Assistência Social/Organização

Feminina da Sociedade Ucraniana do Brasil esta

arrecadando roupas, agasalhos, calçados e

brinquedos, para doar as famílias carentes do

interior do Estado.

As doações podem ser entregue na secretaria

ou no bar da Sociedade Ucraniana do Brasil -

Alameda Augusto Stellfeld, 795 – Curitiba, fone:

3224-5597.

Errata

Na edição do jornal O Lavrador nº 425 (3870) - correspondente a maio/2010, foi publicado na página 12, artigo “Assembléia Geral da Sociedade Ucraniana do Brasil”. Lamentavelmente publicamos “Kubliansky” como sendo o sobrenome do ex-presidente da União Agrícola Instrutiva, quando o correto é KOBYLANSKY.


Bordados da Ucrânia “Рушничок” - Parte V

Comunidade ucraniana de Maringá

Nas comemorações do 63º aniversário de fundação da cidade de Maringá, dia 10 de maio, a

comunidade ucraniana junto

com os componentes da Companhia de Dança Ucraniana “Verkhovena” marcou presença no desfile cívico-militar. Transcorrido na avenida XV de Novembro, o desfile foi prestigiado por milhares de moradores de Maringá.

Da Redação

SHOW KALENA 2010

O Folclore Ucraniano

Kalena da cidade de União da

Vitória realizará

um show no dia 19 de Junho no Cine

Teatro Luz, rua Carlos Cavalcanti, 124 - U. da Vitória. Horário: 20h00 Ingressos: R$ 15,00 Informações: (42) 3553-2975 ou 8401-2989 com Vilson José Kotviski e-mail: [email protected]

49º Festival Folclórico e de Etnias do Paraná - Julho de 2010

Teatro Guaíra Dia GRUPO FOLCLÓRICO

01 -1º Bloco – Grupo Folc. Holandês de Castrolanda

Qui - 2º Bloco – Todos os Grupos se apresentam 20:30 hs.

02 - Folclore Ucraniano Barvinok Sex 20:30 hs.

03 -1º Bloco – Grupo Folc. Italiano Ânima Dantis Sáb - 2º Bloco - Original Einigkeit Tanzgruppe 20:00 hs.

04 - 1º Bloco - Grupo Folclórico Piccola Itália Dom - 2º Bloco - Folclore Grego Neoléa do Paraná 19:30 hs.

05 – 1º Bloco – Centro Espanhol do Paraná Seg 20:30 hs.

06 - Conjunto de Canto e Dança Junak Ter 20:30 hs.

07-1 Bloco - Grupo Folkorístico Italiano Giuseppe Qua - 2º Bloco - Centro Cultural Boliviano do PR. 20:30 hs.

08 - Assoiação C. B. Nipo-brasileira de Ctba. Qui Grupo Folclórico Português Alma Lusa Guairinha - 20:30 horas

09 – Grupo Folclórico Polonês do Paraná: Wisla Sex 20:30 hs.

10 - Grupo Folclórico Ucraniano Poltava Sáb 20:00 hs.

11- CTB Querência Santa Mônica Dom 20:00 hs.

12 - Grupo Folclórico Germânico Alte Heimat Seg 20:30 hs.

13 - Grupo F. Italo Brasileiro de Santa Felicidade Ter 20:30 hs.

Fonte: “Svetlana Tkachenko”

Foto: Aurelio Mazur

mailto:[email protected]

http://www.tguaira.pr.gov.br/modules/ageventos/mostra.php?codigo=1302







Victor Pinchuk eleito entre as 100 pessoas mais influentes no mundo

Em sua sétima edição, a revista "Time" elegeu as 100 pessoas mais influentes do mundo.

