ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ»

Кваліфікаційна наукова

праця на правах рукопису

ІЛЬЧЕНКО ВІКТОР АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 338.2:330.1

ДИСЕРТАЦІЯ

ДЕРЖАВНІ ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ

МЕРЕЖЕВОМУ ТЕРОРИЗМУ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.03 – економіка та управління національним господарством

Економічні науки

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,

результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

____________________________/В.А.Ільченко/ (підпис, ініціали та прізвище здобувача)

Науковий керівник

Штулер Ірина Юріївна

доктор економічних наук, професор

Дисертація є ідентичною з іншим

примірником дисертації

Учений секретар спеціалізованої

вченої ради Д 26.889.01

К.е.н. М.В. Штань

Київ – 2019

2

АНОТАЦІЯ

Ільченко В.А. Державні механізми запобігання та протидії

мережевому тероризму в економіці України. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

за спеціальністю 08.00.03 – Економіка та управління національним

господарством. – ВНЗ «Національна академія управління», м. Київ, 2019.

Дисертація присвячена вирішенню актуального науково-практичного

завдання щодо поглиблення теоретико-методологічних підходів і розробки

практичних рекомендацій щодо впровадження державних засад запобігання

та протидії мережевому тероризму в економіці України.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи аналізу впливу

мережевого тероризму на економіку» досліджено і узагальнено теоретичні

поняття, структуру, форми впливу та основні концептуальні підходи до

мережевого тероризму і національної економіки; визначено соціально-

економічне розшарування в сучасному світі як передумову виникнення

мережевого тероризму; досліджено глобалізаційні економічні процеси та

вплив на них мережевого тероризму.

Досліджено і узагальнено теоретичні поняття, структуру, форми

впливу та основні концептуальні підходи мережевого тероризму і

національної економіки. В роботі здійснено ідентифікацію сутнісної

характеристики категорій «тероризм», «мережа» та на основі цих визначень

уточнено поняття «мережевий тероризм». Встановлено, що «мережевий

тероризм» становить серйозну загрозу економічній безпеці світової

спільноти як на «вертикальному» рівні – глобальному, регіональному,

національному; так і на горизонтальному – у віртуальних секторах

економіки (фондовий ринок, грошово-кредитний тощо), а також в реальних

секторах економіки (виробництво та інші види діяльності). При цьому

відмінною його рисою є поява каскадного (обвального) ефекту, який може

3

виникати навіть при незначних терористичних актах, провокуючи негативні

явища у віртуальному секторі і серйозно підриваючи економіку країни.

На основі існуючих наукових підходів до визначення глобалізації

розвинуто та представлено хвилі соціальної нерівності, також виділено та

класифіковано ряд об’єктивних факторів, які впливають на ситуацію із

соціальною нерівністю. Зроблено висновок, що незалежно від використання

різних підходів відзначається зростаюче поглиблення соціально-

економічного розшарування під впливом процесів глобалізації. Все це

створює повну безперспективність і відчай населення, що негативно

позначається на якості трудових ресурсів і руйнує стимули працездатного

населення до продуктивної діяльності і, як наслідок непрямим способом

сприяє становленню мережевого тероризму.

В контексті дослідження впливу мережевого тероризму на

глобалізаційні економічні процеси запропоновано модель розвитку

державних засад щодо запобігання та протидії в умовах ускладнення

конкурентного середовища, що складається з п’яти взаємопов’язаних

елементів: «зовнішнє середовище», «конкурентне ринкове середовище»,

«глобалізація», «тероризм» та «національна економіка». За кожним з

виділених п’яти елементів досліджено детермінацію економічних індексів,

що визначають ефективність дій, напрями руху та забезпечують

формування економічної політики в найближчій перспективі. За характером

впливу цих індексів на національну економіку здійснено їх класифікацію за

«силою впливу».

У другому розділі «Дослідження мережевого тероризму як загрози

економічній безпеці України» здійснено дослідження впливу терористичних

актів на національну економіку та методи оцінювання економічних збитків;

проаналізовано форми, джерела і способи фінансування мережевого

тероризму; здійснено діагностику неформальних систем грошових переказів

у фінансуванні мережевого тероризму.

Досліджено вплив терористичних актів на національну економіку та

4

методи оцінювання економічних збитків. Складність в обчисленні

економічної шкоди/збитку полягає в тому, що більша частина

терористичних актів, які були зафіксовані в останні два десятиліття,

викликають каскадний характер. Відповідно, в економічному плані можна

виділити два види впливу мережевого тероризму на національну економіку:

прямий і каскадний.

Проаналізовано форми, джерела і способи фінансування мережевого

тероризму. Здійснено класифікацію джерела фінансування мережевого

тероризму: зовнішні та внутрішні. До зовнішніх джерел можна віднести

підтримку від інших держав; релігійних установ; комерційних і

некомерційних організацій; індивідів, населення і діаспор; а також

терористичних угрупувань. До джерел внутрішнього фінансування можна

віднести доходи, одержувані від легального і нелегального бізнесу, а також

інші витрати, до яких слід віднести членські внески в рамках діючої

терористичної організації і допомогу багатих терористів, які можуть бути

членами терористичної організації.

Здійснено діагностику неформальних систем грошових переказів у

фінансуванні мережевого тероризму. Проведена в дисертації діагностика

неформальних грошових переказів як джерел фінансування мережевого

тероризму дало змогу дійти висновків, що одним з основних економічних

заходів з боротьби з мережевим тероризмом є створення системи виявлення

та перекриття каналів фінансування терористичних угрупувань, в тому

числі через мережі та інші системи нелегальних грошових переказів.

У третьому розділі «Державні засади формування комплексної системи

запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці» сформульовано

та обґрунтовано концептуальні положення щодо запобігання та протидії

мережевому тероризму в економіці України; розкрито державні засади

запобігання та протидії економічним основам мережевого тероризму;

удосконалено державні імперативи протидії економічним основам

мережевого тероризму; удосконалено державний механізм запобігання та

5

протидії мережевому тероризму.

Сформульовано та обґрунтовано концептуальні положення запобігання

та протидії мережевому тероризму в економіці України. Концептуальне

бачення структуро-логічної схеми Державної програми запобігання та

протидії мережевому тероризму в економіці України визначає структуру та

ранжування дій у даному напрямку.

Розкрито державні засади запобігання та протидії економічним

основам мережевого тероризму. Розглянуто міжнародні організації та їх

діяльність в системі глобальної економічної безпеки, які визначають

інституційні та правові основи запобігання та протидії економічним

основам мережевого тероризму на глобальному і національному рівнях.

Удосконалено державні імперативи протидії економічним основам

мережевого тероризму. Встановлено, що діяльність держави щодо

подолання економічних основ мережевого тероризму повинна бути

спрямована на створення цілісної системи заходів політичного, соціально-

економічного, інформаційно-пропагандистського, організаційного,

правового, спеціального та іншого характеру, спрямованих на виявлення,

попередження та усунення причин і умов, які породжують і сприяють

мережевому тероризму та його фінансуванню.

Удосконалено державний механізм запобігання та протидії

мережевому тероризму. Він повинен містити наступні основні елементи:

політику протидії мережевому тероризму; фінансово-економічне

планування і прогнозування; облік і оцінювання фінансово-економічних

заходів; контроль за виконанням фінансово-економічних заходів стосовно

запобігання та протидії мережевому тероризму; методи управління;

фінансові важелі; інформаційне, правове і нормативне забезпечення.

Розроблені в роботі теоретико-методологічні підходи та рекомендації

щодо впровадження державних засад запобігання та протидії мережевому

тероризму в економіці України у сукупності підвищуватимуть

результативність управлінсько-економічних відносин, що виникають в

6

процесі запобігання та протидії мережевому тероризму і як наслідок

сприятимуть зростанню національної економіки в цілому.

Ключові слова: тероризм, мережевий тероризм, національна

економіка, неформальні грошові перекази, терористичний акт, механізм

запобігання та протидії мережевому тероризму, фінансування.

ANNOTATION

Ilchenko V.A. State basis of prevention and counteraction to network

terrorism in the economy of Ukraine. – Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Economics, speciality 08.00.03 –

Economics and Management of the National Economy. – National Academy of

Management – Kyiv, 2019.

The thesis is dedicated to solving the urgent scientific and practical problem

of deepening theoretical and methodological approaches and developing practical

recommendations for the implementation of the state principles for preventing

and counteracting network terrorism in the Ukrainian economy.

The first section, “Theoretical and Methodological Foundations of the

Analysis of the Impact of Network Terrorism on the Economy” studies and

summarizes the theoretical concepts, structure, forms of impact and basic

conceptual approaches to network terrorism and the national economy; identified

socio-economic stratification in the modern world as a prerequisite for the

emergence of network terrorism; The globalization economic processes and the

impact of network terrorism on them are researched.

The theoretical concepts, structure, forms of influence and the main

conceptual approaches of network terrorism and the national economy are

researched and generalized. The paper identifies the essential characteristics of

the categories “terrorism”, “network” and on the basis of these definitions the

concept of “network terrorism” is clarified. It has been established that “network

terrorism” poses a serious threat to the economic security of the world community

at a “vertical” level - global, regional, national; and on the horizontal - in virtual

sectors of the economy (stock market, monetary, etc.), as well as in real sectors of

7

the economy (production and other activities). At the same time, its distinctive

feature is the appearance of a cascade (landslide) effect, which can occur even

with minor terrorist acts, provoking negative phenomena in the virtual sector and

seriously undermining the country's economy.

Based on existing scientific approaches to the definition of globalization,

waves of social inequality are developed and presented, also a number of

objective factors affecting the situation with social inequality are also identified

and classified. It is concluded that regardless of the use of various approaches,

there is a growing deepening of socio-economic stratification under the influence

of globalization processes. All this creates the complete hopelessness and despair

of the population, which negatively affects the quality of labor resources and

destroys the incentives of the able-bodied population in productive activities and,

as a result, indirectly contributes to the development of network terrorism.

In the context of studying the impact of network terrorism on globalization

economic processes, a model is proposed for the development of state

frameworks for preventing and counteracting the competitive environment,

consisting of five interrelated elements: “external environment”, “competitive

market environment”, “globalization”, “terrorism” and "National economy". For

each of the five elements identified, the determination of economic indices that

determine the effectiveness of actions, direction of movement and provide the

formation of economic policy in the near future is studied. According to the

nature of the impact of these indices on the national economy, they are classified

according to the “impact force”.

In the second section, "The study of network terrorism as a threat to the

economic security of Ukraine", a study is made of the impact of terrorist acts on

the national economy and methods for assessing economic damage; analyzed the

forms, sources and methods of financing network terrorism; diagnostics of

informal money transfer systems in the financing of network terrorism.

The influence of terrorist acts on the national economy and methods of

assessing economic damage are researched. The difficulty in calculating

8

economic damage/loss lies in the fact that most of the terrorist acts that have been

recorded in the last two decades are of a cascading nature. Accordingly, in

economic terms, two types of the impact of network terrorism on the national

economy can be distinguished: direct and cascading.

The forms, sources and methods of financing network terrorism are

analyzed. The classification of sources of financing of network terrorism: external

and internal. External sources include support from other states; religious

institutions; commercial and non-profit organizations; individuals, populations,

and diasporas; as well as terrorist groups. The sources of domestic financing

include income derived from legal and illegal business, as well as other expenses,

which include membership fees in the framework of an existing terrorist

organization and the help of wealthy terrorists who may be members of a terrorist

organization.

Diagnosed informal money transfer systems in the financing of network

terrorism. Diagnostics of informal money transfers as sources of financing

network terrorism carried out in the thesis led to the conclusion that one of the

main economic measures to combat network terrorism is the creation of a system

for identifying and blocking the financing channels of terrorist groups, including

through networks and other illegal money transfer systems.

In the third section, “State principles for the formation of an integrated

system for the prevention and combating of network terrorism in the economy”,

conceptual provisions for the prevention and combating of network terrorism in

the economy of Ukraine are formulated and substantiated; disclosed state

principles of preventing and counteracting the economic foundations of network

terrorism; improved state imperatives to counter the economic foundations of

network terrorism; the state mechanism for preventing and counteracting network

terrorism has been improved.

The conceptual provisions of preventing and counteracting network

terrorism in the Ukrainian economy are formulated and substantiated. A

conceptual vision of the structure of the logical scheme of the State program for

9

preventing and counteracting network terrorism in the Ukrainian economy

determines the structure and ranking of actions in this direction.

The state principles of preventing and counteracting the economic

foundations of network terrorism are disclosed. The international organizations

and their activities in the global economic security system are examined, which

determine the institutional and legal foundations of preventing and counteracting

the economic foundations of network terrorism at the global and national levels.

The state imperatives of countering the economic foundations of network

terrorism have been improved. It is established that the state’s activities to

overcome the economic foundations of network terrorism should be aimed at

creating an integrated system of measures of a political, socio-economic,

informational and propaganda, organizational, legal, special and other nature,

aimed at identifying, preventing and eliminating the causes and conditions that

give rise to and contribute to network terrorism and financing.

The state mechanism for preventing and counteracting network terrorism has

been improved. It should contain the following basic elements: a policy of

counteracting network terrorism; financial and economic planning and

forecasting; accounting and assessment of financial and economic activities;

control over the implementation of financial and economic measures to prevent

and combat network terrorism; management methods; financial leverage;

information, legal and regulatory support.

The theoretical and methodological approaches and recommendations

developed in the work on the introduction of the state framework for the

prevention and combating of network terrorism in the economy of Ukraine

together increase the effectiveness of managerial and economic relations arising

in the process of preventing and combating network terrorism and, as a result,

contribute to the growth of the national economy as a whole.

Keywords: terrorism, network terrorism, national economy, informal money

transfer, terrorist act, mechanism for preventing and counteracting network

terrorism, financing.

10

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях України та наукових фахових

виданнях зареєстрованих в міжнародних наукометричних базах:

1. Ільченко В.А. Економічні напрямки протидії міжнародному

мережевому тероризму / В.А. Ільченко // Проблеми системного підходу в

економіці. – 2019. – Випуск 1(69). – С. 94-100. [фахове видання, міжнародні

наукометричні бази: Index Copernicus, Google Scholar].

2. Ільченко В.А. Модель практичного застосування класифікації

загроз економічній безпеці / О.М. Антонова, В.А. Ільченко // Актуальні

проблеми економіки.- 2019. - №1. - С. 30-37. [фахове видання, міжнародні

наукометричні бази: EBSCOhost; EconLit; ABI/Inform by ProQust; ERIH

PLUS (Норвегія)]. (Особистий внесок: автором здійснено класифікацію

загроз економічній безпеці національного господарства).

3. Ільченко В.А. Економічна безпека: поняття, структура, основні

концептуальні підходи / В.А. Ільченко // Актуальні проблеми економіки. –

2018. - №7-8. – С. 35-50 [фахове видання, міжнародні наукометричні бази:

EBSCOhost; EconLit; ABI/Inform by ProQust; ERIH PLUS (Норвегія)].

4. Ільченко В.А. Джерела, форми і методи фінансування

терористичних організацій / І.Ю. Штулер, В.А. Ільченко // Збірник наукових

праць. Теоретичні та прикладні питання економіки. – 2018. - Випуск 1 (36).

– C. 115-130 [фахове видання, міжнародна наукометрична база: Google

Scholar]. (Особистий внесок: автором розкрито джерела та форми

фінансування терористичних організацій, а також способи їх здійснення).

5. Ільченко В.А. Корупція як внутрішня загроза економічній безпеці

національної економіки / О.М. Антонова, В.А. Ільченко // Збірник наукових

праць. ДонДУ. Серія «Економіка». Проблеми та перспективи забезпечення

стабільного соціально-економічного розвитку. – 2018. - Т. ХІХ, Вип. 306. –

С. 164-172. [фахове видання]. (Особистий внесок: автором розглянуто вплив

корупції на економічну безпеку національного господарства).

11

6. Ільченко В.А. Вплив терористичних актів на національну економіку

і методи оцінювання економічного збитку / В.А. Ільченко // Ефективна

економіка. - 2017. Електронний ресурс. Режим доступу:

http://www.economy.nayka.com.ua/?op= 1&z=6553 [фахове видання].

Публікації у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій:

7. Ільченко В.А. Інституційні основи забезпечення економічної

безпеки та протидії тіньовій економіці / В.А. Ільченко // Національна

безпека у фокусі викликів глобалізацій них процесів в економіці: матеріали

ІІІ Міжнародної наукової Інтернет-конференції, 15-17 лютого 2019 р. –

Київ. – С. 32-38.

8. Ільченко В.А. Роль і місце легалізації доходів, отриманих

незаконним шляхом в системі сучасних економічних відносин / В.А.

Ільченко // Актуальні проблеми економіки та менеджменту: матеріали V

Міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 16 лютого

2019 року). – Східноукраїнський інститут економіки та управління. –

Запоріжжя: ГО «СІЕУ», 2019. – С. 44-47.

9. Ільченко В.А. Роль і місце системи неформальних грошових

переказів у фінансуванні тероризму / В.А. Ільченко // «Formation of

Knowledge Economy as the Basis for Information Society» [Thesis of the 7th

International Scientific Seminar]. Kyiv-Venice-Verona, 15-18 грудня 2018 р. –

С.103-107.

10. Ільченко В.А. Класифікація загроз економічній безпеці на основі

існуючих організаційно-правових форм та «збиральної групи загроз» / В.А.

Ільченко // Національна безпека у фокусі викликів глобалізацій них

процесів в економіці: матеріали ІІ Міжнародної наукової Інтернет-

конференції, 12-14 жовтня 2018 р. – Київ. – С. 69-73.

11. Ільченко В.А. Класифікації загроз економічній безпеці

національного господарства / І.Ю. Штулер, В.А. Ільченко //

Конкурентоспроможність національної економіки: матеріали ХVIII

12

Міжнародної науково-практичної конференції, 4-5 жовтня 2018 р. – Київ. –

С.51-55. (Особистий внесок: автором запропоновано класифікацію загроз

економічній безпеці національного господарства).

12. Ільченко В.А. Економічна безпека як складова національної

безпеки України / О.М. Антонова, В.А. Ільченко // Національна безпека у

фокусі викликів глобалізаційних процесів в економіці: матеріали

Міжнародної наукової Інтернет-конференція, 28-29 червня 2018 р. – Київ. –

С. 43-47. (Особистий внесок: автором розглянуто економічну безпеку у

складі національної безпеки України).

13

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень……………………………………………… 15

ВСТУП……………………………………………………………………. 16

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ

АНАЛІЗУ ВПЛИВУ МЕРЕЖЕВОГО ТЕРОРИЗМУ НА

ЕКОНОМІКУ…………………………………………………………….

27

1.1.Мережевий тероризм і національна економіка: поняття, структура,

форми впливу, основні концептуальні підходи...................................

27

1.2.Соціально-економічне розшарування в сучасному світі як

передумова виникнення мережевого тероризму……………………....

45

1.3. Глобалізаційні економічні процеси та вплив на них мережевого

тероризму…………………………………………………………………..

55

Висновки до розділу 1…………………………………………….…….... 69

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ МЕРЕЖЕВОГО ТЕРОРИЗМУ ЯК

ЗАГРОЗИ ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ………..………...

72

2.1. Вплив терористичних актів на національну економіку та методи

оцінювання економічних збитків від них………………………….……

72

2.2. Аналіз форм, джерел і способів фінансування мережевого

тероризму ………………………………………………………………...

84

2.3. Діагностика неформальних систем грошових переказів у

фінансуванні мережевого тероризму ………………………..………….

104

Висновки до розділу 2................................................................................. 117

РОЗДІЛ 3. ДЕРЖАВНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ

КОМПЛЕКСНОЇ СИСТЕМИ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ

МЕРЕЖЕВОМУ ТЕРОРИЗМУ В ЕКОНОМІЦІ………………….…

119

3.1. Концептуальні положення щодо запобігання та протидії

мережевому тероризму в економіці України ………………………….

119

3.2. Державні засади запобігання та протидії економічним основам

мережевого тероризму……………………..…………………………….

133

3.3. Удосконалення державних імперативів протидії економічним

14

основам мережевого тероризму …………………………………….…. 146

3.4. Державний механізм запобігання та протидії мережевому

тероризму………………………………………………………………….

162

Висновки до розділу 3................................................................................ 172

ВИСНОВКИ…………………………………………………………........ 176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..……..……………….…….. 180

ДОДАТКИ………………………………………………………………… 203

15

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЄС Європейський Союз

ІРП Ірландська республіканська партія

КК України Кримінальний кодекс України

МВФ Міжнародний Валютний Фонд

МОП Міжнародна організація праці

НГП неформальні грошові перекази

НМПЦ неформальні методи переказу цінностей

НСНГК неформальна система переказу грошових коштів

НУО неурядовими організаціями

ОВП Організація визволення Палестини

ОЕСР Організація економічного співробітництва та

розвитку

ООН Організація об’єднаних націй

СБ Світовий Банк

СПГК Система переказу грошових коштів

ТВТЕ Терористична організація «Тигри Визволення Таміл

Еламу»

FIU Financial Intelligence Unit – органи фінансової

розвідки

FATF Financial Action Task Force on Money Laundering -

Міжнародна група з протидії відмиванню брудних

грошей

ЕАГ Євразійська група щодо протидії легалізації

злочинних доходів і фінансування тероризму

16

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В останні десятиліття

функціонування національної економічної системи все в більшій мірі

підпадає під вплив процесів глобалізації, які принципово змінюють і світове

співтовариство, а також задають нові вектори розвитку. Ці процеси

ускладнюють забезпечення безпеки національній економічній системі через

мінливий характер загроз, з якими доводиться стикатися людству.

Процеси глобалізації створюють не тільки можливості, а й нові

виклики, пов’язані з необхідністю інтеграції України в глобальні економічні

відносини. Ситуація ускладнюється тим, що Україна стикається з

комплексом проблем цивілізаційного відставання від розвинених країн

Заходу і, як наслідок, не завжди ефективно відстоює національні інтереси на

міжнародній економічній арені. Всі ці обставини вимагають детального

наукового аналізу і переосмислення. Отже, особливої актуальності

набувають проблеми забезпечення економічної безпеки на глобальному,

державному, регіональному рівнях, що обумовлено дедалі частішими

терактами, а також їх зростаючим негативним впливом як на економіки

окремих країн, так і на світову економіку в цілому. Тільки в 2016 р.

Генеральна прокуратура України зафіксувала понад 1800 злочинів, котрі

можна характеризувати як терористичні атаки, у різних їх проявах

(створення терористичної групи, фінансування тероризму, втягнення,

публічні заклики та сприяння терористичним актам тощо).

Підсилюються суперечності між державами з розвиненою ринковою

економікою і країнами, які знаходяться на перехідному етапі, а також з

країнами, які розвиваються. Це знаходить своє відображення в переважанні

інтересів однієї країни над інтересами інших країн в економічній,

політичній, військовій та інших сферах. Цей процес має суттєвий вплив на

еволюцію тероризму в світі та виникнення мережевого тероризму.

Тому необхідно розробляти на рівні держави заходи, котрі б не тільки

17

враховували приховані соціально-економічні взаємодії, а й реальні

можливості держави щодо їх запобігання та протидії. Складність ситуації

вимагає вжиття рішучих заходів з формування державних засад щодо

запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці України, тому

проблематика її наукового обґрунтування є вкрай актуальною.

Проблема економічної безпеки стосовно протидії терористичним

загрозам мережевого характеру є мало дослідженою у вітчизняних наукових

публікаціях. Увага українських економістів фокусується, насамперед, на

розробці і аналізі загальних теоретичних положень економічної безпеки,

концепції національних економічних інтересів, що містяться в роботах

Л.І.Абалкіна, В.М.Геєця, В.Ю. Єдинака, М.М. Єрмошенка, А.О. Заїчковського,

Т.М. Іванюти, Г.В. Козаченко, М.О. Козима, Т.С. Клебанової,

Е.А. Олейникова, І.І.Подік, В.К. Сенчагова, В.Л. Тамбовцева та інших.

Вплив терористичних актів на економічні системи, на жаль, майже не

знаходить відображення в роботах українських економістів, проте, суттєві

результати з виявлення й оцінювання ефектів впливу тероризму на

економіку містяться в роботах зарубіжних вчених А. Абаді, Б. Брока,

К. Дракоса, П. Наваро, Д. Філдінга та інших.

Джерела, форми і методи фінансування тероризму, а також питання

неофіційних систем грошових переказів висвітлено в роботах вітчизняних

науковців Г.Г. Глущенка, В.С. Лук’янова, Т.Т. Ковальчука, Е.А. Степанової.

Певний внесок в їх характеристику здійснили роботи зарубіжних вчених:

Дж.Адамса, З.Андерсона, Д.Баймана, А.Бобота, С.Бойна, А. Борхгрейва,

Д.Бранан, П. Бекета, Л. Буенкаміно, М. Вілданскі, X. Вільямсона,

Р. Ганаратни, М. Грінберга, А. Гукла, А. Девіса, Н.Джамваля, К. Джонсона,

А. Захарі, С.Кісера, Л. Кохена, М. Левіта, М. Лібскі, М. Маремонта,

Г. Міллера, Л. Наполеоні, Б. Огга, Дж. Пробера, В. Розенау, Т. Кермі,

Б. Хоффмана, С.Хуфбауера, П. Чака, Р. Еренфелда та інших.

Аналіз робіт вищеназваних авторів свідчить про те, що поряд з

достатньо висвітленими сторонами предмету дослідження відсутній його

18

комплексний аналіз. У зв’язку з цим існує потреба в більш цілісному

осмисленні взаємовпливу і взаємозалежності національної економіки і

тероризму на тлі процесів глобалізації та формування державних засад

щодо запобігання та протидії мережевого тероризму в економіці України.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота є частиною наукової роботи, що виконувалася

відповідно до плану науково-дослідних робіт ВНЗ «Національна академія

управління» за темою: «Інноваційно-інвестиційні чинники сталого

соціально-економічного розвитку» (№ державної реєстрації 0116U003934).

В рамках цієї теми автором досліджено вплив терористичних актів на

національну економіку та розроблено концептуальні положення Державної

програми запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці

України.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в

поглибленні теоретико-методологічних підходів і розробці практичних

рекомендацій щодо впровадження державних засад стосовно запобігання та

протидії мережевому тероризму в економіці України.

Для досягнення вказаної мети в дисертації поставлено завдання, які

розкривають логічну послідовність дослідження:

визначити сутність поняття «мережевий тероризм» та узагальнити і

систематизувати концептуальні підходи до його розуміння та форм впливу

на національну економіку;

в контексті соціально-економічного розшарування в сучасному

світі виділити передумови виникнення мережевого тероризму;

дослідити глобалізаційні економічні процеси та вплив на них

мережевого тероризму;

визначити рівень впливу терористичних актів на національну

економіку та дослідити методи оцінювання економічних збитків від них;

проаналізувати джерела, форми і способи фінансування тероризму;

здійснити діагностику неформальних грошових переказів у

19

фінансуванні мережевого тероризму;

розробити концептуальні положення запобігання та протидії

мережевому тероризму в економіці України;

обґрунтувати державні засади щодо запобігання та протидії

економічним основам мережевого тероризму;

запропонувати засади щодо удосконалення державних імперативів

протидії економічним основам мережевого тероризму;

удосконалити державний механізм запобігання та протидії

мережевому тероризму.

Об’єктом дослідження є сукупність управлінсько-економічних

відносин, що виникають в процесі запобігання та протидії мережевому

тероризму.

Предмет дослідження – удосконалення державних засад запобігання

та протидії мережевому тероризму в економіці України.

Методи дослідження. Теоретичним підґрунтям дисертації стали

філософські та загальнонаукові принципи і положення сучасної економічної

теорії, комплексний та системний підходи до розуміння мережевого

тероризму як складного утворення в умовах посилення його активності під

впливом глобалізації.

Для досягнення поставленої мети та вирішення визначених завдань у

роботі використано загальнонаукові та спеціальні методи наукових

досліджень: історико-логічний – при дослідженні передумов виникнення,

причин функціонування та еволюції поглядів на мережевий тероризм

(розділ 1); наукової абстракції і конкретизації - при формування

понятійно-категоріального апарату наукового дослідження (розділи 1 та 3),

аналізу та синтезу – для визначення сутності та змісту мережевого

тероризму, методів його оцінювання (розділи 1 та 2); теоретичного

узагальнення – для визначення умов і основ функціонування мережевого

тероризму (розділ 2) та формування висновків дослідження; групування –

для класифікації форм мережевого тероризму, джерел, форм та методів

20

фінансування мережевого тероризму (розділи 1 та 2); порівняльного аналізу

– при дослідженні глобалізаційних економічних процесів та діагностики

неформальних грошових переказів у фінансуванні мережевого тероризму

(розділи 1 та 2); графічний метод, індукції та дедукції – для візуалізації

результатів проведеного дослідження (розділ 3).

Інформаційною базою дослідження стали офіційні довідкові,

статистичні та аналітичні матеріали офіційних сайтів провідних

міжнародних організацій: ООН, Світового банку, Міжнародного валютного

фонду, Інтерполу; Кабінету Міністрів України, Національного банку

України, Державної служби статистика України, монографії і статті

вітчизняних та зарубіжних авторів, публікації у періодичних виданнях,

інтернет-ресурси з проблематики дослідження. Нормативно-правова база

роботи представлена положеннями міжнародного законодавства, що

стосуються питань протидії терористичної діяльності і забезпечення

економічної безпеки, а також законодавчими та іншими нормативно-

правовими актами України.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження. Науково

обґрунтовані результати проведеного дослідження допомогли розв’язати

важливе наукове завдання – обґрунтувати теоретико-методологічні підходи

і розробити практичні рекомендації щодо впровадження державних засад

щодо запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці України.

Вирішення цих завдань представлено сукупністю нових теоретичних і

методологічних положень, висновків і рекомендацій, наукова новизна яких

полягає у тому, що:

уперше:

розроблено концептуальні положення Державної програми

запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці України, яка

враховує особливості глобалізаційних процесів, являючи собою комплексну

структуру та ранжування дій, які визначають векторне направлення

процесів, спрямованих на зниження мережевої терористичної загрози і, в

21

кінцевому рахунку, її ліквідації. Це дасть змогу доповнити теоретико-

методологічну базу варіативності вибору необхідних механізмів, які

взаємодіють між собою з метою досягнення цілей державної політики у

сфері розвитку громадянського суспільства;

удосконалено:

науково-методичні підходи до виділення причин соціально-

економічного розшарування в розрізі трьох хвиль соціальної нерівності яке,

на відміну від уже існуючих підходів, трактується як передумова

виникнення мережевого тероризму і має структурно-векторну

направленість з визначенням обставин та факторів впливу в просторово-

регіональному вимірі, що дозволить своєчасно координувати ситуацію,

сприяти дотриманню національних економічних інтересів, концентруватися

на державно-управлінських рішеннях задля збереження цілісності держави,

її ідейної та територіальної єдності, належного рівня життя та освіти її

громадян;

модель розвитку державних засад щодо запобігання та протидії в

умовах ускладнення конкурентного середовища, яка: складається з п’яти

взаємопов’язаних елементів: «зовнішнє середовище», «конкурентне ринкове

середовище», «глобалізація», «тероризм» та «національна економіка»; котра

на відміну від існуючих моделей передбачає класифікацію рівнів впливу

цих елементів за «силою впливу» на національну економіку. Це дало змогу

більш детально визначити вплив мережевого тероризму на окремі складові

економічної безпеки національного господарства;

класифікацію форм, джерел і способів фінансування мережевого

тероризму. Така класифікація, на відміну від уже існуючих, дозволяє чітко

розмежувати і згрупувати обставини, які необхідно встановити під час

визначення різновидів форм, джерел та способів фінансування тероризму та

обґрунтувати напрями пошуку відповідних доказів, що зумовлюється

об’єктивним зв’язком обставин зі змістом і видами доказів для забезпечення

22

максимальної ефективності визначення завданих національній економіці

збитків від фінансування мережевого тероризму;

комплекс заходів щодо формування концептуальних основ

протидії економічним основам мережевого тероризму, які на відміну від

існуючих містять не каральні, а превентивні заходи, котрі становлять основу

державних імперативів протидії економічним основам мережевого тероризму.

Це посилить діяльність держави у напрямку створення цілісної системи

заходів політичного, соціально-економічного, інформаційно-

пропагандистського, організаційного, правового, спеціального та іншого

характеру, спрямованих на виявлення, попередження та усунення причин і

умов, які породжують і сприяють мережевому тероризму і його

фінансуванню;

теоретико-прикладні особливості формування та реалізації

державного механізму запобігання та протидії мережевому тероризму, в

якому на відміну від існуючих представлено сферу мережевого тероризму,

котра класифікує прямих та непрямих учасників цієї сфери. Це дало змогу

визначити цілі державного механізму запобігання та протидії мережевому

тероризму, принципи, завдання та функції його реалізації, розкривши

широку варіативність регулюючих впливів на систему розрахунків і

відповідного контролю за фінансуванням антитерористичних заходів;

набули подальшого розвитку:

економічний зміст категорії «мережевий тероризм», який

розглядається як поєднання двох самостійних термінів «тероризм» і

«мережа», і трактується нами як горизонтальна структура незалежних

угруповань, які утворюють терористичну мережу будь-якої географічної

розосередженості. Це дозволило визначити, систематизувати та

конкретизувати концептуальні положення щодо запобігання та протидії

мережевому тероризму в економіці України;

методологічні основи системи оцінювання рівня тероризму, який

визначається шляхом моніторингу, соціологічних досліджень, експертних

23

оцінок, аналітичних розрахунків тощо, які, на відміну від існуючих,

передбачають застосування багатофакторного аналізу впливу мережевого

тероризму на національну економіку на основі макроекономічних

показників. Це забезпечить ефективний механізм діагностики поточної

ситуації країни, дозволить здійснювати коригування уже впроваджених

заходів щодо запобігання та протидії мережевому тероризму в програмах,

що виконуються або тільки розробляються;

системний підхід у дослідженні неформальних систем грошових

переказів у фінансуванні мережевого тероризму, які на відміну від

існуючих, враховують використання особами, пов’язаними зі здійсненням

терористичної діяльності, різних способів залучення/передачі коштів,

зокрема таких, як: розрахунки з використанням сучасних технологій,

Інтернет-платежів, електронних систем переказу коштів, банківських

систем грошових переказів, альтернативних систем переказів, використання

соціальних мереж тощо, за якими складно здійснити ідентифікацію

відправника/одержувача коштів. Це дало змогу встановити, що одним з

основних економічних заходів по боротьбі з мережевим тероризмом є

створення системи виявлення та перекриття каналів фінансування

терористичних угрупувань, в тому числі через мережі та інші системи

нелегальних грошових переказів;

теоретико-метолодогічні засади формування та практичні

особливості реалізації інтеграційних утворень щодо запобігання та протидії

економічним основам мережевого тероризму, які на відміну від існуючих,

утворюються, з одного боку, в структурі загальної антитерористичної

системи, з іншого - діють в рамках функціонування фінансово-

розвідувальної мережі. Це сприятиме формуванню інфраструктури, яка

відображатиме структуризацію сучасного глобального співтовариства і

забезпечуватиме ефективне функціонування даної системи.

Практичне значення одержаних результатів полягає в поданні

теоретичних положень і обґрунтуванні наукової позиції автора, відповідно

24

до якої забезпечення економічної безпеки національного господарства

вимагає модернізації системи державних засад щодо запобігання та протидії

мережевому тероризму на міжнародному та національному рівнях. На

макроекономічному рівні спостерігаються наслідки докорінних змін в

структурі терористичної діяльності: поява обвального ефекту в економіках;

перехід на мережевий принцип організації; активне використання переваг

від глобалізації економіки; збільшення частки внутрішнього фінансування і

скорочення зовнішнього фінансування; активне використання неофіційних

систем грошових переказів тощо.

Основні науково-теоретичні та практичні результати дослідження

знайшли застосування в роботі окремих установ та організацій, що

підтверджуються відповідними довідками та актами, зокрема:

- Комітетом Верховної Ради України з питань економічного розвитку

(народний депутат України В.М.Давиденко) - в роботі розроблено цілісну

систему формування державних механізмів запобігання та протидії

економічним основам мережевого тероризму на основі формулювання

єдиних цілей і пріоритетів в сфері забезпечення економічної безпеки, а

також комплексного розвитку і взаємодії інститутів економічної політики,

правових, контролюючих та правоохоронних інститутів забезпечення

економічної безпеки (довідка № 20-10-ВР від 18.10.2019);

- Комітетом Верховної Ради України з питань податкової та митної

політики (в.о.керівника Секретаріату С.І.Воробея) - в роботі запропоновано

вдосконалення взаємодії всіх елементів комплексної системи запобігання та

протидії економічним основам мережевого тероризму і координації їх

зусиль для вирішення поставлених завдань, обґрунтування необхідності

взаємозв’язку: законодавчої бази, яка б забезпечувала чітке позначення

рамок діяльності, поділ повноважень кожної ланки системи протидії

економічним основам мережевого тероризму; єдиної економічної політики в

цій галузі (довідка № 04-27/10-798 від 20.09.2019);

- Державного науково-дослідного інституту інформатизації та

25

моделювання економіки Міністерства розвитку економіки, торгівлі та

сільського господарства України – представлене дослідження забезпечує

формування правил та цілей, направлених на запобігання та протидію

економічним основам мережевого тероризму в економіці України (довідка

№01/213 від 20.02.2019);

- Міжнародної громадської організації «Міжнародна

Антитерористична Єдність» - при розгляді питання фінансування

мережевого тероризму визначено державні засади, які сприяють

ефективному здійсненню правових, нормативних та оперативних заходів по

боротьбі з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму, в т.ч. мережевого

тероризму та інших загроз цілісності світової фінансової системи (довідка

№02/10/2019 від 17.10.2019);

- Міжнародної громадської організації «Міжнародна академія

інформатики» - враховано пропозиції дисертанта щодо удосконалення

державних імперативів протидії економічним основам мережевого

тероризму (довідка 2619-03/22 від 21.03.2019);

- ВНЗ «Національна академія управління» - використання в

навчальному процесі матеріалів наукового дослідження дало змогу

адаптувати навчально-методичні комплекси дисциплін до умов

трансформаційних процесів в економіці та освіті, поглибити їх теоретичні-

методичні основи та підвищити якість підготовки фахівців за

спеціальностями 292 «Міжнародні економічні відносини», 071 «Облік і

оподаткування», 072 «Фінанси, банківська справа та оподаткування»,

075 «Маркетинг», 081 «Право» (акт від 13.12.2018).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим

дослідженням, у якому висвітлено теоретико-методологічні підходи до

формування державних засад стосовно запобігання та протидії мережевому

тероризму в економіці України. Теоретичні узагальнення, основні

положення, висновки, пропозиції й інші наукові результати, які виносяться

на захист, отримано автором самостійно. Особистий внесок автора у роботи,

26

котрі опубліковано у співавторстві, наведено у списку опублікованих праць.

У дисертації використано лише ті ідеї та положення, що є результатом

авторських досліджень.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення та

експериментальні результати дослідження доповідались і обговорювались

на 6 всеукраїнських та міжнародних наукових та науково-практичних

конференціях різних рівнів, серед яких: 7th International Scientific Seminar

«Formation of Knowledge Economy as the Basis for Information Society» (Kyiv-

Venice-Verona, 2018 р.); ІІ Міжнародній науковій Інтернет-конференції

«Національна безпека у фокусі викликів глобалізаційних процесів в

економіці» (м. Київ – Fenglin, 2018 р.); ХVIII Міжнародній науково-практичній

конференції «Конкурентоспроможність національної економіки» (м. Київ,

2018 р.); Міжнародній науковій Інтернет-конференції «Національна безпека у

фокусі викликів глобалізаційних процесів в економіці» (м. Київ – м. Баку, 2018

р.); ІІІ Міжнародній науковій Інтернет-конференції «Національна безпека у

фокусі викликів глобалізацій них процесів в економіці» (м. Київ – м. Баку,

2019 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні

проблеми економіки та менеджменту» (м. Запоріжжя, 2019 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковано в

12 наукових працях, з них: 6 статей у наукових фахових виданнях України,

що включені до міжнародних наукометричних баз та 6 публікацій – у

збірниках матеріалів міжнародних науково-практичних конференцій.

Загальний обсяг, що належить автору, становить 2,1 ум.-друк. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Вирішити поставлені в

дослідженні завдання дозволяє логічно побудована структура роботи.

Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку

використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації складає 228

сторінок, із яких основний зміст роботи викладено на 162 сторінках. Робота

містить 15 таблиць, 21 рисунок, 14 додатків. Список використаних джерел

включає 268 найменувань

27

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ВПЛИВУ

МЕРЕЖЕВОГО ТЕРОРИЗМУ НА ЕКОНОМІКУ

1.1. Мережевий тероризм і національна економіка: поняття,

структура, форми впливу, основні концептуальні підходи

Важливою особливістю глобальної економіки є те, що поза її рамками

жодна країна вже не в змозі існувати і забезпечувати ефективну

життєдіяльність в умовах взаємної економічної залежності.

Безліч економічних, політичних, соціальних, культурних, релігійних та

інших відносин і зв’язків набувають всесвітнього характеру; розширюється

процес взаємодії різних суспільних рівнів як в межах окремих держав, так і

між державами; економічні зв’язки поширюються на такі форми діяльності

як технологічна, організаційна, адміністративна та інші; взаємозв’язки

здійснюються через численні мережі сучасних комунікацій за допомогою

нових інформаційних технологій. На практиці це проявляється в тому, що

держави мають істотний взаємний вплив на економіку один одного, і це

проявляється в безробітті, інфляції, економічному спаді, низькому рівні

технологій, географічній нерівності темпів економічного розвитку деяких

країн, що підкреслює швидше інтернаціональний ніж суто національний

характер даного процесу [1].

В даний час акцент в міжнародній боротьбі за світовий вплив змістився

з армії та ідеологій в сторону економічної сфери (конкурентоспроможність

національних ТНК, валютні курси, динаміка індексів на фондових ринках,

доступ до природних ресурсів, вихід на ринки збуту, забезпечення поставок

необхідних ресурсів, підвищення якості людського капіталу, підвищення

ефективності діяльності збройних сил, надання економічної підтримки

союзникам і ін.).

Стає очевидним, що в цих умовах тільки країни з потужною

28

економікою і, як наслідок, високим рівнем економічної безпеки можуть

успішно реалізовувати свої інтереси, а також обходити і долати небезпеки

та загрози, що виникають на міжнародній економічній арені. На рис. 1.1.

наведено класифікацію категорії «небезпека» за ключовими ознаками.

Класифікація категорії «небезпека»

1. За характером адресної спрямованості і ролі суб'єктивного

фактора в виникненні несприятливих умов

ризикзагрозавиклик

2. Відповідно до причинно-наслідкової обумовленості, об'єктивно існуючі для

нації небезпеки, загрози і виклики

3. За джерелами виникнення небезпеки

4. За неадекватності потоків енергії, речовини та інформації

5. За ступенем ймовірності

6. За рівнем (розмаху і масштабами можливих негативних наслідків)природні техногенні соціальні

які заподіюють шкоду

безпосередньо здоров'ю та

життю громадян

які роблять це побічно внаслідок скорочення

або спустошеннящо належить території і

руйнуваннявластивого їм укладу

духовного ісуспільного життя

природно-е

кологіч

ні,

спричинені руйнів

ним

впливом

стихій

них л

их і

антропогенних п

оруш

енням

природної м

іграції

речовини

техногенно

-виробничі,

пов'я

зані з м

ож

ливіс

тю

небаж

аних в

икидів

, енергії

, накопиченої в с

творених

гром

адянам

и т

ехнологіч

них

об

'єктах

антропогенно

-соціа

льні,

обум

овлені ум

исним

приховуванням

або

перекрученням

інф

орм

ації

, а

також

специф

ікою

її

інтерпретації

і с

прийняття

гром

адянам

и

реальні потенцйні

міжнародні (глобальні і регіональні - регіонів

світу)

національні, локальні (або регіональні - регіонів країни)

приватні (фірм і особистості)

Рис. 1.1. Класифікація категорії «небезпека»

Джерело: складено автором за даними 10,20,32.