A lista foi dividida em quatro

categorias: líderes, heróis, artistas e

pensadores. Na sétima posição da categoria Pensadores (Thinkers) aparece o ucraniano Victor Pinchuk, o seu perfil publicado na “Times” é de autoria do cantor Elton John:

“Victor Pinchuk entrou na minha vida através de uma descoberta de valores comuns. Junto com sua esposa Elena Franchuk, Victor fez uma parceria com a minha fundação na luta contra o HIV/SIDA no seu país natal, a Ucrânia. Organizamos um concerto musical televisionado nacionalmente na Praça da Independência em Kyiv, objetivando sensibilizar as pessoas sobre a questão dos portadores do vírus HIV e atacar o estigma que envolve a doença. Em Kyiv, descobri a dedicação apaixonada de Victor pelas artes. Ele construiu em larga escala na Ucrânia centro de arte contemporânea, onde exibiu uma seleção de fotos da minha autoria. Seu apoio às artes é ilimitado - é dele a criação da orquestra de seu país a primeira câmara privada Art Prize, que incentiva os jovens artistas ao redor do mundo. Victor tem uma fidelidade à Ucrânia que não conhece limites. Ele é um dos principais defensores para levar seu país à União Européia. Ele heróicamente luta contra o anti-semitismo, também trabalhou com Steven Spielberg sobre um filme que chama a atenção para a situação da comunidade judaica da Ucrânia durante o Holocausto. Através de seu trabalho em todos estes domínios, Victor mostra o seu amor ao nosso planeta e torna o mundo um lugar melhor para viver.”

Histórico Viktor Pinchuk é um dos maiores

empresários ucranianos. Através da participação na educação cívica, filantrópicas e organizações internacionais, fez dele um dos líderes reconhecidos na construção da Ucrânia de um novo sistema de relações entre a Ucrânia e na Europa e no mundo. V.Pinchuk nasceu 14 de dezembro de 1960 em Kyiv. Em 1983 graduou com honras na Dnipropetrovsk Metalúrgica Institute, em 1987 defendeu sua tese sobre o desenvolvimento de novas tecnologias na produção de tubos. Em 1990 fundou Interpipe Companhia para implementar seus empreendimentos inovadores em tecnologia nas fábricas de tubos de aço na ex-URSS. Em

2006 fundou EasTone - Investimento Internacional e o grupo de consultoria de investimento cujo portfólio inclui mais de 20 empresas e projetos de grande escala, incluindo Interpipe e meios de comunicação na Ucrânia e no exterior. Victor Pinchuk foi eleito para o Verkhovna Rada, em (1998-2002) e (2002-2006). Por mais de 12 anos Victor Pinchuk desenvolve e suporta uma variedade de projetos filantrópicos na Ucrânia. Em 2006, ele consolidou essas atividades no âmbito da Fundação Victor Pinchuk, que se tornou a maior organização de caridade, na Ucrânia. Orçamento do Fundo em 2008 totalizaram US 25 milhões. Entre os inúmeros projetos destaca-se: uma rede de centros modernos de "Corrente da Esperança", a cooperação com a Iniciativa Clinton, a Fundação Elton John com Elena Franchuk, Fundação Escola de Economia de Kyiv (KSE), uma cooperação com o Aspen Institute (E.U.A.), Os projetos em matéria de direitos humanos, implementado em conjunto com George Soros e o apoio da comunidade judaica local. Em 2004 fundou a Estratégia Européia de Yalta (SIM) - uma organização internacional independente que promove a adesão da Ucrânia à União Europeia. Viktor Pinchuk é membro do International Crisis Group (ICG), membro do Instituto de Economia Mundial Peterson (Peterson Institute para Economia Internacional), membro do Conselho Consultivo Internacional do Conselho da Brookings Institution (instituição de Brookings) e membro do Conselho Consultivo Empresarial Conselho de Administração da Global Business Coalition on HIV/AIDS. Em 2009, Viktor Pinchuk, recebeu o título de "cidadão honorário” de Kyiv.

Da Redação, 29.04.2010

Presidentes de Rússia e Ucrânia fecham acordos para ampliar cooperação

Kyiv- O presidente da Rússia, Dmitri Medvedev, e o da Ucrânia, Viktor Yanukovich, fecharam, dia 17 de maio, acordos para ampliar a cooperação bilateral em matéria energética, nuclear, aeronáutica e espacial, na primeira visita do chefe do Kremlin ao país. "Gostaria que nossa cooperação tivesse um caráter altamente tecnológico, (...) levando em conta o potencial de nossas economias e o fato de que são complementares", disse Medvedev, em entrevista coletiva conjunta com Yanukovich. Medvedev destacou que ambas as partes ainda devem colocar sobre o papel os acordos pactuados durante as últimas semanas, para trocas de entre US$ 35 bilhões e US$ 40 bilhões em 2010. "Devemos alcançar os US$ 100 bilhões, nível que responde à magnitude de nossas economias e ao desejo de impulsionar a cooperação", disse o

Віктор Пінчук став одним із

найвпливовіших людей світу за версією журналу Time


presidente russo, citado por agências de notícia ucranianas. Medvedev comemorou o fato de que a chegada ao poder de Yanukovich, em substituição a Viktor Yushchenko, tenha permitido o degelo nas relações entre os dois países e um aumento de 50% nas trocas comerciais este ano. O chefe do Kremlin afirmou que Rússia e Ucrânia desenharão um plano de cooperação econômica para os próximos dez anos e que ele e Yanukovich enviarão sinais aos empresários para que relancem os investimentos nos dois países. "Devemos preparar produtos que tenham alta demanda no mercado aeronáutico dentro de dez a 15 anos", disse Medvedev, que também abordou com seu colega ucraniano a possível fusão das corporações de gás russa Gazprom e ucraniana Naftogaz.

De Agencia EFE – 17.05.2010

“Lviv Fashion Week”, maior evento de moda da Ucrânia

O evento ocorreu entre os dias 20 a 23 de maio em Lviv, no Centro de Exposições

LEMERG Khmelnytskoho.

Excelentes estilistas ucranianos, bem como jovens e promissores designers exibiram suas coleções de Outono/Inverno 2010-2011. Lviv Fashion Week incluiu a mostra

de moda dos estilistas Olesya Telizhenko, Roksolana Bogutska, Liliya Litkovska e Katarzyna Bies. Na abertura oficial teve a apresentação e primeira exposição do novo projeto PAÍS "na moda" (MODNA KRAINA). Um dos objetivos do evento é apresentar a Ucrânia através da Internet para o mundo inteiro como um país vivo da moda moderna, com a ajuda da linguagem da fotografia, que é compreensível para todo mundo. O convidado de honra de Lviv Fashion Week é um excelente estilista e artista russo, o diretor-geral de Moscou Fashion House, Professor Vyacheslav Zaitsev apresentou a sua nova coleção. A coleção da Fashion Vyacheslav Zaitsev Casa foi apresentado na Ucrânia pela

primeira vez. Lviv Fashion Week é um dos principais eventos de moda na Europa Oriental. Os desfiles foram visitados por 4 mil pessoas todos os dias.

Por: Daria Yankovska -“leiamoda.com”, 20.05.2010

Tavriya vence e conquista Copa da Ucrânia

A equipe do Tavriya Simferopol venceu o Metalurh Donetsk por 3 a 2 na prorrogação e conquistou o título da Copa da Ucrânia, e ganhou uma vaga na próxima edição da Liga Europa. O time começou vencendo

com o gol de Maksym Feschuk logo a dois minutos de jogo. Kovpak marcou o segundo do Tavriya no final do primeiro tempo. No segundo, a situação se inverteu. Henrik Mkhitaryan diminuiu para o Metalurh logo no início do segundo tempo. Mário Sérgio marcou mais um e empatou o jogo em 2 a 2, faltando 15 minutos para o final do jogo. O jogo então foi para a prorrogação, quando Sasa Djurcic foi expulso pelo Tavriya. A situação do time, então parecia difícil de ser revertida. Contrariando a expectativa, Idaho marcou o gol que deu o título ao Tavriya. O time disputará a Supercopa da Ucrânia com o Shakhtar Donetsk, campeão da liga.