Варто зазначити, що сьогодні в наукових, політичних і громадських

колах не затихають дискусії щодо нових загрози економічної безпеки

національного господарства – загроз мережевого тероризму.

Принциповою відмінністю цих загроз є те, що діяльність учасників

мережевого тероризму побудована за мережевим принципом організації [13,

с.14]. Важливо підкреслити, що складність протидії мережевим загрозам

полягає в тому, що вони поєднують всі пункти класифікації категорії

29

«небезпека», які вказані на наведеному рисунку. Крім того, ситуація

ускладнюється використанням мережевими структурами переваг від

глобалізації економіки, що в певній мірі робить їх складно уразливими.

Тероризм, будучи складним соціально-політичним явищем,

обумовлений багатьма ендогенними і екзогенними факторами, до цього

часу не має єдиного, загального визначення. Трактувань цього явища

налічується більше сотні, причому в основі всіх їх покладено констатацію

допустимості насильства заради здійснення якої-небудь мети (політичної,

релігійної, ідеалістичної).

За своєю суттю «тероризм» являє собою найбільш суспільно

небезпечне та важкопрогнозоване явище, яке останнім часом набуло

широкого розповсюдження у світі та нових різноманітних форм.

У найбільш загальному трактуванні сутність поняття «тероризм»

визначається як «діяльність спрямована на залякування людей». [257]

В Законі України «Про боротьбу з тероризмом» цей термін вживається

в такому значенні: «тероризм - суспільно небезпечна діяльність, яка полягає

у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом

захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та

органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому

не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення

злочинних цілей» [39].

В економічній літературі вченими в різні періоди також по-різному

визначається сутність поняття «тероризм». Так , У. Лакер розуміє тероризм

як «дуже складний феномен, який по-різному виявляється в різних країнах

залежно від їхніх культурних традицій, соціальної структури та багатьох

інших факторів, які дуже ускладнюють надання загального визначення

«тероризму» [74].

За переконанням Б. Крозьє «тероризм – це мотивоване насильство з

політичними цілями», а Г.Дєнікер вважає тероризм «систематичним

залякуванням урядів, населення та цілих народів шляхом одиничного або

30

багаторазового застосування насилля для досягнення політичних,

ідеологічних чи соціально-революційних цілей та прагнень». Колектив

інших авторів визначає тероризм як «загрозу використання або

застосування насильства для досягнення політичної мети за допомогою

страху, примусу або залякування” [75].

Науковці В. Витюк і С.Ефіров визначають сутність категорії тероризм

наступним чином «… це політична тактика, пов’язана з використанням і

висуненням на перший план тих форм збройної боротьби, які визначаються

як терористичні акти» [25].

Дж. Хардман в «Енциклопедії соціальних наук» визначає тероризм як

«термін, що використовується для опису методу або теорії, яка обґрунтовує

метод, за допомогою якого організована група або партія прагне досягти

проголошених нею цілей переважно через систематичне застосування

насильства» [109].

З одного боку, усі ці визначення висвітлюють сутнісні характеристики

тероризму, а з іншого - є надто широкими й формальними, що дає змогу

розглядати їх як інші форми збройної боротьби. Однак, терористичні акти,

які раніше зводилися до вбивств “окремих високопосадових осіб”, у

сучасних умовах можуть носити форму захоплення будівель, транспорту,

утримання заручників, підпалів підприємств і офісів і т.п., але поєднує їх з

тероризмом, насамперед, те, що “головною загрозою з боку терористів

залишається загроза для життя і безпеки людей” [25, с.132].

У Кримінальному кодексі України в статті 258 «Терористичний акт»

визначається як «застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших

дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння

значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії

були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування

населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення або з

метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій

органами державної влади чи органами місцевого самоврядування,

31

службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними

особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних,

релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза

вчинення зазначених дій з тією самою метою» [69].

Терористичні акти спрямовані також на нагнітання атмосфери страху в

суспільстві, і, відповідно вони є політично або економічно обґрунтовані [25,

224].

Станом на сьогодні майже в половині країн світу з’являються дії, що

можуть трактуватись як тероризм. Найбільша кількість таких проявів

спостерігається на Близькому Сході та Північній Африці. За даними

Глобальної бази даних тероризму Університету штату Меріленд (США)

найбільше від тероризму потерпають саме ці частини світу. У 2016 році

жертвами терористичних атак стало 55% від загальної кількості жертв

терактів у світі. [264]

Дослідження феномену «тероризм» в умовах глобалізаційних процесів

можна конкретизувати в ряді положень:

1. Існує необхідність у виявленні особливостей детермінації

терористичних процесів в умовах розбудови суспільства, яке дозволить

прогнозувати можливу тактику та стратегію терористичної боротьби, а

також запропонувати ефективну Концепцію запобігання та протидії

тероризму (в т.ч. мережевому).

2. Мутація терористичних загроз, а саме виникнення нових видів,

переформовування бойових загонів екстремістських (у тому числі й

терористичних) формувань, тому необхідно визначити домінантні ознаки за

умови глобалізаційної динаміки форм тероризму.

3. Сучасні революційні зрушення у стратегії збройної боротьби

привертають значну увагу лідерів терористичних організацій, негайного

з’ясування потребують особливості терористичної боротьби в умовах

глобалізаційних процесів та визначення напрямків діяльності щодо протидії

тероризму на міжнародному, національному та регіональному рівнях [4].

32

В. Лакер, пише, що тероризм «нелегітимне використання сили для

реалізації політичної мети шляхом загрози безневинним людям» [72].

Тероризм можна визначити як неадекватне, залякуюче насильство, яке

застосовується в сфері економіко-політичних відносин.

Взагалі можна не давати універсального визначення тероризму, а

можна лише обмежитися деякими найважливішими ознаками, які досить

повно його характеризують. До таких ознак можна віднести:

небезпеку для життя, майнова шкода тощо;

політичну мотивацію насильницьких дій;

спрямованість насильства на дестабілізацію становища в

суспільстві і залякування різних соціальних груп;

відсутність обов’язкового зв’язку терактів з подальшими

збройними конфліктами;

і найважливіше – наявність певної ідеології екстремістської

спрямованості, котра виправдовує терористичні дії.

Вплив тероризму на національну економіку стає все більш очевидним.

Сьогодні одна п’ята частина людства володіє 80 відсотками світового

багатства. Якщо в кінці XIX ст. найбагатша країна світу за доходами на

душу населення в дев’ять разів перевершувала найбіднішу, то зараз це

співвідношення становить сто до одного [76].

За даними Генеральної прокуратури України станом на 2013-2017 рр. в

Україні зареєстровано кримінальні правопорушення за статтями

Кримінального кодексу України, які відносяться до мережевого тероризму,

а саме:

терористичний акт (стаття 258 КК України): у 2013 р. – 4

правопорушення, у 2014 р. – 1515 правопорушень, у 2015 р. – 1305

правопорушень, у 2016 р. – 1869 правопорушень, 2017 р. – 538

правопорушення [265]. Для наочного узагальнення зареєстрованих

кримінальних правопорушень наведемо рис. 1.2.

33

Рис. 1.2. Кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень за

статтею 258 «Терористичний акт» КК України протягом 2013-2017 рр.

Джерело: Складено автором за даними [265]

Ми вже зазначали, що у 2014 р. зареєстровано 1515 терористичних

актів, однак за вчинення цих злочинів жодна особа не була засуджена.

створення терористичної групи чи терористичної організації (стаття

258-3 КК України): у 2013 р. – 1 правопорушення, у 2014 р. – 489

правопорушень, у 2015 р. – 877 правопорушень, у 2016 р. – 411

правопорушень, у 2017 р. – 130 правопорушень [265]. На рис. 1.3. здійснено

наочне узагальнення зареєстрованих кримінальних правопорушень.

0

500

1000

1500

2000

2013 2014 2015 2016 2017

4

1515

1305

1869

538

16 12 4 1 4

1499

1259

1865

538

Зарєєстровано кримінальних правопорушень

Кримінальні правопорушення у яких провадження закрито

Обліковано кримінальних правопорушень у звітному періoді

34

Рис. 1.3. Кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень за

статтею 258-3 «Створення терористичної групи чи терористичної

організації» КК України протягом 2013-2017 рр.

Джерело: Складено автором за даними [265]

За період 2014 – 2015 рр. спостерігалось суттєве (майже удвічі)

збільшення кількості задокументованих фактів створення терористичної

групи чи терористичної організації.

фінансування тероризму (ст. 258-5 КК України): у 2013 р. – 3

правопорушення, у 2014 р. – 60 правопорушень, у 2015 р. – 184

правопорушення, у 2016 р. – 99 правопорушень, у 2017 р. – 23

правопорушення [265]. Результати наведені на рис.1.4.

0

100

200

300

400

500

600

700

800

900

2013 2014 2015 2016 2017

1

489

877

411

130

11 31 21 3 1

478

849

391

129

Зарєєстровано кримінальних правопорушень

Кримінальні правопорушення у яких провадження закрито

Обліковано кримінальних правопорушень у звітному періoді

35

Рис. 1.4. Кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень за

статтею 258-5 «Фінансування тероризму» КК України

протягом 2013-2017рр.

Джерело: Складено автором за даними [265]

Така динаміка вчинення терористичних злочинів не може не турбувати

українське суспільство.

Однак не менше занепокоєння викликають статистичні дані, які

свідчать про існування відчутної різниці між кількістю зареєстрованих

упродовж 2013р. – 2017р. терористичних злочинів та кількістю проваджень

за цими правопорушеннями, які були передані до суду. Так, за даними

Генеральної прокуратури України у 2015 р. було встановлено 1295

кримінальних правопорушень за статтею 258 КК України, а надіслано до

суду лише 35 проваджень, у 2016 р. – встановлено 1865 правопорушень і

надіслано до суду 20 проваджень, за 2017 р. – встановлено 538

правопорушень і 1 надіслано до суду [265].

За здійснені правопорушення у 2014 р. жодна особа не була засуджена,

у 2015 р. засуджено 1 особу, а у 2016 р. – 7 осіб (рис. 1.5.).

0

50

100

150

200

2013 2014 2015 2016 2017

3

60

184

99

23

2 6

46

15 0 1

54

138

84

23

Зарєєстровано кримінальних правопорушень

Кримінальні правопорушення у яких провадження закрито

Обліковано кримінальних правопорушень у звітному періoді

36

Рис. 1.5. Дані про кількість засуджених осіб за злочини пов’язані з

мережевим тероризмом за 2012-2016 р.

Джерело: Складено автором за даними [265]

За час проведення в Україні антитерористичної операції зареєстровано

4689 терористичних актів, а засуджено за їх вчинення усього 8 осіб (1 особу

у 2014 р. та 7 осіб у 2016 році). За створення терористичної групи чи

терористичної організації у 2014 р. жодну особу не було засуджено, у 2015

р. засуджено уже 12 осіб, а у 2016 р. – 59 осіб [265].

Таким чином, за вчинення протягом періоду 2014-2019 рр. 1777

злочинів засуджено всього 71 особу. Тож можна припустити, що зазначені

статистичні показники свідчать про необхідність на державному рівні

визначення засад запобігання та протидії мережевому тероризму. Спроби

правоохоронних органів, спрямовані на розслідування злочинів пов’язаних з

мережевим тероризмом, а також пов’язані з цим фінансові витрати поки що

не дають очікуваних результатів. Відповідно, сьогодні серед найбільш

актуальних для України проблем у сфері запобігання та протидії

мережевому тероризму є питання відповідальності за фінансування

тероризму, в тому числі і мережевого.

Країни, які не мають можливості випробувати на собі політичні та

1

1

7

12

59

2

4

0 10 20 30 40 50 60 70

2012

2013

2014

2015

2016

ст.258-5 КК України фінансування тероризму

ст.258-3 КК України створення терористичної групи чи терористичної

організації ст.258 КК Українитерористичний акт

37

економічні переваги глобалізації, усвідомлюють, що остання веде до втрати

їх ідентичності, значущості, руйнує традиції, звичаї, ціннісні орієнтири.

Виникає протестуючий електорат, який за вмілого маніпулювання їм і за

допомогою агресивних, в останні два десятиліття переважно релігійних

гасел, стає джерелом кадрового поповнення терористичних структур. Такий

процес характерний для країн мусульманського Сходу. Тому не випадково,

що переважно там сьогодні виникають екстремістські і терористичні

загрози і виклики людству.

Існує думка, що в кінці XX ст. вийшов на світову арену якісно новий,

невідомий раніше «мережевий тероризм», який був зумовлений процесами

«однополярної» глобалізації та встановленням нового світового порядку.

Курс на однополярну глобалізацію за неоліберальної моделі є явною

загрозою гармонійному розвитку людства, економічним системам,

традиційним конфесіям і національним культурам.

У випадку з ісламськими державами вчені відзначають, що глобалізація

по-американськи руйнує традиційний життєвий уклад, підриває основи

віри, впроваджує в суспільство норми і штампи, несумісні з ісламськими

уявленнями про благочестя, негативно впливає на молоде покоління,

відриваючи його від віри батьків, від моральних і культурних коренів [34].

Наступним етапом ідентифікації сутнісної характеристики економічної

категорії «тероризм» є дослідження структурного контенту наявних

дефініцій даного поняття. Результати контент-аналізу змістовних елементів

дефініцій сутності категорії «тероризм» дозволяють стверджувати, що

близькими за змістом стосовно категорії «тероризм» є поняття «мережа»,

«павутина», «тенета», «система». Утім, зупинимося детальніше на

визначенні терміну «мережа».

Словник української мови наводить 2 визначення терміну «мережа». А

саме «сукупність яких-небудь шляхів, ліній зв'язку, каналів і т. ін.,

розташованих на певній території» та «сукупність однорідних закладів,

підприємств і т. ін., розташованих на певній території» [26]

38

Вільна енциклопедія «Wikipedia» дає такі два визначення терміну

«мережа»:

1. об'єднання однорідних об'єктів, яке приносить правила поведінки

всередині (між її членами) і ззовні мережі (до одиниці мережі або до

сукупності), вимагає правил використання одиниць мережі та всієї мережі;

однорідність членів мережі надає можливість оперувати кожним з них

однобічним чином;

2. об'єднання — надає можливість оперувати мережею як одним

цільним об'єктом. Мережі можуть бути членами загальнішої мережі,

утворюючи таким чином ієрархію. [180]

Співробітники американської «Репд Корпорейшн» Дж. Арква і Д.

Ронфілд, основоположники мережевоцентричної теорії (анг. Network-centric

warfare), виділяють ряд чітко сформованих базових структурних модулів в

рамках мережі [2]: ієрархічні модулі (Hierarchical Network), в яких

проглядаються елементи вертикального підпорядкування; лінійні модулі

(Chain Network)), коли зазначена або необхідна виконавцю інформація

надходить до нього через проміжних посередників; осьові модулі (Star

Hub)), за яких різні ланки структури замикаються на центральну ланку, при

цьому воно іноді також може бути посередницьким; взаємопов’язані модулі

(багатоканальні, мультиканальні, змішані, гібридні, переплетені (All Chain

Network)) – за яких всі елементи об’єднані спільною ідеологією, релігією,

націоналістичними або етнічними прагненями.

На думку Е. Соловйова «мережі» в широкому сенсі слова, є

самоорганізованими поліцентричними структурами, що орієнтовані на

вирішення конкретних цілей і завдань з цілком автономних, іноді навіть

тимчасових колективів з прозорою легітимацією влади, децентралізацією

відповідальності, з горизонтальною спрямованістю зв’язків і комунікацій.

Мережі вільно пов’язані між собою рівноправними і незалежними

учасниками. Як відкриті структури вони здатні до необмеженого

розширення, шляхом приєднання нових вузлів, якщо ті використовують

39

аналогічні комунікаційні коди (вирішують ті ж завдання та сповідують ті ж

цінності) [101].

Серед західних учених поширена думка, що мережевий принцип

організації терористичних угруповань міг бути сформований по причині

«запозичення» окремих елементів у різних організацій, до яких можна

віднести: транснаціональні корпорації, некомерційні організації, міжнародні

кримінальні синдикати і зарубіжні терористичні угруповання [3].

Мережевий принцип дає терористичним угрупованням такі

можливості:

сумісність транснаціональних терористичних груп, нелегальної

торгівлі зброєю, транснаціональних злочинних синдикатів, наркомафії;

етнонаціонального руху; екстремістської ідеології [4];

висока швидкість надходження і передачі інформації [5];

єдина інформаційна інфраструктура [7];

швидкість керування (скорочення швидкості прийняття

рішення); самосинхронізація (можливість дії в автономному режимі);

розподіл сили (ведення точкових операцій; можливість зосередження

великого обсягу сили; посилення взаємодії); децентралізація;

конспіративність, надійна система безпеки [7];

глибока інтеграція (залученість) елементів системи; рухливість

(важковразлива ціль); ефективність використання сучасних можливостей;

можливість здійснення ефективної діяльності під командуванням

екстериторіального центру [7].

На наше переконання «мережа» представляє собою новий простір –

переважно, інформаційний, в якому і розгортаються основні стратегічні

операції – як розвідувального, так і військового характеру, а також їх

медійне, дипломатичне, економічне і технічне забезпечення. Відповідно і

мета «мережевого тероризму» полягає в тому, що він не має початку і кінця,

він ведеться постійно і його мета – забезпечити тим, хто його ініціює,

здатність всебічного управління всіма діючими силами людства [19].

40

Відповідно, наступним аспектом дослідження, що заслуговує на окреме

уточнення є поняття «мережевого тероризму». На думку Е.Богамцевої та

І.Ільїчова «мережевий тероризм - типова організаційна структура

міжнародного терористичного руху, центром котрої є держава –

координатором та спонсором руху – певна міжнародна організація, а

периферію утворює широкий спектр локальних терористичних організацій в

країнах, що є об’єктами інтересів» [11].

Дослідники А. Манойло та І. Шегаєв визначають «мережевий

тероризм» як об’єднання під єдиним керівництвом багатьох закордонних

конспіративних утворень, котрі мають статус закордонних філій та високий

рівень автономії в управлінні, плануванні та реалізації терористично-

диверсійної діяльності на підконтрольній їй території. Автори зауважують,

що «мережеві організації терористів складаються з окремих ізольованих

утворень, які підтримують зв’язок через центр керування за допомогою

складних взаємозв’язків різних рівнів [80].

А. Круглова зазначає, що мережевий тероризм відрізняється не тільки

ідеологічною формою, а й організаційною структурою, оскільки він увібрав

в себе ідею мережевої війни [70].

Родоначальники «мережевої теорії» Д. Арквілл та Д. Рондфильд,

розробили концепцію, котра характеризує «мережевий тероризм» як спільно

організовану діяльність багаточисельних соціальних груп, що утворюють

єдину мережу, яка надає можливість завдати скоординованого удару з усіх

напрямів в визначену точку.

З огляду на те, що мережевий тероризм визначається як поєднання двох

самостійних термінів «тероризм» і «мережа», слід надати даній дефініції

сутності зазначених економічних категорій у контексті дослідження. Отже,

пропонуємо під визначенням «мережевий тероризм» розуміти

«горизонтальну структуру незалежних угруповань, які утворюють

терористичну мережу будь-якої географічної розосередженості».

41

Основними учасниками «мережевого тероризму» є терористичні

угруповання, транснаціональні корпорації загарбницького типу тощо.

Найважливішою якістю «мережевого тероризму» є його гнучкість. А.

Олейник [88] пояснює це його природою, а саме:

1) досяжність (reachability);

2) інтенсивністю зв’язків (density);

3) централізація зв’язків (centrality) – вершина визнається центральною,

якщо вона пов’язана з вершинами, які безпосередньо між собою не

пов’язані;

4) відкритістю (openness) – мережа вважається відкритою, якщо

кількість вершин в ній потенційно не обмежена [88].

На практиці учасникам «мережевого тероризму» вдається перетворити

цю якість в практичні переваги:

1.Підвищити якість управління (прискорити командування,

оперативність маневру, можливість коригування).

2. Можливість діяти в автономному режимі.

3. Підтримувати гнучкість і динамічність структури.

4. Забезпечувати стійкість внутрішніх зв’язків і чіткої координації дій.

5. Підтримувати високий темп проведення операцій.

6. Проводити стислі і точкові операції [15-19].

Для розуміння руйнівних наслідків «мережевого тероризму» слід

враховувати різновекторність його прагнень. У зв’язку з цим виділяють такі

види «мережевого тероризму»:

1. Тероризм, спрямований проти держав.

2. Тероризм, спрямований проти транснаціональних корпорацій.

Тероризм, спрямований проти держав. Політичний тероризм існує

рівно стільки, скільки існує політика. Усунення конкурента шляхом його

фізичного знищення відомо з часів «військової демократії» в первісних

суспільствах. Однак політичний терор і тероризм різко активізувалися. Різні

дослідники, пропонують наступну історичну періодизацію еволюції

42

тероризму, починаючи з кінця XVIII століття:

1. Європа, 1818-1918 р.: революційний тероризм.

2. Росія, 1861-1914 р.: революційний тероризм.

3. Росія, 1900-1914 р.: національний тероризм.

4. Азія, 1890-1914 р.: національно-визвольний тероризм.

5. Європейський «правий» тероризм: 1918 р. – до нашого часу.

6. Європейський «лівий» тероризм: 1968 р. – до нашого часу.

7. «Лівий» тероризм в країнах третього світу: 1960 р. – до нашого

часу.

Необхідно звернути увагу на те, що тероризм з’являвся в країнах з

абсолютно різними політичними режимами. Крім цього, важливо

відзначити, що перші терористичні угруповання були переважно побудовані

за ієрархічним принципом. Це означає, що держави (ієрархічні структури)

протидіяли ієрархічним же структурам терористів.

З 1968 р. проявляє особливу активність «палестинський» тероризм

(Палестинський тероризм нами розглядається як частина «ісламського»,

хоча він представлений не тільки «чисто» ісламістськими, а й

націоналістичними організаціями і угрупованнями), а з 80-х р. XX ст. – так

званий «ісламський тероризм», який нині частіше трактується як «тероризм

під прикриттям ісламу». У сучасному світі практично відсутній

революційний тероризм «лівих» екстремістів, останні більш-менш значні

організації яких діють в найбільш відсталих країнах Латинської Америки та

Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Тероризм, спрямований проти ТНК. Наступною тенденцією є

активізація тероризму проти ТНК (з початку 90-х рр. минулого століття до

сьогодення).

Під ТНК найчастіше розуміють значне фінансове, виробниче, науково-

технічне, торгово-сервісне об’єднання, яке здійснює свої операції як в країні

базування, так і в багатьох зарубіжних країнах. Його відрізняє складна

організаційно-управлінська структура, яка включає виробничу, банківську,

43

інвестиційну, торгово-рекламну діяльність, здійснення науково-дослідних

розробок, підготовку кадрів.

Терористичні структури в більшій мірі сьогодні завдають удар по

корпоративному сектору, ніж державному. Така зміна акцентів сталася не

випадково, а протягом порівняно тривалого періоду часу; поясненням цьому

може бути вихід на світову економічну арену господарюючих суб’єктів, які

не існували раніше – ТНК і їх стрімке економічне і політичне посилення.

Важливо розуміти, що ТНК перетворилися в потужних економічних

гравців не відразу, а в результаті досить тривалої еволюції. Вдалою

представляється періодизація розвитку ТНК, розроблена економістом А.

Субботіним [104] та наведена в Додатку А.

Об’єктами економічних загроз в «мережевому тероризмі» є інтереси

держави, ТНК, суспільства, регіонів, підприємств, особистостей.

У вигляді джерел загроз інтересам в економічній сфері, можуть

виступати три великі групи:

1) держави;

2) мережеві структури (терористичні організації; ТНК);

3) інші групи (окремі особистості, одноразово утворені групи людей,

громадські організації, політичні партії).

«Мережевий тероризм» становить серйозну загрозу економічній

безпеці світової спільноти як на «вертикальному» рівні – глобальному,

регіональному, національному; так і на горизонтальному – у віртуальних

секторах економіки (фондовий ринок, грошово-кредитний ринок тощо), а

також в реальних секторах економіки (виробництво та інші види

діяльності). При цьому відмінною його рисою є поява каскадного

(обвального) ефекту, який може виникати навіть за незначних

терористичних актів, провокуючи негативні явища у віртуальному секторі і

серйозно підриваючи економіку країни.

Забезпечення формування державних засад запобігання та протидії

«мережевому тероризму» ускладнює цілий ряд зовнішніх загроз, з одного

44

боку – скорочення інструментів, доступних урядам національних держав, з

іншого – через збільшення можливостей мережевих учасників:

1) відносне послаблення регулювання світових фінансових ринків при

збільшенні обсягів і кількості оборотів операцій, зростання конкуренції між

ними;

2) постійне збільшення маси капіталів (включаючи їх потоки між

країнами), мобільність яких (обумовлена зростанням швидкості переказу з

одного ринку на інший) створює напружену обстановку, високий ступінь

концентрації фінансових ресурсів на макроекономічному рівні (бюджетні

системи держав і міжнародних організацій) і рівні міждержавної

економічної інтеграції;

3) зростаюча автономізація комерційних і фінансових конгломератів

ТНК або державних економічних суб’єктів, які мають значну фінансову

основу, зростання їх впливу на національні господарства окремих країн;

4) зростання інтенсивності фінансових трансакцій, висока ступінь

взаємозв’язку і взаємозалежності фінансових ринків на базі новітніх

інформаційних технологій;

5) надмірна залежність національних економік від спекулятивного

капіталу, що робить фінансові системи надзвичайно уразливими [91].

Це важливо усвідомлювати, але у випадку України загрози

внутрішнього характеру скорочують кількість інструментів, доступних для

забезпечення економічної безпеки і в певній мірі послаблюють її положення

на міжнародному рівні.

В даний час економічна сфера є центром протистояння держав в

боротьбі за світовий вплив. Поза рамками глобальної економіки жодна

країна не в змозі існувати і забезпечувати ефективну життєдіяльність.

Глобалізація світової економіки закономірно обумовлює зростання ролі

забезпечення безпеки національно-державних систем шляхом їх

ефективного вбудовування в міжнародні економічні відносини, адекватного

реагування на нові загрози економічному суверенітету країн з боку ТНК,

45

протидії міжнародній терористичної мережі. Структурна ієрархія системи

економічної безпеки (макро-, мезо- і мікро- рівні) в даний час стикається з

загрозами, що виходять від інститутів, організованих за мережевим

принципом. У цих умовах тільки країни з потужною економікою і, як

наслідок, високим рівнем економічної безпеки можуть відстоювати свої

інтереси, нівелювати і долати небезпеки, що виникають на міжнародній

економічній арені.

1.2. Соціально-економічне розшарування в сучасному світі як

передумова виникнення мережевого тероризму

Серед безлічі глобальних проблем сучасності, які розглядаються через

призму економічної науки, можливо найбільш гострої на сьогоднішній день

є проблема бідності. В рамках проблеми бідності необхідно акцентувати

увагу на кричущу соціальну нерівність між розвиненими країнами і

країнами, які розвиваються.

Більш детально про соціальну нерівність, засновану на підходах до

глобалізації, наведено в Додатку Б.

Д. Бхагваті вважає, що всі соціальні суперечності і проблеми можуть

бути пом’якшені на основі економічного зростання, яке забезпечує

глобалізація. Позиція міжнародних організацій, яку озвучують експерти

така: «в цілому глобалізація призводить до зниження соціальних проблем,

тому що інтегровані національні економіки зростають і це зростання має

широку основу» [2]. Крім того він вважає, що швидке зростання економіки

в країнах може створити політичні можливості для проведення політики

перерозподілу [2].

Відомий економіст В. Іноземцев вважає, що про «глобалізацію»

говорити передчасно. На його думку, підтвердженням цьому є тенденція до

самоізоляції країн постіндустріального світу, що особливо помітно при

розгляді сучасної міжнародної торгівлі, руху інвестицій і перетікання

46

робочої сили [42].

М. Афанасьєв і Л. Мяснікова відзначають, що «глобалізація» в її

сучасній формі охоплює лише 30% країн світу і тому вона навряд чи є

глобальною [10].

Т. Ігнатова, О. Миронова і Г. Солодков вважають, що процеси, які

називають «глобалізацією» насправді можна розглядати як сучасну стадію

міжнародної інтернаціоналізації виробництва [41].

Представлена в Додатку Б класифікація відрізняється від вже наявних у

науковій економічній літературі такими рисами:

1) перший підхід (прихильники глобалізації) вбачають причини

соціальної нерівності виключно в об’єктивних факторах, відзначаючи при

цьому те, що глобалізація надає можливість скорочення соціальної

нерівності;

2) другий підхід (стверджують, що глобалізації немає) вважають, що

соціальна нерівність зумовлена тими особливостями, які протікають в

постіндустріальних країнах і країнах, що розвиваються. На їх думку, що

глобалізація не є причиною сформованої соціальної нерівності;

3) третій підхід (супротивники глобалізації) вважають, що глобалізація

«винна» в соціальній нерівності;

4) четвертий підхід (неоднозначно оцінюють глобалізацію) виділяють

окремі об’єктивні, а також суб’єктивні чинники, що призвели до соціальної

нерівності. В рамках цього підходу вважається, що економічна глобалізація

не здатна вирішити проблему соціальної нерівності.

Аналітики Світового банку досліджують причини соціальної нерівності

в розрізі трьох хвиль, які вони виділяють в рамках своєї концепції. Під час

першої хвилі вплив глобалізації на нерівність всередині кожної країни

частково залежало від землеволодіння. Країни, які розвивалися.

експортували сільськогосподарську сировину, що приносило дохід в першу

чергу землевласникам. Оскільки, більшість цих країн було колоніями, саме

землеволодіння було пов’язано з дисбалансом влади, властивим

47

колоніальним відносинам. В регіонах, де землеволодіння було

концентрованим, як, наприклад, в Латинській Америці, зростання торгівлі

могло бути пов’язано з ростом нерівності. У країнах, де землеволодіння

було рівноправним, як в Західній Африці, торговельні переваги

розподілялися більш широко і навпаки, в Європі, де регіони імпортувати

сільськогосподарські товари, глобалізація шкодила землевласникам. У

Європі перша хвиля глобалізації збіглася з першим в світової історії

встановленням основ соціального захисту – безкоштовної освіти, пенсій та

страхування робітників [1].

Протягом другої хвилі глобалізації більшість країн, які розвивалися не

брали участі в зростанні глобальної торгівлі товарами і послугами.

Поєднання стійких торгових бар’єрів в розвинених країнах зі слабким

інвестиційним кліматом і торговельною політикою поставило їх залежність

від основних видів сировини. Під час другої хвилі глобалізації фактично

існували дві торговельні системи: стара система «Північ-Південь» і нова -

«всередині Півночі». Нова система врівноважувала глобальну економічну

нерівність: країни з низьким доходом наздоганяли високоприбуткові країни.

Одночасно друга хвиля збіглася з розвитком політики перерозподілу

доходів і соціального захисту в розвинених країнах.

Нерівність знижувалося не тільки між країнами – можливо в результаті

глобалізації, – але і всередині країн, в результаті здійснення соціальних

програм. Для країн, які розвивалися, друга хвиля глобалізації не була

«золотою». Хоча дохід на душу населення збільшився в порівнянні з кризою

довійськового періоду, він все одно йшов повільніше, ніж в багатих країнах

[1]. В рамках цієї теорії соціальну нерівність розглядають як результат

діяльності на міжнародній економічній арені постіндустріальних країн з їх

принципово новим економічним устроєм – з одного боку, країн, які

розвиваються з їх «несучасною» економікою – з другого, і самою логікою

глобалізації – з третього [2].

Під час третьої хвилі глобалізації настала глибока інтеграція

48

фінансової сфери через формування потужного світового фінансового

ринку.

Особливістю економік постіндустріальних країн можна виділити

кінець 50-х р. XX ст., який триває і до сьогоднішнього дня. Тим часом

становлення нової соціальної реальності відрізняється суперечливістю і

нерівномірністю, яка дозволяє виділити в ньому кілька етапів, які наведено

на рис. 1.6.

Рис. 1.6. Хвилі соціальної нерівності

Джерело: складено автором

Перший етап (1950-1973) характеризувався жорстким протистоянням

індустріальної цивілізації, яка зароджується, і країн-постачальників

продукції первинного сектора виробництва. На даному етапі в розвинених

країнах відбувалося швидке економічне зростання в умовах стабільної

господарської кон’юнктури. Як наслідок, щорічні темпи зростання

світового валового продукту в період 1950-1973 рр. становили в середньому

2,9%, що в три рази перевершувало даний показник для періоду з 1913 р. по

1950 р. Подібний розвиток відбувалося на тлі швидкої структурної

перебудови економіки. Виробництво послуг та інформації виявилося

найважливішим фактором зростання економіки західних країн.

Економічний розвиток країн західного світу в ці роки обумовлювало

помітне зростання споживання основних сировинних товарів і закладало

основи для його різкого скорочення на основі оптимізації використання

ресурсів. Різке збільшення цін на сировинні товари підштовхнуло США і

1989 по сьогодення 1950 - 1973 1973 - 1989

1 етап

2 етап

3 етап

Індустріальна

цивилізація

Технологічний

прогрес

Пост-

індустріалізація

49

Західну Європу (70-ті рр.) на радикальну структурну перебудову.

Другий етап (1973 - 1989) був більш складним для постіндустріального

світу. Технологічний прогрес вимагав жертв в соціальній сфері, оскільки

запорукою його прискорення ставали зростання інвестицій і скорочення

поточного споживання; засобом виходу з кризи на Заході стала

неоконсервативна політика, яка передбачала ліквідацію малоефективних

виробництв і забезпечення виживання найсильніших. На цьому етапі були

закладені основи системи венчурного капіталу.

У 80-ті р. можливості наукомістких технологій розкривалися, як

правило, не безпосередньо, а через використання їх у виробництві

індустріальних благ. Тому доступність патентів і ліцензій забезпечувала

гігантські переваги тим країнам, які орієнтувалися на масове виробництво і

експорт промислової продукції, що втілювали в собі найбільш досконалі

технологічні досягнення.

Третій етап (1989 – по сьогодення) Цей етап еволюції

постіндустріального світу охоплює період з 1989 р. по теперішній час. На

цьому етапі стали очевидними не тільки досягнення спільноти

постіндустріальних країн, а й історична поразка її суперників.

Сучасна економічна ситуація в постіндустріальному світі

характеризується рядом принципово нових обставин: фактично усунуто

сировинні і ресурсні обмеження господарського розвитку; значна частина

населення постіндустріальних країн застосовує свої здібності у виробництві

високотехнологічних товарів і послуг. Внаслідок чого економіка послідовно

звільняється від залежності від інших держав, які залишаються

виробниками промислової продукції; господарське зростання набуває нової

якості, обумовлене тим, що найбільш ефективною формою накопичення

стає розвиток у кожної людини власних здібностей.

Можна зробити два найважливіших висновки, які відповідні двом

сторонам процесу формування монополюсного світу: найбільш ефективним

виявляється взаємодія країн, що складають постіндустріальну цивілізацію,

50

одна з одною; більшість держав опиняється у все більшій залежності від

постіндустріального світу як постачальника нових технологій та інформації

[3]. Тобто глобалізація не долає, а закріплює периферійний характер

окремих країн, що обумовлюється її внутрішньою логікою. Збереження

розмежування сучасного світу на центр і периферію обумовлено не стільки

відмінностями в параметрах економічного розвитку тих чи інших країн,

скільки глибиною проникнення європейської культури і європейських

традицій в життя народів периферійних країн. Таким чином, єдиний і

уніфікований світ не був і не може бути метою глобалізаційного процесу.

Глобалізація в її сучасному вигляді сприяє вирішенню ряду проблем,

які стоять перед країнами периферії; вона не є причиною наростаючої

нерівності і бідності; між тим, це необхідно чітко усвідомлювати, вона не

здатна виправити недоліки і вади сучасної системи, невід’ємним елементом

якої є сама [4].

Схожої точки зору дотримується К. Ваткінс, який вважає, що соціальна

нерівність поглиблюється через об'єктивні причини, серед яких він виділяє

«вузькоспрямованість» сфер і систем, котрі сприяють економічному

зростанню в добу глобалізації (інформаційні технології). К. Ваткінс вважає,

що соціальна нерівність буде посилюватися з причини, що передові

галузі/сфери вимагають висококваліфікованих фахівців як розвинених

країн, так і країн, що розвиваються. На його думку недостатня освіта в

країнах, що розвиваються, буде істотно впливати на ситуацію з соціальною

нерівністю [253].

Пропонуємо виділити ряд об’єктивних факторів, які впливають на

ситуацію із соціальною нерівністю та згрупувати їх в таблиці 1.1.

51

Таблиці 1.1.

Фактори, які впливають на ситуацію із соціальною нерівністю

№ Фактори Сутнісні характеристики

1 Макроекономічний Стан економіки, за якого досягається збалансованість

макроекономічних відтворювальних пропорцій.

2

Соціальний

Стан розвитку держави, за якого вона здатна забезпечити гідний і

якісний рівень життя населення, незалежно від віку, статі, рівня

доходів, сприяти розвитку людського капіталу як найважливішої

складової економічного потенціалу країни

3 Демографічний

Стан захищеності держави від демографічних загроз з

урахуванням сукупності збалансованих демографічних інтересів

держави, суспільства й особистості

4 Освітній Стан розвитку держави, за якого держава здатна забезпечити

належний рівень освіти громадянам

5

Релігійний

Стан розвитку держави, за якого на неї впливає сукупність

релігійних цінностей, котрі знаходяться в тісній та постійній

взаємодії з конкретною історичною, політичною, економічною,

соціокультурною практикою народів

6 Політичний

Стан розвитку держави, що забезпечує взаємодію із суспільством

та координацію власних рішень у відповідності до існуючої

суспільної думки

Джерело: складено автором

Окремо, на основі узагальнення поглядів науковців щодо структури

факторів, які впливають на ситуацію із соціальною нерівністю в

просторово-регіональному вимірі, пропонуємо наступну їх ієрархію з

теоретичним трактуванням основних рівнів, що представлено в Додатку В .

Соціально-економічне розшарування – багатокомплексна категорія, яка

визначається і розкривається через його структуру, види та призначення.

Окреме значення має сукупність об’єктів, суб’єктів, національних

економічних інтересів та механізму забезпечення, і відповідно існує потреба

більш предметно розглянути їх сутність і особливості взаємодії.

Об’єктом дослідження соціально-економічного розшарування є не

лише політична, економічна та соціальна системи держави, але й

суспільство (демографічний фактор), його морально-етичні та духовні

цінності (релігійний фактор), інформаційне та інтелектуальне середовище

(освітній фактор), виробничі та невиробничі фонди, фінансові ресурси,

господарські ресурси тощо (макроекономічний фактор).

52

Так, за даними Інституту соціології НАН України, кожний другий

українець вважає, що його життя визначається зовнішніми обставинами, і

тільки кожний п'ятий признає, що визначальною є його власна

поведінка. [267]

Рис.1.7. Оцінка громадянами України

факторів впливу на власне життя, %

Джерело: побудовано автором за даними [108]

Суб’єктами координування соціально-економічного розшарування є

центральні органи законодавчої влади, головним призначенням яких є

здійснення державної влади шляхом законотворення (Верховна Рада

України, Президент України). є також суб’єктами соціально-економічного

розшарування є система центральних органів виконавчої влади, до складу

якої входять міністерства та центральні органи виконавчої влади.

В сучасному світі змістом координування соціально-економічного

розшарування є дотримання національних економічних інтересів. Дане

завдання обумовлює, якою має бути державна політика, її державні

імперативи, стратегія розвитку тощо. Координування соціально-

економічного розшарування передбачає, в якому напрямі буде

сконцентровано державно-управлінські рішення задля збереження

47 50 50

43 45

21 20 22

25 22

0

10

20

30

40

50

60

2010 2012 2013 2014 2015

зовнішні фактори

власна поведінка

%

53

цілісності країни, її ідейної та територіальної єдності, належного рівня

життя та освіти її громадян.

Отже, найважливішими є саме питання з координування соціально-

економічного розшарування, які пов’язані зі збереженням цілісності

функціонування економіки, збереження її економічного суверенітету,

підвищення рівня життя громадян суспільства, але водночас ці інтереси є

інтересами виживання, тобто йдеться про збитки які є недопустимими [94].

Аналітики Міжнародної організації праці (МОП) вважають, що на

нинішній стадії глобалізації соціальна нерівність збільшується через те, що

попит на висококваліфіковану робочу силу зростає, в той час як на

низькокваліфіковану силу неухильно знижується [2].

Дуже низька заробітна плата є ознакою соціально-економічної

нерівності. Наприклад, в європейських країнах середня заробітна плата

найбіднішої частини населення становить 60% від середньої по країні. В

Україні ця цифра катастрофічно низька - 60% від середньої заробітної плати

по країні. А в найбагатшій країні – США заробітна плата найбіднішої

частини населення становить 50% від середньої по країні [87].

Окрім, існує великий розрив в оплаті праці. Це є також особливістю

країн, де соціально-економічне розшарування яскраво виражено. Для

порівняння: в європейських країнах оплата праці 1% найбільш

високооплачуваних працівників і решти робочої сили в середньому

перевищує заробітну плату в 7 разів, а в Україні — в 13 разів. Відповідно

різниця є надзвичайно високою.

Досліджуючи розрив між багатими і бідними, зауважимо, що Україна

знаходиться не на першому місці. Згідно даних досліджених «Cia Word

Factbook», що проводилися в 2015 р, перше місце серед країн, де існує

максимальне соціально-економічне розшарування займає Південна Африка,

за нею «почесне» друге місце, як не дивно, займає Сінгапур, а замикає

трійку лідерів Китай. Україна ж в 2015 р. знаходилася на восьмому місці.

[175]

54

Крім цього, аналітики МОП констатують, що негативні тенденції в

соціально-економічному плані стрімко загострюються через розвиток

глобалізації.

М. Кхор зазначає, що протекціонізм під час бурного розвитку процесу

глобалізації істотно впливає на нерівність [193].

С. Джордж вважає, що будь-які кризи в сучасній економіці, чи то

фінансові, чи продовольчі загострюють питання соціальної нерівності [160].

Е. Круз схиляється до того, що глобалізація в неоліберальному варіанті

тільки загострює соціальну нерівність через те, що ряд розвинених країн

стимулюють ті процеси в рамках глобалізації, які приносять їм вигоду.

Наприклад, вони прибирають бар’єри, які перешкоджають кругообігу

послуг в рамках світової економіки, але в той же час вводять жорсткі санкції

з міграції людей [135].

Дж. Стігліц вважає, що істотний вплив на зростання соціальної

нерівності справляє неадекватна система світової торгівлі, нестабільна

фінансова система (кризи), обслуговування боргів, військові конфлікти і

теракти (наприклад, США в Іраку) [238].

У той же час прихильники глобалізації стверджують, що високі

податки, які сплачують компанії за співробітників, винні в погіршенні

ситуації з наймом і відповідно із загостренням соціальної нерівності.

Не дивно, що наявність вищої освіти насправді продукує відносно вищі

доходи, а отже і менше соціально-економічне розшарування. Досліджено,

що серед осіб, які мають повну вищу освіту частка бідних становить 13%,

осіб із середніми доходами — 32%, а заможних — 12%. [111]. І навпаки,

серед тих, хто має лише повну загальну середню освіту бідних — 29%,

тобто соціально-економічне розшарування набагато більше. Зокрема, осіб із

середніми доходами — 19%, а заможних — 4% населення.

Однак існує й інша сторона медалі, а саме особи з вищою освітою

працюють не за здобутою спеціальністю, а за тими напрямками професійної

діяльності, котрі приносять більше задоволення чи більшу оплату праці.