“Trivela.com”, 16.05.2010

Morreu Alexander Bilostinny, campeão olímpico de basquete

O ucraniano Aleksander

Mikhailovich Bilostinny,

campeão olímpico, mundial e europeu com a seleção da União Soviética, morreu dia 25 de maio, aos 51 anos

de idade, após longa luta contra um câncer pulmonar, informa o jornal Sovietsky Sport. Bilostinny nasceu em Odessa (Ucrânia), em 1959, e faleceu na Alemanha, país onde viveu nos últimos anos. O ex-pivô, que tinha 2,14m de altura, fez parte de uma das melhores gerações do basquete soviético, junto com outras lendas como Arvydas Sabonis e Rimas Kurtinaitis. O ucraniano atuou pela seleção da URSS entre 1977 e 1992, período no qual conquistou a medalha de ouro na Olimpíada de Seul 1988, e a de bronze em Moscou 1980. Além disso, foi campeão mundial em 1982 e vice em 1978, 1986 e 1990, e faturou três títulos europeus, (1979, 1981 e 1985).


EPARQUIA SÃO JOÃO BATISTA NO XVI CONGRESSO NACIONAL

EUCARÍSTICO

O Congresso foi realizado de 13 a 16 de maio em Brasília/DF.

(Por Vicente e Tati Sousa, 14.05.2010)

A celebração, dia 14, da Divina Liturgia no Rito

Católico-Oriental Ucraniano ocorrida na Paróquia Nossa Senhora do Lago em Brasília, foi

presidida por Dom Volodomer Koubetch – OSBM. Dotada de riqueza litúrgica solene, consistiu em um rito pontifical mais completo, repleto de simbolismos, incensos e músicas. Os cantos, sem a utilização de instrumentos, foram muito bem preparados e apresentados pelo Coral da Catedral São João Batista, que veio especialmente de Curitiba-PR para abrilhantar a cerimônia.

Presente no Brasil há 120 anos, a comunidade ucraniana está concentrada principalmente no centro sul do estado do Paraná e mantêm sua cultura, língua, costumes e identidade religiosa através de gerações.

O estilo do rito ucraniano é caracterizado pela beleza dos paramentos dos celebrantes e ornamentação das igrejas. O “ikonostás” é a parede de ícones, onde do lado direito fica o de Jesus Salvador e do lado esquerdo o da Mãe de Deus, separando o Santuário da Nave, onde apenas os Bispos e os Sacerdotes passam. Inês Muller, paroquiana e participante da equipe de acolhida, “a riqueza dos detalhes da solenidade, deixa a todos mais espiritualizados. A língua falada atrapalha um pouco o acompanhamento, mas as respostas cantadas criam um clima maior de intimidade com Deus”. Frei Alex – OFM, franciscano que veio dos Estados Unidos para o Congresso Eucarístico, destacou que o ritual ucraniano – apesar de não possibilitar a participação dos fiéis, como no ritual latino – é uma solenidade para destacar o Cristo Eucarístico, o que aprofunda o espiritual dos fiéis.

Chamou a atenção um casal devocionário que veio de Montes Claros para o CEN, Waldomiro e Nininha. Os dois ficaram em oração – de joelhos – durante o tempo inteiro que durou a celebração (mais de duas horas).

Confira a entrevista de Dom Volodomer Koubetch – OSBM concedida durante o Congresso no endereço:

http://www.cen2010.org.br/index.php?option=com_content&task=view&id=332&Itemid=1

Visita a Embaixada da Ucrânia

A delegação e os componentes do coral da paróquia São João Batista que participaram do Congresso Eucarístico, chefiada por Dom Volodomer Koubetch, visitaram a Embaixada da Ucrânia em Brasília.