55

Однак населення, де особи мають вищу освіту, характеризується як таке, що

є більш конкурентоспроможним на ринку праці.

Отже, незалежно від використання різних підходів дослідники

відзначають зростаюче поглиблення соціально-економічного розшарування

під впливом процесів глобалізації.

Актуальність і невирішеність цієї найважливішої проблеми призводить

до деградації освітньої галузі та медичного обслуговування, голоду,

погіршення умов праці та інше. Все це створює повну безперспективність і

відчай населення, що негативно позначається на якості трудових ресурсів і

руйнує стимули працездатного населення до продуктивної діяльності і, як

наслідок непрямим способом сприяє становленню мережевого тероризму.

Саме таке середовище є живильним ґрунтом для поповнення кадрами

терористичних угруповань.

Отже, причинами виникнення та поширення тероризму є соціальний

аспект відмінностей між умовами життя людей. Ці передумови пов'язані з

існуванням занадто великих розривів у доходах, а також дотримання прав і

свобод особистості в різних країнах світу.

Окрім зазначених в цьому пункті чинників, на території України

припускають виникнення небезпек воєнного характеру, мається на увазі

застосування військової зброї як звичайної, а також використання зброї

масового знищення.

1.3. Глобалізаційні економічні процеси та вплив на них мережевого

тероризму

Останні десятиліття характеризуються якісними змінами в системі

міжнародних економічних, політичних, культурних та інших зв’язків, що в

найзагальнішому вигляді визначаються процесами глобалізації. Під

глобалізацією науковці найчастіше розуміють розвиток економічної,

політичної і культурної взаємозалежності країн і народів до такого рівня, на

56

якому стають можливим об’єднання країн в рамках єдиного економічного,

політичного і культурного простору [15-17].

Для кращого осмислення процесів глобалізації слід звернути увагу на

сучасний світовий порядок. Можна виділити наступні особливості нового

світопорядку: поширення ізоляціонізму та торговельно-економічних війн;

ускладнення ситуації в окремих країнах та регіонах; стимулювання

інтеграційних процесів різного типу і ступеня інтенсивності; ліквідація

кордонів між внутрішньою і зовнішньою політикою; розширення і

посилення поняття «національна сила»; роздвоєння правових основ тощо.

Для сучасних економічних відносин характерними є: широке

впровадження нових інформаційних технологій, створення глобальної

інтернет, радіо- і телевізійної мережі; перехід до нових суб’єктів

господарської діяльності – ТНК; поглиблення міжнародного поділу праці;

крах механізмів централізованого планування економіки в країнах, що

утворилися на пострадянському просторі.

Глобалізація – складне, суперечливе, багатофакторне та багатошарове

явище, що стосується найрізноманітніших сторін економічного та

суспільного життя людства. Найчастіше прихильники різних політичних

поглядів, наукових напрямків і шкіл вкладають в цей термін абсолютно

різний зміст.

Глобалізацію світової економіки можна охарактеризувати як сучасну,

всесвітню стадію інтернаціоналізації господарського життя, в рамках якої

світове господарство набуває якісно нової, невідомої раніше

характеристики і особливості свого розвитку. Глибинна сутність

глобалізації полягає в тому, що за значної схожості з попередніми

періодами своєї історії світова економіка переходить в якісно новий стан.

З питання соціальної нерівності, заснованого також на підходах до

глобалізації, можна виділити чотири підходи, які представлено в таблиці

1.2.

57

Таблиця 1.2.

Основні підходи дослідників до сутності «глобалізації»

Фактори, які

вплинули на

утворення

нерівності

Прихильники

глобалізації

Вважають,

що

глобалізації

немає

Супротивники

глобалізації

Неоднозначно

оцінюють

глобалізацію

Здешевлення

транспорту • •

Лібералізація

торгівлі • • •

Розвиток

комунікаційного та

інформаційного

простору

•

Прогресивний

розвиток в

технологіях,

комунікаціях,

транспорті

• • •

Міжнародна

спеціалізація •

Зростання

економічної

могутності

західного світу

• •

Зростання доходу на

душу населення •

Створення

фінансових

інститутів

• •

Збільшення

вкладень в

експортні галузі

•

Експансія західних

цінностей •

Міграція населення • •

Розпад СРСР • •

Розпад

Варшавського

договору

• •

Розпад Ради

економічної

взаємодопомоги

• •

Експансія

доларового

монетаризму

•

Розрив між

реальним і

віртуальним

виробництвом

•

Джерело: складено автором

58

Позиції по відношенню до трактування «глобалізації» можна розділити

на чотири великі групи:

1) в першій розглядають глобалізацію виключно з позитивного боку,

«рекламуючи» вигоди від цього процесу всіх учасників;

2) у другій вважають, що глобалізації в її сучасного розумінні не

існує;

3) у третій бачать в глобалізації переважно шкоду світовій спільноті;

4) прихильники четвертої схильні виділяти як позитивні, так і

негативні аспекти цього явища.

Експерти МВФ під «глобалізацією» розуміють зростаючу економічну

взаємозалежність країн всього світу в результаті зростаючого обсягу і

різноманітності трансграничних трансакцій товарів, послуг і міжнародних

потоків капіталу, а також завдяки все більш швидкій та широкій дифузії

технологій [1].

В цілому глобалізація є достатньо дослідженою в наукових колах, але

дослідимо еволюцію вітчизняної економічної думки щодо сутності цієї

категорії (табл. 1.3).

Таблиця 1.3.

Науковий дискурс сутності глобалізації

Автори Дефініція Коментар

Д. Бхагваті [24] Глобалізація пом’якшує соціальні суперечності

і приносить користь не тільки в економічному,

але і в соціальному відношенні, веде до

поліпшення основних соціальних показників,

насамперед в країнах, які розвиваються

Вбачає тільки

переваги

В. Іноземцев [42] Глобалізація – це самоізоляція

постіндустріального світу, що особливо

помітно при розгляді сучасної міжнародної

торгівлі, руху інвестицій і перетікання робочої

сили

Вважає

глобалізацію

передчасною

М. Афанасьєв,

Л. Мяснікова [10]

Глобалізація в її сучасній формі охоплює лише

30% країн світу

Не вважають її

всеохоплюючою

Т. Ігнатова,

О. Миронова,

Г. Солодков [41]

Глобалізація – це сучасна стадія міжнародної

інтернаціоналізації виробництва

Не розглядають

як окреме явище

Джерело:побудовано автором за 10, 24,41,42

59

Всесвітній енциклопедичний портал «Wikipedia» виділяє наступні

сфери, в яких протікає процес глобалізації: промисловість; фінанси;

економіка; політика; ЗМІ; культура; екологія; соціосфера; транспортні

перевезення; культурний обмін та техніка і технології; закони (створення

міжнародного суду і міжнародних громадських організацій) [26].

Культурний обмін в глобалізаційних процесах передбачає:

- поширення мульти-культур; культурне розмаїття; асиміляція;

вестернізація;

- туризм;

- міграція (включаючи і нелегальну);

- широке поширення «універсальних» споживчих товарів;

- поширення попкультури;

- поширення міжнародних турнірів та чемпіонатів (Олімпійські Ігри,

FIFA);

- формування універсальних культурних цінностей.

Техніка і технології в глобалізаційних процесах передбачає:

- розвиток глобальної телефонної інфраструктури;

- поширення Інтернету;

- збільшення числа космічних супутників;

- зростання кількості кабелів, які проходять по дну морів і океанів;

- збільшення кількості бездротових телефонів;

- зростання кількості уніфікованих стандартів, патентів, авторських

прав.

Ряд дослідників виділяють економічну глобалізацію як першорядну і

визначальну. Наприклад, Р. Кучуків і А. Савка [71] вважають, що

глобалізація економічної діяльності розвивається за такими основними

напрямками:

1. Міжнародна торгівля (товарами, послугами, технологіями).

2. Міжнародний рух факторів виробництва: прямі інвестиції в

основний капітал, носіями яких виступають ТНК; робоча сила (праця), що

60

набуває все більш інтернаціонального характеру. В сукупності,

поєднуючись з фінансовими потоками, вони утворюють міжнародне

виробництво.

3. Міжнародні фінансові операції: валютні операції; позики і кредити;

цінні папери (акції, облігації та інші боргові зобов'язання) [10].

Процеси економічної глобалізації часто підтримують вчені, політики,

великі бізнесмени переважно розвинених країн Заходу, а також міжнародні

організації, насамперед МВФ, Світовий банк, Світова організація торгівлі. В

цілому прихильники цієї позиції розглядають економічну глобалізацію, як

об’єктивний, тривалий процес, який протікає кілька століть. При цьому

вони відзначають, що на кожному етапі з'являлися певні нові фактори

(існуючі ж фактори міняються місцями і значимістю), які стимулюють

розвиток економічної глобалізації.

В контексті дослідження впливу мережевого тероризму на

глобалізаційні економічні процеси пропонуємо удосконалену модель

розвитку державних засад запобігання та протидії мережевому тероризму в

економіці України в умовах ускладнення конкурентного середовища. Дана

модель представлена на рис. 1.8. та представляє собою спрощене уявлення

взаємодії зовнішнього та внутрішнього середовища.

Рис. 1.8. Модель розвитку державних засад щодо запобігання та

протидії мережевому тероризму в економіці України Джерело: побудовано автором

Зовнішнє

середовище

Конкурентне ринкове середовище

Тероризм Глобалізація Національна

економіка

61

На рис. 1.7 модель розвитку державних засад запобігання та протидії

мережевову тероризму в умовах глобалізаційних процесів та впливу на них

тероризму складається з п’яти взаємопов’язаних елементів: «зовнішнє

середовище», «конкурентне ринкове середовище», «глобалізація»,

«тероризм» та «національна економіка».

Першою сферою є зовнішнє середовище, котре здійснює безпосередній

вплив на формування конкурентного ринкового середовища та національної

економіки. Однак, варто зауважити, що вплив факторів зовнішнього

середовища може змінюватися як в позитивну, так і в негативну сторону.

Позитивні зміни (більшого и меншого характеру) відбуваються за умов

додатного впливу глобалізації − при взаємодії з конкурентним ринковим

середовищем і національною економікою.

Наступною особливістю формування моделі розвитку державних засад

запобігання та протидії мережевому тероризму в умовах глобалізаційних

процесів є виділення зони конкурентного ринкового середовища. Дане

середовище формується завдяки злагодженій роботі державних органів,

установ та організацій, котрі формують, реалізують та забезпечують

економічну політику держави. До показників, які визначають ефективність

роботи цих державних органів, установ та організацій належать різного

роду економічні індекси. Детермінація економічних індексів визначає

ефективність дій і напрями руху та забезпечує формування економічної

політики найближчої перспективи. До переліку світових індексів відносять:

Індекс легкості ведення бізнесу, Індекс конкурентоспроможності, Індекс

економічної свободи, Індекс процвітання та інші. В таблиці 1.4. наведено

динаміку позицій України у рейтингах Індексів, що визначають

конкурентне ринкове середовище.

62

Таблиця 1.4.

Динаміка позицій України у світових рейтингах Індексів, що

визначають конкурентне ринкове середовище Показник 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

Індекс легкості ведення

бізнесу

142 145 152 137 112 96 83 80

Індекс

конкурентоспроможності

92 89 82 73 84 76 79 85

Індекс економічної

свободи

160 162 164 163 161 155 162 166

Індекс процвітання 69 74 71 64 63 70 107 110

Джерело: побудовано автором за даними 108, 185

Аналізуючи індекси, що визначають конкурентне ринкове середовище,

в першу чергу виділяють Індекс легкості ведення бізнесу, котрий Україні

вдалося покращити в останні роки. Зміни відбулися завдяки політичним

рішенням, і тому Україні вдалося посісти 80 місце з 190 країн світу. Індекс

конкурентоспроможності теж характеризується позитивною динамікою,

однак експерти виділяють такі проблеми, котрі потребують негайного

вирішення, це – слабо розвинені державні інститути, нестійка фінансова

система та низькі макроекономічні показники. Останніми роками Індекс

економічної свободи теж зростає, що є позитивним для національної

економіки. Покращення торкнулося більшості складових цього Індексу. За

Індексом процвітання Україна теж неухильно покращує свої позиції,

характеризуючись покращенням благополуччя та наявністю частини

світового багатства.

Запропонована модель розвитку державних засад запобігання та

протидії мережевому тероризму в умовах глобалізаційних процесів містить

дві ключові основи – це глобалізацію та тероризм. Саме ці два явища

формують майбутнє національної економіки. Раніше ми зупинялися на

визначеннях і тероризму, і глобалізації, однак пропонуємо здійснити

ідентифікацію цих двох явищ через пояснення та вимірювання індексів,

котрі їх формують.

До переліку індексів, що визначають та характеризують глобалізацію

(політичну, економічну, соціальну тощо) належать такі: Індекс демократії,

63

Індекс сприйняття корупції, Індекс відкритості бюджетів, Індекс людського

розвитку, Індекс соціального прогресу, Індекс щастя тощо. В таблиці 1.5

наведено динаміку позицій України у рейтингах Індексів, що визначають

глобалізацію.

Таблиця 1.5.

Динаміка позицій України у рейтингах Індексів,

що визначають глобалізацію Показник 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

Індекс демократії 67 79 80 85 92 88 86 86

Індекс сприйняття

корупції

134 152 144 144 142 130 131 132

Індекс відкритості

бюджетів

62 - - - 54 46 - 38

Індекс людського

розвитку

70 76 78 83 82 80 84 88

Індекс соціального

прогресу

- - - - 62 62 63 63

Індекс щастя - - - 87 102 111 132 138

Джерело: побудовано автором за даними 177, 180, 184

Аналізуючи Індекси, які визначають глобалізацію, потрібно

охарактеризувати індекс демократії, котрий визначає свободу політичної

діяльності, висловлення особистої позиції громадян тощо. 2014 р. став

найбільш «демократичним» роком для України, однак останніми роками

індекс погіршився, хоча Україна залишилася в статусі «гібридної

демократії. Індекс сприйняття корупції вимірює рівень сприйняття корупції

в державному секторі, тому відповідно, чим нижчий даний індекс, тим

більш високий рівень сприйняття корупції. Україна в останні роки

покращила свої позиції щодо цього показника. За Індексом соціального

прогресу Україна теж покращила свої показники, увійшовши до групи країн

з розвитком вище середнього. А от за Індексом щастя Україна понизилася в

рейтингу, котрий відображає добробут людей та стан навколишнього

середовища.

Показники, що входять до розрахунку цих Індексів та позиціонування

країни у міжнародних рейтингах характеризують: рівень добробуту

населення, рівень освіченості та доступу до освіти, тривалість життя

64

населення, можливості до саморозвитку, ефективність ринку праці,

розвиненість фінансового ринку, рівень громадянської свободи, політичну

культуру населення, рівень корупції, прозорість господарських розрахунків

тощо. Перелік можна продовжити, однак це ті показники за котрими

Україну ідентифікують у глобальному економічному середовищі.

До переліку Індексів та рейтингів, що визначають та характеризують

мережевий тероризм (як явище) належать такі: Глобальний індекс миру,

Глобальний індекс тероризму, Глобальний індекс кібербезпеки, Рейтинг

найкращих армій, коефіцієнт Джині, рівень мілітаризації та інші.

Показники, що входять до розрахунку цих Індексів та позиціонування

країни у міжнародних рейтингах характеризують основу формування всіх

процесів у державі: від задоволення першочергових потреб населення до

можливості спрямовувати кошти на розвиток соціальних ініціатив. В

таблиці 1.6 наведено динаміку позицій України у рейтингах Індексів, що

визначають глобалізацію.

Таблиця 1.6.

Динаміка позицій України у рейтингах Індексів, що визначають

мережевий тероризм Показник 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

Глобальний

індекс миру

97 69 71 111 141 150 156 152

Глобальний

індекс

тероризму

- - 56 53 51 12 11 17

Глобальний

індекс

кібербезпеки

- - - - 0,35 0,4 0,45 0,5

Коефіцієнт

Джині

25 24 24,8 23,6 28,2 22,7 23,4 25

Рівень

мілітаризації

25 22 21 20 21 23 15 -

Джерело: побудовано автором за даними 166-160, 180, 184,

Аналізуючи Індекси наведені в таблиці 1.6 стосовно мережевого

тероризму, зазначимо, що в цілому всі показники погіршилися. Зокрема

Глобальний індекс миру, за яким оцінюється безпека життя погіршився – з

97 місця Україна змістилася на 152 місце в світі. За даними Індексу

65

глобального тероризму Україна займає 17 місце в світі серед держав, які

стикаються з терористичними загрозами, поступаючись місцем Іраку, Сирії

Пакистану, Сомалі та іншим країнам. За Глобальним індексом кібербезпеки

Україна відстає від лідерів, які характеризуються максимальною

захищеністю, це такі країни як Велика Британія, США, Франція та

випереджає Вірменію, Таджикистан, Киргизстан та інші. Коефіцієнт Джині

відображає величину розриву між доходами найбагатших та найбідніших

громадян країни. Відповідно, чим менший цей розрив, тим краще. В Україні

значення коефіцієнту Джині неухильно зростає, що не є позитивною

умовою економічної політики та сприяє зародженню підвалин

міжнародного тероризму. Рівень мілітаризації характеризує готовність

збройних сил країни. Найбільш мілітаризованою країною в Світі є Ізраїль –

країна, котра представляє собою унікальний випадок – перебування в стані

війни та характеризується зростанням ВВП.

За характером впливу перерахованих Індексів на національну

економіку доцільно здійснити їх класифікацію за «силою впливу». Під

терміном «сила впливу» ми розуміємо міру додатного чи від’ємного

характеру, яка визначає напрям розвитку об’єкту дослідження.

Отже, в таблиці 1.7 представлено класифікацію Індексів, Рейтингів,

коефіцієнтів та рівнів за «силою впливу» на національну економіку.

66

Таблиця 1.7.

Класифікація індексів за «силою впливу» на національну

економіку

Група Назва індексу Сила впливу на національну економіку

Сильний вплив Помірний вплив

Індекси

конкурент-

ного

ринкового

середовища

Індекс легкості

ведення бізнесу,

Індекс конкуренто-

спроможності,

Індекс економічної

свободи,

Індекс процвітання

конкурентоспроможність

держави, регіону, галузі,

підприємства;

соціально-економічний стан

держави та її регіонів;

відкритість економіки

держави;

інвестиційний клімат у

державі та її регіонах;

розміщення продуктивних

сил;

доступ до фінансів.

етика, культура

ведення бізнесу;

репутація (імідж)

держави;

інфраструктура.

Індекси

глобалізації

Індекс демократії,

Індекс сприйняття

корупції,

Індекс соціального

прогресу,

Індекс щастя

кон’юнктура ринку;

кількість конкурентів;

різноманітність товарних

груп;

ємність ринку;

репутація;

енерго- , матеріало-,

трудомісткість;

екологічність.

логістика;

корпоративна

культура;

організація обліку.

Індекси

мережевого

тероризму

Глобальний індекс

миру,

Глобальний індекс

тероризму,

Глобальний індекс

кібербезпеки,

Коефіцієнт Джині,

Рівень

мілітаризації

мережа посередницьких

організацій;

кількість контрагентів;

фінансова дисципліна;

оплата та стимулювання праці

релігійність;

мілітаризація.

умови праці;

конкурентоспром

ожність робочої

сили

якість

обслуговування

Джерело: складено автором за даними 160-170, 108, 177, 180, 184

Дані табл. 1.7 свідчать про значне превалювання Індексів за «силою

впливу» на національну економіку за Індексами конкурентного зовнішнього

середовища. Таке групування є цілком закономірним, адже Індекси

глобалізації та Індекси мережевого тероризму входять до цієї сфери, як це

видно з рис. 1.4. Натомість Індекси глобалізації та Індекси мережевого

тероризму характеризуються значно більшим різноманіттям. Така

пріоритетність в класифікації саме за цими групами є цілком закономірною,

67

адже і глобалізація, і мережевий тероризм визначають можливості розвитку

національних економік. При чому, тут прослідковується певна особливість,

якщо вплив Індексу мережевого тероризму на національну економіку має

однозначно негативний характер, то Індекси глобалізації можуть чинити як

позитивний так і негативний вплив на національні економіки. Що мається

на увазі? Глобалізація як явище може спонукати/змушувати національні

економіки формувати «зручну» для певних країн чи ТНК законодавчу базу,

господарську політику, податкову політику, зовнішньоекономічну політику,

митну політику, соціальну політику, цільові державні програми підтримки

національного виробника, стандартизацію та сертифікацію виробництва,

державні контракти, замовлення, державні субсидії, субвенції, дотації,

спеціальні економічні зони тощо. Тим самим фактично сприяючи

виникненню початкових умов для формування мережевого тероризму.

Однак, зазначені Індекси, Рейтинги та Коефіцієнти в цілому можна

вважати показниками, що визначають державні засади запобігання та

протидії мережевому тероризму в економіці.

За даними міжнародних експертів у сфері мережевого тероризму,

ключовою загрозою національній економіці та перешкодою позитивним

змінам є високий рівень загроз від мережевого тероризму. В умовах

відсутності належного реагування і діючих бар’єрів мережевий тероризм

стрімко розростається, вражаючи нові сфери та рівні національної

економіки. Унаслідок інституалізації мережевого тероризму формуються

соціальні практики, перетворюючи це зловісне явище у невідʼємну частину

життя суспільства. Розглянемо більш детально вплив мережевого тероризму

на окремі складові економічної безпеки національного господарства (табл.

1.8.):

68

Таблиця 1.8.

Вплив мережевого тероризму на економіку України

Складові

функціонування

економіки

України

Наслідки впливу мережевого тероризму

Макроекономічна

ситуація

Розширення тіньової економіки. Існують двосторонні взаємозв’язки між

тероризмом і діяльністю тіньової економіки. Вплив мережевого тероризму

позначається на потенційних можливостях макроекономічної політики.

Статистичний аналіз підтверджує, що тероризм взаємопов'язаний із

управлінням потоками капіталу.

Негативний вплив на економічне зростання. Одним з найактуальніших

питань є взаємозв’язок між рівнем тероризму в країні та темпами

економічного зростання. Доведено існування оберненої залежності між

обсягом ВВП на душу населення і рівнем тероризму: бідні країни з

низьким рівнем життя, як правило, більш піддані впливу мережевого

тероризму, ніж країни з розвиненою ринковою економікою, рівень доходів

населення в яких високий.

Стан

виробництва

Криміналізація бізнесу. Доведено, що різке зростання капіталізації

бізнесу прямо пропорційно залежить від вкладень коштів, отриманих

незаконним способом. Внаслідок цієї закономірності виникає прямий

нерозривний двосторонній взаємозв’язок між тіньовою економікою і

мережевим тероризмом.

Виведення коштів, майна та земель з підприємствах та фірм. Це

можливо шляхом доведення їх до банкрутства та відчуження на користь

суб’єктів підприємницької діяльності і призводить до зменшення

ефективності їх роботи, і як наслідок відбувається зниження ефективності

економіки країни загалом.

Демографічний

стан

Зниження кількості населення, старіння нації, поширення бідності

працюючого населення, трудова міграція, рівень освіти, релігійність – все

це є загрозливою тенденцією для поширення мережевого тероризму.

Зовнішньо-

економічний

стан

Викривлення структури міжнародних відносин. Дослідження впливу

мережевого тероризму ускладнюється великою кількістю показників, які

необхідно враховувати при проведенні такого аналізу.

Інвестиційно-

інноваційний

стан

Погіршення інвестиційного клімату. Мережевий тероризм негативно

впливає на співвідношення обсягів залучених коштів та валового

внутрішнього продукту. Кожне збільшення випадку мережевого тероризму

на один відсоток скорочує надходження інвестицій в країну як мінімум

вп’ятеро.

Соціальний стан

Мережевий тероризм формує несправедливий перерозподіл коштів на

користь вузьких груп за рахунок найбільш вразливих верств населення.

Відповідно, відволікаються кошти від цілей соціального розвитку.

Закріплюється і різко зростає майнова нерівність, бідність значної частини

населення.

Дискредитується статус держави як основного інструменту

регулювання життям суспільства. У свідомості населення формується

уявлення про відсутність захисту громадян. Зростає соціальна

напруженість, що вражає економіку і загрожує політичній стабільності в

країні.

69

Фінансовий стан

Розбалансування роботи фінансової та грошово-кредитної системи

економіки України. Наявність загроз мережевого тероризму призводить до

фінансових втрат, як наслідок відбувається укладання угод на невигідних

для держави умовах.

Руйнація фінансової системи. Існуюча система регулювання та нагляду

щодо фінансової сфери в умовах процвітання мережевого тероризму не

може бути визнана ефективною. Також зростають такі негативні явища як

торгівля інсайдерською інформацією; вливання коштів в комерційні банки,

що спекулюють проти національної валюти; відтік капіталів до офшорних

зон; криміналізація фінансової сфери, пов’язана з перетіканням фінансів у

тіньову сферу; монополізація фінансово-банківської діяльності.

Джерело: складено автором за матеріалами 87, 108,

Отримані результати проведеного дослідження дозволяють

стверджувати, що нині серед реальних загроз економіці України найбільш

відчутним є тероризм, котрий представляє собою багаторівневу систему

негативних збитків та загроз і є чинником, що породжує вкрай обвальні

наслідки для економіки. Тому заходи щодо запобігання та протидії

мережевому тероризму мають вживатися та реалізуватися системно. При

цьому досягнення економічної безпеки повинно бути основою комплексної

Державної програми запобігання та протидії мережевому тероризму в

економіці України задля забезпечення і стимулювання розвитку

національної економіки України, що потребує радикальних змін,

викликаних часом і впливом світових загальноекономічних

трансформувань.

Висновки до розділу 1

В даний час акцент в міжнародній боротьбі за світовий вплив змістився

з армії та ідеологій в сторону економічної сфери. В цих умовах тільки

країни з потужною економікою і, як наслідок, високим рівнем економічної

безпеки можуть успішно реалізовувати свої інтереси, а також обходити і

долати небезпеки та загрози, що виникають на міжнародній економічній

арені. За своєю суттю «тероризм» являє собою найбільш суспільно

небезпечне та важкопрогнозоване явище, яке останнім часом набуло

широкого розповсюдження у світі та нових різноманітних форм. Вплив

70

тероризму на національну економіку стає все більш очевидним.

В кінці XX ст. на світову арену вийшов якісно новий, невідомий раніше

«мережевий тероризм», який був зумовлений процесами «однополярної»

глобалізації та встановленням нового світового порядку. Відповідно,

наступним аспектом дослідження стало уточнення поняття «мережевого

тероризму», що базується на дослідженні думок фахівців в цій сфері.

За результатами наукових пошуків нами уточнено визначення

«мережевий тероризм», під яким ми розуміємо «горизонтальну структуру

незалежних угруповань, які утворюють терористичну мережу будь-якої

географічної розосередженості». Також в процесі дослідження виявлено

якості, які притаманні мережевому тероризму – це досяжність,

інтенсивність зв’язків, централізація зв’язків, відкритість. На практиці

учасникам «мережевого тероризму» вдається перетворити цю властивість в

практичні переваги.

Об’єктами економічних загроз в «мережевому тероризмі» є інтереси

держави, ТНК, суспільства, регіонів, підприємств, особистостей. Джерелами

загроз інтересам в економічній сфері можуть виступати три великі групи:

держави; мережеві структури (терористичні організації; ТНК); інші групи

(окремі особистості, одноразово утворені групи людей, громадські

організації, політичні партії).

Забезпечення формування державних засад запобігання та протидії

«мережевому тероризму» ускладнює цілий ряд зовнішніх загроз, з одного

боку – скорочення інструментів, доступних урядам національних держав, з

іншого – через збільшення можливостей мережевих учасників.

В даний час економічна сфера є центром протистояння держав в

боротьбі за світовий вплив. Поза рамками глобальної економіки жодна

країна не в змозі існувати і забезпечувати ефективну життєдіяльність. В

рамках глобалізаційних процесів необхідно акцентувати увагу на соціальній

нерівності між розвиненими країнами і країнами, які розвиваються.

Глобалізація не долає, а закріплює периферійний характер окремих країн,

71

що обумовлюється її внутрішньою логікою.

В підрозділі виділено та класифіковано ряд об’єктивних факторів, які

впливають на ситуацію із соціальною нерівністю. Зроблено висновок, що

незалежно від використання різних підходів відзначається зростаюче

поглиблення соціально-економічного розшарування під впливом процесів

глобалізації.

Визначено глобалізаційні економічні процеси та вплив на них

мережевого тероризму. Глобалізацію світової економіки можна

охарактеризувати як сучасну, всесвітню стадію інтернаціоналізації

господарського життя, в рамках якої світове господарство набуває якісно

нової, невідомої раніше характеристики і особливості свого розвитку.

В контексті дослідження впливу мережевого тероризму на

глобалізаційні економічні процеси запропоновано модель розвитку

державних засад щодо запобігання та протидії в умовах ускладнення

конкурентного середовища, що складається з п’яти взаємопов’язаних

елементів: «зовнішнє середовище», «конкурентне ринкове середовище»,

«глобалізація», «тероризм» та «національна економіка». За кожним з

виділених п’яти елементів досліджено детермінацію економічних індексів,

що визначають ефективність дій, напрями руху та забезпечують

формування економічної політики в найближчій перспективі. За характером

впливу економічних індексів на національну економіку здійснено їх

класифікацію за «силою впливу».

Результати дослідження по першому розділу викладено в авторських

роботах за темою дисертації 3, 10, 12.

72

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ МЕРЕЖЕВОГО ТЕРОРИЗМУ ЯК

ЗАГРОЗИ ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ

2.1. Вплив терористичних актів на національну економіку та

методи оцінювання економічних збитків

Проблема економічної безпеки в світлі запобігання та протидії

терористичним загрозам є мало розробленою у вітчизняних наукових

дослідженнях. Ефективність державних засад запобігання та протидії

мережевому тероризму передбачає вирішення комплексу завдань як

методологічного, теоретичного та організаційно-регуляторного характеру,

так і систему визначення рівня й оцінювання результатів впливу збитків на

національну економіку. Тривалий час експерти та наукові дослідники

мережевого тероризму мають за мету здійснити його об’єктивне

оцінювання та вимірювання як в окремих країнах, так і на глобальному

рівні. При цьому застосовуються різноманітні методи, системи оцінювання,

що включають в себе і соціологічні опитування, і емпіричні дослідження, і

складні математичні розрахунки [107].

Наразі досліджується широкий спектр різновидів, суспільних проявів

та кількісних показників мережевого тероризму, що прямо чи каскадним

чином впливають на національну економіку.

Загроза, яку становить у нинішньому інтегрованому світі тероризм для

будь-якої країни, включно і України, виходить поза межі державних

кордонів і набуває міжнародного характеру. Дослідження національної

економічної безпеки України тісно пов’язано з розвитком глобалізаційних

та інтеграційних міжнародних процесів, визначенням загроз глобального

характеру. Запобігання та протидія тероризму є наразі одним зі структуро-

утворюючих елементів підтримки економічної безпеки України. Це

зумовлює пильну увагу як з боку представників наукових, політичних та

військових кіл, так і з боку суспільства.

73

Україна вимушена вдатися до переосмислення свого зовнішнього

позиціонування та задекларованого донедавна характеру стратегічного

партнерства за умов глибокої внутрішньополітичної кризи та надзвичайно

складного зовнішньополітичного становища у зв’язку з подіями на Сході

України та в Криму [1].

Тероризм як складне і багатогранне явище розглядається через призму

різних поглядів, однак особливо важливо розглядати тероризм через призму

його економічної складової.

Відсутність при цьому ґрунтовної наукової аналітики й

цілеспрямованих наукових пошуків ускладнює оцінювання економічних

збитків. Зрозуміло, що за таких очевидностей досить складно здійснювати

оцінювання економічних збитків і, як наслідок, практично важко

сформувати сучасну та ефективну модель боротьби з мережевим

тероризмом на рівні держави. В той же час державні засади запобігання та

протидії мережевому тероризму повинні включати систему оцінювання

рівня тероризму, який можна визначити завдяки моніторингу,

соціологічним дослідженням і експертним оцінкам, аналітичним

розрахункам та іншим видам наукових досліджень задля виявлення впливу

мережевого тероризму на національну економіку. Системи виміру та

оцінювання впливу мережевого тероризму на національну економіку не

існує. Усунути цей недолік має впровадження загальнодержавної

регуляторної системи запобігання і протидії мережевого тероризму в

економіці України. Система оцінювання рівня мережевого тероризму має

стати уніфікованим інструментом в системі запобігання та протидії

мережевому тероризму в економіці України.

Звісно ж, що в економічній науці можна виділити ряд основоположних

проблем, пов’язаних з тероризмом, серед них:

1) оцінювання економічних збитків, що виникають внаслідок

терористичного акту;

2) причини виникнення тероризму, що лежать в економічній площині;

74

3) фінансовий аспект (джерела фінансування тероризму, системи

переказу матеріальних цінностей терористичним організаціям і способи їх

зберігання терористичними угрупованнями);

4) напрямки запобігання та економічної протидії фінансуванню

тероризму;

5) заходи щодо поліпшення ситуації в економіці після здійснення

теракту.

Вітчизняна система оцінювання рівня впливу мережевого тероризму на

національну економіку базується на зарубіжних методиках, що слабо

адаптовані до українських реалій. Відповідно, висновки, рекомендації та

пропозиції − не завжди пов’язані між собою спільністю концептуальних

засад та методологією. Наявна інформація часто є сумнівною через

політичний інтерес, методичну некоректність, нечіткість уявлень про

природу та форми тероризму тощо [98].

Отже, актуальним є завдання повноцінно та неупереджено дослідити

шляхи, механізми і методи виявлення та вимірювання впливу мережевого

тероризму задля обґрунтування державних засад запобігання та протидії в

національній економіці. Найбільш важливим інструментарієм є нові підходи

вимірювання й відслідковування мережевого тероризму у різних сферах,

сегментах та галузях національного господарства.

Питання виміру мережевого тероризму є дискусійним. Зарубіжна

практика виходить з того, що вплив мережевого тероризму можна виміряти

[197]. В сучасних умовах можна оцінити найбільш виразні та гучні

різновиди та прояви терористичних актів, які здійснюють негативний вплив

на національні економічні системи в коротко-, середньо- та

довгостроковому періодах. В таблиці 2.1. наведено інформацію щодо

експертного оцінювання збитку завданого національним економікам

великими терактами.

75

Таблиця 2.1

Експертне оцінювання збитку, яке завдано національним

економікам терористичними актами

Економічна сфера / система / галузь Зниження

Спад капіталізації (Теракт 09.11.2001 р США) 0,06-0,54% ВВП

Зниження прямих іноземних інвестицій (Іспанія, Греція

(з 1968 по 2000 р.)) 4,16-13,5%

Зниження загального рівня і складу інвестицій (Ізраїль,

Інтифада (з 2000 по 2003 р.)) 14,6-27,9%

Зниження активності і котирувань на фондовому ринку

Іспанії (з 1998 по 1999 р.) 11,21%

Зниження торгової активності (теракт 09.11.2001 р

США) 0,5-4%

Скорочення кількості туристів (Греція, Ізраїль,

Туреччина (з 1991 по 2000 р.)) 0,67-9,02%

Скорочення доходів готельного бізнесу (Ізраїль (з 1992

по 1998 р.)) 1,27%

Зниження доходу транспортної індустрії (Теракт

09.11.2001 р США) 10%

Збільшення страхових виплат (Теракт 09.11.2001 р

США) 20%

Скорочення робочих місць (Теракт 09.11.2001 р США) 20% 14

Збільшення видаткової частини бюджету (Теракт

09.11.2001 р США) 0,1% от ВВП

Вплив на урбанізацію низько

Зниження продуктивності виробництва (Теракт

09.11.2001 р США; Ізраїль з 1950 по 2003р.) 0,3-0,5-0,75-3%

Уповільнення / зниження темпів економічного

зростання (170 країн (з 1968 по 2000 р.); Іспанія (Країна

Басків); Ізраїль Інтифада; Палестина Інтифада.

0,3-0,57-4-12-50%

Збільшення витрат на оборону і безпеку (теракт

09.11.2001 р США)

0,3-0,6%

світового ВВП Джерело: Складено автором за даними [2-20]

Отже, з'явилися реальні передумови для застосування нових підходів

щодо вимірювання й відслідковування впливу мережевого тероризму в

різних сферах, сегментах та галузях національного господарства. При цьому

можна виділити дві категорії досліджень. Перша − це ті, в яких мережевий

тероризм є основним об'єктом дослідження. Друга категорія включає праці,

76

в яких мережевий тероризм виступає у взаємозв’язку з досліджуваними

явищами і процесами. Йдеться про рівень тінізації політико-економічних

відносин, а також рівень економічної свободи, ступінь децентралізації

суспільних відносин, розвиток демократії тощо.

Розмаїття використовуваних методик і показників можна

систематизувати за методологією отримання показників (рис. 2.1).

Рис.2.1. Класифікація методів дослідження мережевого тероризму

Джерело: побудовано автором

Група 1. Статистичні дані. При здійсненні порівняльних досліджень

використовуючи статистичні дані необхідно враховувати те, що

законодавствах різних країн існують розбіжності у визначенні ознак та

різновидів мережевого тероризму. По-друге, офіційні статистичні дані

залежать від визначення державних засад запобігання та протидії

мережевому тероризму. Тобто, чим інтенсивнішим є антитерористичне

регулювання, тим більше фіксується проявів терористичних діянь.

Відповідно виникає «статистичний парадокс» рівня тероризму буде вищим

в тих країнах, де боротьба з ним є більш активною. І навпаки в країнах, де

тероризм замовчують – рівень впливу тероризму буде меншим.

Також проблемою у процесі виявлення масштабів мережевого

тероризму є тінізація, яку складно виявити й інформаційно визначити.

Також статистична інформація щодо кількості терористичних актів

порушується в результатів оцінки діяльності правоохоронних органів.

Мається на увазі дисбаланс між статистикою порушених кримінальних

справ і кількістю винесених обвинувальних вироків по цих видах злочинів.

За методологією

отримання

показників

Статистичні дані

Експертні оцінки

Комбіновані індекси

77

Група 2. Експертні оцінки. Опитування та дослідження, що

проводяться Інститутом економіки і миру (м. Лондон), незалежні

опитування, в яких беруть участь міжнародні фінансові та правозахисні

експерти, у тому числі Світового банку, Freedom House, World Economic

Forum тощо.

Група 3. Комбіновані індекси, поєднують статистичні дані та

соціологічні дослідження. Так наприклад, Глобальний індекс миру (The

Global Peace Index) − це глобальне дослідження і супроводжувальний

рейтинг країн світу за показником спокою в країнах та регіонах.

Дослідження проводиться з 2007 р. і представляє найбільш повний

комплекс показників, що відображають спокій в різних країнах світу. Також

Глобальний індекс тероризму (The Global Terrorism Index) − це глобальне

комплексне дослідження, яке вимірює рівень терористичної активності в

країнах світу і показує, які з держав і в яких масштабах стикаються з

терористичною загрозою.

Складність в обчисленні економічної шкоди/збитку полягає в тому, що

більша частина терористичних актів, які були зафіксовані в останні два

десятиліття, викликають каскадний характер. Відповідно, в економічному

плані можна виділити два види впливу мережевого тероризму на

національну економіку: прямий і каскадний.

Прямий вплив терористичного акту на національну економіку – вид

збитків в економіці, котрі виникають в тому випадку, якщо він призвів до

руйнування або виведення з обороту порівняно невеликого обсягу

матеріальних засобів і цінностей: масштаб збитку відносно невеликий.

Зазвичай такий терористичний акт навіть не висвітлюється засобами

масової інформації.

Каскадний вплив терористичного акту на національну економіку – вид

збитків в економіці, для якого характерними є втрати у найважливіших

сферах і систем економіки і, як наслідок, зниження активності у

другорядних сферах, широке висвітлення теракту в ЗМІ.

78

Мережевий тероризм, має істотний негативний вплив на наступні

складові економіки (таблиця 2.2):

1) «людський капітал» (людський потенціал; поведінка споживачів);

2) «накопичений капітал» (бюджет держави; виробнича, фінансова,

транспортна системи; торгова, туристична, страхова сфери; економіка

мегаполісів);

3) «природний капітал» (мінеральні і водні ресурси; рослинний та

тваринний світ; повітряний простір).

Таблиця 2.2

Негативний вплив терактів на ключові елементи національної

економічної системи

Вплив Шкода/Збитки

1. Людський капітал

1. Людський потенціал

- загибель людей / фахівців різного кваліфікаційного рівня;

- скорочення зайнятості;

- спад ефективності виконаної персоналом роботи.

2. Зміна поведінки

виробників і споживачів

- зниження рівня особистих заощаджень і споживання

населення;

- зниження загального добробуту і сукупного попиту.

2. Накопичений капітал

1. Бюджет держави

- збільшення видаткової частини бюджету:

• збільшення витрат на оборону, безпеку і пропаганду;

• витрати, пов'язані з компенсацією збитку, заподіяного

населенню;

• витрати на відновлення зруйнованих будівель, споруд та

інфраструктури.

- скорочення дохідної частини бюджету через:

• зниження економічної активності галузей економіки;

• загибель працездатного населення;

• руйнування нерухомого фонду;

• зниження споживання послуг зв'язку, газо-, електро-,

водо- постачання.

2. Виробнича система

- спад виробничої ефективності;

- руйнування виробничих ланцюжків;

- виробничо-технологічний збиток;

- зниження загального рівня і складу інвестицій.

3. Фінансова система

- спад капіталізації;

- зростання інфляції;

- знецінення заощаджень населення;

- зниження котирувань і активності на фондовому ринку.

79

4. Транспортна

інфраструктур

- зниження доходу фірм через знищення транспорту;

- нанесення шкоди бренду компанії;

- підвищення витрат, пов'язаних з забезпеченням безпеки;

- зростання страхових витрат;

- штрафні санкції за затримки вантажів;

5. Сфера послуг

- зростання витрат на ведення бізнесу, викликаний наступними

причинами:

• збільшення транспортних витрат;

• підвищення страхових витрат через ймовірності терактів;

• підвищення витрат на забезпечення безпеки;

• спад споживчої активності.

- зниження кількості туристів.;

- підвищення витрат на безпеку;

- посилення конкурентів (через ефект заміщення);

- чисельний зростання вільних номерів (номери які

простоюють).

- ймовірність банкрутства компаній після великого теракту;

- зниження прибутку компаній в короткостроковому періоді,

пов'язане з незапланованими виплатами (в разі масштабного

теракту);

- зростання цін на послуги страхових компаній.

6. Економічні

трансформації великих

міст світу

- пошкодження інфраструктури;

- знищення нерухомого фонду;

- знищення транспорту, отже, погіршення транспортного

сполучення.

3. Природний капітал

1. Навколишнє

середовище

- витрати на очистку забрудненої місцевості;

- зростання витрат на термінове будівництво очисних споруд;

- збільшення витрат на вакцинацію тварин;

- знищення мінеральних ресурсів;

- забруднення водних ресурсів та повітряного простору.

Джерело: Складено автором за даними [2, 3, 6, 8-10, 22, 30]

В таблиці 2.2. наведено негативний вплив терактів на ключові елементи

національної економічної системи. Однак, один секторів має позитивний

вплив у боротьбі з мережевим тероризмом – оборонний комплекс. За умови

вжиття превентивних та запобіжних заходів оборонний комплекс

національного господарства отримує такі переваги:

- збільшення замовлень;

- зростання обсягів виробництва;

- впровадження нових технологій;

- збільшення кількості робочих місць.

80

В цілому «мережевий тероризм» підриває функціонування економічних

систем не тільки на регіональному, а й на світовому рівні. Слід особливо

підкреслити, що головною втратою в розвинених країнах Заходу вважається

людський капітал.

Інститут економіки і миру з 2012 р. щорічно публікує «Global Terrorism

Index» [166-170] В Додатку Д наведено світову карту із зазначенням Global

Terrorism Index за країнами станом на 2016 рік.