Na Embaixada o coral interpretou a canção “Mnogii lita” e o hino Nacional da Ucrânia.

Da Redação

15° Prêmio Sangue Novo No jornalismo paranaense

O documentário “Ráz, dvá, try: Os passos da Ucrânia” produzido pelas

jornalistas Katna

Baran e Louise Possobon, ficou em

2° lugar na categoria video-

documentário do

Prêmio Sangue Novo do Jornalismo

Paranaense 2010. Nessa categoria,

foram recebidos 24

trabalhos dos alunos de jornalismo das

universidades do estado. A premiação é promovida pelo Sindicato de Jornalistas do Paraná e tem como objetivo

incentivar e reconhecer o trabalho dos futuros jornalistas. A entrega dos diplomas e troféus aconteceu

no dia 27 de maio, no Memorial de Curitiba.

O filme mostra a beleza da dança folclórica ucraniana e conta com a participação do Grupo Folclórico

Ucraniano Vesselka, de Prudentópolis-PR, do Grupo Folclórico Ucraniano Spomen, de Mallet-PR, e do Folclore

Ucraniano Barvinok, de Curitiba-PR., Grupo que as duas

jornalistas participam. O documentário destaca ainda a importância da preservação das tradições para

descendentes e simpatizantes da cultura ucraniana.

Louise Possobon

Foto: Carlos Daniel

Foto: Embaixada da Ucrânia

(Da esq.) Katna e Louise


Barvinok no Guaíra

O Folclore Ucraniano Barvinok estará se

apresentando no teatro Guaíra no dia 02 de julho

às 20:30 horas, por ocasião

do Festival Folclórico e de Etnias do Paraná que já

esta em sua 49º edição. Fundado no ano de

1930, a apresentação deste

ano terá um colorido especial, fazendo parte das comemorações dos 80 anos

de atividades. Ingressos a R$ 15,00 à venda na

secretaria.

Igreja da Ordem Adoração ao Santíssimo

No dia 09 de

junho, quarta-feira, ás 16 horas será realizada a

cerimônia de Adoração do Santíssimo, rezada no

idioma ucraniano. A

Igreja da Ordem, esta localizada na rua Mateus

Leme nº 01, Largo da Ordem, Centro, em Curitiba - fone: 3223-7545.

A cerimônia litúrgica esta sendo organizado pela

comunidade da igreja ucraniana Sagrado Coração de Jesus do bairro Abranches.

Da Redação

C U L I N Á R I A U C R A N I A N A Borstch (Sopa de beterraba)

Ingredientes: - 4 beterrabas grandes;

- 300 gr. de lombo ou costela suína defumada;

- 300 gr. de lingüiça; - folhas de louro, pimenta em

grão, sal, vinagre;

- 1 colher de sopa de cebola picada;

- 2 colheres de farinha de trigo; - 200 gr. de creme de leite.

Preparo: Cozinhar as beterrabas com casca, fazer um caldo com as carnes, ralar as beterrabas, colocar um pouco de

vinagre e acrescentar ao caldo a pimenta e o louro. Cozinhar por 30 minutos. Colocar o sal a gosto.

Á parte, misturar o creme de leite com a farinha de trigo e adicionar à sopa, fora do fogo.

Obs.: Não deixar ferver a sopa após ter colocado o

creme de leite. (Colaboração Virka Pauka Baranek)

O vídeo com a receita do Borscht sendo preparada na Ucrânia esta disponível no endereço: http://www.narod.tv/?vid=64822

Da Redação

A G E N D A

Dia 03/06 – Almoço Paróquia Nossa Senhora Auxiliadora Rua Martin Afonso, 413 - Fone: 3222-4873

Dia 06/06 – Festa Igreja do Divino Espírito Santo Rua Rio Negro, l260 – Iguaçu II Fazenda Rio Grande

Dia 09/06 – Festa Junina Igreja Nossa Senhora do Perpétuo Socorro Rua Maranhão, 475 – São Jose dos Pinhais