Перше дослідження Global Terrorism Index було оприлюднене в 2012

році. В звіті проаналізовано стан тероризму у 158 країнах, де Україна

займала 56-е місце. Перші десять місць у Global Terrorism Index 2012 року

займали: Ірак, Пакистан, Афганістан, Індія, Ємен, Сомалі, Нігерія, Таїланд,

Росія та Філіппіни [166]. За підрахунками експертів економічні втрати країн

світу від тероризму досягли 86,2 млрд. дол. США [166].

В 2014 р. було проведено друге дослідження Global Terrorism Index і

було оприлюднено в листопаді 2014 року. В дослідженні було

проаналізовано 162 країни, першу десятку у Global Terrorism Index 2014

займали: Ірак, Афганістан, Пакистан, Нігерія, Сирія, Індія, Сомалі, Ємен,

Філіппіни і Таїланд. Україна займала 51-е місце [167].

Трете дослідження Global Terrorism Index було оприлюднене в

листопаді 2015 року. Кількість країн, що брали участь у дослідженні

становила 162 країни. Україна займала 12-е місце, а перші десять місць у

Global Terrorism Index 2015 займали: Ірак, Афганістан, Нігерія, Пакистан,

Сирія, Індія, Ємен, Сомалі, Лівія і Таїланд. [168].

Наступне дослідження Global Terrorism Index було оприлюднене в

листопаді 2016 року. В дослідженні проаналізований стан у 163 країнах, в

яких проживають 99,7% населення світу. Перші десять місць у Global

Terrorism Index 2016 займали: Ірак, Афганістан, Нігерія, Пакистан, Сирія,

Ємен, Сомалі, Індія, Єгипет і Лівія. Україна займала 11-е місце (Додаток Е).

¾ жертв тероризму спричинили дії 4 терористичні групи: ISIL, Boko Haram,

Taliban та al-Qa’ida. За підрахунками експертів економічні втрати країн

81

світу від тероризму досягли 89,6 млрд. дол. США у 2015 році, знизившись

на 15% у порівнянні з рівнем 2014 року. Однак, якщо брати у порівнянні за

останні десятиліття, то збитки від терористичних актів збільшились

приблизно в одинадцять разів [168].

Чергове вивчення стану Global Terrorism Index було оприлюднене в

листопаді 2017 року. Перші п’ять місць Global Terrorism Index займали:

Іран, Афганістан, Нігерія, Сирія, Пакистан, а також Ємен. Участь в

дослідженні взяли 163 країни, Україна зайняла 17 місце [170].

На рис. 2.2 відображено динаміку зміни Global Terrorism Index для

України протягом 2012-2016 років.

Рис. 2.2. Динаміка зміни Global Terrorism Index для України

протягом 2012-2016 років

Джерело: побудовано автором з даними 166-170

За рейтингом, складеним експертами аналітичного центру Інституту

економіки і миру за Global Terrorism Index у 2018 рік Україна посідає 21-ше

місце серед 163 країн світу. У відповідності до встановлених даних

показник 6,048, що класифікується як «висока» терористична небезпека. В

той же час зниження у рейтингу небезпеки на чотири сходинки означає, що

Україна покращила свої позиції, зайнявши 21 місце у порівнянні з 17. У

2017 році серед головних тенденцій глобального індексу тероризму за 2018

56

51

12 11

17 21

0

10

20

30

40

50

60

2012 2014 2015 2016 2017 2018

місце

роки

82

рік експерти відзначають зменшення на 27% кількості летальних випадків

від скоєних терактів (загинули 18 814 осіб), порівняно з попереднім роком, а

також у контексті найбільшого зростання у 2014 році [170].

Україна має в рейтингу найбільш загрозливе становище з-поміж усіх

країн, розташованих у Європі. Слід зазначити, що методика, котру

застосовує Інститут економіки та миру, зараховує до терористичних актів

випадки агресії контрольованих Росією мілітарних організацій проти

України. Наші солдати, загиблі в боях на Донбасі, в таких випадках

зараховують до жертв терактів [97].

У рейтингу 2016 р. Інститут економіки та миру вважав актами терору й

випадки на кшталт підпалу будівель російського «Сбєрбанку», викрадення

злочинцями чиновника «Укрзалізниці», вбивство журналіста Павла

Шеремета, застосування займистих речовин і піротехніки біля офіційних

споруд [97].

«Із 2014 року Україна входить до двадцятки країн, котрим найбільше

загрожує тероризмом, і має найвище зростання [в індексі] у регіоні за

минулі 15 років», – оцінюють укладачі індексу [97].

«Україна є однією з десяти держав, у яких спостерігається доволі

значне покращення ситуації», – заявив у коментарі DW представник

Інституту економіки та миру Д. Хіслоп. З його слів, в Україні терористичні

напади здійснює лише одна терористична група – «ДНР» і вони здебільшого

спрямовані проти українських військових [97].

Необхідність розробки та запровадження особливого інструментарію

системи оцінювання економічних збитків від мережевого тероризму

обумовлена вимогами до механізмів розробки та реалізації Державної

концепції боротьби з тероризмом в Україні [29], де наголошується на

обов’язковості для держави вживати заходів щодо впровадження дієвих

механізмів усунення (локалізації) терористичних ризиків для об'єктів

можливих терористичних посягань, що органічно поєднуватимуть

політичні, правові, організаційні, інформаційні, соціальні,

83

контррозвідувальні, розвідувальні, оперативно-розшукові, режимні,

фінансові й інші заходи. [29]

З урахуванням проведеного дослідження методів вимірювання

різноманітних впливів мережевого тероризму, вважаємо за необхідне, з

метою отримання більш інформативного індикатора, застосовувати

багатофакторний аналіз впливу мережевого тероризму на національну

економіку. Цей підхід базується на виділенні факторів, що визначають

передумови мережевого тероризму. До таких факторів можна віднести:

- рівень бідності;

- ступінь неосвіченості;

- рівень освіти;

- стан кримінальної ситуації;

- корупційні злочини;

- релігійність;

- середня заробітна плата;

- рівень прямих іноземних інвестицій;

- виведення фінансового капіталу за кордон;

- стан соціальної нерівності тощо.

Кожному фактору визначається коефіцієнт значущості і далі

прогнозується динаміка мережевого тероризму.

На основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що

єдиної і достовірної методики визначення та оцінювання масштабів

мережевого тероризму в Україні нині не існує. У разі використання

висновків чи статистичних узагальнень варто дотримуватися принципу, що

всі вони повинні відповідати одним і тим самим концептуальним

методологічним підходам. В іншому випадку методологічна неузгодженість

може провокувати реальні похибки в підсумкових результатах дослідження.

Водночас порівняльні міжкраїнові дослідження надають можливість до

співставлення різних економіко-політичних систем, і, тим самим,

потенційно забезпечують досить ефективний механізм діагностики поточної

84

ситуації країни, дозволяють здійснювати адекватне впровадження уже

апробованих заходів запобігання та протидії мережевого тероризму в

програми, що тільки розробляються. Але з урахуванням економічних,

законодавчих та політичних особливостей виникає потреба в створенні

державних засад запобігання та протидії мережевому тероризму в

національній економіці. Вважаємо за необхідне формування системи

оцінювання економічних збитків, яка включає в себе статистичні дані,

експертні оцінки, а також визначення комбінованих індексів на підставі

багатофакторного аналізу мережевого тероризму.

2.2. Аналіз форм, джерел і способів фінансування

мережевого тероризму

Події, які відбуваються на Сході України показують, що питання

фінансування тероризму набуває все більшої актуальності для нашої

держави.

Актуальність дослідження обумовлюється різким збільшенням загрози

фінансування мережевого тероризму в Україні та кількості злочинів,

передбачених Міжнародною конвенцією про боротьбу з фінансування

тероризму 2000 року, переважна більшість яких здійснюється громадянами

України, Російської Федерації та юридичними особами, які зареєстровані

та/або знаходяться на її території. [82]

Ключем до розуміння закономірностей у виникненні та поширенні

мережевого тероризму в Україні і в Світі є не тільки наявність ідеологічних,

політичних і релігійних складнощів, але і ряду зростаючих економічних

проблем, серед яких можна виділити:

1) експлуатацію природних ресурсів (переважно розвиненими

країнами в країнах третього світу);

2) неефективність роботи держапарату, корупцію;

3) непропорційний розподіл матеріальних благ і викликаний цим

85

розрив життєвого рівня населення;

4) ембарго, високі експортні мита та обмеження;

5) погіршення послуг соціальної сфери, насамперед медичного

обслуговування, освіти і найчастіше значиму при цьому частку військових

витрат в структурі ВВП;

6) високий рівень безробіття серед молоді;

7) неефективність фінансової системи, високу частку тіньової

економіки;

8) великі борги третіх країн, високу вартість обслуговування

боргів;

9) істотний економічний «тиск» (умови надання кредитів та ін.) на

країни, що розвиваються, з боку авторитетних міжнародних організацій,

таких як Інститут економіки та миру та інших;

10) недобросовісну конкуренцію і демпінг;

11) експлуатацію «людського капіталу» (діти, жінки);

12) блокування припливу інвестицій в перспективні галузі, отже,

закріплення сировинної орієнтації економіки.

Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей

(FATF) як міжурядовий орган, створений в 1989 р, також активно досліджує

питання фінансування мережевого тероризму. FATF встановлює стандарти

та сприяє ефективному здійсненню правових, нормативних та оперативних

заходів по боротьбі з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму в т.ч.

мережевого тероризму та інших загроз цілісності світової фінансової

системи. У співпраці з іншими міжнародними партнерами FATF веде

роботу з виявлення уразливості на національному рівні з метою захисту

світової фінансової системи від зловживань [106].

Цікавим видається висновок російського економіста В. Іноземцева:

«Кого б ми не взяли – афганських і іракських бійців «Аль-Каїди»;

палестинських смертників; вихідців з Ерітреї і Сомалі, які підривають себе в

лондонському метро; чеченських бойовиків; пакистанців і алжирців, які

86

плетуть терористичні мережі в Європі, – всі вони за походженням з

найвідсталіших держав, у яких сьогодні немає шансу хоч якось наблизитися

до розвинених» [42].

Слід підкреслити, що фінансування тероризму, в тому числі

мережевого тероризму, істотно трансформувалося за останні 15-20 років. Ця

зміна була спровокована насамперед двома факторами: глобалізацією

економіки, яка надала небувалі можливості терористичним організаціям, і

переходом терористичних угруповань до мережевої структури організації.

Важливо відмітити, що навіть при порівняно невисоких витратах на

проведення теракту збиток економіці може бути значним [35].

Економічний аспект дослідження вимагає дослідження терміну

«фінансування тероризму», яке існує у вітчизняній законодавчій базі.

Критичний аналіз нормативно-правової бази дослідження засвідчує певну

неузгодженість, яка наведена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Аналіз сутності терміну «фінансування тероризму»

в законодавстві України

Нормативно-правовий

документ

Трактування Коментар

Закон України «Про

запобігання та протидію

легалізації (відмиванню)

доходів, одержаних

злочинним шляхом,

фінансуванню

тероризму та

фінансуванню

розповсюдження зброї

масового знищення»

[40]

надання чи збір будь-яких

активів з усвідомленням

того, що їх буде

використано повністю або

частково для: будь-яких

цілей окремим терористом,

терористичною групою або

організацією; організації,

підготовки й учинення

окремим терористом,

терористичною групою або

організацією визначеного

КК України терористичного

акту; втягнення в учинення

терористичного акту,

публічних закликів до

вчинення терористичного

акту; створення

терористичної

групи чи організації;

сприяння вчиненню

- надання чи збір активів;

- усвідомлення того, що їх

буде використано для

терористичних актів;

- втягнення в учинення

терористичного акту;

- публічних закликів до

вчинення терористичного

акту;

- створення терористичної

групи чи організації;

- сприяння вчиненню

терористичного акту.

87

терористичного акту;

провадження будь-якої

іншої терористичної

діяльності, а також спроби

вчинення таких дій

Закон України

«Про боротьбу з

тероризмом»

[39]

це надання чи збір будь-

яких активів з

усвідомленням того, що їх

буде використано повністю

або частково для організації,

підготовки і вчинення

окремим терористом або

терористичною організацією

визначеного КК України

терористичного акту,

утягнення в учинення

терористичного акту,

публічних закликів до

вчинення терористичного

акту, створення

терористичної групи чи

терористичної організації,

сприяння вчиненню

терористичного акту, будь-

якої іншої терористичної

діяльності, а також спроба

здійснення таких дій

- надання чи збір активів;

- усвідомлення того, що їх

буде використано для

терористичних актів;

- втягнення в учинення

терористичного акту;

- публічних закликів до

вчинення терористичного

акту;

- створення терористичної

групи чи організації;

- сприяння вчиненню

терористичного акту.

Кримінальний Кодекс

України

Ст. 258–5 (Частина 1)

[69]

дії, учинені з метою

фінансового або

матеріального забезпечення

окремого терориста чи

терористичної організації,

підготовки або вчинення

терористичного акту,

публічних закликів до

вчинення терористичного

акту, сприяння вчиненню

терористичного акту,

створення терористичної

групи (організації)

- дії, спрямовані на

фінансове або матеріального

забезпечення;

- публічні заклики до

вчинення терористичного

акту,

- сприяння вчиненню

терористичного акту,

- створення терористичної

групи (організації)

Джерело: складено автором за 39,40, 69

Стрімкий процес глобалізації економіки надав терористичним

організаціям небувалі можливості, що спричинені глобальним характером

фінансових операцій; розвитком сучасних технологій і засобів зв’язку;

чисельного зростання і здешевлення транспортних перевезень; вільного

(безвізового) переміщення людей.

88

У свою чергу мережевий принцип організації терористичних

угруповань виявився надмірно ефективним в асиметричному протистоянні

найрізноманітнішим опонентам.

Вищезазначені в попередніх підрозділах фактори (мережевий принцип

організації – п.1.1 і глобалізація економіки – п.1.2) істотно трансформували

економічну природу тероризму. Як справедливо підкреслює Е. Степанова «в

сучасних умовах навряд чи доречно традиційне «технічне», по суті,

розділення тероризму на внутрішній і міжнародний» [102].

Фінансування тероризму представляється суттєвим питанням з тієї

причини, що неможливо провести терористичні атаки без залучення

грошових коштів та матеріальних ресурсів. Безумовно, можна спостерігати

пряму залежність між масштабом теракту і витратами на його проведення.

Слід також зазначити, що для мережевого тероризму характерні

порівняно невисокі витрати на проведення терористичних атак, але при

цьому терористичні акти призводять до серйозного збитку в економіці.

Українськими фахівцями із кібербезпеки встановлено, що протягом 4

років гібридної війни декілька разів застосовувались хакерські атаки, які

безпосередньо загрожували економіці та безпеці держави, а саме:

2014 рік. В травні, а саме 21-25.05.2014 р., відбулися DDОS-атаки і

злам сайту Центральної виборчої комісії України (ЦВК України) під час

виборів Президента України. Внаслідок терористичних атак на сайті було

опубліковано помилкові результати. І, незважаючи на повідомлення ЦВК

України про терористичну атаку помилкові дані було оприлюднено на

«Першому каналі» Російської Федерації як реальні результати виборів в

Україні;

2015 рік. 23 грудня 2015 року було відключено близько 30 підстанцій

«Прикарпаттяобленерго» за допомогою програми «BlackEnergy3». Понад

200 тис. жителів Івано-Франківської області залишалися без електроенергії

від однієї до п'яти годин. Також тоді терористичної атаки було завдано

«Київобленерго» і «Чернівціобленерго»;

89

2016 рік. 6 грудня 2016 відбулася кібератака на внутрішні

телекомунікаційні мережі Міністерства фінансів України, Державного

казначейства України, Пенсійного фонду України. Хакерська атака вивела з

робочого стану кілька комп'ютерів, а також знищила особливо важливі бази

даних, що призвело до затримки у виплаті бюджетних коштів. А згодом 15

грудня була здійснена DDOS-атака на сайт «Укрзалізниці», внаслідок чого

протягом дня було повністю заблоковано роботу сайту;

2017 рік. 27 червня 2017 року відбулася масштабна хакерська атака

вірусної програми «Petya»; яка заблокувала роботу українських

підприємств. Зокрема було зупинено роботу аеропорту «Бориспіль»,

«Укртелекому», ЧАЕС, «Укрзалізниці», Кабінету Міністрів України та

засобів масової інформації. Керівництво РНБО та СБУ заявляли про

ймовірну причетність до атаки російських спецслужб.

На думку фахівців із кібербезпеки до усіх цих атак може бути причетна

Російська Федерація. Тому, окрім заборони доступу до російських сайтів та

соціальних мереж необхідно було на законодавчому рівні закріпити захист

держави від подібних атак в майбутньому [179].

Наведені дані дозволяють стверджувати, що нині серед реальних загроз

економічній безпеці України найбільш відчутною є мережевий тероризм.

Дане явище представляє собою багаторівневу систему негативних ефектів

та впливів і завдяки цьому є найбільш деструктивним чинником, що

породжує вкрай негативні наслідки. Тому запобігання і протидія

мережевому тероризму мають конструюватися й здійснюватися системно.

При цьому досягнення економічної безпеки повинно бути атрибутом,

невід’ємним складником антитерористичної політики держави.

Фінансування тероризму може відбуватися у різних форм. На рис. 2.3

представлено найбільш поширені форми фінансування мережевого

тероризму.

90

Рис. 2.3. Найбільш поширені форми фінансування мережевого тероризму

Джерело: укладено автором

Важливо зауважити, що процеси глобалізації економіки і мережева

структура організації діяльності терористичного угруповування

трансформували роль джерел фінансування терористичних угруповань,

знизивши зовнішні надходження і одночасно збільшивши і

диверсифікувавши внутрішні. Таким чином, мережевий тероризм стає у

фінансовому плані є все більш самодостатнім.

На сьогоднішній день можна поділити джерела фінансування

мережевого тероризму на дві основні групи – зовнішні та внутрішні. До

зовнішніх джерел можна віднести підтримку від інших держав; релігійних

установ; комерційних і некомерційних організацій; індивідів, населення і

діаспор; а також терористичних угрупувань. До джерел внутрішнього

фінансування можна віднести доходи, одержувані від легального і

нелегального бізнесу, а також інші витрати, до яких можна віднести

членські внески в рамках діючої терористичної організації і допомогу

багатих терористів, які можуть бути членами терористичної організації (рис.

2.4).

ФОРМИ ФІНАНСУВАННЯ МЕРЕЖЕВОГО ТЕРОРИЗМУ

Грошова

Національна та

іноземна валюта

Активи

Рахунки в

фінансово-кредитних

установах

Матеріальна

Обладнання

Приміщення

Технічні засоби

Нематеріальна

Послуги

Консультації

Оформлення

Змішана

91

Джерела фінансування мережевого тероризму

ЗОВНІШНІ(фінансування ззовні)

ВНУТРІШНІ(самофінансування)

Держави

Релігійні установи, комерційні і некомерційні організації

Індивіди, населення та діаспори

Терористичні угрупування

Доходи від веденнялегального бізнесу

Доходи від веденнянелегального бізнесу

Інше

Рис. 2.4. Джерела фінансування мережевого тероризму

Джерело: укладено автором

І. Зовнішнє фінансування.

Держави. Допомога терористичним угрупованням з боку держав досі

вельми істотна. Держави окрім прямого фінансування мережевого

тероризму можуть надавати і іншу допомогу терористичним угрупуванням.

Держави можуть надавати терористам медичну допомогу; сприяти в

плануванні терактів, транспортуванні, забезпечувати відповідними

засобами; надавати терористичним організаціям матеріальну підтримку,

притулок, сучасне озброєння, ефективну тренувальну інфраструктуру, в

тому числі спеціально обладнані для цих цілей приміщення [30].

Державний департамент США протягом останніх років виділяє сім

держав (Іран, Ірак, Сирія, Лівія, Судан, Куба, Північна Корея), які нібито

надають підтримку терористичним угрупованням. При цьому своєрідним

«лідером» американці вважають Іран, однак потрібно зробити застереження,

що з 2003 р Держсекретар США викреслив з цього списку Ірак [45].

У той же час американські експерти Г. Хуфбаер, Дж. Шот, Б. Огг

92

відносять також Афганістан і Сомалі до країн, які підтримують

терористичні угруповання [12]. У свою чергу, інший американський

фахівець з проблем фінансового забезпечення тероризму С. Кісер вважає,

що Організація визволення Палестини (ОВП) отримувала допомогу від

Кувейту, Єгипту, Саудівської Аравії, Лівії та Сирії. Він вважає, що ОВП в

період з 1973 р. по 1986 р. отримала 250 млн. дол. США від цих арабських

держав [194, с.39]. За даними Міжнародного контртерористичного

інституту, терористична Ірландська Республіканська Армія (ІРА)

отримувала високоякісне озброєння, вибухівку і гроші від Лівії [124].

Зокрема, С. Боун стверджує, що така підтримка йшла до початку 1990-х

років [125].

Релігійні установи, комерційні та некомерційні організації.

Найважливішим джерелом фінансування всіх терористичних угруповань

особливо ісламських служать регулярні «закят» ((араб. ة – («вексель» ,حوال

традиційна частково легальна міжнародна система переказу грошей між

приватними особами, організована вихідцями з Азії: переважно, афганцями

(пуштунами, белуджі і таджиками) і добровільні «садака» ((араб. ة ), в

ісламі – добровільна милостиня, яку мусульманин виплачує нужденним на

власний розсуд і бажанням з наміром заслужити прихильність Аллаха [70].

Ці платежі вважаються обов’язковими для всіх правовірних мусульман,

а «закят» входить в п’ятірку так званих «стовпів ісламу». Хоча «закят»

вноситься приватними і юридичними особами регулярно, він традиційно

юридично не регулюється владою і не підлягає податковій, аудиторській та

будь-якій іншій перевірці з боку держави.

На стадії збору (в мечетях, ісламських банках і т.д.) кошти, які

утворюються за рахунок пожертвувань, абсолютно чисті і легальні. Вони

знаходяться у розпорядженні різних ісламських фондів та благодійних

організацій, при цьому велику роль відіграють також деякі інститути

ісламської банківської системи. Відповідно до норм ісламу, регулярні

пожертви у вигляді «закята» офіційно призначені для благодійності, проте

93

частина цих коштів може перерозподілятися на потреби «джихаду» і

здійснюють це радикальні ісламістські угруповання. Таким чином, навіть ті

з ісламістських організацій, які ведуть терористичну діяльність і оголошені

поза законом, найчастіше фінансуються із легальних джерел.

«Підживлення» в цьому випадку здійснюється за принципом не відмивання

«брудних» грошей, а «забруднення чистих» [16]. Важливо підкреслити, що

суми зібраного щорічного «закята» вельми значні: так, тільки в Саудівській

Аравії сума «закята» досягає 10 млрд. дол. США на рік [17, c. 9].

На думку американського дослідника тероризму М. Левіта:

«Комерційні і некомерційні організації можуть надавати підтримку

терористичним угрупованням, не тільки надаючи матеріальні кошти, але і

створюючи інфраструктуру: тренувальну, оздоровчу та інше» [202].

Н. Джамвал, який проводив дослідження фінансових джерел

кашмірських терористичних угруповань також стверджує, що на

сьогоднішній день допомога некомерційних організацій терористичним

угрупованням значна [188].

На прикладі терористичної організації «Тигри Визволення Таміл

Еламу» (ТВТЕ) американські експерти Д. Байман, П. Чак, Б. Хоффман

показують, що деякі некомерційні організації надають регулярну

матеріальну підтримку угрупованню, серед них: Єдина Організація Таміла

(United Tamil Organization), Об'єднана Асоціація Канадських Таміла (The

Federation of Associations of Canadian Tamils), Комітет координування

Таміла (The Tamil Coordinating Committee), Канадська Асоціація Таміл

Ілама (The Eelam Tamil Associations of Canada, Quebec, and British Columbia),

Реабілітаційна Організація Таміла (The Tamil Rehabilitation Organization In

Switzerland) у Швейцарії [25]. В результаті, за твердженням норвезької

неурядової організації, щорічна допомога ТВТЕ з боку неурядових

організацій становить 5 млн. дол. США [25].

С. Кісер, в свою чергу, виділяє неурядові організації, які надають

матеріальну допомогу тероризму: Добровільний Виконавчий Комітет (The

94

Executive Committee), Національна Рада Палестини (The Palestinian National

Council), Палестинський Фонд (Palestinian Liberation Tax Fund) і

Палестинський Національний Фонд (The Palestine National Fund). При цьому

він зазначає, що Палестинський Національний Фонд відіграє центральну

роль, тому що в ньому акумулюються 3,5-7% податків, які зобов’язані

виплачувати палестинці, розселені по всьому світу [195].

А. Гукл виділяє наступні організації, які надають підтримку тероризму:

Північна Допомога (Northern Aid (NORAІD)), Стародавній Ордер Ірландії

(Ancient Order of Hibernians), Соратники Шона Фейна (Friends of Sinn Fein),

Ірландський Національна Рада (The Irish National Caucus), Друзі Ірландії

(Friends of Ireland), Американський Фонд Сприяння Ірландії (Americans for a

New Irish Agenda) [164].

С. Кісер підкреслює, що благодійна організація NORAID (Норвезьке

агентство з розвитку та співробітництва) з 1970 р по 1986 р переправила в

Північну Ірландію 3 млн. дол. США, а з 1986 по 1999 – ще 600 тис. дол.

США [196, c. 54]. Простежується також зв’язок деяких ісламських

благодійних організацій з Аль-Каїдою. Так, згідно з інформацією,

представленою іспанським МВС, один з вищих фінансових керівників Аль

Каїди – Мухаммад Халіб Каладжі Зіяд – перевів гроші деяким особам,

пов’язаним з мережею Бен Ладена, в тому числі понад 200 тис. дол. США

Набиву Саяду, главі Всесвітньої Благодійної Організації, розташованої в

Бельгії (Global Relief Office). Крім цього, Л. Кохен і Г. Сімпсон відзначають,

що благодійна організація «аль-Вафа» (al-Wafa Humanitarian Organization) є

найважливішою благодійної організацією Саудівської Аравії і в той же час

ключовою ланкою організації Усами Бен Ладена. Як зазначає один з

офіційних саудівських діячів, ця організація належить до тих, які,

прикриваючись гуманітарною діяльністю, займаються збором коштів на

інфраструктуру і озброєння терористичних угруповань [248].

Індивіди, населення, діаспори. За даними доповіді аналітичної

організації «JCB Consulting», матеріальна підтримка, одержувана від

95

конкретних успішних бізнесменів і банкірів, є значною в бюджеті

терористичних угруповань [262]. Цікавим є приклад з особистими

фінансовими накопиченнями Усами Бен Ладена, з якого періодично

відбуваються відрахування терористичним організаціям. Швейцарські

спецслужби оцінюють його особистий статок в 250-500 млн. дол. США,

австралійські – близько 250 млн. дол. США, британські – близько 280-300

млн. дол. США [101, c. 72].

Національна комісія США з тероризму наводить такі цікаві дані щодо

матеріальних активів Усами бен Ладена, з 1970 по 1994 р. доходи від

сімейного бізнесу перевищували 1 млн. дол. США на рік [86].

А. Девіс вважає, що податок, що збирається діаспорою тамілів на

Заході, може досягати 1,5 млн. дол. США на місяць, при цьому він не

виключає, що певна його частина потрапляє до ТВТЕ [137]. В своїй роботі

С. Кісер наводить: «Процвітаючий бізнесмен, Таміл за походженням, який

мешкає в США, переправив ТВТЕ з початку 1980 р по середину 90-х р. 4

млн. дол. США [196].

А. Джеймс вважає, що Організація визволення Палестини отримувала

значну частину грошових коштів від палестинців, які втекли до Лівану,

після створення Ізраїлю. Крім цього, він підкреслює, що матеріальну

підтримку ОВП надавали кілька саудівських принців, ліванські бізнесмени і

багаті палестинці. Вищезазначені особи неодноразово передавали ОВП

транші, які дорівнювали 100 тис. дол. [80].

Лідер лівійської революції Муамар Каддафі – в період з 1968 р. по 1980

р. направив ІРА 20 млн. дол. США [29]. Ясін аль-Каді, саудівський

бізнесмен, переправив в США лідеру «ХАМАС» Мухамеду Салах 27 тис.

дол. США і надав тимчасовий кредит 820 тис. дол. США підконтрольної

«ХАМАС» організації [80].

Терористичні угрупування. Мережевий принцип організації

терористичних угруповувань дозволяє в потрібні моменти отримувати

фінансування від осередків зарубіжних організацій під час виконання

96

спільних завдань. Цей спосіб фінансування випливає з особливості

мережевої побудови угруповань.

Філіппінська «Джамаат Ісламі» отримувала від терористичних

угрупувань з Сінгапуру 2% від їх бюджету на початку 90-х і близько 5% –

до 2000 р. [80]. Цікаво відзначити, що, в свою чергу, «Джамаат Ісламі»

збирав кошти на допомогу філіппінському «Ісламського Фронту імені

Мора» (ІФМ). ІФМ в той час здійснював на півдні Філіппін сепаратистські

акції у формі сецесії (відокремлення певної територіальної чи національної

одиниці від однієї держави на користь іншої, часто з метою утворення

власної). В цей час ІФМ на своїй базі в Абу Бакарі проводив навчання, на

яких були присутні радники з Аль Каїди, а також вдосконалювали бойовий

досвід бійці «Джамаат Ісламі». У 1995 р Абудал Сангкар закликав

терористичні угрупування в Сінгапурі і Малайзії надати ІФМ по 8 тис. дол.

США. Трохи пізніше Фаїз Абу Баккар Бафана наказав членам «Джамаат

Ісламі» «скинутися» на те, щоб купити зброю і боєприпаси, які були

необхідні для підготовки бойовиків в таборах ІФМ, на це вдалося зібрати 24

тис. дол. США [107].

Державний департамент США відзначає, що простежується тенденція

скорочення фінансової підтримки терористичних угрупувань [34]. Це

відбувається з таких причин: високої капіталізації терористичних

угруповань; диверсифікації внутрішніх джерел фінансування; сумісності з

високоприбутковими джерелами тіньової економічної діяльності.

Цікаво відзначити, що в доповіді організації JCB Consulting для СБ

ООН зафіксовано, що протягом останніх 10 років фінансова підтримка Аль

Каїди і її дочірніх організацій через «закят» склала 300-500 млн. дол. США.

За американськими розвідувальними даними, не менше 10% пішли на

оперативні цілі, а решта 90% – на інфраструктурні витрати [263].

II. Внутрішнє фінансування.

Доходи від ведення легального бізнесу. Легальний бізнес виконує дві

найважливіші функції: дозволяє відмивати доходи, отримані злочинним

97

шляхом або по підозрілих каналах; є легальним способом істотного

поповнення бюджету терористичних угруповань; може бути використаний з

метою переведення матеріальних цінностей терористичним угрупуванням.

Легалізація грошових коштів найчастіше проходить по добре відомій

трьохфазовій моделі, що складається з наступних стадій: розміщення

(placement), розшарування (layering) і інтеграція (integration).

Ці стадії можуть здійснюватися одночасно або частково накладатися

одна на одну. «Розміщення» представляє собою фізичне розміщення

готівкових коштів в мобільних фінансових інструментах, територіальне

видалення від місць їх походження. «Розшарування» передбачає відрив

незаконних доходів від їх джерел шляхом складного ланцюга фінансових

операцій, спрямованих на маскування сліду цих доходів. «Інтеграція» –

заключна стадія процесу легалізації грошових коштів, коли вони

інтегруються з грошовими потоками легального походження.

Так, терористичній організації «Тигри Визволення Таміл Еламу» (далі

– ТВТЕ) належить мережа легальних видів бізнесу, в тому числі

підприємства та комерційні об’єднання. Цікаво відзначити, що з коштів цих

організацій виділяються суми, які призначені для підтримки власного

бізнесу підприємцям, «тамілам» за походженням, які після того, як їх бізнес

стане стійким, зобов’язані виплатити значні відсотки у вигляді своєрідного

податку [79]. Крім цього, ТВТЕ проявляє інтерес до комп’ютерної торгівлі,

телефонії, обслуговування та ремонту автомобілів. За даними Р. Гунаратни,

оборот цих видів бізнесу в 1999 р. становив близько 6,5 млн. дол. США

[165].

Терористичні угруповування вкладають гроші в придбані ферми на

африканському континенті, купують промислові заводи на Середньому

Сході, фабрики з виробництва одягу, зброї і придбання землі у власність в

Європі, випуску газет, безмитної торгівлі в Африці і навіть авіакомпанії в

Нікарагуа і на Мальдівах. Отриманий прибуток диверсифікується і

спрямовується на купівлю акцій на фондових ринках США, Франції,

98

Великої Британії, Німеччини, Бельгії та Японії. Цікавим є випадок, коли

терористичні угруповування навіть видавали вигідний для себе кредит

уряду Нікарагуа в 1981 р. [164].

Терористичні угруповування також ведуть легальний бізнес, який

приносить значні доходи в структурі їх бюджету. Одним з центральних

видів бізнесу є логістичні перевезення. С. Андресен вважає, що цей вид

бізнесу приносить в рік близько 1 млн. дол. США [37]. Крім цього,

терористичні угруповування володіють конструкторськими фірмами,

магазинами, ресторанами, розважальними закладами, відео-магазинами і

готелями, продовольчими магазинами [41].

Відомі випадки, коли легальні компанії використовувалися як

інструмент переказу матеріальних цінностей терористичним організаціям.

Так, Усама бен Ладен переказав матеріальні цінності осередкам Аль Каїди в

Кашмірі через наступні легальні організації: холдингову компанію «Wadi al

Aqiq»; конструкторську компанію «Al Hijra»; агрокомпанії «Al Themar» та

«Аl Mubarka; інвестиційні компанії «Laden International» та «Taba

Investments»; компанію «Khartoum Tannery» і транспортну компанію

«Quadrant Transport» [49].

Доходи від ведення нелегального бізнесу складають досить значну

частку в бюджеті терористичних угруповань, саме вони дозволяють

говорити про їх самодостатність.

Основними видами нелегального бізнесу є: наркоіндустрія

(виробництво, перевезення, продаж, перепродаж); контрабанда (зброя,

наркотики, дорогоцінні каміння і метали, паливо, нелегальний вивіз

мігрантів); виробництво підробленої продукції; підробка експортних

документів, шахрайство з цінними паперами, валютою; продаж крадених

автомобілів; замовні вбивства; викрадення людей; рекет; грабіж; вимагання;

пограбування банків і банківських співробітників тощо.

Більшість вищезгаданих злочинних видів отримання економічної

вигоди мають ряд схожих рис: порівняно невисокий статутний капітал;

99

швидкість в отриманні прибутку; висока оборотність грошових коштів;

відсутність сезонності і моди; висока рентабельність; широкий ринок збуту

(інтернаціональний, глобальний); високий попит на продукцію; порівняно

низькі інвестиції в основний і оборотний капітал; тривалий цикл життя

товару; монопольний ринок (низька конкуренція); часто невисокий рівень

доданої вартості; інвестування прибутку найчастіше в ту ж галузь; низький

рівень оплати праці працівників (високий травматизм працівників);

спекулятивний характер отримання прибутку.

Інші доходи. Одним з найважливіших джерел бюджету «Джамаат

Ісламі» були членські внески. Так, члени цього терористичного угрупування

повинні були платити п’ять відсотків від їх річного доходу. У той же час

окремі заможні члени терористичного угрупування сплачували внески

понад цю суму. За відомостями, отриманими від одного з бойовиків

угруповання, в 2002 р. були транші в розмірі 55 тис. дол. США з фонду,

який складали членські внески [8].

Кожна форма та джерело фінансування мережевого тероризму

відображається через способи його здійснення. До переліку основних

способів належать:

- надання активів;

- збирання активів;

- здійснення операцій з фінансовими активами.

Розглянемо більш детально способи фінансування мережевого

тероризму.

1. Надання активів як спосіб фінансування мережевого тероризму

– це активні дії суб’єкта щодо передачі іншій особі або організованій групі,

незаконному збройному формуванню в розпорядження та/або користування

коштів, призначених для фінансування терористів, терористичної

організації, підготовки або вчинення хоча б одного зі злочинів. Дане

визначення закріплене у диспозиції ст. 258–5 Кримінального кодексу

України. [69]

100

Тобто, надання активів – це процес передачі особою іншим особам,

усвідомлюючи, що вони будуть повністю або частково використані для

вчинення тероризму [31].

В цьому випадку для обрання схеми надання активів є законність

походження активів. Якщо джерело походження активів є легальним, то

спосіб фінансування мережевого тероризму буде характеризувати

використанням простих, звичних, швидких і зручних способів переказу

валюти чи фінансових інструментів. Як правило, такі фінансові операції

нічим не вирізняються та є типовими для більшості операцій, що

проводяться фінансово-кредитними установами чи фінансовими

посередниками. Якщо суми переказів незначні, то дуже часто такі активи

можуть не підпадати під ідентифікацію.

Переміщення активів через традиційні фінансово-кредитні установи чи

фінансових посередників часто використовується задля їх легалізації.

Уникнути процедури фінансового моніторингу суб’єкти фінансування

мережевого тероризму можуть за допомогою таких дій:

- використання підставних осіб,

- використання викрадених або фальшивих документів, що посвідчують

особу;

- зміни транскрипції в написанні прізвища, ім’я та по батькові;

- смерфінгу, відмивання доходів шляхом уникнення «документальних

слідів»;

- використання офшорних зон.

Смерфінг – міжнародна фінансова операція або купівля/продаж

банківських чеків, векселів, здійснення грошових переказів та інших

обігових кредитно-грошових операцій на суму нижчу за визначену законом

як граничну, для уникнення заповнення «Звітів про операції з готівкою».

Цікавим в дослідженні фінансування мережевого тероризму є приклад

використання офшорних зон. Якщо активи мають нелегальне походження,

то схеми фінансування мережевого тероризму ускладнюються елементами,

101

які зменшують або нівелюють ризик викриття зв’язку між коштами та

джерелом їхнього походження. У таких схемах застосовують різні методи

розміщення доходів, отриманих незаконним шляхом, здійснюють їх

«розшарування та розпорошення». Це здійснюється шляхом зміни форми

активу (з безготівкового в готівкову і навпаки), використання різних

фінансових інструментів, підставних осіб тощо.

Використання офшорних зон для фінансування мережевого тероризму

є аналогічним зі схемами легалізації злочинних доходів. Але тут є певна

особливість, що робить цю операцію відмінною від легалізації доходів. Ці

активи далі не інтегруються у фінансову систему національного

господарства. [6].

Також, окремо варто розглянути діяльність «кеш-кур’єрів». Наразі

«кеш-кур’єрів» активно використовують на території України в тих

областях котрі потерпають від дій терористичних організацій. Послуги цих

осіб забезпечують переміщення валюти й коштовностей через організовані

пункти пропуску на державному кордоні України. Рекомендація 32 FATF

чітко вказує на необхідність застосування контрзаходів системою протидії

легалізації злочинних доходів та фінансування тероризму.

Однак в умовах, коли Україна внаслідок військових дій не має

можливості контролювати частину території та державного кордону, вжити

заходів проти таких переміщень активів неможливо.

2. Збір активів як спосіб фінансування мережевого тероризму - це

дії суб’єкта щодо пошуку, отримання, накопичення чи заощадження коштів,

призначених для фінансового або матеріального забезпечення

терористичної діяльності, терористичної групи або окремого терориста.

Дуже часто для збирання активів можуть створюватися некомерційні

організації, громадські об’єднання, благодійні організації та інші

некомерційні структури тощо. Такі організації чи об’єднання мають

можливість залучати та накопичувати кошти через членські внески,

пожертви, неприбуткову діяльність тощо. А потім витрачати залучені та

102

накопичені кошти на реалізацію проектів (терористичних актів) для

придбання необхідного обладнання чи надання консультаційних послуг для

реалізації проектів (терористичних актів).

У сфері накопичення та збору активів досить складно відслідкувати й

перешкоджати таким незаконним оборудкам. Це спричинено особливістю

діяльності таких організацій та лояльною системою державного

регулювання та контролю за ними. Набувши статусу благодійних і

звільнившись від оподаткування, вони можуть використовуватися

терористами для територіального переміщення активів через мережу філій.

З метою залучення активів у вигляді благодійної допомоги створюються

інформаційні Інтернет-ресурси, де вказуються реквізити, за якими можна

здійснити внесок.

Для того щоб нівелювати участь некомерційних організацій,

громадських об’єднань, благодійних організацій та інших некомерційних

структур у фінансування мережевого тероризму необхідно:

- контролювати грошові перекази;

- встановити чіткі вимоги до реєстрації благодійних та інших

некомерційних організацій;

- здійснювати постійний моніторинг та державний контроль за їх

діяльністю.

3.Провадження операцій із фінансовими активами – це надання

фінансових послуг (банківських, страхових послуг, послуг на ринку цінних

паперів, послуг, що надаються фінансовою організацією), пов’язаних із

залученням і розміщенням грошових коштів юридичних та фізичних осіб,

які можна розглядати як один зі способів фінансування мережевого

тероризму [31].

Як не дивно, банківські перекази є зручним інструментом переказу

коштів. Адже терористи можуть для фінансування мережевого тероризму

використовувати кошти, отримані законним шляхом.

103

Фінансовими посередниками та правоохоронними органами визначено,

що в схемах, які можуть бути пов’язані з фінансуванням тероризму,

найчастіше фігурують такі фінансові операції: перекази з рахунку на

рахунок, міжнародні перекази, внесення і зняття готівки тощо та їх

комбінації. Складність у виявленні ймовірності здійснення операції для

фінансування мережевого тероризму полягає в тому, що жодній з операцій

немає прямого натяку чи деталей, які б свідчили про цей намір. Також

неможливим є встановлення суті фінансової операції та визначення мети

подальшого використання активів, їх цільового призначення.

Однак за результатами систематизації інформації щодо виявлених

фактів фінансування мережевого тероризму можна виділити критерії, за

якими можна визначити ймовірність здійснення фінансових операцій саме з

цією метою:

1. місце здійснення фінансової операції - регіон, у якому найбільш

вірогідні прояви тероризму;

2. суб’єкт здійснення фінансової операції - одержувач та/або ініціатор

переказу грошових коштів є громадською та/або благодійною організацією;

3. особливість здійснення фінансової операції - надходження коштів у

невеликих розмірах від різних осіб упродовж короткого проміжку часу на

користь однієї особи з призначенням «допомога», «на лікування»,

«благодійна допомога» тощо;

4. цільове призначення фінансової операції - відсутність

підтвердження цільового використання вхідних/вихідних платежів;

нехарактерне для фінансової операції призначення платежу;

5. сума фінансової операції - незначна для клієнта фінансова операція

за сумою;

6. сторона фінансової операції - нетиповий для клієнта контрагент;

7. країна походження фінансової операції - приватний переказ коштів

із країни-агресора;

104

8. приватність та закритість фінансової операції - платежі, що

здійснюються особами, які не повністю знають деталі платежу (адресу,

контактну інформацію тощо); використання платіжних систем, оператори

яких не зареєстровані на території України (наприклад, операції з

електронними грошима); заплутаний характер фінансової операції.

Виділені нами критерії, за якими визначається ймовірність здійснення

фінансових операцій для фінансування мережевого тероризму, не є

вичерпним, оскільки способи фінансування мережевого тероризму можуть

відрізнятися залежно від суб’єктів, походження коштів, джерела

фінансування тощо.

За результатами аналізу форм, джерел та способів фінансування

мережевого тероризму можна зробити такі висновки. Визначення форм,

джерел та способів фінансування тероризму є обов’язковою умовою

доказування події фінансування тероризму загалом. Обставини, які

необхідно встановити під час доказування різновидів форм, джерел та

способів фінансування тероризму, визначають напрям пошуку відповідних

доказів, що зумовлюється об’єктивним зв’язком обставин зі змістом і

видами доказів. Це необхідно враховувати під час формування та перевірки

доказів для забезпечення максимальної ефективності доказування завданих

національній економіці збитків від фінансування мережевого тероризму.

2.3. Діагностика неформальних систем грошових переказів у

фінансуванні мережевого тероризму

Створення надійної системи виявлення та перекриття каналів

фінансування терористичних угруповань в багатьох країнах, в тому числі і в

Україні, розглядається як один з основних напрямків діяльності по боротьбі

з мережевим тероризмом.

На думку американських експертів при фінансуванні діяльності

терористичних угрупувань в т.ч. і мережевого тероризму, найчастіше

105

використовуються кореспондентські рахунки в іноземних банках, деякі

операції проводяться через офшорні банківські структури, широко

практикуються анонімні грошові перекази через спеціалізовані

напівлегальні фірми, а також контрабанда великих сум готівкою (рис. 2.5).

Системи неофіційних грошових переказів

Глобальна фінансова система

Система благодійних переказів, легальний

бізнесФізичне транспортування

Способи переказу фінансових

цінностей терористичним

угрупованням

Рис. 2.5. Способи переказу грошових коштів для фінансування

мережевого тероризму

Джерело: Складено автором

Щодо джерел фінансування, то вони розкриті в пп.2.1. цього наукового

дослідження, однак експерти виділяють пожертвування, зібрані

ісламськими неурядовими організаціями (НУО), махінації при здійсненні

міжнародних/торгових угод (маніпулювання цінами, підробка

бухгалтерської документації тощо), доходи від спеціально створюваних для

цих цілей приватних компаній і підприємств малого і середнього бізнесу.

Фінансові трансакції подібних структур також можуть слугувати

прикриттям каналів переміщення грошових коштів для терористів.

Особливо значні суми, які вимірюються сотнями мільйонів доларів,

збираються на території США, Канади, деяких країн Європи та Близького

Сходу. В зв’язку з цим постає питання про необхідність припинення

фінансової підтримки НУО рядовими членами мусульманської діаспори

США та інших розвинених країн світу за допомогою виплати ними

«закята», а також про припинення діяльності ісламських банківських

Способи переказу грошових коштів

для фінансування мережевого

тероризму

106

структур і благодійних фондів, пов’язаних з відмиванням грошей для

терористів.

Терористичні угруповування активно утворюють та використовують

мережі міжнародних неурядових благодійних організацій, проводять

операції з офшорами, отримують доходи за звільнення заручників із числа

іноземців, від торгівлі природними ресурсами, незаконних оборудок

(постачання зброї, наркоторгівлі, контрабанди тощо), «податків» та

«надання послуг» населенню, що проживає на контрольованих терористами

територіях, у т. ч. утворених ними квазідержавних структур.

Практика здійснених розслідувань щодо фінансування мережевого

тероризму свідчить про використання особами, пов’язаними зі здійсненням

терористичної діяльності, різних способів залучення/передачі коштів,

зокрема таких як: розрахунки з використанням сучасних технологій:

Інтернет-платежів, електронних систем переказу коштів, банківських

систем грошових переказів, альтернативних систем переказів, використання

соціальних мереж тощо, за яким складно здійснити ідентифікацію

відправника/одержувача коштів.

У країнах зі слаборозвиненою банківською системою, де відбуваються

збройні конфлікти або у яких поширена діяльність терористичних

угрупувань, оператори послуг грошових переказів можуть бути основними

інструментами переказу/отримання коштів. Можна відокремити наступні

платіжні системи, що найчастіше використовувались для фінансування

тероризму та сепаратизму (відповідно до проведених розслідувань) –

MoneyGram, WesternUnion, Золота корона, Yandex гроші та Гроші@mail.ru.

Держфінмоніторингом України за результатами проведеного аналізу,

враховуючи інформацію, надану підрозділом фінансової розвідки іноземної

держави, виявлено фінансові операції, пов’язані з громадянином Лівії –

Фізичною особою В, яка підозрюється у фінансуванні тероризму.

Встановлено, що Фізична особа В (громадянин Лівії), використовуючи

мультивалютні рахунки, які відкриті в декількох українських банках,

107

здійснював фінансові операції через міжнародні платіжні системи («Money

Gram», «WesternUnion») та отримував кошти у незначних розмірах від

громадян різних країн. Надалі кошти були спрямовані Фізичній особі-

нерезиденту А (Бельгія), з призначенням платежу «допомога».

Держфінмоніторинг отримав інформацію від іноземного переказника

фінансових ресурсів з зазначенням, що Фізична особа-нерезидент А

підозрюється у виготовленні фальшивих ідентифікаційних документів

колишнім сирійським бійцям терористичних угрупувань та особам з Іраку

для в’їзду та перебування на території країн Євросоюзу.

Суб’єктом первинного фінансового моніторингу та

Держфінмоніторингом здійснено зупинення фінансової операції з видачі

готівки Фізичній особі В (Лівія).

Додатково встановлено, що Фізична особа-нерезидент А пов’язана

фінансовими операціями з Фізичною особою Б (Україна). Відносно

Фізичної особи Б відомо про відсутність відомостей щодо задекларованих

доходів, а також з’ясовано, що вона зареєстрована на території, яка

окупована та тимчасово не підконтрольна Уряду України. Також, Фізичною

особою Б здійснено переказ коштів на користь 3 фізичних осіб (країна

переказу – Нігерія) та одержано кошти від 1 фізичної особи (країна

платника – Ірак). Відсутні відомості про задекларовані Фізичною особою Б

доходи.

В додатку Ж представлено використання платіжних систем у схемах

фінансування мережевого тероризму. Наведений приклад є одним з

прикладів неформальнх систем грошових переказів у фінансування

мережевого тероризму.

Проте, незважаючи на заходи, які вживаються в світі, особливо після

подій 11 вересня 2001 р. в США, по руйнуванню системи фінансування

мережевого тероризму, вони до цього часу не привели до вирішення

проблеми. Терористичні угруповування як і раніше зберігають доступ до

джерел фінансування. Більш того, сьогодні можна сміливо стверджувати,

108

що у окремих терористичних угрупуваннях сформувалися стійкі,

диверсифіковані і значні джерела доходу.

Окремі дослідники стверджують, що сума всіх матеріальних активів

терористичної організації ТВТЕ вимірюється сотнями млн. дол. США [2]. Д.

Байман, П. Чак, Б. Хоффман, В. Розне, Д. Браннан вважають, що річний

дохід ТВТЕ може доходити до 50 млн. дол. США [183].

Бюджет ОВП (Організація визволення Палестини) оцінювався

Британською Національною Кримінальною розвідувальною службою

(NCIS) у 1993 р. – 10 млн. дол. США [4]. У той же час ЦРУ США

схиляється до оцінки бюджету ОВП в 14 млн. дол. США.

Дж. Хорган, М. Тейлор припускають, що річний бюджет ІРА

(Ірландська Республіканська Армія) може становити 9,75-22,5 млн. дол.145

Однак Розвідувальна Служба Північної Ірландії (PSNI) схильна оцінювати

річний бюджет ІРА в розмірі 7,7-12,3 млн. дол. США [173].

Д. Ауфхойзер - глава казначейства США (Treasury Department) оцінює

річний бюджет Аль Каїди в 35 млн. дол. США до терактів 11 вересня 2001

р., а після – в 5-10 млн. дол. США на рік [130]. Г. Міллер також вважає, що

бюджет Аль Каїди впав з 30 млн. дол. США в період до 11 вересня 2001 р. і

складає декілька млн. дол. США в даний час [211].

Слід зазначити, що активність терористичних угруповань все більше

стає залежною від фінансово-матеріального підживлення шляхом переказу

фінансових цінностей, особливо грошових коштів.

Вважається, що система неофіційних грошових переказів (НГП)

відіграє важливу роль в переказі грошових коштів, оскільки вона має ряд

переваг перед легальним сектором, а саме:

забезпечує реальний фінансовий сервіс, в разі якщо політична

ситуація і фінансова система країни нестабільні;

існує там, де немає доступних легальних фінансових інститутів

(мова може йти про окремі території країн третього світу);

перекази через НГП більш вигідні, ніж переклади через легальні

109

структури;

перекази через НГП обходять валютний і адміністративний

контроль;

забезпечують високу конспірацію [8].

Л. Буенкаміно і С. Горбунов вважають, що помилково називати

системи НГП тіньовими системами банківських переказів з тієї причини, що

вони широко використовуються в різних країнах світу і часто не заборонені

законом; крім цього, вони не використовують весь спектр банківських

операцій [128]. Вчені також стверджують, що системи НГП не слід називати

альтернативними системами переказу, тому що системи НГП з’явилися

задовго до існування офіційної банківської системи.

За даними Національного банку України динаміка обсягів приватних

грошових переказів в нашу країну протягом 2015-2018 років змінювалася. В

таблиці 2.4. відображено динаміку способів переказу приватних грошових

коштів .

Таблиця 2.4.

Динаміка обсягів приватних грошових переказів в Україну

різними способами в 2015-2018 роках, млн..дол. США

Приватні грошові перекази 2015 2016 2017 2018

Через рахунки в банках 553 583 738 944

Через міжнародні платіжні

системи

635 577 610 549

Неформальні канали 680 865 1263 1468

Обсяги грошових переказів, у

% до ВВП

7,3 7,3 7,9 7,9

Джерело: побудовано автором за даними НБУ [178]

Проаналізуваши дані таблиці 2.4 бачимо, що обсяг приватних

грошових переказів в Україну за неформальними каналами в 2018 році зріс

у більш ніж 2 рази, з 680 млн. дол. США у 2015 році до 1468 млн. дол. США

в 2018 році.

У додатку З наведено перелік основних країн та суми приватних

грошових переказів в Україну по офіційних та неофіційних каналах в 2015 -

110

2018 роках, у млн.дол США. Зауважимо, що обсяг сум приватних грошових

переказів в Україну в 2015 -2018 роках з країн ЄС зріс більше ніж вдвічі, в

той час як з країн СНД скоритився майже в 2 рази. (рис. 2.6)

Рис. 2.6. Обсяги приватних грошових переказів в Україну

в 2015 -2018 роках, млн. дол. США.

Джерело: побудовано автором за даними НБУ [178]

Офіційно опублікованої інформації щодо сум приватних грошових

переказів в Україну з різних країн за неофіційними каналами ми не

знайдемо. Однак можна виокремити цю інформацію з даних, що стосуються

загальних сум приватних грошових переказів за мінусом сум приватних

грошових переказів, отриманих по офіційних каналах надходження. І хоча

така інформація не є достовірною, однак вона дає уявлення щодо обсягів

приватних грошових переказів, які ймовірніше за все будуть спрямовані на

фінансування мережевого тероризму в Україні. В таблиці 2.5 наведено таку

інформацію у розрізі країн.

Отже, за отриманими в таблиці 2.5 даними видно, що кількість

грошових коштів, отриманих по неофіційними джерелами надходжень з

Польщі, Чехії та Росії. В основному отримання коштів в Україні від її

західних сусідів є виправданою, оскільки саме в Польщі та Чехії

знаходиться найбільша кількість заробітчан – тих осіб, котрі заробляючи

916

1136

1610

1395

515 423 377

317

0

200

400

600

800

1000

1200

1400

1600

1800

2015 2016 2017 2018

Країни ЄС Країни СНД

111

кошти за кордоном, пересилають їх родинам, котрі проживають в Україні. В

той же час кошти, отримані з Російської Федерації не можна вважати

прозорими – та кількість заробітчан, яка була до початку військових дій на

Сході нашої країни – скоротилася, а відповідно зменшилися б і обсяги

грошових переказів. Однак, як засвідчують дані значна частина обсягів

приватних грошових переказів в Україні ймовірніше за все будуть

спрямовані на фінансування мережевого тероризму в Україні.

Таблиця 2.5.

Обсяги приватних грошових переказів в 2018 році, які ймовірніше за

все будуть спрямовані на фінансування мережевого тероризму в

Україні

млн.дол. США

Країни

2018

Перекази по офіційних каналах

надходження

Перекази за

офіційними та

неофіційними

каналами

надходження

За

неофіційними

каналами

надходження.

Розраховано як

5-4

через

банківську

систему

через

міжнародні

системи

переказу коштів

Разом

1 2 3 4 5 6

Польща 20,7 39,0 59,7 970 910,3

Чеська

Республіка

3.8 17.1 20.8 248 227,2

Росія 22.3 34.0 56.3 280 223,7

США 140.0 99.6 239.6 239,6 0

Сполучене

Королівство

107.3 8.1 115.5 116 0,5

Iталія 12.1 49.5 61.6 126 64,4

Німеччина 70.8 23.9 94.7 110 15,3

Кіпр 92.9 1.9 94.8 95 0,2

Ізраїль 7.9 76.7 84.6 84,6 0

Греція 41.9 5.7 47.5 47,5 0

Віргінські

острови

(Брит.)

54.4 0.0 54.4 54,4 0

Об'єднані

Арабські

Емірати

27.0 9.2 36.2 36,2 0

Нідерланди 29.6 2.6 32.2 32,2 0

Сінгапур 29.1 0.3 29.5 29,5 0

Канада 14.7 13.6 28.2 28,2 0

Iспанія 5.2 17.6 22.9 23 0,1

Швейцарія 22.7 2.0 24.7 25 0,3

112

Туреччина 7.4 12.8 20.3 20,3 0

Норвегія 11.0 1.5 12.5 12,5 0

Португалія 2.3 9.7 11.9 14 2,1

Джерело: Розраховано автором за даними НБУ [178]

В Додатку И наведено інформацію у розрізі кварталів 2018 року щодо

обсягів приватних грошових переказів в Україні за офіційними каналами

надходження.

В 2017 році Національний банк України прийняв рішення про перегляд

обсягів неофіційної частини приватних грошових переказів. Причин такого

перерахунку виявилося кілька, а саме оцінювання обсягів неофіційної

частини приватних грошових переказів здійснювалося на основі

опитувань, які проводяться один раз на кілька років. Основним джерелом

такої інформації були дослідження Міжнародної організації з міграції, яке

проводилось у 2014 році напередодні суттєвих змін у міграційних потоках.

Потреба перегляду даних щодо приватних переказів пов'язана з публікацією

окремих результатів опитувань в 2017 році. Національний банк Польщі

(NBP) оприлюднив звіт про приватні грошові перекази в Україну за

результатами власного обстеження українських працівників у Польщі, а

Центральний банк Росії (ЦБР) також опублікував оцінку приватних

переказів до країн СНД.

Упродовж 2015 – 2017 рр. Польща стала головною країною

призначення для українських трудових мігрантів (рис.2.7).

113

2 000

1 500

Кількість запитів- замовлень*

Кількість дозволів на роботу*

Оцінки НБП

1 000 Обстеження ДССУ**

500

0

2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

Рис. 2.7.Кількості українців, які працюють у Польщі, тис. осіб

Джерело: дані НБУ [178]

А оскільки трудова міграція до Польщі має переважно

короткостроковий циклічний характер, більшість мігрантів привозять

зароблені кошти особисто. Рівень офіційних переказів залишається низьким

(табл. 2.6)

Таблиця 2.6

Обсяги приватних грошових переказів з Польщі у 2015-2017 роках,

млн.дол США 2015 2016 2017

Перекази з Польщі по офіційних каналах 55 97 161

Перекази з Польщі по офіційних та неофіційних

каналах

350 567 1350

Частка офіційних переказів, % 16,7 17,1 11,1

Джерело: Дані НБУ [178]

Якщо ж абстрагуватися від Польщі та проаналізувати обсяги грошових

переказів з інших країн, то потрібно відзначити, що НБУ переглянув

методику оцінювання приватних грошових переказів. Дані за 2015 – 2017

роки були перераховані з використанням даних дзеркальної статистики для

основних країн-партнерів (Польщі та Росії), а також даних обстеження для

інших країн. Відповідно було отримано нові результати, які показали

114

збільшення обсягів приватних грошових переказів, а відповідно і більша

ймовірність того, що кошти будуть спрямовані на фінансування мережевого

тероризму в Україні.

Таблиця 2.7.

Результати перерахунку обсягів приватних грошових переказів

у 2015-2017 роках

2015 2016 2017

Приватні перекази (до перерахунку),

млрд.дол. США

5,2 5,4 7,3

Приватні перекази (до перерахунку),

% ВВП

5,7 5,8 6,6

Приватні перекази (після перерахунку),

млрд. дол. США

7,0 7,5 9,3

Приватні перекази (після перерахунку),

% ВВП

7.6 8.1 8,4

Джерело: дані НБУ [178]

Банки Неформальні канали Міжнародні платіжні системи

Рис. 2.8.Приватні грошові перекази за каналами надходження,

млрд. дол. США

Джерело: дані НБУ [178]

За результатами перерахунку суттєво збільшився обсяг коштів, що

надходять в Україну за неформальними каналами. На рис. 2.9 показано

обсяг коштів, що надійшли неформальними каналами.

(до перерах.) (після перерах.)

2015

(до перерах.) (після перерах.)

2016

(до перерах.) (після перерах..)

2017

2,0

2,1

1,0

2,0

2,3

2,6

2,3

2,1

1,0

2,1

2,3

3,0

3,0

2,3

2,0

2,6

2,2

4,5

115

Рис. 2.9. Обсяг коштів, що надійшли в Україну неформальними

каналами Джерело: Дані НБУ [178]

Якщо взяти до уваги частку неформальних грошових переказів в

загальному обсязі переказів, то можна побачити, що частка переказів по

неформальних каналах після перерахунку зросла у 2016 році на 40% у

порівнянні з 2015 роком, і на 48% у порівнянні 2017 року з 2016 роком. Це

означає, що існує ймовірність того, що переказані кошти будуть спрямовані

на фінансування мережевого тероризму в Україні.

Цікавим є також аналіз коштів, що надійшли неформальними каналами

у 2017 році у розрізі країн. (рис. 2.10).

Рис. 2.10. Частка коштів, що надійшли в Україну неформальними

каналами з різних країн у 2017 році, у % до загального обсягу

Джерело: дані НБУ [178]

1 1 2 2,6 3 4,5 0

1

2

3

4

5

2015 2016 2017

неформальні канали до перерахунку

неформальні канали після перерахунку

Млр

д.. д

ол.

СШ

А

116

Аналізуючи рис. 2.10 можна відмітити, що частка коштів, що надійшли

в Україну неформальними каналами з різних країн у 2017 році є

неоднорідною. Найбільше коштів надійшло з Польщі (95%), адже більшість

мігрантів привозять зароблені кошти особисто. Також доволі значною є

частка коштів, отриманих в Україну неформальним шляхом з Росії та інших

країн, а це вже викликає побоювання. Адже кошти які надходять з країни-

агресора та осідають на непідконтрольній частині території України,

можуть бути використані на фінансування мережевого тероризму.

Отже, одним з основних економічних заходів по боротьбі з мережевим

тероризмом є створення системи виявлення та перекриття каналів

фінансування терористичних угрупувань, в тому числі через мережі та інші

системи нелегальних грошових переказів. Об’єктивні «провали ринку» і

високі трансакційні витрати в банківському секторі сприяють зростанню

систем неофіційних грошових переказів до 200 млрд. дол. США на рік,

зростанню доходів легального і нелегального бізнесу.

Транскордонність і закритий характер неформальних грошових

переказів з метою фінансування терористичних угруповань вимагають

координації діяльності держав, міжнародних організацій і банківського

сектору по розробленню економічних заходів щодо формування

комплексної державної системи запобігання та протидії мережевому

тероризму.

Висновки до розділу 2

З урахуванням викладеного можна зробити висновок про те, що

терористична діяльність завдає прямий і каскадний збиток національній

економіці, людському, природному та накопиченому капіталу. При цьому

вплив на людський капітал проявляється в знищенні людського потенціалу і

зміні поведінки споживачів і виробників, що створює найбільший

каскадний збиток іншим економічним сферам. Збиток накопиченому

117

капіталу полягає в порушенні функціонування виробничої, транспортної,

торговельної та інших систем, зниження ефективності бюджетних витрат і

скорочення доходів, розвитку кризи в кредитній, валютно-фондовій і

страховій сферах, зростанні витрат на оборону і безпеку. Природний капітал

в результаті терактів скорочується при знищенні мінеральних ресурсів,

забрудненні водних ресурсів і повітряного простору.

Кількість, інтенсивність і руйнівність терористичних атак на мирне

населення, державну і приватну власність стали важливим фактором:

спостерігається зниження темпів зростання ВВП як в розвинених, так і в

країнах, що розвиваються, спад капіталізації активів, скорочення соціальних

витрат держави, зниження рівня накопичень і заощаджень у відсотках від

ВВП, дестабілізація світової фінансової системи.

Важливо підкреслити, що в умовах сформованого тісного

взаємозв’язку національних економічних систем і подальшого розвитку

процесів глобалізації атаки мережевого тероризму будуть продовжувати

викликати каскадний ефект, особливо в сферах віртуальної економіки.

Стрімкий процес глобалізації економіки надав терористичним

організаціям небувалі можливості, що спричинені глобальним характером

фінансових операцій; розвитком сучасних інформаційних технологій і

засобів зв’язку; чисельного зростання і здешевлення транспортних

перевезень; вільного (безвізового) переміщення людей.

Важливо зауважити, що процеси глобалізації економіки і мережева

структура організації діяльності терористичного угруповання

трансформували роль джерел фінансування терористичних угруповань,

знизивши зовнішні надходження і одночасно збільшивши і

диверсифікувавши внутрішні. Таким чином, мережевий тероризм стає у

фінансовому плані все більш самодостатнім.

Фінансування тероризму може відбуватися у різних формах. На

сьогоднішній день можна поділити джерела фінансування мережевого

тероризму на дві основні групи – зовнішні та внутрішні.

118

Виділені критерії за якими визначається ймовірність здійснення

фінансових операцій для фінансування мережевого тероризму, не є

вичерпними, оскільки способи фінансування мережевого тероризму можуть

відрізнятися залежно від суб’єктів, походження коштів, джерела

фінансування тощо.

Одним з основних економічних заходів по боротьбі з мережевим

тероризмом є створення системи виявлення та перекриття каналів

фінансування терористичних угрупувань, в тому числі через мережі та інші

системи нелегальних грошових переказів.

Транскордонність і закритий характер неформальних грошових

переказів з метою фінансування терористичних угруповань вимагають

координації діяльності держав, міжнародних організацій і банківського

сектору по розробленню економічних заходів щодо формування

комплексної державної системи запобігання та протидії мережевому

тероризму.

Результати дослідження по другому розділу викладено в авторських

роботах [1, 4, 6, 8, 9].

119

РОЗДІЛ 3

ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ

ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ

МЕРЕЖЕВОМУ ТЕРОРИЗМУ

3.1. Концептуальні положення запобігання та протидії

мережевому тероризму в економіці України

Події які мають місце останні п’ять років на Сході України та у Криму

свідчать, що на сьогодні ще не відпрацьовано комплексну відповідь на

мережевий тероризм як різновид форми злочинної діяльності. У зв’язку з

цим постає важливим завданням розроблення державної програми в

контексті не тільки специфіки боротьби з цим видом злочинів, а й

комплексу заходів запобігання та протидії мережевому тероризму, зокрема

фінансово-економічних, як одній з основних загроз національній економіці

України.

Практика сучасного тероризму характеризується грубими

порушеннями законів та завданням шкоди, що негативно впливає на

економіку нашої країни. Все це призводить до перешкоджання міжнародній

співпраці, підриву демократичних основ будь-якої держави і національної

економіки в цілому.

Ряд дослідників підкреслює, що на скорочення державної ролі

безпрецедентно впливає стрімке збільшення економічної і політичної

могутності ТНК [17, 20, 28, 30-32]. І це стає цілком зрозумілим.

Всесвітній енциклопедичний портал «Wikipedia» наводить такі дані, що

характеризують діяльність ТНК: «В цілому ТНК забезпечують близько 50%

світового промислового виробництва. На ТНК припадає понад 70% світової

торгівлі, причому 40% цієї торгівлі відбувається всередині ТНК, тобто вони

відбуваються не за ринковими цінами, а по так званим трансфертних цін, які

формуються не під тиском ринку, а під довгостроковою політикою

120

материнської корпорації. Ряд великих ТНК мають бюджет, що перевищує

бюджет деяких країн. Із 100 найбільших економік в світі 52 –

транснаціональні корпорації, інші – державні. Вони істотно впливають на

економіку в регіонах, оскільки мають великі фінансові кошти, зв’язки з

громадськістю, політичні лобі тощо [26].

Аналізуючи дані Держдепартаменту США, можна простежити

закономірність: в останнє десятиліття корпоративна власність в значно

більшій мірі схильна до руйнівного впливу тероризму, ніж державна.

Узагальнюючи, можна виділити наступні важливі тенденції в світовій

економіці, що відображаються на національному рівні:

1. Скорочення частки державної власності.

2. Незмінність ієрархічної структури національних держав.

3. Збільшення корпоративної частки власності.

4. Еволюція структури ТНК від ієрархічної в сторону мережевої.

5. Поява змішаних видів власності (корпоративно-державної).

6. Еволюція структури терористичної організації від ієрархічної до

мережевої.

Щоб визначити причини виникнення мережевого тероризму доцільно

дослідити чинники, які визначили необхідність формування Державної

програми запобігання та протидії мережевому тероризму.

1. Особливості та відмінності мережевого тероризму.

«Мережевий тероризм» організаційно відрізняється від колишніх форм

тероризму, оскільки безпосередньо пов’язаний з концепцією так званої

«мережевої війни», концепція якої була вперше висунута в 1996 р.

співробітниками «RAND Corporation» Дж. Аквіллой та Д. Ронфельтом [15].

Практично з самого початку концепція «мережевої війни» мала на увазі

вирішальну роль інформації в майбутніх військових конфліктах, а ключем

до успіху вважалося досягнення інформаційної переваги. У такому

контексті «мережева війна» мала на увазі створення децентралізованої

мережі «інформаційно оснащених бійців», здатних забезпечити рішучу

121

безкровну перемогу шляхом спрямованого знищення ключових «нервових

центрів» – систем управління противника.

Трохи пізніше ці ж автори розвинули ідею побудови збройних сил на

мережевій основі в концепції «роїння» (swarming). Під ним вони розуміють

зовні аморфні, але ретельно структуровані і скоординовані дії різнорідних

сил з різних напрямків і на всій території противника [16]. Такі дії, на думку

розробників цієї концепції, будуть найбільш ефективними в разі

скоординованої взаємодії безлічі самостійних маневрених підрозділів.

При цьому підкреслюється, що всі технічні передумови для реалізації

такої структури збройних сил (ЗС) вже є (розвідувальна мережа, що

включає космічні засоби на стратегічному рівні, різні сенсори на

тактичному рівні, високоточні системи озброєння, які забезпечують

вибірковість знищення і знижують можливість поразки від «дружнього

вогню», а також сучасні і досконалі засоби зв'язку) [15]. Більш того,

реалізація концепції «бойових роїв» (Battle Swarm) спирається на вже

існуючі операційні доктрини, зокрема доктрину ведення повітряно-

наземних наступальних операцій.

На відміну від останньої, концепція «бойових роїв» забезпечує

оптимальне використання потенціалу, закладеного в мережевих формах

організації, за рахунок широкомасштабного впровадження інформаційних

технологій, об'єднання всіх сил і служб, задіяних в операції.

Результати концептуальних напрацювань в сфері мережевої організації

лягли в основу ініціативи «Армія майбутнього». Дана програма ґрунтується

на двох взаємопов'язаних базових принципах ведення бойових дій в

майбутньому: швидкості (маневреність) і знаннях (наявність і використання

інформації). Відповідно до цього «легкі сили» повинні бути гнучкими і мати

можливість розгортання віддалених військових дій в короткі терміни.

Виходячи з цього військові досягнення в сфері «мережевої війни» були

швидко засвоєні сучасними терористичними організаціями і угрупованнями

(таких як «Аль-Каїда», «Талібан» та інші, які виникли за сприянням

122

спецслужб США і дружніх їм держав). Ряд терористичних організацій,

засвоївши останні військові досягнення в сфері «мережевої війни», почали

будувати свої організаційні структури за типом «павукової мережі», яка

володіє підвищеною стійкістю до зовнішніх впливів і гнучкістю, від

стратегії фронтальних боїв перейшли до терористичної тактики

«бджолиного рою». При цьому елементами мережевих структур стають як

самостійні групи, так і окремі індивідууми. Елементи мережевих структур

можуть об’єднуватися для виконання конкретних завдань і тимчасово

переривати свою діяльність після їх виконання, не піддаючи небезпеці

існування всієї мережі.

2. Корпоративний фактор у мережевому тероризмі. В рамках

цього фактору слід зупинитися на двох тенденціях:

1. Ефективність діяльності ТНК. Серед деяких західних вчених існує

думка, що мережеву структуру організації терористи перейняли у ТНК, які

демонструють видатні економічні успіхи, здійснюючи свою діяльність на

підставі цього принципу [21].

2. Нова форма протистояння ТНК. В останні кілька десятиліть серед

українських і зарубіжних вчених не вщухають дебати про те, що ТНК здатні

робити істотний не тільки позитивний, а й негативний вплив на економіки

країн (відхід від податків через диверсифіковану структуру; скупка

сировинних і людських ресурсів на ринках третіх країн за безцінь;

ослаблення або витіснення позицій середніх і малих підприємств; ТНК є

серйозними забруднювачами екології; ТНК можуть вивозити до половини

виробленої продукції і отриманого прибутку в материнські країни; ТНК

можуть надавати істотний політичний пресинг на приймаючі країни через

філії, розташовані на їх територіях, а також порушувати суверенність

держав; використовувати застарілі технології та обмежити доступ до

технологічних ресурсів для приймаючої країни) [18, 22-24, 26, 28].

Фактори державної підтримки діяльності ТНК є дуже важливими. У

розвинених країнах вже багато десятиліть держави взаємодіють з ТНК,

123

отримуючи взаємну користь від цієї співпраці.

Сукупність економічних важелів ТНК і належна державна підтримка

дозволяють проводити вигідну для них політику в третіх країнах, яка

нерідко утискає інтереси або суперечить інтересам цих країн.

3. Переваги від глобалізації економіки. Характерною властивістю

сучасного «мережевого тероризму» є його глобалізація. Цьому процесу в

значній мірі сприяли сформований до цього часу глобальний характер

фінансових операцій, розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних

технологій і засобів зв’язку, зростання транспортних перевезень, вільне

переміщення людей, формування в розвинених країнах великих етнічних

громад з країн «третього світу» та інші.

Кожна група, партія, структура сучасного терористичного руху

гранично автономна і нерідко навіть автоматизована. Члени осередку, який

складається з трьох-п'яти осіб, знають тільки свого керівника, який, в свою

чергу, знайомий тільки з його безпосереднім керівником. Дуже часто

угруповання, партія є складним «багатопрофільним» об'єднанням, до якого

входять політичні, економічні (фінансові) ланки і підрозділ «прямої дії»,

іншими словами, безпосередні виконавці терактів.

Як вже було зазначено, наявність в терористичному угрупованні

власної фінансової складової знижує її залежність від зовнішнього

спонсора. Це послаблює їх залежність від держав-спонсорів, зокрема від

Саудівської Аравії, що робить дії терористів ще більш непередбачуваними.

Директор американського ФБР (2001-2013 р.) Р. Мюллер пояснює, зокрема,

високу мобільність і адаптивність «Аль-Каїди» (а отже всієї терористичної

мережі) [211].

Перейдемо до аналізу причин виникнення проблеми мережевого

тероризму та обґрунтування необхідності її вирішення. Основними

причинами виникнення мережевого тероризму є:

- недосконала нормативно-правова база;

124

- недостатня увага до розробки та вжиття заходів щодо запобігання та

протидії мережевому тероризму з боку держави;

- загрозлива кримінальна обстановка;

- критично низький рівень бідності та освіченості;

- безконтрольність обсягів неформальних грошових переказів;

- відсутність контролю за рівнем локалізації коштів, отриманих

злочинним шляхом або неформальними грошовими переказами;

- залежність від позикових коштів;

- криза демографічного характеру та криза кадрового потенціалу.

Враховуючи вищезазначені особливості застосування концептуальних

положень стосовно запобігання та протидії мережевому тероризму в

економіці України, слід зауважити, що головне завдання концептуального

підходу до вирішення цієї проблеми полягає у розробленні актуальної,

добре структурованої, комплексної Державної програми запобігання та

протидії мережевому тероризму в економіці України задля забезпечення і

стимулювання розвитку національної економіки України, що потребує

радикальних змін, викликаних часом і впливом світових

загальноекономічних трансформувань.

Дослідження процесів запобігання та протидії мережевому тероризму

як у теоретичному, так і в практичному плані спрямовує цей процес до

реального контролю над прийняттям рішень, а осіб, що приймають рішення

(особливо стратегічні), відносять до владної еліти.

Державні механізми запобігання та протидії мережевому тероризму

мають розробляти і здійснювати публічні інститути влади як Президент і

Уряд на чолі центральних та місцевих органів виконавчої влади. Активну

участь щодо узгодження стратегії та контролю за її реалізацією в цьому

процесі бере законодавча влада. [46].

Щодо аналізу концептуальних положень щодо запобігання та протидії

мережевому тероризму можна стверджувати, що роль держави в

глобалізованому світі зростає, адже посилюються взаємозалежність країн і

125

взаємозв’язки між ними, зростає мобільність ресурсів, зокрема, людських, у

міжнародних масштабах, отже зростає і конкуренція між країнами за ці

ресурси, а це підвищує відповідальність держави за забезпечення для

населення і бізнесу своєї країни найбільш сприятливих умови для життя і

виробничої діяльності.

Сучасні виклики глобалізації породжують нові, досить суперечливі

завдання для національної економіки: унебезпечити населення від

різноманітних загроз, створити привабливі умови для розвитку

підприємництва. Тому необхідно посилити роль саме державних засад щодо

запобігання та протидії мережевому тероризму при виробленні

стратегічного курсу дій влади на шляху розв’язання проблем, що є

актуальними для нашого дослідження.

Концептуальне бачення структуро-логічної схеми Державної програми

запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці України (далі

Програми) визначає структуру та ранжування дій у даному напрямку її

ліквідації (рис. 3.1).

Відповідно до представленої на рис. 3.1 структуро-логічної схеми

Державна програма запобігання та протидії мережевому тероризму в

економіці України повинна включати сім доволі об’ємних і ґрунтовних

розділів.

Осмислення економічною наукою структуро-логічної схеми Державної

програми запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці

України − її сутності, структури та основних функцій − має практичну

спрямованість, може стати одним з найважливіших факторів у зниженні

мережевої терористичної загрози і, в кінцевому рахунку, її ліквідації.

126

Рис. 3.1. Структуро-логічна схема Державної програми запобігання

та протидії мережевому тероризму в економіці України

Джерело: розроблено автором

Оскільки державні засади формування Державної програми

запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці України тісно

взаємопов’язані з іншими загальнодержавними механізмами − соціальними,

економічними, військовими, культурними, національними, зовнішніми і

внутрішніми, то ефективність проведення будуть залежати і від

правильності обраного соціально-економічного курсу.

Сутність Державної програми запобігання та протидії мережевому

тероризму в економіці України полягає в сукупності планомірних дій як

органів державної влади, так і елементів політичної системи суспільства з

метою забезпечення стійкої політичної та громадської безпеки, усунення

1.Загальні положення Державної програми запобігання та

протидії мережевому тероризму в економіці України

2.Аналітично-інформаційна преамбула Програми

3.Стратегічна довідка та мета Програми

4.Дорожня карта та напрями реалізації Програми

5.Моделювання процесу реалізації Програми

8.Оцінювання результатів реалізації Програми

7.Визначення результатів реалізації Програми

6.Оцінювання процесу реалізації Програми

127

причин мережевого тероризму, мінімізації та ліквідації терористичної

загрози.

Державна програма запобігання та протидії мережевому тероризму в

економіці України має включати в себе роботу по політичному

забезпеченню антитерористичної діяльності спецслужб і силових структур,

зниження терористичної загрози, а також іншу діяльність, яка забезпечує

захист життєво важливих інтересів держави та її громадян.

Отже, суб’єктами Державної програми запобігання та протидії

мережевому тероризму в економіці України має бути: керівництво держави

або декількох держав, громадських і релігійних організацій, політичних

партій, спецслужб, які усвідомили, що проти них спрямована діяльність

терористів.

Об’єктами Державної програми запобігання та протидії мережевому

тероризму в економіці України мають бути соціальні верстви населення,

незадоволені своїм соціально-економічним, соціально-політичним

положенням, соціальні групи, які латентно або побічно підтримують

терористів, організації та особи, діяльність яких визнано терористичною, а

також ідеологія тероризму, умови і причини, що сприяють виникненню

терористичної загрози.

Отже, в результаті проведеного аналізу можна зробити висновок, що

Державна програма запобігання та протидії мережевому тероризму в

економіці України повинна мати такі цілі, як:

– збереження існуючого політичного режиму і курсу, державного ладу;

– збереження єдності і цілісності країни, її суверенітету;

– реалізація життєво важливих інтересів соціальних груп,

незадоволених своїм соціальним становищем, тобто політика запобігання та

протидії мережевому тероризму обов’язково повинна поєднуватися з

ефективними соціальними та економічними векторами держави.

Формування і реалізація Державної програми запобігання та протидії

мережевому тероризму в економіці України, на нашу думку, можна

128

розглядати в широкому і вузькому значенні. В першому випадку, Державна

програма запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці

України має формуватися і реалізуватися через державний механізм

управління, до складу якого входять механізми державного управління,

місцевого самоврядування, механізми функціонування громадського і

приватного секторів тощо. У другому – формування і реалізація Державної

програми запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці

України повинна здійснюватися за допомогою комплексного механізму

державного управління, який включає набір окремих механізмів, що

дозволяє реалізувати конкретний напрямок державної політики, відповідно

до сфер суспільної діяльності [178, с. 432].

Формування і реалізація Державної програми запобігання та протидії

мережевому тероризму в економіці України повинна бути спрямована на

досягнення конкретних цілей (розв’язання соціальних суперечностей)

шляхом впливу на конкретні фактори (елементи управління та їхні зв’язки).

В свою чергу, такий вплив здійснюється шляхом використання

відповідних методів, ресурсів або потенціалів. Тобто Державна програма

запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці України

повинен формуватися щоразу, коли приймається управлінське рішення

шляхом узгодження всіх її елементів [92, с. 9]. Залежно від того, які саме

проблеми і яким чином вирішуються із застосуванням конкретного

державного механізму, Державна програма запобігання та протидії

мережевому тероризму в економіці України може бути складною

(комплексно.) і включати в себе декілька самостійних механізмів.

Комплексна Державна програма запобігання та протидії мережевому

тероризму в економіці України може складатися з таких видів механізмів:

– економічного;

– мотиваційного;

– організаційного;

– політичного;

129

– правового [168, с. 5].

У свою чергу, в Державній програмі запобігання та протидії

мережевому тероризму в економіці України можна виокремити

класифікацію механізмів запобігання та протидії мережевому тероризму

залежно від суб’єктів управління. Відповідно до цієї ознаки в Україні

механізми Державної програми запобігання та протидії мережевому

тероризму в економіці України можна поділити на такі, які здійснюються

органами управління:

- національного рівня (Верховна Рада України, Президент України,

Кабінет Міністрів України);

- обласного рівня (обласними радами, обласними державними

адміністраціями);

- районного рівня (районними радами, районними державними

адміністраціями);

- місцевого рівня (міськими, селищними, сільськими радами).

Залежно від сфери або об’єкту управління в Державній програмі

запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці України,

використовувані механізми слід поділити на:

- матеріальні (матеріально-технологічні основи управління, оргтехніка

тощо);

- фінансові (фінансові операції, прийоми кредитування, оплати тощо);

- організаційні (організаційна побудова, мережева структура);

- соціальні (способи соціальної організації, умови праці,

стимулювання);

- нормативно-правові (система норм і законів, механізмів їх

реалізації);

- соціально-психологічні (мотивація, цінності, потреби працівників);

- людського капіталу (здібності, талант, знання й досвід працівників,

їх схильність до інновацій).

130

Проведений аналіз концептуальних положень дозволяє визначити

характерні риси Державної програми запобігання та протидії мережевому

тероризму в економіці України. Ними є комплексність і сукупність низки

елементів, серед яких базовими, на наш погляд, є правовий, економічний,

організаційний та соціальний елементи.

Однією з головних умов формування та реалізації Державної програми

запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці України є

створення адекватної нормативно-правової бази. Складність правового

забезпечення боротьби з терористичними загрозами полягає в тому, що

сучасний мережевий тероризм перетворився у прибутковий бізнес.

Розпочата в Україні правова реформа в умовах переходу суспільства на

засади демократизації поставила перед органами державної влади питання

боротьби з організованою злочинністю, корупцією, що у свою чергу дало

змогу створити реальну базу протистояння терористичним загрозам.

Досвід громадянського суспільства як рятівника України у 2014-2018 р.

є безцінним: добровольчі батальйони, волонтерський рух, сили місцевої

самооборони, антиросійський тиск української діаспори, канали обміну

полоненими, канали інформаційного спротиву, тощо.

Громадянське суспільство стало стимулятором правового закріплення

фінансової безпеки України і впливає на фінансово-економічний механізм

формування та реалізації державних механізмів запобігання та протидії

мережевому тероризму.

Необхідно зазначити, що Державна програма запобігання та протидії

мережевому тероризму в економіці України повинна передбачати

впровадження сукупності політичних, правових, організаційних,

інформаційних, соціальних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових,

режимних, фінансових та інших заходів як окремої організаційної системи,

до якої органи державної влади й управління залучаються нормативно, а

громадські організації – на умовах заохочення і сприяння.

Державна програма запобігання та протидії мережевому тероризму в

131

економіці України мати головну, керівну і виконавчу складові. Головною тут

є Верховна Рада України, керівною – Президент України, який діє через

Раду національної безпеки і оборони (РНБО) України, виконавчою – Кабінет

Міністрів України. З огляду на конституційні засади слід виокремити сфери

відповідальності кожної з названих складових. Усі елементи Державної

програми запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці

України в означеній сфері мають бути тісно взаємопов’язані й доповнювати

один одного.

Політичний механізм, який формує основи Державної програми

запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці України,

обґрунтовує вибір пріоритетних напрямків її подальшого розвитку і

реалізації, тобто – це система організаційно оформлених цінностей,

традицій, процедур, правил, зразків формування й функціонування вищих і

центральних органів виконавчої влади, визначення й перерозподіли між

ними основних елементів управлінського зв’язку (цілей, функцій, завдань,

обов’язків, правил прийняття рішень, повноважень і відповідальності),

прийняття й здійснення найважливіших політичних і адміністративних

рішень, а також здійснення зовнішнього контролю за їхнім виконанням. Цей

механізм має бути спрямований на зміцнення відповідних суспільних

відносин у сфері запобігання та протидії мережевому тероризму та стати

основним політичним засобом щодо утвердження її пріоритетних напрямів

розвитку.

Інформаційний механізм формування і реалізації Державної програми

запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці України

повинен забезпечувати координацію та узгодженість дій її суб’єктів і

об’єктів та удосконалення соціальної та економічної статистичної звітності

відповідно до вимог ефективного управління у сфері боротьби з мережевим

тероризмом і запровадження новітніх інформаційних технологій та

моніторингу основних напрямів державної політики протидії мережевому

тероризму. Цей механізм забезпечуватиме, з одного боку, вільний доступ до

132

інформації, що стосується боротьби з мережевим тероризмом в країні, її

збір, оброблення та поширення, а з іншого – державну систему моніторингу,

зокрема фінансової. У підсумку це призведе до швидкого використання і

надання в повному обсязі необхідної інформації для усіх учасників процесу

запобігання та протидії мережевому тероризму на загальнодержавному

рівні.