Dia 13/06 – Festa do Padroeiro Igreja Sagrado Coração de Jesus Rua Carmelita Cavassin,1321 - Abranches

Dia 18/06 – Costelada Catedral Ortodoxa Ucraniana São Demétrio Av. Cândido Hartmann, 1310 - Fone: 3335-5142

Dias 19 e 20/06 – Festa do Padroeiro Catedral São João Batista Rua Maranhão, 1200 – fone: 3329-3036

TUDO PASSA

Certo dia um monge percebeu a seguinte frase em um pergaminho pendurado aos pé da cama de seu mestre: “ISSO TAMBÉM PASSA”. Com a curiosidade inerente de cada ser humano, perguntou: Mestre, o que significa essa frase em cima de sua cama? O mestre responde: A vida nos prega muitas peças, que podem ser boas ou não tão boas assim, mas tudo significa aprendizado. Recebi esta mensagem de um anjo protetor num desses momentos de dor onde quase perdi a fé. Ela é para que todos os dias antes de me levantar e de me deitar possa ler e refletir, para que quando tiver um problema, antes de me lamentar eu possa me lembrar que “ISSO TAMBEM PASSA” e para quando estiver muito alegre, que tenha moderação e possa encontrar o equilíbrio, pois “ISSO TAMBEM PASSA”. Tudo na vida é passageiro assim como a própria vida, tanto as tristezas como as alegrias. Praticar a paciência e perseverar no bem e nas boas ações, ter simplicidade, fé e pensamentos positivos, mesmo perante as mais difíceis situações, é saber viver e fazer da nossa vida um constante aprendizado. É ter a consciência tranqüila e saber que todas as pessoas erram, de que o ser humano ainda é um ser em busca da perfeição, e por isso ainda sofre; é saber que se muitas vezes nos decepcionamos com pessoas é porque esperamos mais do que elas podem oferecer. Deste modo, meu amigo, todas vezes que olho para essa frase, meu coração se aquieta e a paz me invade, pois sei que “ISSO TAMBEM PASSA”.

(Colaboração: Antonio Bohatch)

http://www.narod.tv/?vid=64822


Doações para “O LAVRADOR”

Curitiba Alex Overcenko R$ 100,00 Cruz Machado João Pelepek R$ 100,00 Osasco-SP Michael Pidhorodeckyj R$ 70,00 Maringá Ewdocha Schumilianska R$ 70,00 Novo Hamburgo-RS

Alla Jancenowska R$ 70,00

A todos os nossos colaboradores os mais sinceros agradecimentos

D e u n o “ L a v r a d o r ”

Junho de 1958

A BATALHA DE KRUTY

Um dos episódios mais comoventes, mais nobre, ligado a promungação da

independência da Ucrânia, realizada no dia 22 de janeiro de 1918, foi a Batalha de Kruty, travada sete dias mais tarde, no dia 29 de janeiro do mesmo ano.

Quando a Ucrânia, por vontade de seus filhos rompeu os laços que a ligavam contra a sua vontade a São Petersburgo, à Rússia, esta respondeu com a invasão do território ucraniano por destacamentos poderosos de exército

russo, vermelho. A novel república ucraniana, ainda não teve tempo de organizar o seu exército, no momento Kyiv

dispunha sómente de uns batalhões de voluntários em fase de organização. Diante porém da violação das fronteiras da Ucrânia pelos moscovitas, como primeiro seguiu rumo as fronteiras

setentrionais da Ucrânia, o batalhão de estudantes, organizada na capital ucraniana. O encontro deu-se na estação de Kruty e o batalhão de jovens voluntários que sómente a poucos dias tinham

abandonado os bancos escolares, para expontaneamente oferecer as suas vidas nobres e palpitantes pela liberdade e

independência de sua pátria ucraniana, tombou no campo de luta, diante da superioridade do inimigo. Assim foi o batismo da Independencia da Ucrânia.

Documents

O_Lavrador - (3871) 426