Організаційний механізм формування і реалізації Державної програми

запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці України має

містити в собі суб’єкти та об’єкти, які відповідатимуть за визначення цілей,

завдань, функцій та методів протидії мережевого тероризму в Україні,

координувати ефективне функціонування та взаємозв’язок організаційних

структур, що відповідатимуть за формування і реалізацію державної

політики запобігання та протидії мережевому тероризму, здійснювати

контроль за їх діяльністю та фіксує результати функціонування.

Важливу роль посідає мотиваційний механізм у Державній програмі

запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці України, до

складу якого слід включити матеріальні стимули, форми нематеріальних

стимулів, заходи, направлені на усунення напруги і конфліктів, що

заважають успішній реалізації державної політики запобігання та протидії

тероризму.

В основі фінансово-економічного механізму формування і реалізації

державного механізму запобігання та протидії мережевого тероризму має

бути фінансово-економічне стимулювання розвитку відповідної державної

політики.

Під концептуальними положеннями запобігання та протидії

мережевого тероризму розуміється сукупність засобів та методів впливу на

функціонування та розвиток системи протидії мережевому тероризму з

метою досягнення цілей відповідної державної політики.

Послідовна реалізація Державної програми запобігання та протидії

мережевому тероризму в економіці України має відповідати основним цілям

133

Стратегії національної безпеки України. Для успішної реалізації Державної

програми запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці

України необхідним є збалансоване поєднання представлених вище дієвих

механізмів здійснення державних заходів у сфері запобігання та протидії

мережевому тероризму.

Ми пропонуємо використання комплексної Державної програми

запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці України,

побудованої на системі взаємодії суб’єктів та об’єктів реалізації

концептуальних положень запобігання та протидії мережевому тероризму,

чіткій координації в управлінні організаційними структурами, забезпеченні

системи контролю за виконанням чинного законодавства, тому що саме від

дотримання його функціонування залежить формування та успішна

реалізація Державної програми запобігання та протидії мережевому

тероризму в економіці України.

Ефективність запропонованої комплексної системи запобігання та

протидії мережевому тероризму в економіці залежить від чіткого

визначення меж функціонування кожного окремо взятого механізму:

політичного, правового, інформаційного, організаційного, мотиваційного та

фінансово-економічного в рамках виконання Державної програми

запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці України

3.2. Державні засади запобігання та протидії економічним

основам мережевого тероризму

Глобальний характер загроз економічній безпеці національного

господарства, пов’язаний з розширенням масштабів мережевого тероризму

за рахунок його регулярної економічної бази диктує необхідність

формування відповідних державних засад, прийняття відповідних правових

та організаційних заходів. В даний час в державі немає організації або

групи, яка займалася б виключно боротьбою з тероризмом, його

134

фінансуванням та економічними основами. Проте, питанням запобігання та

протидії економічним основам мережевого тероризму, як основному

запобіжному заходу боротьби, приділяється підвищена увага, як з боку

міжнародних організацій, спецслужб, правоохоронних органів та інших

суб’єктів. Міжнародні організації, які виконують функції у боротьбі з

відмиванням грошей і фінансуванням мережевого тероризму наведено в

додатку К.

В сучасних умовах державні засади запобігання та протидії

мережевому тероризму містяться в колективних, спільних і регіональних

формах міжнародної економічної безпеки, які представляють комплекс

інститутів, умов та механізмів, за якого кожній державі-члену міжнародного

співтовариства забезпечується можливість вільно обирати і здійснювати

свою стратегію соціального і економічного розвитку, не зазнаючи

зовнішньому тиску і розраховуючи на невтручання, розуміння та

взаємовигідне співробітництво з боку інших держав. Діяльність конкретних

організацій і структур в сфері забезпечення економічної безпеки

національного господарства представлена у вигляді інституційної піраміди ї

запобігання та протидії економічним основам мережевого тероризму і

розглянута на глобальному та національному рівнях (Додаток Л).

Основними інституційними елементами протидії економічним основам

мережевого тероризму є ООН, провідні країни «великої вісімки», ОЕСР,

регіональні інтеграційні об’єднання, а також наднаціональні неурядові

організації (FATF, ЕАГ, МАНІВЕЛ).

Найважливішим інституційним елементом глобальної системи підриву

економічної бази мережевого тероризму є ООН, яка як провідна міжнародна

організація, що ставить за мету зміцнення правової та організаційної бази

для більш ефективної та тісної співпраці всіх країн в боротьбі з

фінансуванням мережевого тероризму. На даний час ООН прийнято 12

міжнародних конвенцій і протоколів, які представляють собою універсальні

інструменти, і утворюють правову базу боротьби з тероризмом (Додаток М).

135

Єдині імперативні зобов’язання для всіх держав встановлені

резолюцією №1373 прийнятої Радою Безпеки ООН 28 вересня 2001 р., яка

серед основних заходів протидії тероризму, в тому числі мережевому,

визначила узгоджені дії щодо припинення його фінансових потоків.

Резолюція передбачає широкий комплекс заходів щодо припинення

зовнішнього сприяння міжнародному тероризму, які повинні скоординовано

здійснюватися під егідою ООН на національних і регіональних рівнях.

Введення в дію та виконання таких заходів носить обов’язковий характер, а

їх недотримання може спричинити санкції Ради Безпеки ООН. Зазначені

практичні заходи включають, зокрема:

запобігання і припинення фінансування терористичних дій;

введення кримінальної відповідальності за умисне надання або

збір коштів на території будь-якої держави з метою підтримки тероризму;

невідкладне блокування коштів та інших фінансових активів або

економічних ресурсів осіб та організацій, пов’язаних з терористичною

діяльністю;

вимога до держав покласти край будь-якої діяльності з

вербування терористів і ліквідувати канали поставок зброї терористам;

посилення заходів прикордонного контролю для запобігання

пересування терористів або терористичних груп;

обмін інформацією та співробітництво між усіма державами з

метою запобігання і припинення терористичних атак та вжиття заходів

проти винних у скоєнні таких актів;

якнайшвидше приєднання держав до відповідних міжнародних

конвенцій та протоколів по боротьбі з тероризмом і повне здійснення цих

конвенцій і протоколів.

Розглядаючи питання підриву економічних основ мережевого

тероризму на глобальному рівні також необхідно виділити прийняту 12-15

грудня 2000 р. в Палермо (Італія) Конвенцію ООН проти транснаціональної

організованої злочинності, яка стала відповіддю світовій спільноті на

136

процеси кримінальної глобалізації. Дана Конвенція дає алгоритми

координації дій у боротьбі з міжнародними мафіозними структурами.

Конвенція містить конкретні заходи по боротьбі з участю в

організованій злочинній групі, з відмиванням грошових коштів, проти

корупції. В ній докладним чином викладено процедури кримінального

провадження, конфіскації і арешту доходів здобутих злочинним шляхом,

видачі осіб, причетних до організованої злочинної діяльності, захисту

свідків від ймовірної помсти або залякування з боку злочинців, допомогу

потерпілим та їх захист. Абсолютно новим для міжнародно-правової

практики є закріплення в Конвенції ООН заходів щодо попередження

транснаціональної організованої злочинності. Такі заходи передбачають

попередження зловживань з боку організованих злочинних груп

процедурами торгів, які проводяться публічними органами, субсидіями та

ліцензіями, що видаються державними органами для здійснення

комерційної діяльності.

Одним з механізмів державних засад щодо запобігання та протидії

економічним основам мережевого тероризму є «відмивання» доходів,

отриманих злочинним шляхом. Перші універсальні міжнародні стандарти в

цій сфері протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, були

встановлені Конвенцією ООН про боротьбу проти незаконного обігу

наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 року. Віденська

конвенція, зокрема, зобов’язала держав-учасників криміналізувати

легалізацію майнових цінностей, отриманих в результаті незаконного обігу

наркотиків, а також вживати заходів для конфіскації відповідних злочинних

доходів.

Таким чином, вся робота міжнародної спільноти щодо створення

законодавчої бази, яка регулює боротьбу з економічними основами

тероризму, побудована на основі перерахованих вище універсальних

інструментів, резолюцій і Конвенцій ООН, які в свою чергу надають

країнам допомогу в розвитку та вдосконаленні національних законодавств.

137

Цільовою групою з фінансових заходів, яку підтримує Організація

економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), випущено 8 спеціальних

рекомендацій щодо фінансування тероризму, які стосуються відмивання

коштів. У Рекомендаціях «Групи восьми» з протидії тероризму,

приділяється велике значення зусиллям щодо попередження тероризму і

боротьби з ним. Посилено заходи, пов’язані з реагуванням на загрози, які

походять від транснаціональної злочинності. Рекомендації покликані

поліпшити практику, заходи і взаємозв’язок, існуючі механізми, процедури

та мережі захисту суспільства від терористичних загроз. У Рекомендаціях

також зазначено, що необхідно перейти від заморожування активів

терористичних організацій до їх конфіскації з метою повного позбавлення

терористів їх фінансових ресурсів.

Як інструментарій боротьби з терористичною діяльністю

запропоновано використовувати прийняті міжнародним співтовариством

рекомендації, резолюції, конвенції, пов'язані з протидією терористичної

діяльності, найбільша увага акцентована на її фінансуванні.

При цьому багато держав продовжують запізнюватися з

впровадженням рекомендацій організацій світової спільноти. Необхідність

активізації зусиль держав і їх спеціальних органів для доступу до

ефективних правових, адміністративних і поліцейських інструментів з

метою запобігання тероризму, особливо для підриву економічної і

фінансових основ тероризму, сьогодні більш ніж очевидна.

Важливе місце в системі підриву економічних основ тероризму займає

така міжнародна неурядова структура як FATF, яка була заснована

«сімкою» провідних індустріальних держав (США, Японією, Німеччиною,

Великою Британією, Францією, Італією, Канадою) і Європейська комісія під

час Паризької зустрічі на вищому рівні в липні 1989 р. з ініціативи

Президента Франції.

Розгорнута структура завдань, покладених на FATF, має такий вигляд.

Поширення інформації щодо протидії відмиванню грошей у всіх

138

регіонах світу. FATF сприяє встановленню міжнародної мережі протидії

відмиванню грошей, заснованої на розширенні членства в ній, створення

регіональних органів такої протидії в різних частинах світу, а також тісної

співпраці з відповідними міжнародними організаціями.

Контроль за виконанням і дотриманням державами-членами FATF

«Сорока рекомендацій», які є основним універсальним документом FATF.

Всі держави-члени FATF перевіряються на предмет виконання цих

рекомендацій. Перевірка має двоаспектної підхід: щорічна самооцінка і

більш детальна процедура взаємного оцінювання.

Вивчення та перегляд методів та тенденцій у відмиванні грошей і

розробка відповідних контрзаходів.

Виходячи з функцій, покладених на FATF, і її цілей, можна визначити,

що FATF – це орган, діяльність якого спрямована на вироблення необхідної

політичної волі для проведення реформ в сфері законодавства і

регуляторної політики для підвищення ефективності боротьби з

відмиванням грошей на національному рівні кожної окремої держави.

На 2018 рік членами FATF є 36 країн і дві міжнародні організації,

спостерігачами – 23 організацій і дві країни (Індонезія і Саудівська Аравія).

Україна потрапила до списку країн, які не співпрацюють у боротьбі з

відмиванням грошей, до так званого «чорного» списку у 2001 році. З грудня

2002 р. по лютий 2003 р. відносно компаній країни діяв посилений контроль

за фінансовими операціями, поки наша країна 6 грудня 2019 року не

прийняла закон по боротьбі з відмиванням грошей, а точніше Закон

України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,

одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню

розповсюдження зброї масового знищення» [40].

Експертна місія FATF з 19 по 23 січня 2004 р. знайомилася з діяльністю

центральних органів виконавчої влади України у сфері боротьби з

відмиванням грошей і за результатами своєї роботи представила звіт. В

цілому експерти позитивно відгукнулися про виконану в країні роботі [6].

139

Раніше, в жовтні 2003 р., на Стокгольмському засіданні FATF Україна

успішно представила Імплементаційний план боротьби з відмиванням

коштів, отриманих злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму.

У серпні 2010 року FATF заявив, що в Україні залишаються деякі

стратегічні недоліки у сфері запобігання та протидії відмиванню коштів та

фінансуванню тероризму. «FATF визначила, що деякі із стратегічних

недоліків в сфері протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму

залишаються не усунутими. Україна повинна продовжити роботу по

імплементації плану заходів для усунення цих недоліків, в тому числі:

1) повністю усунути недоліки щодо криміналізації відмивання коштів

та фінансування тероризму (рекомендація 1 і спеціальна рекомендація 2);

2) розробити та впровадити законодавчу базу щодо ідентифікації та

замороження терористичних активів (спеціальна рекомендація III)

«Підвищення рівня виконання міжнародних стандартів по боротьбі з

відмивання коштів та фінансуванням тероризму: постійний процес

вдосконалення».

На засіданні FATF було розширено мандат Комісії з питань боротьби з

фінансуванням тероризму та вироблені вісім рекомендацій з даної

проблеми:

прийняття негайних заходів щодо ратифікації та імплементації

відповідних документів ООН;

визнання злочинного характеру фінансування тероризму,

терористичних актів і терористичних організацій;

заморожування і конфіскація терористичних активів;

повідомлення про трансакції, підозрюваних в наявності відносини

до терористів;

надання максимально широкого кола допомоги правоохоронним

органам і контролюючим установам інших країн в питаннях розслідування

фінансування тероризму;

введення вимог у сфері боротьби з відмиванням грошей щодо

140

альтернативних систем грошових переказів;

посилення заходів з ідентифікації власника як щодо міжнародних,

так і внутрішніх переказів;

гарантії того, що власність, особливо некомерційних організацій, не

буде використана в неналежних цілях, тобто для фінансування тероризму.

Таким чином, стратегія FATF складається з наступних основних

компонентів: розробка міжнародних стандартів у боротьбі з відмиванням

злочинних доходів і фінансуванням тероризму, розвиток надійних і

ефективних регіональних органів, організованих за тими ж принципами, що

і FATF, розширення співпраці з відповідними міжнародними організаціями.

Аналіз міжнародної практики XX-XXI ст. дозволяє сформулювати такі

основні загальносвітові засади у боротьбі з фінансуванням тероризму, котрі

мають бути імплементовані на національному рівні.

По-перше, дво- і багатосторонні форми співробітництва. На рубежі

XX- ХХІ ст. стався перехід від односторонніх до колективних дій країн в

боротьбі з відмиванням злочинних доходів і фінансуванням мережевого

тероризму.

По-друге, інформаційний обмін. Лондонською конференцією по

тероризму (7-8 грудня 1998 р.) сформульовано принципи держав «групи

восьми», які включають намір «співробітничати ще тісніше при

розслідуванні, зборі розвідувальної інформації, обміні інформацією,

відстеженні коштів, які використовуються в терористичних цілях», а також

план дій , який передбачає наступні кроки:

забезпечення того, щоб всі органи, які беруть участь у боротьбі з

фінансуванням тероризму, співпрацювали і обмінювалися інформацією

один з одним;

створення відповідно до національного законодавства списку

органів нагляду за благодійністю в довідниках «вісімки» і Європейського

союзу з антитерористичних компетентних органів, заохочення співпраці

між ними;

141

обговорення способів вдосконалення міжнародного співробітництва

у запобіганні використання благодійного статусу терористами, спрощення

транскордонних розслідувань;

інтенсифікація практичного співробітництва в розслідуваннях,

зборі розвідувальної інформації, обміні інформацією, відстеження коштів,

які використовуються для підтримки тероризму;

інтенсифікація обміну інформацією і оперативного співробітництва

з метою позбавлення терористів інших способів підтримки і прийняття,

розробка відповідно до національного законодавства заходів щодо

перешкоджання діяльності терористів в таких сферах як вербування і

навчання, переїзди, комунікації, покупка зброї і вибухових речовин,

планування і підготовка терористичних актів, розглядаючи при необхідності

питання про посилення законодавства у відповідних сферах.

По-третє, скоординовані наступальні дії, використовуючи добровільно-

примусові заходи впливу у залученні країн (в першу чергу офшорів) в

співпрацю з Заходом. Провідну роль в процесі прискорення і залучення

країн у організовані міжнародні форми боротьби з фінансуванням

тероризму відіграють найбільш розвинені індустріальні країни «великої

вісімки». Як правило, такими формами залучення є різні види міжнародних

конвенцій, які зобов’язують офшори надавати інформацію про рух фінансів,

поведінку власників рахунків, тощо. З метою підвищення результативності,

провідні країни світу використовують відносно країн, які не бажають

співпрацювати з ними в боротьбі з фінансовими злочинами, економічні

санкції, політичний тиск. З огляду на те, що нормативна база організацій,

покликаних боротися з фінансовими злочинами, розроблена, головним

чином, провідними індустріальними країнами на чолі з США і національне

законодавство країн, залучених до міжнародної співпраці, зазнає

відповідних змін в напрямку, що відповідає інтересам цієї групи країн.

Таким чином, зовнішня політика семи провідних країн світу на чолі з США

у сфері боротьби з фінансовими злочинами через механізм міжнародного

142

співробітництва вирішує глобальні економічні та зовнішньополітичні

завдання захисту, насамперед своїх інтересів, шляхом посилення контролю

над світовими фінансовими потоками, і тим самим над країнами,

використовуючи механізм міжнародного співробітництва у вигляді

інструменту не тільки економічного, але і політичного впливу для

досягнення своїх цілей в міжнародних торгово-економічних і політичних

відносинах.

По-четверте, банківський сектор. При перекритті каналів фінансування

мережевого тероризму велика увага приділяється формам, способам і

джерелам фінансування мережевого тероризму. 30 жовтня 2000 р. 11

провідних банків світу (Societe Generale, Deutsche Bank AG, ABN AMRO

Bank N.V., Banco Santander Central Hispano S.A., Credit Suisse Group, UBS

AG, HSBC, Barclays Bank, The Chase Manhattan Private Bank, Citibank N.A,

J.P. Morgan) підписали Загальні директиви з протидії відмиванню доходів в

приватному банківському секторі (Вольфсбергські принципи).

Вольфсбергські принципи (додаток Н) [5] містять пріоритетні

напрямки політики банків і основні елементи механізмів щодо запобігання

використанню банківської системи для легалізації доходів, отриманих

злочинним шляхом, В основі політики будь-якого банку відповідно до

Вольфсбергських принципів має лежати правило, згідно з яким банк може

встановлювати відносини тільки з тими клієнтами, щодо джерел доходів або

фінансування в яких може бути в розумних межах підтверджено їх законне

походження. Разом з тим Вольфсбергські принципи припускають, що

конкретні механізми протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним

шляхом, можуть визначатися на розсуд банку.

По-п’яте, встановлення кінцевого адресата – терористичної організації

або групи. Це ключове значення у виявленні і припиненні фінансових

операцій, які здійснюються в підтримку терористичної діяльності. З цією

метою держави ведуть списки країн і організацій, операції з якими не

вітаються (вони зазвичай не забороняються, але підлягають особливому

143

режиму контролю та / або оподаткування).

Крім національних переліків, існують міжнародні «чорні списки»,

тобто ті, які складаються міжнародними організаціями. Перший «чорний

список» був складений Форумом фінансової стабільності в квітні 1999 року.

На даний момент безперечним світовим лідером у боротьбі з відмиванням

кримінальних капіталів і фінансуванням тероризму є FATF, яка веде

відповідний список. Національні «чорні списки», які стосуються боротьби з

фінансуванням тероризму зазвичай складаються на основі списку FATF або

просто збігаються з ним. «Чорний список» FATF ведеться з лютого 2000

року і включає країни та території, які ухиляються від співпраці з FATF в

боротьбі з фінансуванням тероризму (або співпрацюють недостатньо

активно).

По-шосте, серед різних суб’єктів, які займаються питаннями

запобігання та протидії економічним основам тероризму, центральне місце

займають органи фінансової розвідки. фінансової розвідки (FIU від англ.

Financial Intelligence Unit) створювалися в різних країнах у міру розгортання

національних програм боротьби з відмиванням грошей. Спеціалізовані

державні органи, мають можливість швидко обмінюватися інформацією між

фінансовими установами, правоохоронними органами та органами

звинувачення (прокуратури).

Орган фінансової розвідки – це національний орган, відповідальний за

збір, аналіз і передачу компетентним органам інформації про випадки

«відмивання» грошей, виявлених при розкритті фінансової інформації, що

стосується доходів, щодо яких є підозра про їх злочинне походження; або

фінансової інформації, яка відповідно до національного законодавства є

обов'язковою до надання для цілей боротьби з відмиванням грошей і

фінансуванням тероризму [7].

Аналіз міжнародної практики дозволяє виділити три основні типи

побудови фінансових розвідок в світі: аналітичний, правоохоронний і

змішаний (тобто орган, наділений низкою оперативних функцій).

144

Відповідно тип FIU, створеної в тій чи іншій країні, визначає її місце в

структурі державної влади.

Фінансові установи:

Банки, страхові компанії,

біржі, установи, які

здійснюють обмін

валюти, гральні заклади,

нотаріальні контори,

агенти з нерухомості,

тощо

Орган фінансової розвідки

Іноземні органи фінансової

розвідки

Правоохоронні органи Органи обвинувачення

13

24

1 Інформація передається органу фінансової розвідки

2 Можливий обмін інформацією з правоохоронними органами

3 Можливий обмін інформацією з іноземними органами фінансової розвідки

4 Після проведення аналізу інформація передається органам обвинувачення

Рис. 3.2. Базова концепція функціонування органу фінансової

розвідки

Джерело: укладено автором за 79,80,86

Основна роль фінансових розвідок полягає в централізації інформації

про незвичайні або підозрілі фінансові операції. Інформація, отримана

безпосередньо від банківської установи, не може бути використана

неспеціалізованими службами. Фінансова розвідка аналізує таку

інформацію, доповнює її і об’єднує з іншими джерелами інформації для

того, щоб перетворити просту підозру в обґрунтоване припущення щодо

факту вчинення злочину.

Результати такого аналізу передаються компетентним органам.

Важливо вибрати серед сукупності операцій, про які було повідомлено

фінансовою установою, ті, яким необхідно приділити особливо підвищену

увагу.

Робота FIU полягає у визначенні: чи відноситься дана операція до

145

звичайної фінансової (комерційної) або вона має кримінальний контекст.

Для проведення такого аналізу FIU повинна тісно співпрацювати з

установами фінансового сектору і сектору нерухомості і в той же час з усіма

правоохоронними органами в країні та за її межами.

По-сьоме, аналіз нових реалій геополітичної ситуації в світі, пов'язаних

з активізацією тероризму і глобалізацією супутніх йому викликів і загроз,

дозволяє говорити про формування і розвиток регіональних форм

міжнародної безпеки, що складаються в рамках вже існуючих і знову

інтеграційних утворень, котрі утворюються.

Таким чином, розглянуті міжнародні організації та їх діяльність в

системі глобальної економічної безпеки визначають інституційні та правові

основи запобігання та протидії економічним основам мережевого тероризму

на національному рівні.

Інституціональні та економічні механізми запобігання та протидії

економічним основам мережевого тероризму в рамках регіональних

інтеграційних утворень складаються з двох напрямків. З одного боку,

запобігання та протидія економічним основам мережевого тероризму

вибудовується в рамках загальної світової антитерористичної системи під

егідою ООН. З іншого боку, інституціональні засади і основи підриву

економічних основ мережевого тероризму вибудовуються в самостійний

напрям діяльності світової спільноти щодо протидії легалізації злочинних

доходів і фінансуванню мережевого тероризму, пов’язаний з

функціонуванням FATF, регіональних організацій, створених за принципом

FATF, групи «Егмонт» і фінансових розвідок різних країн.

Таким чином, формування інтеграційних утворень щодо запобігання та

протидії економічним основам мережевого тероризму складається, з одного

боку, в структурі загальної антитерористичної системи, з іншого, в рамках

функціонування фінансово-розвідувальної мережі.

В цілому можна констатувати, що виклики сучасного мережевого

тероризму сприяли формуванню системи інститутів запобігання та протидії

146

економічним основам мережевого тероризму, інфраструктури, яка відбиває

структуризацію сучасного глобального співтовариства і забезпечує

ефективне функціонування даної системи.

3.3.Удосконалення державних імперативів протидії економічним

основам мережевого тероризму

Протидія економічним основам мережевого тероризму представляє

собою основу системи забезпечення економічної безпеки національного

господарства. Відповідно до Державної стратегії економічної безпеки

України більшість заходів щодо забезпечення економічної безпеки

реалізуються за коштами економічної політики держави, яка спрямована на

створення сприятливих умов розвитку економіки в цілому на тривалу

перспективу і є складовою частиною політики держави [94].

Необхідність формування загальнодержавної системи заходів боротьби

з економічними основами міжнародного тероризму обумовлюється

широким деструктивним впливом мережевого тероризму практично на всі

основні сторони життя суспільства, а також багатоплановістю причин

виникнення і умов, що сприяють здійсненню тероризму.

Діяльність держави по боротьбі з економічними основами тероризму як

одного з головних напрямків профілактики тероризму повинна бути

направлена на вирішення таких основних довготривалих завдань:

1) здійснення регулюючого впливу на економіку відповідними

заходами економічної політики;

2) виявлення та усунення причин тероризму і умов, які сприяють

здійсненню терористичної діяльності;

3) розробка концептуальних документів щодо боротьби з

фінансуванням тероризму та супутніх йому загроз економічній безпеці.

Держава здійснює регулюючий вплив на економіку відповідними

заходами економічної політики, сприяючи тим самим підтримання

147

економіки в стані стійкості і стабільності.

Регулятивний аспект діяльності держави по боротьбі з легалізацією

злочинних доходів є основою тіньового сектора економіки і відтворення

кримінальної економіки. Це проявляється, насамперед, в таких функціях як

санація і стимулювання ділової активності, формування нормального

підприємницького клімату, конкурентоспроможності бізнесу в рамках

правового поля. Особливо важливим це представляється в зв’язку з

повсюдним поширенням і кількісним зростанням «білокомірцевої»

злочинності, в ситуації, коли підприємницька діяльність в рамках чинного

законодавства часто є неприбутковою і нерентабельною.

Основною причиною переходу «в тінь» є великі операційні витрати

підприємницької діяльності в легальному секторі економіки. Джерела даних

витрат були згруповані ними за такими категоріями:

1. номінальна вартість дотримання законів і нормативів;

2. ступінь деталізації, складності та узгодженості законів і нормативів;

3. доступ до необхідної ділової інформації;

4. контроль над виконанням законів і нормативів і система правових

санкцій за їх порушення;

5. стабільність і передбачуваність законів і нормативів;

6. якість інфраструктури;

7. структура ринку праці;

8. ступінь макроекономічної стабільності;

9. наслідки минулої політичної системи і соціально-культурні чинники.

Заходами щодо зниження таких витрат, які можуть бути здійснені

державою, є: створення стабільного і передбачуваного законодавства,

зниження рівня макроекономічної нестабільності, зменшення

адміністративних бар’єрів, створення ефективної системи оподаткування,

вдосконалення трудового законодавства.

Таким чином, одним з найважливіших напрямків діяльності держави по

боротьбі з економічними основами мережевого тероризму має стати

148

створення зацікавленості громадян в легалізації власних доходів.

Ефективність протидії фінансуванню мережевому тероризму у

вирішальній, їй мірі залежить від стану найважливіших елементів

державного устрою, таких як стан фінансової системи і економіки країни в

цілому. У зв’язку з цим в питаннях державного будівництва вирішального

значення набуває забезпечення контрольної функції держави. Йдеться про

забезпечення ефективного державного фінансового контролю як

найважливішої ланки системи управління державою.

Необхідно створити в країні систему реального контролю, який би

дозволив підвищити збирання податків, звести до мінімуму обсяги тіньової

економіки та підприємницькі ризики, виключити зловживання самих

контролюючих і правоохоронних органів, підвищити обсяги інвестицій і

більш успішно інтегруватися у світову економіку. При цьому головним

завданням повинно стати прийняття заходів з регулювання, для того щоб

перешкодити і протидіяти руху коштів, щодо яких є підозри, що вони

призначаються для терористичних цілей, але при цьому ні в якій мірі не

обмежувати свободу переміщення законного капіталу, активізувати обмін

інформацією про міжнародний рух таких коштів.

Банки та інші фінансові організації володіють великим обсягом

інформації, яка може виявитися корисною в боротьбі з фінансуванням

тероризму. Але фінансовий сектор ще тільки підключається до процесу

регулярної добровільної передачі інформації, яка ґрунтується на засадах

партнерства між ним і державою.

Не можна не відзначити, що і для самих банків взаємо обмін

інформацією також дуже вигідний, оскільки це дозволяє не тільки

ухилитися від сумнівних (навіть в частині економічної вигоди) фінансових

операцій, але і тим самим захистити всю банківську систему від

деструктивного впливу.

Однак, як показує практика, серед працівників комерційних банків ще

немає переконаності в необхідності інформаційного співробітництва.

149

Більшість службовців банків відчувають певні побоювання в зв’язку з

можливістю надання розголосу їх ролі у виявленні кримінальної фінансової

угоди, що може підірвати до них довіру клієнтів.

Таким чином, вирішення зазначеного питання має йти за двома

напрямками. Перше – зробити економічно вигідним дотримання принципу –

не мати справу з «брудними» грошима, друге – передбачити пакет

законодавчих норм, починаючи з норм фінансового права,

адміністративного права і завершуючи нормами кримінального права, що

забезпечують чітке регулювання даного процесу.

Що стосується заходів впливу на систему неформальних грошових

переказів, то тут завдання відповідних інститутів також зводиться не просто

до заборони таких переказів, а до вироблення механізмів, які б мінімізували

можливість їх використання для фінансування терористичної діяльності.

МВФ і МБРР об’єднали зусилля у вивченні неофіційних грошових

переказів. У листопаді 2001 року і квітні 2002 року було прийнято рішення,

в яких поряд з визначенням ключових питань (боротьби з відмиванням

грошей і фінансування тероризму) велику увагу було приділено системам

неофіційних грошових переказів. В результаті спільного дослідження

зроблено висновок, що системи неформальних грошових переказів дійсно

задовольняють існуючі потреби, пропонуючи конкурентоспроможний і

ефективний механізм переказу грошей, а анонімність системи робить її

привабливою і для використання в нечистоплотних цілях.

Спроби жорсткого регулювання неофіційної фінансової системи здатні

не тільки змінити характеристики бізнесу, які зробили його популярним, але

можуть також загнати його в підпілля. Ефективне і швидке обслуговування,

охоплення сфер, в яких відсутні офіційні банківські мережі, інноваційні

методи надання послуг з грошових переказів пояснюють популярність

офіційних каналів у мігрантів. Завдання банківських інститутів – зробити

формальні канали переказу грошових коштів, які, безумовно, краще

піддаються контролю, такими ж дешевими і ефективними, як і неформальні.

150

Легалізація неформальних грошових переказів, а саме реєстрація або

ліцензування діяльності «неформальних» брокерів, обов’язкова звітність

про виробничі операції дозволять органічно «вписати» їх в існуючу

фінансову систему. Тому одна з рекомендацій передбачає, що в країнах, де

поряд із звичайним банківським сектором існує неформальна система

переказу грошей, її дилери зобов’язані реєструватися в відповідних органах

і вести адекватний фінансовий облік. Розумний підхід полягає не в тому,

щоб усунути ці системи, а в тому, щоб запобігти їх незаконному

використанню.

Для кращого розуміння суті регулювання систем неформальних

грошових переказів, необхідно навести ряд прикладів міжнародного

досвіду, які стосуються регулювання неформальних грошових переказів, з

метою його можливого використання в українських умовах.

В Німеччині, наприклад, певному числу дилерів неформальних

грошових переказів видали ліцензії, щоб забезпечити виконання ними

фінансових послуг відповідно до законодавства стосовно ліцензування, що

передбачає задоволення ліцензіата вимогам, аналогічним тим, які

пред'являються банкам – професійна придатність, дотримання правил річної

звітності, регулярні ревізії тощо.

У Великій Британії на законодавчому рівні було вжито заходів

націлених, насамперед, на вдосконалення реєстрації і зберігання звітів. В

той же час операторам неформальних грошових переказів було надано

самостійність у визначенні, яка операція є підозрілою, а яка – ні. В той же

час оператори неформальних грошових переказів несуть повну

відповідальність і повинні зберігати документацію для ідентифікації клієнта

та його переказу (суми переказу, місця призначення та адресати).

У США останнім часом посилено нагляд за системами неформальних

грошових переказів. Там вважають за краще реєструвати бізнес типу

151

«хавали»1 і контролювати його, зобов’язуючи дрібних операторів

повідомляти про підозрілі операції. Іншими словами, застосовуючи м’який

контроль, влада перешкоджає перетворенню цього бізнесу в тіньовий. На

операторів «хавали» в повній мірі розповсюджується дія законодавства про

банківську таємницю; вимоги, встановлені програмою по боротьбі з

відмиванням грошей і тероризмом; реєстрація відповідно до рекомендацій

служби по боротьбі з фінансовими злочинами, вимога складання звітів і

повідомлень про підозрілу діяльність. Робота в цій сфері без реєстрації або

ліцензування (де це передбачено законами штатів) прирівнюється до

кримінального злочину.

У Пакистані законними визнаються тільки ті перекази мігрантів, які

здійснюються через банки, тому бізнес «хавали» носить неофіційний

характер (хоча і базується на офіційно дозволених обмінних пунктах).

Поступово цей бізнес згортається, а доходи хаваладарів скорочуються. За

останні п’ять років уряд Пакистану пом’якшив валютні обмеження,

лібералізував імпорт золота і приступив до випуску державних облігацій.

Результатом стало різке збільшення переказів мігрантів через офіційну

банківську систему.

На Філіппінах обов’язковою є звичайна реєстрація операторів

неформальних грошових переказів і не передбачається регулювання їх

діяльності, що породжує невдоволення міжнародного співтовариства. Через

затримку прийняття законів по боротьбі з відмиванням грошей Філіппіни на

тривалий термін потрапили в «чорний список» Міжнародної групи з

протидії відмиванню брудних грошей (FATF). На початку 90-х років рівень

інфляції в країні становив 16,7%, а ставка відсотків по вкладах в банк –

6,5%; виграш на чорному ринку обміну валюти дорівнював 11,5%. При

цьому перекази коштів мігрантів за допомогою неформальних грошових

переказів становили 60% всіх переказів від працюючих за кордоном

філіппінців. У 1995 р країна скасувала валютний контроль, склався єдиний

1 Хавала (араб. ة передача) - неформальна фінансово-розрахункова система на основі взаємозаліку - حوال

вимог і зобов'язань між брокерами, використовувана переважно на Середньому Сході, в Африці та Азії.

152

валютний курс. Приватні перекази мігрантів через офіційну банківську

систему в тому ж році збільшилися, і тепер неофіційні канали грошових

переказів не відіграють істотної ролі (приблизно 9%). Таким був результат

вдосконалення банківської системи, скорочення вартості її послуг, а також

об’єднання обмінного курсу валюти.

В цілому в світовій спільноті переважає розуміння, що неформальні

грошові перекази – економічне явище і залишиться таким, навіть якщо на

міжнародній арені не буде ніякої торгівлі наркотиками, відмивання грошей

або терористичної діяльності. У світлі цих уявлень МВФ і Світовий банк

розробили наступні рекомендації:

1. У країнах, де неформальні грошові перекази існують поряд зі

звичайним банківським сектором, її дилери зобов’язані реєструватися у

відповідних органах і вести адекватний фінансовий облік. Одночасно

зусилля повинні спрямовуватися на подолання недоліків, які існують в

офіційному секторі. Високі операційні витрати, затримки в проходженні

грошових переказів, валютний контроль і надмірні бюрократичні процедури

заохочують обхід будь-яких інструкцій.

2. У країнах із затяжними внутрішніми і зовнішніми конфліктами, де

можливості контролю дуже слабкі, навіть реєстрація може бути ускладнена.

Проте, і там через якийсь час повинна бути введена формальна реєстрація та

регулювання, відповідно до яких дилери неформальних грошових переказів

надаватимуть дані про фінансові операції.

3. Офіційні фінансові інститути в свою чергу повинні використовувати

досвід систем неформальних грошових переказів в частині зниження

витрат, підвищення ефективності, надійності, швидкості та доступності

переказів.

Тільки таким чином буде можливо збільшити частку переказів, які

направляються по офіційних каналах, і тим самим поставити їх під

контроль, що в свою чергу знизить ймовірність використання цих грошових

потоків для фінансування мережевого тероризму.

153

Державна політика в сфері грошових переказів не може зменшити або

збільшити їх суму, яка залежить від числа мігрантів і розміру їх заробітної

плати. Однак заходи державного регулювання можуть вплинути на вибір

між офіційним і неофіційним каналами переказу грошей.

Реалізація економічної політики держави з протидії економічним

основам тероризму повинна включати комплекс методів впливу,

спрямованих на усунення або нейтралізацію причин, які породжують

соціальну основу мережевого тероризму. Зазначені заходи в першу чергу

припускають досягнення загальної стабілізації соціально-економічної

сфери, як окремих регіонів, так і країни в цілому. Це буде сприяти не тільки

реальному підвищенню рівня добробуту населення, а й усунення основи для

міжетнічних конфліктів і екстериторіальних суперечок. Крім того,

продумана і зважена соціальна політика дозволяє закріпити серед населення

нормальну толерантну ідеологію, не залишаючи місця ідеям сепаратизму,

екстремізму, а також ідеологічним догмам різного роду радикальних

релігійних рухів.

Як показує практика, найбільш ефективним можуть бути різного роду

соціальні програми, здатні переорієнтувати потенційних злочинців на

соціально позитивні установки. Не менш ефективним є цілеспрямована

боротьба органів влади та громадських організацій не проти когось, а за

кожного конкретного індивіда, потенційно схильну в силу своїх вроджених

або придбаних якостей підпадати під вплив певної кримінальної

особистості, що пропагує ті чи інші руйнівні для суспільства і держави ідеї

екстремізму, сепаратизму або ваххабізму2.

Об’єктом пильної уваги повинна стати категорія громадян, яка в силу

своїх морально-психологічних особливостей відрізняється нестійкістю і

відповідно може потрапити під вплив кримінально орієнтованих сильних

особистостей.

В обстановці погано працюючої легальної економіки неформальний і

2 Ваххабізм - (від араб. ية وهاب .одна з назв течії в сунітському ісламі, що оформилася у XVIII ст – (ال

154

нелегальний сектори економіки забезпечують чітку безпечну мережу для

громадян. Життєвий вибір між роботою в легальному або нелегальному

секторі стає раціональним і швидким рішенням для тих, у кого немає інших

можливостей роботи. Тому «все зростаюча кількість збіднілих громадян

готові ризикувати, незважаючи на жорсткі заходи, які припиняють

перевезення наркотиків, включаючи смертну кару» [92].

Позбутися мережевого тероризму відразу навряд чи можливо.

Особливо в сучасній світовій обстановці, яка характеризується наростанням

економічної кризи, ослабленням правопорядку і зростанням злочинності.

Навіть за умов відносної політичної стабільності виключити ексцеси

мережевого тероризму вельми не просто. Пояснюється це як живучістю

терористичної психології окремих соціальних верств, які не знайшли свого

місця в соціальній структурі суспільства, так і вмінням терористичних

лідерів реагувати і використовувати в своїх інтересах незадоволеність

простих людей соціально-економічною ситуацією, яка склалася в країні.

Гідне життя (і виживання) кожної людини визначається не тільки його

особистими зусиллями, а й готовністю (здатністю) держави, громадянином

якої він є, виконувати свої зобов’язання. Нездатність держави виконувати

зобов’язання перед громадянами викликає відповідну реакцію: або –

відторгнення і революційну зміну пануючих еліт, або – ігнорування влади і

виживання власними силами.

Таким чином, загальнодержавні імперативи забезпечення економічної

безпеки в умовах терористичної загрози повинні бути орієнтовані на

подолання живильного середовища агресії: мова йде про подолання бідності

та злиднів, несправедливої нерівності, підтримки здоров'я дітей і жінок,

значного поліпшення доступу всіх людей до сучасної освіти і новітніх

інформаційних ресурсів.

В силу того, що економічні засади мережевого тероризму являють

собою складний багатовимірний феномен, боротьба з цим явищем вимагає

комплексного підходу, який неможливий без апарату наукового

155

передбачення та прогнозування. Це ті інструменти, які дають змогу

акцентувати державну політику і визначати її пріоритети, розробити

механізми послідовного здійснення вироблених рішень.

При формуванні концептуальних основ протидії економічним основам

мережевого тероризму, вкрай важливо, щоб вони спиралися на ретельно

пророблений теоретичний фундамент, який не викликає відторгнення у

більшості науково-практичної спільноти, і не дає можливості

дискредитувати зміст практичних заходів політичними засобами.

Методологічною основою Програми можуть бути, по-перше, результати

загальноукраїнських дискусій вчених і практиків різних відомств і наукових

шкіл з проблем оцінювання стану і наслідків для розвитку економіки країни.

Це в свою чергу дозволить виробити конкретні пропозиції та визначити

пріоритетні напрямки законотворчої діяльності та правильного

застосування відповідних законів.

Другим методологічним блоком повинні стати матеріали досліджень

наслідків використання управляючих інформаційних технологій для

стабілізації держави і формування вектору його розвитку.

Тенденція мінімізації терористичних утворень в країні прямо пов’язана

з примітивізацією моралі і створює додаткову базу криміналізації

населення. Дослідницькі результати як незаперечний науковий результат

дозволяють аргументовано переломити цю тенденцію. Зрозуміло, що

своєчасна і повна реалізація цієї дослідницької програми не під силу одному

відомчому або недержавного науковому центру, тим більше, що вона

повинна охоплювати всі регіони країни. Для досягнення наукової

достовірності і політичної неупередженості до досліджень має бути

підключена максимальна кількість вчених і наукових колективів по всій

країні при єдиному методологічному та методичному центрі.

Третім методологічним компонентом повинні стати результати аналізу

досліджень ідеології сучасного українського суспільства.

Раніше було зазначено, що українське законодавство в сфері протидії

156

економічним основам мережевого тероризму і забезпечення економічної

безпеки не в повній мірі відповідає рівню нових викликів і загроз, з якими

зіткнулося світове співтовариство, а також носить реакційний характер.

Таким чином, одним з пріоритетних напрямків діяльності держави

щодо формування комплексної системи запобігання та протидії мережевому

тероризму і забезпечення економічної безпеки має стати вдосконалення

нормативно-правової бази, яка регламентує ці питання.

Найважливіше значення для оптимізації боротьби з економічними

основами тероризму на рівні загальнодержавного завдання має стати

створення системи концептуального планування, механізмів реалізації та

оновлення відповідних концепцій і доктрин. В рамках цієї системи, на нашу

думку, повинні функціонувати загальнодержавні, відомчі і регіональні рівні.

До їх компетенції будуть входити розробка і прийняття компетентними

органами влади, відповідно, загальнодержавних, відомчих і регіональних

концепцій боротьби з фінансуванням тероризму. Також до кола ї х завдань

належатиме здійснення постійного програмування в цій галузі забезпечення

національної безпеки, створення загальнодержавного механізму боротьби з

мережевим тероризмом при чіткому ранжуванні державних органів які до

нього входять, формування стратегії боротьби з економічними основами

мережевого тероризму, розвиток законодавства в цій галузі, тощо.

У загальнодержавній концепції повинні знайти відображення також

питання про вдосконалення взаємодії різних суб’єктів діяльності по

боротьбі з економічними основами тероризму, їх ролі в боротьбі з

фінансуванням мережевого тероризму, основних сфер співробітництва і

форм взаємодії. Загальнодержавні програми є ефективним засобом

об’єднання ресурсів держави та суспільства для вирішення пріоритетних

завдань.

Розробка концептуальних основ протидії економічним основам

міжнародного тероризму може з’явитися одним з важливих елементів

вдосконалення організації боротьби з мережевим тероризмом відповідно до

157

нових вимог світової спільноти по якісному вдосконаленню забезпечення

міжнародної та національної безпеки,

До того ж з огляду на істотні відмінності, які існують в законодавстві

різних країн, об’єктивно необхідним заходом має стати пред’явлення

єдиних міжнародних вимог до держав-учасників FATF як в частині обміну

інформацією, так і в частині надання сприяння їм на всіх етапах

розслідування, видачі обвинувачених і розділу конфіскованого майна.

Дослідження міжнародної практики боротьби з фінансуванням

терористичних організацій свідчить, що будь-які розбіжності в

законодавстві по боротьбі з відмиванням грошей в різних державах можуть

бути потенційно використані терористичними злочинними формуваннями.

Будь-які прогалини в законодавстві переорієнтують здійснення сумнівних

фінансових операцій в країни зі слабкими або нерегульованими

фінансовими системами, тим самим значно ускладнюючи процес

відстеження грошових коштів, призначених для фінансування тероризму.

Незважаючи на те, що Україна ратифікувала Міжнародну конвенцію по

боротьбі з фінансуванням тероризму [11], її положення не знайшли

належного відображення в українському законодавстві. Не встановлено

кримінальної відповідальності за фінансування мережевого тероризму, не

визначено нормативний порядок взаємодії правоохоронних та

контролюючих їх органів з протидії фінансуванню тероризму.

У зв’язку з цим законодавчо повинні бути закріплені такі основні

питання.

1. Визначення поняття економічних основ і джерел фінансування

мережевого тероризму.

Зрозуміло, що для функціонування терористичних організацій

необхідні коштів. Такі кошти можуть надходити від різних джерел –

благодійних організацій та організацій з надання допомоги, приватних

донорів, комерційних підприємств, з добровільних пожертвувань, а також

від таких традиційних видів злочинної діяльності, як вимагання,

158

шахрайство і обіг наркотиків. Таким чином, необхідно законодавчо

визначити поняття незаконних механізмів фінансування тероризму, а потім

визнати таке діяння кримінальним злочином. Завдяки такому визначенню

вдасться розмежувати фінансування терористичної діяльності та відмивання

доходів, утворених за рахунок терористичної діяльності.

Злочинна діяльність не є єдиним джерелом фінансування терористів.

При визначенні злочинного фінансування тероризму необхідно звернути

особливу увагу на питання подальшого використання спочатку законних

комерційних підприємств для нелегальних цілей терористичної діяльності

або підтримки терористичних мереж. Це пояснює вельми складний характер

боротьби з фінансуванням тероризму та вимагає вирішення цілої низки

питань, пов'язаних з визнанням злочинного характеру такого роду

діяльності. Тому необхідно розглянути численні запитання в галузі

попередження і контролю.

Необхідно також забезпечити регулювання не тільки по відношенню до

традиційних фінансових установ, але і по відношенню до неформальних

обмінних підприємств, підпільних банківських послуг, «обмінних пунктів» і

некомерційних груп, через які проходять потоки фінансування

терористичної діяльності.

2. Створення механізму моніторингу та оцінювання.

У той час як заходи по виявленню елементів фінансування тероризму,

заморожування рахунків і конфіскації майна терористичних організацій та

осіб, причетних до терористичних актів, безсумнівно, мають першочергове

значення, в рівній мірі важливо забезпечити спостереження за процесом

виконання і застосування таких заходів з боку держави. Відповідно, слід

створити юридичну основу для нового механізму оцінювання та

правозастосування. Це дозволить оцінювати те, якою мірою держава

дотримується власних законів і міжнародних стандартів боротьби з

тероризмом.

3. Визначення відповідного співвідношення між необхідністю

159

розкриття злочинів і комплексом питань, пов'язаних із захистом

недоторканності приватного життя, комерційною таємницею,

банківською таємницею, в тому числі при встановленні взаємозв’язку між

відмиванням грошей і «податковим прикриттям».

Сучасне суспільство характеризується відкритістю. Разом з тим,

складна і високотехнологічна природа міжнародних фінансових систем і

гігантський обсяг щоденного обороту капіталу надзвичайно ускладнює

виявлення операцій з переказу фінансових коштів терористів.

Міжнародна фінансова система сприяє розвитку економік і

капіталовкладенням. Поряд з цим вона також використовується в таких

підпільних і підривних цілях, як ухилення від сплати податків і відмивання

мільярдних прибутків від обороту наркотиків. В даний час посилюється

тиск на «податкові притулки» [6] з метою ослаблення їх режимів

секретності і отримання інформації про підозрілі рахунки. Прихильники

такого підходу не применшують значення «банківської таємниці». Однак,

на їхню думку, «податкові притулки» перетворилися на «райські куточки»

для осіб, які ухиляються від податків, фахівців з відмивання грошей,

злочинців і – прямо або побічно – терористів. Таким чином, законодавчо

необхідно закріпити позицію держави з цього питання і спробувати

встановити належним чином співвідношення між розкриттям інформації, з

одного боку, і захистом прав на недоторканність приватного життя, з іншого

боку. При цьому слід орієнтуватися на міжнародний досвід, який при

розслідуванні злочинів терористичного характеру, фінансової злочинності

відрізняється розумною, але надзвичайно високою жорсткістю.

4. Досягнення узгодженості в діях різних міжнародних установ.

У цій сфері вже зроблено багато завдяки роботі таких міжнародних

установ, як ООН, ЄС, ОЕСР, Цільова група з фінансових заходів, Інтерпол

тощо. Необхідно домагатися посилення співпраці та спільних дій всіх

основних сторін. В цілому необхідно удосконалити керівні документи в

галузі надання правової допомоги з метою підвищення її ефективності та

160

прискорення процедур боротьби з мережевим тероризмом.

Одним із шляхів напрацювання і подальшого вдосконалення практики

протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, вважаємо

прийняття Закону, що дозволяє розширити арсенал правових засобів,

необхідних для успішного здійснення кримінально-правової боротьби з

даним видом протиправної діяльності. Зокрема, необхідно погодитися з

введенням змін до законодавства і приведення його у відповідність з

практикою, прийнятою в усьому цивілізованому світі, в частині конфіскації

майна (тобто конфіскації належить все майно, що, на думку,

правоохоронних органів вважається здобутим злочинним шляхом, а

обвинувачений повинен доводити законність його придбання).

З метою посилення боротьби з тероризмом представляється необхідним

внести зміни і доповнення в Закони України: встановлення самостійної

норми, яка передбачає кримінальну відповідальність за фінансування

злочинної організації (спільноти) терористичної спрямованості.

5. Вдосконалення нормативно-правового забезпечення з протидії

легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму.

Посилення боротьби з тероризмом і організованою злочинністю на

євразійському просторі передбачає поетапне впровадження і адаптацію

міжнародно-правових стандартів, вироблених в ЄС, в національне

законодавство України та інших держав-учасниць з метою створення

єдиного «простору свободи, безпеки і правосуддя», проголошеного в

документах ЄС.

З 2004 року вступило в повну силу Рамкове рішення Ради ЄС про

європейський ордер на арешт і процедури передачі осіб-злочинців між

державами-членами [96]. Згідно з цим документом на території ЄС повинна

бути скасована довга, найчастіше політизована процедура видачі

(екстрадиції) злочинців. Замість неї ввести, багато в чому спрощений

процесуальний механізм.

В цілому, виконання блоку заходів правового характеру дозволить

161

створити єдине правове поле боротьби з тероризмом.

Немає ніяких сумнівів у важливості однакового розуміння одних і тих

же ключових термінів і понять, оскільки визначення єдиного для всіх

поняття тероризму важливо з точки зору формування стратегічних

напрямків, за якими правоохоронні органи країн-учасниць зможуть

здійснювати співробітництво.

Необхідно відзначити, що поряд з національними правовими

системами, формується загальний правовий простір, який включає до себе

загальні підходи до забезпечення економічної безпеки. Це нова гілка

міжнародного права, яка обумовлена необхідністю координації

інтеграційних процесів в сфері правовідносин, що безсумнівно зробить

позитивний вплив на адекватне забезпечення економічної безпеки в

національних правових системах. Важливим елементом таких інтеграційних

процесів, спрямованих на зближення законодавств, повинні стати розробка і

прийняття багатосторонньої конвенції (угоди) про правові взаємодії і

формування організаційного механізму в сфері протидії легалізації доходів,

отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму.

Підготовку законодавчих актів, які регламентують діяльність органів

по протидії економічним основам міжнародного тероризму України,

необхідно здійснювати на основі науково обґрунтованої схеми їх взаємодії.

Це дозволить в правових нормах враховувати вимоги міжнародного права і

положення угод і договорів, тобто ті вимоги, що узгоджені учасниками

економічної інтеграції.

Для реалізації цієї мети необхідно створення в рамках міждержавного

співробітництва постійно діючих ефективних механізмів аналізу,

систематизації, узагальнення їх в країнах, так і тих, які розробляються у

вигляді законодавчих, нормативно-технічних документів, методик,

методичних вказівок, інструкцій, концепцій і програм, спрямованих на

скоординоване спільне рішення задач з протидії легалізації злочинних

доходів і фінансуванню тероризму, обміну цими матеріалами.

162

Міжпарламентською Асамблеєю СНД у 1998 р прийнято модельний

закон «Про протидію легалізації («відмиванню») доходів, отриманих

незаконним шляхом» [85], де визначено основні поняття, положення

правової основи протидії легалізації доходів, отриманих незаконним

шляхом, а також порядок попередження, виявлення, припинення таких дій,

встановлені заходи відповідальності за їх вчинення. Модельний закон

покликаний забезпечити гармонізацію законодавчих актів України та інших

країн СНД у сфері протидії легалізації доходів, отриманих незаконним

шляхом. До таких доходів відносяться фінансові кошти в національній та

іноземній валюті, рухоме і нерухоме майно, майнові права, об’єкти

інтелектуальної власності, інші об’єкти цивільних прав, отримані в

результаті вчинення умисних дій, що суперечать вимогам законодавства

держави.

Таким чином, правовий аспект боротьби з економічними основами

мережевого тероризму, насамперед, повинен містити не каральні, а

превентивні заходи. В першу чергу вони стосуються залучення суспільства і

ЗМІ до боротьби з мережевим тероризмом.

В цілому, діяльність держави щодо подолання економічних основ

мережевого тероризму повинна бути спрямована на створення цілісної

системи заходів політичного, соціально-економічного, інформаційно-

пропагандистського, організаційного, правового, спеціального та іншого

характеру, спрямованих на виявлення, попередження та усунення причин і

умов, які породжують і сприяють мережевому тероризму та його

фінансуванню.

3.4.Державний механізм запобігання та протидії мережевому тероризму

Для визначення сутності формування і реалізації державного механізму

запобігання та протидії мережевому тероризму доцільно проаналізувати

сферу його дії, зокрема, крізь призму економічних причин і наслідків

163

мережевого тероризму.

Т.Сендлер, автор дослідження, виконаного в межах проекту

«Копенгагенського консенсусу», зазначає, що терористи дуже передбачливі.

Дії уряду, які спрямовані на захист одного об’єкта, призводять до того, що

терористи просто вибирають іншу мішень. [1]

Країни, які прагнуть уникнути шкоди, яку завдає мережевий тероризм,

продовжують витрачати величезні кошти на боротьбу з ним, проте це не дає

бажаного результату. Однак, насправді поглиблення співпраці, спрямованої

на перекриття каналів фінансування мережевого тероризму, боротьба з

тероризмом може коштувати відносно недорого. Для цього необхідна

екстрадиція терористів і припинення добровільних внесків, наркоторгівлі,

підробки товарів, незаконної торгівлі та діяльності.

Збільшення вдвічі бюджету Інтерполу і виділення коштів, які

Міжнародний валютний фонд щорічно виділяє для виявлення шляхів

фінансування терористів щорічно коштуватиме приблизно 128 млн. дол.

США. Запобігання принаймні одному катастрофічному теракту збереже

світовій економіці не менше одного мільярда доларів США. Отже, вигода

від заходів щодо запобігання мережевому тероризму майже вдесятеро

перевищує витрати [79].

З метою підвищення ефективності дослідження фінансово-економічних

чинників державного механізму запобігання та протидії мережевому

тероризму нами визначається термін «сфера мережевого тероризму».

На підставі проведеного дослідження крізь призму причин та

економічних наслідків мережевого тероризму, можна стверджувати, що

сфера мережевого тероризму – це суспільна форма організації та

функціонування національної економіки, складна система взаємовідносин і

господарських зв'язків, які включають багатоланкові контакти за участю

посередників, органів державного управління, бізнесу та громадських

організацій, які в процесі запобігання, нейтралізації та подолання

економічних наслідків мережевої терористичної діяльності виступають

164

виробниками або споживачами (продавцями або покупцями) політико-

соціальних та економічних благ.

На рис.3.3. представлено сферу мережевого тероризму, котра включає

прямих та непрямих учасників цієї сфери.

Рис.3.3. Сфера мережевого тероризму

Джерело: складено автором

Становлення нових економічних відносин в Україні, трансформація

економічних і соціальних процесів проходять на фоні розбалансованої

фінансової системи. Подолання макроекономічних диспропорцій, які

впливають на ефективність економічних перетворень, вимагає вирішення

фінансово-економічних проблем з регулювання антитерористичними

заходами. Правильність організації процесу формування і використання

фінансових ресурсів державою залежить можливість її впливу на

економічну сферу. Важливим інструментом реального впливу держави на

формування і реалізацію комплексу заходів, спрямованих на запобігання та

протидію мережевого тероризму і подолання його наслідків, має стати

фінансово-економічна складова механізм формування і реалізації

державного механізму запобігання та протидії мережевому тероризму [78].

Прямі учасники

сфери мережевого тероризму

Непрямі учасники

сфери мережевого тероризму

Органи

державного

управління (суб’єкти

боротьби з

мережевим

тероризмом)

Недоржавні

структури та

підприємства

Страхові

компанії

Терористичні

організації

Засоби

масової

інформації

Платники

податків

країн-

мішеней

терористичн

их

угруповань

Сфера мережевого тероризму

165

Формування і реалізація державного механізму запобігання та протидії

мережевому тероризму характеризується як складний процес з

багаторівневою структурою, яка включає в себе чітко визначену мету,

функції, принципи, суб’єкт та об’єкт. Здійснюючи аналіз структури

державного механізму запобігання та протидії мережевому тероризму

доцільно розглянути постадійну структуру даного механізму, яка на нашу

думку, може бути представлена у вигляді схеми, наведеної на рисунку 3.4.

Суб’єктами механізму формування та реалізації державного механізму

запобігання та протидії мережевому тероризму є умовно зазначені нами

учасники сфери мережевого тероризму (див рис. 3.3.), що реалізують прямі

та опосередковані заходи, направлені на отримання або втрату економічних

благ внаслідок терористичної діяльності, а саме:

органи державного управління та суб’єкти фінансового

моніторингу;

недержавні структури і підприємства;

платники податків;

засоби масової інформації;

безпосередньо, самі терористичні організації.

Об’єктами державного механізму запобігання та протидії мережевому

тероризму є економічні блага, що втрачаються, або можуть бути

придбаними його суб’єктами внаслідок терористичної діяльності, частина

ВВП, що направляється на проведення заходів, спрямованих на запобігання

та протидію мережевому тероризму та подолання його тяжких наслідків.

166

Рис. 3.4. Формування та реалізація державного механізму запобігання

та протидії мережевому тероризму

Джерело: складено автором

СУБ’ЄКТИ

органи державного управління та суб’єкти фінансового моніторингу;

недержавні структури і підприємства;

платники податків;

засоби масової інформації;

безпосередньо, самі терористичні організації.

ПРИНЦИПИ

принцип

комплексності та

цілісності;

принцип доцільності;

принцип гнучкого

реагування;

принцип

безперервності

контролю;

принцип нових

завдань;

принцип скорочення

та ефективного

використання

державних видатків;

принцип

гармонізації.

ФУНКЦІЇ

- здійснення

комплексних заходів щодо

запобігання різноманітним

способам фінансування

мережевого тероризму;

- захист від

мережевого тероризму через

використання механізму

страхування і

перестрахування ризиків

тероризму;

- проведення

комплексних досліджень у

сфері ефективного

фінансування заходів, які

пов’язані з проведенням

антитерористичних дій

ЦІЛІ

Стратегічні;

Тактичні;

Оперативні.

Державний механізм

запобігання та

протидії мережевому

тероризму

ОБ’ЄКТ

економічні

блага

МЕТА

захист економіки від

мережевого тероризму

167

В основу функціонування державного механізму запобігання та

протидії мережевому тероризму мають бути покладені чітко визначені

принципи:

1. Принцип комплексності та цілісності. Комплексність означає

пропорційну взаємну узгодженість і взаємозумовленість елементів системи,

їх однорідність і володіння властивостями всієї системи, оптимальність

сполучення елементів та їх ефективність, що забезпечує її розвиток як

єдиного цілого. Тобто, це взаємозв’язок внутрішньої та зовнішньої політики

держави спрямованої на запобігання і припинення терористичної діяльності

та подолання її економічних наслідків як частини фінансово-бюджетної

політики України.

2. Принцип доцільності – забезпечення економічної складової

антитерористичної безпеки України; диверсифікація джерел та форм

припинення терористичної діяльності. завданої мережевим тероризмом.

3. Принцип гнучкого реагування – прийняття своєчасних рішень та

узгодження заходів спрямованих на запобігання та протидію мережевому

тероризму, подолання її економічних наслідків.

4. Безперервність контролю – здійснення постійного моніторингу

динаміки усіх елементів ринку мережевого тероризму, координація дій на

національному та світовому рівнях щодо подолання економічних причин і

наслідків мережевого тероризму.

5. Принцип нових завдань – коригування та регулювання на

законодавчому рівні фінансово-економічних важелів протидії мережевому

тероризму.

6. Принцип скорочення та ефективного використання державних

видатків – доцільна оптимізація бюджетних витрат на боротьбу з

мережевим тероризмом та забезпечення економічної та фінансової

ефективності заходів щодо боротьби з мережевим тероризмом.

7. Принцип гармонізації – максимальна гармонізація економічних

168

інтересів суб’єктів державного механізму запобігання та протидії

мережевому тероризму та держави в процесі здійснення антитерористичних

заходів; узгодження державними органами управління політики у сфері

боротьби з мережевим тероризмом із загальними тенденціями, які

формуються на фінансовому ринку України.

Реалізація функцій державного механізму запобігання та протидії

мережевому тероризму має спиратися на:

здійснення комплексних заходів щодо запобігання

різноманітним способам фінансування мережевого тероризму;

захист від мережевого тероризму через використання механізму

страхування і перестрахування ризиків тероризму;

проведення комплексних досліджень у сфері ефективного

фінансування заходів, які пов’язані з проведенням антитерористичних дій.

Ми пропонуємо цілі державного механізму запобігання та протидії

мережевому тероризму поділити на три групи: стратегічні, тактичні і

оперативні.

До стратегічних цілей слід віднести цілі, які направлені на

забезпечення економічної безпеки і стабільності, а саме: обмеження

навантаження на державний бюджет, мінімізація вартості обслуговування

фінансового моніторингу та страхування ризиків мережевого тероризму,

оптимізація державних видатків на діяльність суб’єктів боротьби з

мережевим тероризмом, задоволення потреб уряду в додаткових фінансових

ресурсах, необхідних для фінансування загальнодержавної програми щодо

боротьби з мережевим тероризмом.

Тактичними цілями державного механізму запобігання та протидії

мережевому тероризму мають бути: проведення державного фінансового

моніторингу щодо запобігання і протидії фінансуванню мережевого

тероризму, створення та підтримка на державному рівні

антитерористичного страхового пулу та розробка єдиної методології

розрахунків бюджетних витрат на боротьбу з мережевим тероризмом.

169

До оперативних цілей, реалізація яких можлива лише в

короткостроковій перспективі, можна віднести: державну підтримку

діяльності суб’єктів фінансового моніторингу щодо запобігання та протидії

фінансуванню мережевому тероризму, лібералізацію страхових послуг та

ризиків пов’язаних з терористичною діяльністю, забезпечення контролю за

ефективністю використання бюджетних коштів на діяльність пов’язану з

антитерористичними заходами боротьби з мережевим тероризмом.

Класифікація цілей та умовний їх поділ за ступенями сприяє побудові

ефективного державного механізму запобігання та протидії мережевому

тероризму, що виявляється у формуванні його структури із стратегічними

цілями та подальшим «включенням» в сформовану систему оперативних та

тактичних цілей.

Цілі державного механізму запобігання та протидії мережевому

тероризму мають базуватися на принципах узгодженості економічної та

безпекової політики.

Основним завданням державного механізму запобігання та протидії

мережевому тероризму є залучення коштів для фінансування витрат

бюджету з урахування потреб у витратах у необхідний строк і в повному

обсязі.

Одним із напрямів при формуванні теоретичних основ державного

механізму запобігання та протидії мережевому тероризму є питання

застосування інструментарію сучасного менеджменту в управлінні

державним механізмом запобігання та протидії мережевому тероризму.

Визначення і аналіз функцій державного механізму запобігання та протидії

мережевому тероризму є необхідною умовою розкриття його сутності,

відображення цілей і завдань.

Інтенсивність реалізації функцій, які виконує державний механізм

запобігання та протидії мережевому тероризму, залежать від кон’юнктури,

політичного, економічного становища країни. До основних функцій, який

виконує державний механізм запобігання та протидії мережевому

170

тероризму можна віднести:

регуляторну – застосування фінансово-економічних методів та

інструментів державної політики протидії мережевому тероризму;

алокаційну – вплив на розподіл залучених на протидію

мережевому тероризму фінансових ресурсів та сприяння оптимальному їх

використанню.

В залежності від напряму дії ми пропонуємо виділити наступні групи

функцій державного механізму запобігання та протидії мережевому

тероризму:

політичні (забезпечення політичної стабільності і безпеки,

підвищення кредитного та інвестиційного рейтингу держави);

соціальні (забезпечення потреби держави у фінансових ресурсах

для реалізації урядових соціальних програм, стимулювання соціальної

підтримки населення);

економічні (забезпечення своєчасного фінансування витрат

бюджету, зменшення загальних витрат на проведення антитерористичних

заходів).

Головним при формуванні ефективного державного механізму

запобігання та протидії мережевому тероризму є дотримання принципу

суміщеності і комплексності, тобто забезпечення умов досягнення стійкості

системи та максимальної взаємозумовленості усіх її елементів.

У загальному вигляді державний механізм запобігання та протидії

мережевому тероризму повинен містити такі основні складові:

політику протидії мережевому тероризму;

фінансово-економічне планування і прогнозування;

облік і оцінювання фінансово-економічних заходів щодо:

а) запобігання різноманітним способам фінансування

мережевого тероризму;

б) використання механізму страхування і перестрахування

ризику мережевого тероризму;

171

в) ефективного фінансування заходів з проведення

антитерористичних дій.

контроль за виконанням фінансово-економічних заходів щодо

запобігання та протидії мережевому тероризму;

методи управління;

фінансові важелі;

інформаційне, правове і нормативне забезпечення.

На сучасному етапі відбуваються зміни у вітчизняній економіці щодо

запобіганню та протидії мережевому тероризму.

Актуальність питання розробки державного механізму запобігання та

протидії мережевому тероризму обумовлена наступними обставинами:

відсутність в Україні на законодавчому рівні поняття

«мережевий тероризм» та відповідних концептуальних підходів,

спрямованих на вирішення поточних проблем;

недосконалість комплексних заходів стосовно запобігання

різноманітним способам фінансування мережевому тероризму;

відсутність державної підтримки антитерористичного

страхового пулу;

необґрунтоване нарощування навантаження на бюджет, яке

обумовлене відсутністю комплексної системи розрахунків та відповідного

контролю за ефективним фінансуванням заходів, пов’язаних з

антитерористичними діями;

заслабке використання світового досвіду щодо вирішення

фінансово-економічних проблем щодо запобігання та протидії мережевому

тероризму та подолання його наслідків.

Функціонування державного механізму запобігання та протидії

мережевому тероризму залежить від ступеня розробки та узгодження

законодавчої бази. Для формування цілісної законодавчої бази щодо

основних положень організації та реалізації фінансово-економічної

складової протидії мережевому тероризму і внесення відповідних змін та

172

доповнень у Закони України «Про Державний бюджет України», «Про

боротьбу з тероризмом» та «Про запобігання та протидію легалізації

(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню

тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»,

розробити нову редакцію Концепції (Стратегії) боротьби з мережевим

тероризмом на території України, удосконалити механізм запобігання

різноманітним способам фінансування мережевого тероризму та розробити

комплексну систему розрахунків і відповідного контролю над ефективним

фінансуванням антитерористичних заходів.

Висновки до розділу 3

Виходячи з перерахованих вище тенденцій і фактів, представляється

перспективним удосконалення діяльності міжнародних економічних

організацій по боротьбі з тероризмом, заснованих на співпраці національних

держав не тільки один з одним або союзами таких держав, а й з великими

корпораціями. При цьому у вигляді основних векторів співпраці слід

розглядати:

1. Створення сприятливої соціально-економічної ситуації (припинення

використання в ТНК жіночої і дитячої праці, забезпечення прийнятною

зарплатою співробітників; дотримання трудового законодавства; контроль

за діяльністю ТНК з боку розвинених держав в країнах 3-го світу (з метою

дотримання національного суверенітету та ін.).

2. Протидія фінансуванню тероризму (насамперед це стосується

транснаціональних банків (ТНБ), яким, як вважають більшість фахівців з

тероризму, слід уважніше відстежувати сумнівні трансакції, а також

виробляти спеціальні тарифи щодо переказів для малозабезпечених верств

населення. Відносно ТНК – відхід від використання неофіційних систем

переказу коштів).

3. Вироблення механізму спільної участі великих корпорацій з

173

керівництвом країн в усуненні виниклої після теракту економічного збитку.

Таким чином, мережевий тероризм, як показує проведене дослідження,

в більшій мірі завдає шкоди корпоративному сектору, ніж державному, що

пояснюється економічним і політичним посиленням ТНК в останні роки.

Проведено дослідження міжнародної практики щодо формування інститутів

і механізмів протидії економічним основам міжнародного тероризму.

Встановлено, що система протидії економічним основам мережевого

тероризму складається з колективних, спільних і регіональних форм

міжнародної економічної безпеки. Діяльність конкретних організацій і

структур в цій сфері забезпечення економічної безпеки представлена в

роботі у вигляді інституційної «піраміди» протидії економічним основам

міжнародного тероризму і розглянута на глобальному міжнародному та

національному рівнях.

Виявлено і досліджено основні загальносвітові тенденції в сфері

боротьби з фінансуванням тероризму. Зроблено висновок про те, що

виклики сучасного тероризму сприяли формуванню міжнародної системи

інститутів протидії економічним основам тероризму, інфраструктури, яка

відбиває структуру сучасного глобального співтовариства і забезпечує

ефективне функціонування даної системи.

З’ясовано, що одним з недоліків діючої в Україні системи протидії

економічним основам тероризму пов'язано з діяльністю суспільства і

держави і відноситься до стратегічної категорії. Аналіз основних напрямків

діяльності держави в сфері боротьби з економічними основами тероризму

свідчить про те, що питання фінансування терористичних організацій

розглядаються в основному в контексті «легалізації злочинних доходів».

У діючій системі протидії тероризму не в повній мірі враховано

специфіку економічних основ тероризму, структура її економічної бази,

закономірності формування і руху грошей терору, їх своєрідний кругообіг,

взаємозв’язок організованої та економічної злочинності, найбільш

небезпечних видів транснаціональної злочинності та тероризму.

174

Система протидії економічним основам тероризму повинна системно

охоплювати всі джерела забезпечення сучасної глобальної терористичної

мережі. Інший недолік пов’язаний з діяльністю конкретних суб’єктів

протидії економічним основам тероризму. У боротьбі з економічними

основами тероризму недостатньо, на наш погляд, задіяні правоохоронні

механізми забезпечення економічної безпеки.

Розроблено пропозиції щодо формування комплексної Державної

програми запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці

України на основі формулювання єдиних цілей і пріоритетів в цій галузі

забезпечення економічної безпеки, вдосконалення взаємодії всіх її

елементів і координації їх зусиль для вирішення поставлених завдань,

обґрунтування необхідності взаємозв’язку: законодавчої бази, яка б

забезпечувала чітке позначення рамок діяльності, поділ повноважень

кожної ланки системи протидії економічним основам мережевого

тероризму; єдиної економічної політики в цій галузі і цілісної

правоохоронної політики забезпечення економічної безпеки.

Обґрунтовано пріоритетні напрямки діяльності держави по боротьбі з

мережевим тероризмом як одного з головних напрямків профілактики та

попередження тероризму з конкретизацією основних напрямків

вдосконалення законодавчої бази в даній сфері.

Обґрунтовано необхідність регулюючого впливу на економіку з метою

запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці України.

Регулятивний аспект діяльності держави по боротьбі з легалізацією

злочинних доходів, що є основною причиною зростання тіньового сектора

економіки і відтворення кримінальної економіки яка проявляється, перш за

все, в таких функціях, як мотивація і стимулювання ділової активності,

створення зацікавленості громадян в легалізації власних доходів,

формування нормального підприємницького клімату,

конкурентоспроможності бізнесу в рамках правового поля. Вживання

заходів регулювання багато в чому буде сприяти протидії руху коштів,

175

щодо яких є підозри, що вони призначаються для терористичних цілей, не

обмежуючи при цьому свободу переміщення законного капіталу.

Результати дослідження по третьому розділу викладно в авторських

роботах [2, 5, 7, 8, 12].

176

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено актуальне науково-практичне

завдання стосовно поглиблення теоретико-методологічних підходів і

розробки практичних рекомендацій щодо впровадження державних засад із

запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці України.

Основні висновки та результати, одержані в ході дослідження, зводяться до

такого:

1. В кінці XX ст. вийшов на світову арену якісно новий, невідомий

раніше «мережевий тероризм», який був зумовлений процесами

«однополярної» глобалізації та встановленням нового світового порядку. В

роботі здійснено ідентифікацію сутнісної характеристики категорій

«тероризм», «мережа» та на основі цих визначень уточнено поняття

«мережевий тероризм». Встановлено, що «мережевий тероризм» становить

серйозну загрозу економічній безпеці світової спільноти як на

«вертикальному» рівні – глобальному, регіональному, національному; так і

на горизонтальному – у віртуальних секторах економіки (фондовий ринок,

грошово-кредитний тощо), а також в реальних секторах економіки

(виробництво та інші види діяльності). При цьому відмінною його рисою є

поява каскадного (обвального) ефекту, який може виникати навіть при

незначних терористичних актах, провокуючи негативні явища у

віртуальному секторі і серйозно підриваючи економіку країни.

2. В дисертації на основі існуючих наукових підходів до визначення

глобалізації розвинуто та представлено хвилі соціальної нерівності, також

виділено та класифіковано ряд об’єктивних факторів, які впливають на

ситуацію із соціальною нерівністю. Зроблено висновок, що незалежно від

використання різних підходів відзначається зростаюче поглиблення

соціально-економічного розшарування під впливом процесів глобалізації.

Актуальність і невирішеність цієї найважливішої проблеми призводить до

деградації освітньої галузі та медичного обслуговування, голоду,

177

погіршення умов праці та інше. Все це створює повну безперспективність і

відчай населення, що негативно позначається на якості трудових ресурсів і

руйнує стимули працездатного населення до продуктивної діяльності і, як

наслідок непрямим способом сприяє становленню мережевого тероризму.

3. В контексті дослідження впливу мережевого тероризму на

глобалізаційні економічні процеси запропоновано модель розвитку

державних засад щодо запобігання та протидії в умовах ускладнення

конкурентного середовища, що складається з п’яти взаємопов’язаних

елементів: «зовнішнє середовище», «конкурентне ринкове середовище»,

«глобалізація», «тероризм» та «національна економіка». За кожним з

виділених п’яти елементів досліджено детермінацію економічних індексів,

що визначають ефективність дій, напрями руху та забезпечують

формування економічної політики в найближчій перспективі. За характером

впливу цих індексів на національну економіку здійснено їх класифікацію за

«силою впливу».

4. В роботі наведено інформацію щодо експертного оцінювання

збитку завданого національним економікам великими терактами. Однак

питання виміру мережевого тероризму є дискусійним. Складність в

обчисленні економічної шкоди/збитку полягає в тому, що більша частина

терористичних актів, які були зафіксовані в останні два десятиліття,

викликають каскадний характер. Відповідно, в економічному плані можна

виділити два види впливу мережевого тероризму на національну економіку:

прямий і каскадний.

5. В роботі здійснено критичний аналіз нормативно-правової бази

дослідження терміну «фінансування тероризму». Представлено найбільш

поширені форми фінансування мережевого тероризму. Здійснено

класифікацію джерела фінансування мережевого тероризму: зовнішні та

внутрішні. До зовнішніх джерел можна віднести підтримку від інших

держав; релігійних установ; комерційних і некомерційних організацій;

індивідів, населення і діаспор; а також терористичних угрупувань. До

178

джерел внутрішнього фінансування можна віднести доходи, одержувані від

легального і нелегального бізнесу, а також інші витрати, до яких слід

віднести членські внески в рамках діючої терористичної організації і

допомогу багатих терористів, які можуть бути членами терористичної

організації.

6. Проведена в дисертації діагностика неформальних грошових

переказів як джерел фінансування мережевого тероризму дало змогу дійти

висновків, що одним з основних економічних заходів з боротьби з

мережевим тероризмом є створення системи виявлення та перекриття

каналів фінансування терористичних угрупувань, в тому числі через мережі

та інші системи нелегальних грошових переказів. Об’єктивні «провали

ринку» і високі трансакційні витрати в банківському секторі сприяють

зростанню систем неофіційних грошових переказів та збільшенню доходів

легального і нелегального бізнесу.

7. Сучасні виклики глобалізації породжують нові, досить

суперечливі завдання для національної економіки: унебезпечити населення

від різноманітних загроз, створити привабливі умови для розвитку

підприємництва. В роботі доведено необхідність посилити роль державних

засад щодо запобігання та протидії мережевому тероризму при виробленні

стратегічного курсу дій влади на шляху розв’язання проблем.

Концептуальне бачення структуро-логічної схеми Державної програми

запобігання та протидії мережевому тероризму в економіці України

визначає структуру та ранжування дій у даному напрямку.

8. В роботі обґрунтовано державні засади запобігання та протидії

економічним основам мережевого тероризму. Розглянуто міжнародні

організації та їх діяльність в системі глобальної економічної безпеки, які

визначають інституційні та правові основи запобігання та протидії

економічним основам мережевого тероризму на глобальному і

національному рівнях.

9. Запропоновано удосконалення державних імперативів протидії

179

економічним основам мережевого тероризму, які включають в себе

регулятивні, соціальні, наукові та правові аспекти боротьби з економічними

основами мережевого тероризму. Встановлено, що діяльність держави щодо

подолання економічних основ мережевого тероризму повинна бути

спрямована на створення цілісної системи заходів політичного, соціально-

економічного, інформаційно-пропагандистського, організаційного,

правового, спеціального та іншого характеру, спрямованих на виявлення,

попередження та усунення причин і умов, які породжують і сприяють

мережевому тероризму та його фінансуванню.

10. Удосконалено державний механізм запобігання та протидії

мережевому тероризму, суть змін в якому полягає у тому, що він повинен

містити наступні основні елементи: політику протидії мережевому

тероризму; фінансово-економічне планування і прогнозування; облік і

оцінювання фінансово-економічних заходів; контроль за виконанням

фінансово-економічних заходів стосовно запобігання та протидії

мережевому тероризму; методи управління; фінансові важелі;

інформаційне, правове і нормативне забезпечення.

Таким чином, розроблені в роботі теоретико-методологічні підходи та

рекомендації щодо впровадження державних засад запобігання та протидії

мережевому тероризму в економіці України у сукупності підвищуватимуть

результативність управлінсько-економічних відносин, що виникають в

процесі запобігання та протидії мережевому тероризму і як наслідок

приятимуть зростанню національної економіки в цілому.

180

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л.И. Вызовы нового века. – М., 2001. – 273 с.

2. Абалкин Л.И. Экономическая безопасность Росcии // Вестник

РАН. – Т. 67. № 9. – М.: Экономика, – 1999. – С. 771-776.

3. Абалкин Л.И. Экономическая безопасностьа Росcии: угрозы и их

отображение // Вопросы экономики. – 1994. № 12. – С. 4-13.

4. Абдулгамидов Н., Губанов С. Двойные стандарты однополюсной

глобализации // Экономист. – 2002. – № 12. – С. 20.

5. Адамишин А. На пути к мировому правительству // Россия в

глобальной политике. – 2002. – № 1. – С. 13.

6. Актуальні методи, способи та фінансові інструменти фінансування

тероризму та сепаратизму // Департамент фінансових розслідувань.

Державна служба фінансового моніторингу України //

http://www.sdfm.gov.ua/content/file/Site_docs/2014/20141229/tipolog2014.pdf

7. Актуальні питання протидії тероризму у світі та в Україні: аналіт.

доповідь / [Резнікова О.О., Місюра А.О., Дрьомов С.В., Войтовський К.Є.];

за заг. ред. О.О. Резнікової. – К.: НІСД, 2017. – 60 с. Режим доступу:

http://www.niss.gov.ua]

8. Аналітична доповідь «Міжнародний досвід боротьби із

сепаратизмом: висновки для України». [Електронний ресурс]. Режим

доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Separatism_druk-

8a53a.pdf

9. Антонова О.М. Управління економічною безпекою сфери вищої

освіти України Дис. кан. екон. наук: 08.00.03 / О.М. Антонова; ВНЗ

«Національна академія управління». – К., – 2018. – 262 с.

10. Афанасьев М., Мясникова Л. Время глобализации // МЭ и МО. –

2005. – № 10. – С. 11.

11. Богамцева Е., Ільїчов І. Сетевой тероризм. – М. 1988. – С. 34

12. Бабанин В.А. Анализ методов государственного регулирования

181

офшорного бизнеса // Внешнеэкономический бюллетень. – 2004. – № 1. – С.

14-17.

13. Базилевич В.Д. Ринкова економіка: основні поняття і категорії:

навч. посіб. / В.Д. Базилевич, К. С. Базилевич. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання,

2008. – 263 с. – (Вища освіта XXI століття).

14. Баранов А.В. Неправительственные организации как актер

«оранжевой революции» на Украине // Южнороссийское Обозрение. – 2006.

– Вып. 34. – С. 109-123.

15. Бедрицкий А.В. Реализация концепции сетевой войны в ведущих

странах Запада. – М., 2005. – № 3. – С. 67.

16. Бедрицкий А.В. Эволюция американской концепции

информационной войны / Аналитические записки РИСИ. – М., 2003. – №3.

– С. 13.

17. Бжезинский З. Выбор. Глобальное господство или глобальное

лидерство / Пер. с англ. – М.: Международные Отношения, 2004. – С. 185.

18. Биндюков Н.Г. Глобализация и Россия: парадигма, социально-

политический аспект, стратегия левых сил. – М.: ИТРК, 2004. – С. 248-249.

19. Богданов А.А. Тектология: Всеобщая организационная наука. – С.

248. Цит. но: Экономическая безопасность России: Общий курс: Учебник /

Под ред. В.К. Сенчагова. 2-е изд. – М.: Дело, 2005. – С. 27.

20. Богомолов В.Л. Экономическая безопасность. – М.: ЮНИТИ-

ДАНА, 2006. – С. 14.

21. Бочан І. О. Глобальна економіка / І. О. Бочан, І. Р. Михасюк. – К.:

Знання, 2007. – 403 с.

22. Бунчук М.М. Економічні причини і наслідки міжнародного

тероризму Економічні причини і наслідки міжнародного тероризму / М.М.

Бунчук // Аспекти публічного управління. – 2016. – № 1-2 (27-28). – С. 59-

67.

23. Бухвальд Е. Макроаспекти економічної безпеки: чинники, критерії

і показники / Е. Бухвальд, Н. Гловацкая, С. Лазуренко // Питання економіки.

182

– М., – 1994. № 12. – С. 25-35.

24. Бхавати Д. В защиту глобализации // Пер. с англ. – М.: Ладомир,

2005. – 451 с.

25. Витюк В.В., Эфиров С.А. “Левый” терроризм на Западе: история и

современность. - М., 1987. –241 с

26. Всесвітній енциклопедичний портал Wikipedia

littp://en.wikipedia.oiu/\vikiArransnationa]_corporation;http://en.wikipedia.ore/w

iki/Corporation

27. Гавриш Г.Б. «Прощай, суверенитет»: новая концепция

национальной безопасности Грузии эпохи «цветных революций» //

Южнороссийское Обозрение. – 2006. – Вып. 34. – С. 103-109.

28. Глобализация, рост и бедность. Построение всеобщей мировой

экономики / Пер. с англ. – М.: Издательство «Весь Мир», 2004 – 216 c.

29. Державна концепція боротьби з тероризмом в Україні

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/53/2019?lang=ru]

30. Деменко А.М. Феномен тероризму в умовах глобалізаційної

динаміки (соціально-філософський аналіз): Автореф. дис. канд. філос. наук:

09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії / А.М. Деменко. Х. –

2008. – 21 с.

31. Драний В. В. Кримінально-правова характеристика фінансування

тероризму : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец.

12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче

право» / В. В. Драний. – Київ : Нац. акад. внутр. справ України. – 2013. – 20

32. Економічна безпека держави. Статика процесу забезпечення:

підручник / Г. Пастернак-Таранушенко; ред. Б. Кравченко; Київський

економічний ін-т менеджменту. – К.: Кондор, – 2002. – 302 с.

33. Економічна безпека: навч. посіб./ за ред. З.С. Варналія. К.: Знання,

2009. – 647 с.

34. Єдинак В.Ю. Світовий досвід розв’язання проблеми забезпечення

економічної безпеки. Держава та регіони, Серія: Економіка та

183

підприємництво – 2009., – № 3, – С. 51-54

35. Єдинак В. Ю. Забезпечення економічної безпеки країни в умовах

глобалізації : автореф. дис. канд. екон. наук: спец. 08.00.03 «Економіка та

управління національним господарством» / В. Ю. Єдинак. – Запоріжжя, 2010. –

21 с.

36. Єрмошенко М.М. Фінансова безпека держави: національні

інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення. – К.: Київ. нац. торг.-екон.

ун-т. – 2001. – 309 с.

37. Жаринов К.В. Терроризм и террористы: Ист. справочник / Под

общ. ред. А.Е. Тараса. – Минск: Харвест, 1999. – 606 с.

38. Загальні Директиви з протидії відмиванню доходів в приватному

банківському секторі (Вольфсбергські принципи) від 30.10.2000 р.

[Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_688.

39. Закон України “Про боротьбу з тероризмом” від 20.03.2003 № 638-

IV, зі змінами станом на 13.03.2014 за № 877-VII. - [Електронний ресурс]:

http://zakon2.rada.gov.ua/.]

40. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації

(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню

тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»

41. Игнатова T.B., Миронова О.А., Солодков Г.П. Современные

мирохозяйственные процессы: глобализация, интеграция, регионализация.

Учебное пособие. – Ростов н/д: Изд-во СКАГС, 2007. – С. 167.

42. Ильин М.В., Иноземцев В.Л. Введение // Ильин M.B., Иноземцев

В.Л. Мегатренды мирового развития. – М. – 2001. – С. 6.

43. Иноземцев B.Л. Парадоксы постиндустриальной экономики // МЭ

и МО. – 2000. – № 3. – С. 3-11.

44. Иноземцев В. Глобализация – наивная мечта XX века // Человек. –

2003. – № 5. – С. 38-43.

45. Иноземцев В. Глобализация начала XX века // Человек. – 2003. –

184

№ 7. – С. 12-16

46. Иноземцев В.Л. «Глобализация» национальных хозяйств и

современный экономический кризис // Проблемы теории и практики

управления. – 1999. –№ 3. – С. 18-23.

47. Иноземцев В.Л. Глобализация: иллюзии и реальность // Свободная

мысль-ХХ1. – 2000. – № 1. – С. 29.

48. Иноземцев В.Л. Неизбежность монополюсной цивилизации //

Ильин М.В., Иноземцев В.Л. Мегатренды мирового развития. – М., 2001. –

С. 26-58.

49. Иноземцев В.Л. Терроризм как антипод глобализации //

Независимая газета. – 2005. – № 206. – С. 1.

50. Іванюта Т.М. Економічна безпека підприємства: навч. посіб. [для

студ. вищ. навч. закл.] / Т.М. Іванюта, А.О. Заїчковський – К.: Центр учбової

літератури, 2009. – 256 с.

51. Ільченко В.А. Економічні напрямки протидії міжнародному

мережевому тероризму / В.А. Ільченко // Проблеми системного підходу в

економіці. – 2019. – Випуск 1(69). – С. 94-100. [фахове, Index Copernicus,

Google Scholar].

52. Ільченко В.А. Модель практичного застосування класифікації

загроз економічній безпеці / О.М. Антонова, В.А. Ільченко // Актуальні

проблеми економіки №1. – 2019. К.; НАУ, 2019. С. 30-37. [фахове,

зареєстровано та проіндексовано у міжнародних наукометричних каталогах

та базах даних EBSCOhost; EconLit; ABI/Inform by ProQust; ERIH PLUS

(Норвегія)].

53. Ільченко В.А. Економічна безпека: поняття, структура, основні

концептуальні підходи / В.А. Ільченко // Актуальні проблеми економіки

№7-8. – 2018. К.; НАУ, 2018. С. 35-50 [фахове, зареєстровано та

проіндексовано у міжнародних наукометричних каталогах та базах даних

EBSCOhost; EconLit; ABI/Inform by ProQust; ERIH PLUS (Норвегія)].

54. Ільченко В.А. Джерела, форми і методи фінансування

185

терористичних організацій / І.Ю. Штулер, В.А. Ільченко // Теоретичні та

прикладні питання економіки. Збірник наукових праць. Випуск 1 (36) (за

заг. ред. проф. Єханурова Ю.І., проф. Филюк Г.М.) – К.: ТОВ «ЦП

«КОМПРИНТ», 2018. – C. 115-130 [фахове, Google Scholar].

55. Ільченко В.А. Корупція як внутрішня загроза економічній безпеці

національної економіки / О.М. Антонова, В.А. Ільченко // Проблеми та

перспективи забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку.

Збірник наукових праць. Серія «Економіка». – Т. ХІХ, Вип. 306. – М,

ДонДУ, 2018. – С. 164-172.

56. Ільченко В.А. Вплив терористичних актів на національну

економіку і методи оцінювання економічного збитку / В.А. Ільченко //

Електронний журнал «Ефективна економіка». Дніпровський державний

аграрно-економічний університет. – 2017 [фахове, електронне видання].

57. Ільченко В.А. Інституційні основи забезпечення економічної

безпеки та протидії тіньовій економіці / В.А. Ільченко // Національна

безпека у фокусі викликів глобалізацій них процесів в економіці: матеріали

ІІІ-ої Міжнародної наукової Інтернет-конференції, 15-17 лютого 2019 р. –

Київ. – С. 32-38.

58. Ільченко В.А. Роль і місце легалізації доходів, отриманих

незаконним шляхом в системі сучасних економічних відносин / В.А.

Ільченко // Актуальні проблеми економіки та менеджменту: матеріали V

Міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 16 лютого

2019 року). – Східноукраїнський інститут економіки та управління. –

Запоріжжя: ГО «СІЕУ», 2019. – С. 44-47.

59. Ільченко В.А. Роль і місце системи неформальних грошових

переказів у фінансуванні тероризму / В.А. Ільченко // «Formation of

Knowledge Economy as the Basis for Information Society» [Thesis of the 7th

International Scientific Seminar]. Kyiv-Venice-Verona, 15-18 грудня 2018 р. –

С.103-107.

60. Ільченко В.А. Класифікація загроз економічній безпеці на основі

186

існуючих організаційно-правових форм та «збиральної групи загроз» / В.А.

Ільченко // Національна безпека у фокусі викликів глобалізацій них

процесів в економіці: матеріали ІІ-ої Міжнародної наукової Інтернет-

конференції, 12-14 жовтня 2018 р. – Київ. – С. 69-73.

61. Ільченко В.А. Класифікації загроз економічній безпеці

національного господарства / І.Ю. Штулер, В.А. Ільченко //

Конкурентоспроможність національної економіки: матеріали ХVIII

Міжнародної науково-практичної конференції, 4-5 жовтня 2018 р. – Київ.

62. Ільченко В.А. Економічна безпека як складова національної

безпеки України / О.М. Антонова, В.А. Ільченко // Національна безпека у

фокусі викликів глобалізацій них процесів в економіці: матеріали

Міжнародної наукової Інтернет-конференція, 28-29 червня 2018 р. – Київ. –

С. 43-47.

63. Козаченко Г.В. Економічна безпека підприємства: сутність та

механізм забезпечення: монографія / Г.В. Козаченко, В.П. Пономарьов,

О.М. Ляшенко. – К.: Лібра, – 2003. – 280 с.

64. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про боротьбу проти

незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин. Документ

995_096, чинний, поточна редакція – Ратифікація від 25.04.1991, підстава -

1000-XII / Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_096

65. Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів,

одержаних злочинним шляхом. Документ 995_029, чинний, поточна

редакція – Ратифікація від 17.12.1997, підстава – 738/97-ВР / Режим

доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_029

66. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних,

сімейних і кримінальних справах / Режим доступу:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_009

67. Корнилов М.Я. Экономическая безопасность России: основы

теории и методологии исследования: Учебное пособие. – М.: Изд-во РЛГС,

2006. – С. 23.

187

68. Корнилов М.Я. Экономическая безопасность России: основы

теории и методологии исследования: Учебное пособие. – М.: Изд-во РЛГС,

2006. – С. 23.

69. Кримінальний кодекс України [зі змін. та допов., внесеними

Законом України № 77-VIII від 28.12.2014 // Відомості Верховної Ради,

2014, № 45, ст. 20-45.

70. Круглова Анна Юрьевна Сетевые структуры террористов на

Северном Кавказе // ЮП. 2014. №5 (66).

71. Кучуков P., Савка А. Некоторые особенности процессов

глобализации // МЭ и МО. – 2003. – № 5. – С. 41.

72. Лакер У. Анатомия терроризма // Иностранная литература. – 1996.

- № 11

73. Ліпкан В. А. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та

поняттях. – К.: Текст, 2006. – 256 с.

74. Ліпкан В.А. Боротьба з тероризмом: Монографія. – К.: Знання

України, 2002. – 254 с.

75. Ліпкан В.А. Основи терорології: (синергетична теорія тероризму).

– К.: КНТ, 2006. – 81 с.

76. Ліпкан В.А. Теорія національної безпеки: Підручник. – К.: КНТ,

2009. – 631 с.

77. Ліпкан В.А. Тероризм і геополітика: гіпотетичний зв’язок / В.А.

Ліпкан // Правова держава; − вип. ІІ. − К.: Освіта, 2000. − С. 525-534.

78. Ломборг Б. Чи окупається боротьба з тероризмом? (Bjorn Lomborg

/ Is counterterrorism good value for money?)

http://www.nato.int/docu/review/2008/04/AP_COST/UK/index.htm.

79. Магнусон Д. Варианты развития противодействия организованной

преступности и финансированию террора на ближайшее десятилетие//

Финансовый мониторинг потоков капитала с целью предупреждения

финансированию терроризма. – М.: Изд-во МНЭПУ, 2005.

80. Манойло Андрей Викторович, Шегаев Илья Сергеевич

188

Особенности борьбы с международным терроризмом в условиях его

интернационализации // PolitBook. 2017. №1. URL:

https://cyberleninka.ru/article/n/osobennosti-borby-s-mezhdunarodnym-

terrorizmom-v-usloviyah-ego-internatsionalizatsii

81. Міщенко С. В. Формування ефективної структури фінансового

сектору України : дис. канд. екон. наук : 08.00.08 / С. В. Міщенко. – К., 2009. –

246 c.

82. Международная конвенция о борьбе с финансированием

терроризма принята резолюцией 54/109 Генеральной Ассамблеи ООН от 9

декабря 1999 г. // Режим доступу:

http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/terfin.shtml

83. Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму

(укр/рос) / Документ 995_518, чинний, поточна редакція – Ратифікація від

12.09.2002, підстава – 149-IV. Режим доступу:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_518

84. Моделювання Економічної безпеки: держава, регіон,

підприємство: [монографія] / В.М. Гаєць, М.О. Козим, Т.С. Клебанова та ін.

Харків: ІНЖЕК, – 2006. – 288с.

85. Модельний закон про протидію легалізації («відмиванню»)

доходів, отриманих злочинним шляхом. Документ 997_e57, поточна

редакція – Прийняття від 08.12.1998 / Режим доступу:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_e57/ed19981208/find/sp:max20?text=

%CB%E5%E3%E0%EB%E8%E7%E0%F6%E8%FF+%28%22%EE%F2%EC%

FB%E2%E0%ED%E8%E5%22%29+%E4%EE%

86. Настюк В. Адміністративно-правові заходи протидії тероризму:

шляхи удосконалення / Державна політика протидії тероризму: пріоритети

та шляхи реалізації. – К.: НІСД, 2011. – 120 с.

87. Національна безпека України: теорія і практика: навчальний

посібник. / За заг. ред. Г. П. Ситника. – Хм.; К.:Вид-во «Кондор», 2007. –

616 с.

189

88. Олейник А. Модель сетевого капитализма // Вопросы экономики. -

2003. – № 8. – С. 144.

89. Определение FIU, принятое па четвертом пленарном заседании

Эгмонтской группы 21-22.11.96 в Риме.

90. Основи економічної безпеки. (Держава, регіон, підприємство,

особа). / Під ред. Е.А. Олейнікова. М.: ЗАТ «Бізнес-школа» Інтел-синтез, –

1997. – 228 с.

91. Остроухов В.В. Філософський аналіз морально-світоглядних

мотивацій насильства і терору / В.В. Остроухов; Київ. ін-т філософії ім. Г.С.

Сковороди НАН України. – К., 2001. – 36 с.

92. Панарин Л. Искушение глобализмом. – М.: Эксмо, 2003. – 416 с.

93. Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки

України» Постанова Верховної Ради України від 16.01.1997 р. № 3/97-ВР//

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3/97-%D0%B2%D1%80

94. Про Стратегію національної безпеки України: Указ Президента

України від 12.02.2007 № 105/2007, зі змінами та доповненнями від

22.06.2012 // zakon.rada.gov.ua

95. Поручник А.М. Формирование экономического механизма

интеграции Украины в систему мирового хозяйства / А. М. Поручник. – К.,

1994. – 36 с.

96. Рамкове рішення № 2002/584/ПВД Ради ЄС про європейський

ордер на арешт і процедури передачі осіб між державами-членами / Режим

доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_b17

97. Ризики тероризму та сепаратизму. Державна служба фінансового

моніторингу України. – 2017. [Електронний ресурс] Режим доступу:

http://www.sdfm.gov.ua/content/file/Site_docs/2018/20180103/2017%20Teror.pd

f

98. Савин В.А. Некоторые аспекты экономической безопасности

России // Международный бизнес России. – 1995. – № 9. – С. 9-17.

99. Самуэльсон Л. Теория игр в экономической науке и не только.

190

Вопросы экономики. 2017. № 5. С. 89-135

100. Сенчагов В.О сущности и основах стратегии экономической

безопасности России // Вопросы экономики, М., 1995, № 1. с.97-106.

101. Соловьев Э.Г. Трансформация террористических организаций в

условиях глобализации / Под ред. Кокошина А.А. – М.: ЛЕНАНД, 2006. – С.

16.

102. Степанова E.A. Роль наркобизнеса в политэкономии конфликтов и

терроризма. – М.: Весь Мир, 2005. – С. 203.

103. Степанова Е.А. Противодействие финансированию терроризма //

Международные процессы. – 2005. – № 2 (8). – С. 4.

104. Субботин А.К. Границы рынка глобальных компаний / Предисл.

Д.С. Львова. – М.: Едиториал УРСС, 2004. – С. 121.

105. Тамбовцев В.Л. Объект экономической безопасности России / В.Л.

Тамбовцев // Вопросы экономики. – 1994. – №12. – С. 35-42.

106. Украину исключили из «черного» списка FATF / Газета Факты від

31 октября 2011 / За материалами Интерфакс та УНІАН. – Режим доступу:

https://fakty.ua/142572-fatf-isklyuchil-ukrainu-iz-chernogo-spiska

107. Україну виключили з «чорного списку» країн, які відмивають

гроші. Програма «Гроші» від 31 жовтня 2011 р. – Режим доступу:

https://tsn.ua/ukrayina/ukrayinu-viklyuchili-z-chornogo-spisku-krayin-de-

vidmivayut-groshi.html

108. Українське суспільство 1992-2012. Стан та динаміка змін.

Соціологічний моніторинг/ За ред. В.Ворони, М. Шульги. – К.: Інститут

соціології НАН України, 2012. – с.556

109. Хардман Дж. Енциклопедія соціальних наук. М. переклад. – 1934.

110. Экономическая безопасность России: Общий курс: Учебник / Под

ред. В.К. Сенгачова. 2-е изд. – М.: Дело, 2005. – 896 с.

111. Экономическая и национальная безопасность: Учебник / Под

общей редакцией Е.А. Олейникова. – М.: Издательство «Экзамен», 2004. –

С. 127.

191

112. Экономическая и национальная безопасность: Учебник / Под ред.

Е.А. Олейникова. – М.: Издательство «Экзамен», 2004. – 768 с.

113. Abadie A., Gardeazabal J. Terrorism and the world economy //

Working paper Harvard Kennedy school of government, 2005.

http://ksghomc.harvard.edu/~aabadic/twe.pdr.

114. Adams J. The Financing of Terror: How the Groups that are Terrorizing

the World Get the Money to Do It. – NY, 1986. – P. 115-116.

115. Alberts D., Garstka J., Stein P. Network Centric Warfare. Developing

and Leveraging Information Superiority // CCRP, 2000. – P. 91.

116. Anderson S. Making a Killing: The High Cost of Peace in Northern

Ireland // Harper's Magazine. – 1994. – Vol. 288. – P. 47.

117. APEC Management issue: counter-terrorism // APEC Transportation

Working Group, March 2002.

118. Arguilla J., Ronfeldt D. Swarming and Future of Conflict // RAND

Corporation. National Defense research Institute. – 2000. – P. 4.

119. Arguilla J., Ronfeldt D. The Advent of Netwar / In Athena's Camp:

Preparing for Conflict in Information Age // RAND Corporation. – 1997. – P.

275.

120. Arquilla J., Ronfeidt D., Zanini M. Networks, Netwar and Information-

Age Terrorism // RAND Corporation, 1999. – P. 50.

121. Baguioro L. Overseas Filipinos Feel Pinch of Global Slump// Straits

Times, December 14, 2001.

122. Bogmatsera E.V., Il’ichev I.E. Terrorism: origins, concept, threats //

Vestnik of Putilin Belgorod Law Institute of Ministry of the Interior of Russia.

2018. № 3. P. 12-29.

123. Becker G., Murphy К. 2001. Prosperity will rise out of the ashes // Wall

Street Journal, Oct. 29.

124. Bohbot A. This is How the Counterfeiting Industry Finances Terror //

Maariv Hayom, 2002.

125. Boyne S. Uncovering the Irish Republican Army //Jane's Intelligence

192

Review. – 1996. – P. 343-344.

126. Brisard J. Terrorism Financing: Roots and Trends of Saudi Terrorism

Financing. – N.Y., 2002.

127. Brock В., Hess G., Weerapana A. An economic model of terrorism //

Conflict Management and Peace Science, 2004, №21. – Р. 17-28.

128. Buencamino L., Gorbunov S. Informal money transfer systems:

opportunities and challenges for development finance // Discussion paper of the

United Nations Department of Economic and Social Affairs (DESA), November

2002. – Vol. 26.

129. Byman D., Chalk P., Hoffman В., Rosenau W., Brannan D. Trends in

Outside Support for Insurgent Movements // Santa Monica: RAND Corporation,

2001. – P. 44.

130. Captain: Weapons Were Intended for Palestinians // USA Today, 2002.

131. Chadry A. Monkey-Wrenching the Globalization Gang // Toward

Freedom, 2005, August 25.

132. Cheran, R., Aiken, S., The impact of international informal banking on

Canada: A case study of Tamil transnational money transfer networks (Undiyal),

Canada/Sri Lanka, 2005.

133. Cohen L., Simpson G., Maremont M., and Fritsch P. Bush's Financial

War on Terrorism Includes Strikes at Islamic Charities // The Wall Street Journal,

2001.

134. Cordesman A. The Military in a New Era Living with Complexity //

The Global Century. Globalization and Security, P. 404

135. Cruz Е. Globalization = Poverty // Business World, 2003, February 11.

136. Dapice D. Unpopular Globalization: Why So may Are Opposed //

YaleGlobal, 2006.

137. Davis A. Tiger International // Asiaweek, 1996.

138. Don Van Natta Jr. Terrorists Blaze A New Money Trail // New York

Times, 28 September, 2003.

139. Drakos K., Kutan A. Regional effects of terrorism on tourism in three

193

Mediterranean countries // Journal of Conflict Resolution, 2003, № 47. – Р. 621-

641

140. Dunning J. The global economy, domestic governance, strategies and

transnational corporations: interactions and policy implications // Transnational

Corporations. – 1992. – Vol. 1, № 3. – P. 15.

141. Eckstein Z., Tsiddon D. Macroeconomic consequences of terror: theory

and the case of Israel // Journal of Monetary Economics, 2004, № 51, – Р. 971-

1002.

142. Ehrenfeld R. Funding Evil: How Terrorism is Financed and How to

Stop It // American Center for Democracy, 2003.

143. Ehrenfeld R. Understanding Terrorist Financing: Past as Prologue //

World Anticrime and Antiterrorism Forum N.Y. 24 September, 2002.

144. EIU Views Wire, 12 November 2001.

145. El Qorchi M. The Hawala System // Finance & Development. – 2002. –

Vol. 39. – P. 6.

146. Enders W., Sandler T. Terrorism and foreign direct investment in Spain

and Greece // Kyklos, 1996, № 49. – P. 331-352.

147. Engler М. Globalization's lost decade // ZNet, 203, August 5.

148. Evans R. Organized Crime and Terrorist Financing in Northern Ireland

// Jane's Intelligence Review. 1 September, 2002.

149. Farah D. Digging Up Congo's Dirty Gems //The Washington Post,

2001.

150. FATF признала Украину борцом с отмыванием денег. Подробнее

на РБК: https://www.rbc.ru/economics/25/02/2004/5703c0b89a7947dde8e07838

https://www.rbc.ru/economics/25/02/2004/5703c0b89a7947dde8e07838

151. Ferguson N. Sinking Globalization // Foreign Affairs, 2005.

152. Hohnen P. The G 8, Globalization, and the Last wave // Ethical

Corporation, 2005.

153. Fielding D. Counting the cost of the intifada: consumption, saving and

political instability in Israel // Public Choice, 2003. – № 116. – P. 297-312.

194

154. Financial Action Task Force on Money Laundering // FATF-XI Report

on Money Laundering Typologies 1999-2000.

155. FinCEN Advisory: Informal Value Transfer Systems March 2003. – P.

1

156. Fleischer A., Buccola S. War, terror, and the tourism market in Israel //

Applied Economics, 2002. № 34. – P. 1335-1343.

157. From T-Shirts to Terrorism // Washington Post, 2001.

158. Fugfugosh A., Informal Remittance Flows and Their Implications for

Global Security // Geneva Centre for Security Policy – Program on the

Geopolitical Implications of Globalization and Transnational Security, Brief No.

11, September 28, 2006. – P. 4.

159. GAO Terrorist Financing: U.S. Agencies Should Systematically Assess

Terrorists' Use of Alternative Funding Mechanisms Report No. GAO-04-164,

November 2003.

160. George S. Preface to «Global Poverty or Global Justice?» //

Transnational Institute, 2006.

161. Globerman S. Transnational corporations and international

technological specialization // Transnational Corporations. – 1997. – Vol. 6, № 2.

– P. 101.

162. Greenberg M. Terrorist Financing // Report of an Independent Task

Force Sponsored be the Council on Foreign Relations, 2002.

163. Greenberg M. Terrorist Financing // Report of an Independent Task

Force Sponsored be the Council on Foreign Relations, 2002. – P. 15, 16.

164. Guekle A. The United States, Irish Americans, and the Northern Irish

Peace Process // International Affairs (Royal International Affairs). – 1996. – Vol.

3. – P. 524-535.

165. Gunaratna R. The Evolution and Tactics of the Abu Sayyaf Group //

Jane's Intelligence Review, 2001. – P. 36.

166. 2012 Global Terrorism Index: Capturing the Impact of Terrorism from

2002 – 2011(PDF). Institute for Economics & Peace. ISBN 978-0-9874448-5-1.

195

167. Global Terrorism Index 2014: Measuring And Understanding The

Impact Of Terrorism (PDF). Institute for Economics & Peace.

168. Global Terrorism Index 2015: Measuring and Understanding the

Impact of Terrorism (PDF). Institute for Economics & Peace. ISBN 978-0-

9942456-4-9.

169. Global Terrorism Index 2016 (PDF). Institute for Economics & Peace.

ISBN 978-0-9942456-4-9.

170. Global Terrorism Index: Україна – 17-та у світі за рівнем тероризму.

Збруч. zbruc.eu (uk) [Електронний ресурс]. Режим доступу:

https://zbruc.eu/node/73103.

171. Handbook for the 108th Congress: The International War on Drugs,

2003. – P. 568.

172. Hohnen P. The G 8, Globalization, and the Last wave // Ethical

Corporation, 2005. - P. 2;

173. Horgan J., Taylor M. Playing the «Green Card» – Financing the

provisional IRA: Part I // Terrorism and Political Violence. – 1999. – Vol. 11. –

P. 9-10.

174. http://www.sdfm.gov.ua/articles.php?cat_id=536&art_id=10571&lang=

uk

175. [https://shepetivka.com.ua/blogs/sotsialna-nerivnist-ukrainy.html

176. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BB%D0%BE

%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%B2

%D0%B0_%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B

D%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C

177. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%85%D1%85%

D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%B7%D0%BC

178. https://www.bank.gov.ua/

179. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D1%96%D1%82%

D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0

%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B

196

E%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC%D1%83

180. https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2594563-ukraina-zajmae-21-

misce-v-sviti-za-rivnem-teroristicnoi-zagrozi.html

181. https://www.radiosvoboda.org/a/27732622.html

182. https://www.state.gov/

183. Hufbauer С, Schott J., Oegg В. Using Sanctions to Fight Terrorism //

Papers Institute for International Economics, 2001. – P. 10.

184. Index of globalization. – [Online]. – available at:

https://www.econstor.eu/bitstream/10419/50823/1/515050261.pdf.

185. IMF Global economic strategy research // International Monetary Fund,

2001.

186. IMF. Annual Report 1998 / The Global Economy main Developments

in the World Economy, Oct. 15, 1998.

187. Ito H., Lee D. Assessing the impact of the September 11 terrorist

attacks on U.S. airline demand // Journal of Economics and Business. 2005. №

57. – Р. 75-95.

188. Jamwal N. Terrorist Financing and Support Structures in Jammu and

Kashmir // IDSA, 2005.

189. Jamwal N. Terrorist Financing and Support Structures in Jammu and

Kashmir // IDSA, 2005. – P. 9.

190. Jamwal N. Terrorist Financing and Support Structures in Jammu and

Kashmir // IDSA 2005. – P. 13.

191. Jung H. What Can a Nation Do? Taming the Globalization Monster //

Der Spiegel, 2005. – P. 27.

192. Jyoti T. Violence in Kashmir; complexities and Pathways // Faultline. –

2000. – Vol. 7.

193. Khor М. Globalisation, Liberalisation, and Protectionis: the Global

Framework Affecting Rural Producers in Developing Countries // Third World

Network, 2006.

194. Kiser S. Financing Terror. An Analysis and Simulation for Affecting Al

197

Qaeda's Financial Infrastructure // RAND Corporation, 2004.

195. Kiser S. Financing Terror. An Analysis and Simulation for Affecting Al

Qaeda's Financial Infrastructure // RAND Corporation, 2004. – P. 90.

196. Kiser S. Financing Terror. An Analysis and Simulation for Affecting

Л1 Qaeda's Financial Infrastructure // RAND Corporation, 2004. – P. 63.

197. Kline J. Political activities by transnational corporations: bright lines

versus grey boundaries // Transnational Corporations. – 2003. – Vol. 12, № 1. –

P. 1-27.

198. Kline M. TNC codes and national sovereignity: deciding when TNCs

should engage in political activity // Transnational Corporations. – 2005. – Vol.

13, № 3. – P. 33.

199. Kobrin S. The determinants of liberalization of FDT policy in

developing countries: a cross-sectional analysis, 1992-2001 // Transnational

Corporations. – 2005. – Vol. 14, № 1. – P. 74.

200. Laqueur W. The Age of Terrorism. – Boston, 1987. – P. 72.

201. Lenain P., Bonturi M., Koen V. The economic consequences of

terrorism // Organization for Economic Cooperation and Development, 2002.

202. Levitt М. The Political Economy of Middle East Terrorism // The

Washington Institute, 2002.

203. Levy D. The environmental practices and performance of transnational

corporations // Transnational Corporations. – 1995. – Vol. 4, № 1. – P. 44.

204. Libicki М. What Information Architecture for Defense // New

Challenges, New Tools for Decision making, 2003. – P. 78.

205. Libya's Continuing Responsibility for Terrorism // International Policy

Institute for Counter-Terrorism, 15 April 1992.

206. LO Globalization failing to create new, quality jobs or reduce poverty //

International Labor Organization, 2017.

207. Maimbo S. The Money Exchange Dealers of Kabul – A Study of

Hawala System in Afganistan // World Bank Working Paper, nr. 13, Washington

DC, June 2003.

198

208. Malkin L., Elizur Y. Terrorism's money trail // World Policy Journal. –

2002. – Vol. 19.

209. McCusker, R. Underground banking: Legitimate Remittance Network

or Money Laundering System? // Australian Institute of Criminology, July, 2005.

210. McNeil D. Belgium Seeks Arms Dealer with Suspected Qaeda Ties //

The New York Times, February 27, 2002.

211. Miller G. Al-Qaeda funding down but not out, report finds // Los

Angeles Times, 23 August, 2004.

212. Morrison A., Kendall R. The regional solution: an alternative to

globalization // Transnational Corporations. – 1992. – Vol. 1, № 2. – P. 37.

213. Napoleoni L. Modern Jihad: Tracing the Dollars Behind the Terror

Networks // Pluto Press, Sterling, VA, 2003.

214. Napoleoni L. Modern Jihad: Tracing the Dollars Behind the Terror

Networks // Pluto Press, 2003. – 295 p.

215. National Money Laundering Strategy, 2003. US Departments of

Treasury and Justice. July 2003. Appendix H, p. 73. Available on-line at

http://w\v\v.treas.gov/press/releases/rcports/js 10102.pdf.

216. Navarro P., Spencer A. September 11, 2001: assessing the costs of

terrorism // Milken Institute. 2001.

217. OECD The impact if the terrorist attacks of 11 September 2001 on

international trading and transport activities // Organization for Economic

Cooperation and Development, 2002.

218. Official site Interpol http://\v\v\v.interpol.int/public/Wanted

219. Overview of the Enemy // National Commission on Terrorist Attacks

on the United States, June 2004.

220. Passas N. Informal value transfer systems and criminal organizations: a

study into the so-called underground banking systems and criminal organizations

// Ministry of Justice, Netherlands, 1999. – P. 29. \YW\V,

hwwa.de/Projects/luD__ProLirann-nes/IDSPs/Asia Gateway/1 lawala.htm

221. Passas N. Informal Value Transfer Systems, Money Laundering and

199

Terrorism. Interim report to Financial Crimes Enforcement Network // The

Hague, Netherlands: (FINCEN) and the National Institute of Justice (NIJ), 2002.

222. Patterns of Global Terrorism. – Wash. D.C.: Office of the Coordinator

for Counterterrorism, U.S. State Dep., 2000-2006. Оранжевые сети: от Белграда

до Бишкека / отв. ред. H.A. Нарочницкая. – СПб.: Алетейя, 2008. – С. 34.

223. Patterns of Global Terrorism. – Wash. D.C.: Office of the Coordinator

for Countertcrrorism, U.S. State Dep., 2000.

224. Pawani H. // Hawala & The Myth Surrounding it. A Street Perspective

// Central Bank of the UAE, Wednesday, May 15th 2002. – P. 14.

http://centralhank.ae/pdf/llawala2002/HAWA1.A Ilarisli Pawani.pdf.

225. Pineu D. Hawala or the bank that never was // October 18, 2001.

www.csreolorado.edu/lbiums/isafp/20Q]/mt;g00200,html

http://www.lcc.Lic.ca/research proiect/cheran-main-en.asp.

226. PIRA: History and Background // Janes' Intelligence Review, 3 March

2004.

227. Prestowitz C. Globalization Came // Boston Globe, 2005, May 31.

228. Rangan S. Are transnational corporations an impediment to trade

adjustment? // Transnational Corporations. – 1994. – Vol. 3, № 3. – P. 53.

229. Report on Money Laundering Typologies 2002-2003, Financial Action

Task Force (FATF) on Money Laundering.

230. Riser S. Financing Terror. An Analysis and Simulation for Affecting Al

Qaeda's Financial Infrastructure // RAND Corporation, 2004. – P. 63.

231. Rolhkopf D. Foreign Policy in the Information Age // The Global

Century. Globalization and Security, P. 221.

232. Roule Т., Investigators seek to break up Al-Qaeda's financial structures,

Janes Intelligence Weekly, 2001.

233. Saltmarsh G. Banking's Golden Triangle // Police Review. – 1998. –

Vol. 96. – P. 1226-1227.

234. Sandhu H. Terrorism – Criminal Nexus // Non-banking Conduits,

Organization for Security and Co-operation in Europe, United Nations Security

200

Council – Counter Terrorism Committee, United Nations Office on Drugs and

Crime, Viena, 11 March 2004. – P. 13.

http://www.osce.oni/documents/sg/2004/03/2514en.pdf.

235. Schcr M. Postal savings and the provision of financial services: policy

issues and Asian experiences in the use of the postal infrastructure for savings

mobilization // DESA Discussion Paper. - No. 22, United Nations, December

2001.

236. Sheshabalaya A. The Three Rounds of Globalization // The Globalist,

2006; Rodric D. The False Promise of Financial Liberalization // Project

Syndicate, 2007.

237. Spielmann S. The Corporate Experience Lessons for the Bilitary // The

GlobalCentury. Globalization and Security, P. 578.

238. Stiglitz J. Making Globalization Work // Guardian, September 2006.

239. Stiglitz J. The Myth of the War Economy // Guardian, 2003, January

22.

240. Stopford J. Competing globally for resources // Transnational

Corporations. – 1995. – Vol. 4, № 2. – P. 34-58.

241. Streeten P. Interdependence and integration of the world economy: the

role of States andfirms // Transnational Corporations. – 1992. – Vol. 1, № 3. – P.

125;

242. SVIK Organization, 2003. Available on-line at

http://\v\vw.svik.org/ltte.htm

243. Terrorism and National Liberation: Proceedings of the International

conference on the questions on terrorism / H. Köchler – N.Y.: IPO, 1988. – P.

101.

244. The World Bank. Global Economic Prospects: Economic Implications

of Remittances and Migration, 2006. – P. 4.

245. U.S. CBO The Budget and Economic Outlook: Fiscal Years 2003-2012

// U.S. Congressional Budget, January 2002.

246. U.S. Congressional Budget Office, Federal Funding for Homeland

201

Security, April 30, 2004. As of March 12, 2007:

http://vvww.cbo.aov/showdoc.cfm?indcx=5414&sequence=0

247. United Nations Security Council Committee pursuant to UNSC

Resolution 1267 (1999), 22 September 2002, P. 15.

248. US Department of the Treasury // Informal Value Transfer Systems:

Financial Crimes Enforcement Network Advisory. March 2003. – P. 1.

http://\vw\v.fincen.gov/ad vis33.pdf.

249. Vaknin S. Analysis: Hawala, the Bank that Never Was// United Press

International. 17 September 2001.

250. Vernon R. Transnational corporations: where are they coming from,

where are they headed? // Transnational Corporations. – 1992. – Vol. 1, № 2. – P.7.

251. Vitzthum C, Johnson K. Spain Detains al-Qa'ida Financier in Flurry of

Europe Terror Arrests // The Wall Street Journal, April 25, 2002.

252. Volker N., Schumacher D. Terrorism and international trade: an

empirical investigation // European Journal of Political Economy. 2004. № 20.

pp. 423-433.

253. Watkins К. When Globalization Leaves People Behind // International

Herald Tribune, February 2006.

254. WB Fifteen months – Intifada, closures and Palestinian economic

crisis: an assessment // World Bank Report No. 24931, 2002.

255. WB Twenty-seven months – Intifada, closures, and Palestinian

economic crisis: an assessment // World Bank Report No. 26314, 2003.

256. Widlanski M. Bulletin: Yasser Arafat's Headquarters Was Center for

Counterfeiting Money // The Media Line, April 1, 2002.

257. Wikipedia https://uk.wikipedia.org

258. Williamson II. Al-Qaeda 'May Turn to Organized Crime' // The

Financial Times, 2002.

259. Wilson J. Infonnal Funds Transfer Systems: an Analysis of Hawala //

Department for International Development January 10, 2003, London. P. 1.

http://www.livelvhoods.oriz/hot_topics/docs/Miszr_ 100103.doc.

202

260. Wilson J. Measuring the Immeasurable: Hawala International

Remittances via Informal Channels // International Technical Meeting on

Measuring Remittances, January 24, 2005. – P. 3.

261. World Bank and International Monetary Fund. Informal Funds Transfer

Systems: An Analysis of the Hawala System. December 18, 2002.

262. World Customs Organisation Report to World Economic Forum about

the scale of global counterfeiting // WCO press release, 27th January 2003.

263. Zachary A. Funding Terrorism in Southeast Asia: The Financial

Network of Al Qaeda and Jemaah Islamiah // NBR Analysis, 2003. – P. 22.

264. https://www.dw.com/

265. https://www.gp.gov.ua/ - Cайт Генеральної прокуратури України

266. http://sum.in.ua/s/merezha

267. https://dt.ua/internal/ukrayina-glibina-nerivnosti-_.html

268. https://www.radiosvoboda.org/a/29656549.html

203

ДОДАТОК А

Періодизація розвитку ТНК та інтерес до них зі сторони терористичних

угруповань період роки Характеристика

Перший

період

1900 по 1928 р Вибір таких меж обумовлений двома чинниками. По-перше, останні 20 років XIX

ст. були золотим часом для промислового розвитку майбутньої «Великої сімки».

Майбутні ТНК увійшли в XX ст. на міцній фінансовій, технологічній та

управлінській базі. По-друге, підготовка до Першої світовій війні (1914-1918 р.) і

самі військові дії зіграли значну роль в розвитку ТНК і суттєво посилили позиції

провідних компаній ворогуючих сторін, включаючи компанії програвшої сторни.

Перший період характеризується також практично не контрольованим розвитком

фондового ринку, а також розділом нафтового ринку і формуванням

автомобільної і авіаційної промисловості.

Другий

період

1929 по 1945 р. Він включає в себе економічні реформи президента Ф. Рузвельта і

характеризується прискоренням промислового розвитку в США, Німеччині,

Японії, Росії та деяких інших країнах, викликаним спочатку загрозою, а потім

розгортанням Другої світової війни. Сама війна велася не тільки на полях битв,

але і в лабораторіях, конструкторських бюро, цехах заводів, власниками яких

були держави і приватні компанії.

Це був специфічний період в розвитку ТНК, принаймні з двох причин. По-перше,

прийшов час унікальних технологічних проривів (телебачення, ядерна енергія та

інше). Друга причина була пов'язана з новою системою регулювання фондового

ринку США, введеної на основі нового фінансового законодавства. Завдяки цій

системі, фондовий ринок США, а також в якійсь мірі і ряду держав Європи та

країн Азії, в поєднанні з Бретон-Вудською валютно-фінансовою системою,

успішно функціонував до середини 1980-х р. Цей період розвитку ТНК

забезпечив акумулювання трудових, технологічних і управлінських ресурсів для

вражаючого стрибка до недосяжних раніше можливостей другої половини

століття.

Третій

період

1946 по 1972 р Він включав в себе не тільки відновлення світової економіки після Другої

світової війни, але також історичне вирішення в середині 1960-х р. найбільш

складної соціальної проблеми: забезпечення гарантованих прийнятних

стандартів нижнього рівня якості життя населення в групі провідних західних

країн. Такий результат став можливим завдяки акумулювання фінансового

капіталу на державному рівні і раціональному взаємодії бізнесу і держави.

У технологічній сфері основа для подальшого розвитку, включаючи зростання

інформаційних технологій, була закладена саме в цей період.

Четверт

ий

період

1973 по 1985

р.

Охоплює період енергетичної кризи і ліквідації його наслідків, час перебудови

відносин між Північчю і Півднем, часткового перерозподілу ринку між

нафтовими компаніями країн-членів ОПЕК і західними нафтогазовими

компаніями, час першого, але, незважаючи на це, дуже ефективного

використання боргів Півдня в якості чутливого політичного інструменту.

Цей період може характеризуватися величезним прогресом в розвитку

комп'ютерних технологій, їх виробництві та продажу.

П'ятий

період

З 2000 і до

сьогодення

Період розвитку провідних ТНК і їх трансформація в глобальні компанії почався

приблизно в 1985 р, а завершення цього періоду можна умовно датувати 2000 р

але реально він ще триває.

Для цього періоду характерні, принаймні три ознаки. По-перше, стрімке

поширення інформаційних технологій. По-друге, зміна політичної карти світу.

По-третє, перегрів фінансової системи, викликаний діями ТНК та багатьох інших

компаній на фондовому ринку.

.

204

ДОДАТОК Б

Основні підходи дослідників до сутності «глобалізації»

Прихильники глобалізації Вважають,

що глобалізації немає

Супротивники

глобалізації

Неоднозначно оцінюють

глобалізацію

Основні риси

підходів

Тривалий, об’єктивний,

позитивний процес.

Глобалізація відсутня, протікає

інтернаціоналізація, йде

«замикання» розвинених країн.

«Молодий» процес, управляється

провідними країнами, одне

спрямований, асиметричний.

Передумови визрівали давно,

проте в 90-х з’явилися якісно нові

фактори, неоднозначний процес.

Прихильники Світовий банк, МВФ, Бхагваті

Д., Бельчук А.

Хірст П., Томпсон Г.,

Іноземцев В.

Абдулгамідов Н., Бобков Ф.,

Губанов С, Єршов Ю.

Крагман П., Омає К., Сакс Д.,

Сорос Д., Стігліц Д., Глазьєв С.

Часові рамки 15-17 ст.; 1870 р. 1970 р.; 1990 р. 1990-і р. 17-19 ст., 1990-і р.

Фактори, які

вплинули на

утворення

нерівності

- здешевлення транспорту;

- лібералізація торгівлі

(зниження митних тарифів /

мит);

- прогрес в транспорті,

комунікаціях, технологіях;

- міжнародна спеціалізація;

- зростання доходу на душу

населення;

- створення фінансових

інститутів;

- збільшення вкладень в

експортні галузі;

- еміграція з Європи в Північну

Америку.

- розвиток комунікаційного та

інформаційного обміну;

- зростання економічної

могутності західного світу;

- експансія західних цінностей в

напрямку країн комуністичного

блоку.

- розширення зони впливу

лібералізму;

- розпад СРСР;

- розпад Ради економічної

взаємодопомоги (РЕВ);

- розпад Варшавського договору;

- експансія доларового

монетаризму;

- прогрес в інформаційних

технологіях;

- розрив між реальним і

віртуальним виробництвом

- лібералізація торгівлі;

- прогрес в сфері транспорту і

комунікацій;

- міжнародна спеціалізація;

- створення міжнародних

фінансових інститутів;

- здешевлення транспорту;

- міграція населення;

- розпад СРСР;

- розпад Ради економічної

взаємодопомоги (РЕВ);

- розпад Варшавського договору;

- зростання економічної

могутності західного світу.

205

ДОДАТОК В

Рис. Структурування системи факторів, які впливають на ситуацію із

соціальною нерівністю в просторово-регіональному вимірі

характеризує процес розвитку економічної системи кожної країни у межах

закритої планетарної економіки, який нівелює міждержавні кордони з метою

максимальної інтеграції економічних систем, вільного переміщення товарів,

робіт, послуг, інтелектуального капіталу, зростання обсягів

зовнішньоторговельних потоків (експортно-імпортних операцій, прямих

іноземних інвестицій), не порушуючи при цьому національну ідентичність

країн та підвищуючи в цілому життєвий рівень населення

Глобальн

а

це такий стан світової системи, який забезпечує дотримання всіма державами

принципів верховенства права, сприяє створенню сприятливого міжнародного

середовища для вільного розвитку держав та інших суб’єктів міжнародного

права і передбачає сталість прийнятих для міжнародного співтовариства або

для окремої країни умов економічного розвитку

Міжнародна

безпека в

глобальному

середовищі

це такий стан захищеності життєво-важливих інтересів людини та

суспільства, який повинен забезпечувати нейтралізацію зовнішніх та

внутрішніх загроз в економічній, воєнно-політичній, зовнішньоекономічній,

екологічній, продовольчій та інших життєво важливих сферах суспільного

життя та гарантувати державний суверенітет, цілісність території, економічне

зростання. В контексті національної безпеки економічну безпеку національної

економіки слід розуміти як стан національної економіки, який забезпечує

стійкість національної економіки до протистояння внутрішнім і зовнішнім

загрозам, характеризує здатність національної економіки до збалансованого

зростання у контексті підвищення її конкурентоспроможності та

позиціонування у світовому фінансово-економічному просторі і набуває

виняткового значення як аргумент прийняття політичних рішень

Націонал

ьна

безпека

держави слід розуміти такий стан захищеності регіональної економіки від зовнішніх

і внутрішніх загроз, який забезпечує позитивну динаміку розвитку регіонів

у довгостроковій перспективі та сприяє підвищенню рівня і якості життя

населення і здатен забезпечити процеси розширеного відтворення на засадах

самофінансування. Прийнятним рівнем економічної безпеки регіону можна

вважати такий діапазон соціальних та економічних показників, в межах якого

регіон, місце, область розвиваються та поліпшують ефективність економічних

процесів і сприяють розвитку та безпеці країни в цілому

Регіональна

безпека

стан господарюючого суб’єкта, при якому підприємство при найбільш

ефективному використанні фінансових, трудових, матеріальних та інших

наявних ресурсів досягає захисту від існуючих небезпек та загроз або інших

непередбачуваних обставин

Безпека

підприємства

Безпека

громадян

(особистості)

полягає у формуванні норм суспільної свідомості, що дають змогу

реалізувати соціальні права, розвивати свої здібності і потреби, забезпечувати

собі гідне життя, задоволення фізіологічних потреб, не зважаючи на

матеріально-фінансове становище за допомогою встановлених державою

соціальних стандартів, реалізовувати право на здобуття освіти, безкоштовної

медицини, не відчуваючи при цьому загрозливого внутрішнього та

зовнішнього середовища

206

ДОДАТОК Д

Світова карта із зазначенням Global Terrorism Index за країнами (2016)

207

ДОДАТОК Е

Глобальний індекс тероризму: рейтинг і індекс 2016*

Місце

в рейтингу Країна Індекс

Зміна Індексу

(2015 до 2016)

1 Ірак 9.96 ▼ −0.04

2 Афганістан 9.444 ▲ 0.229

3 Нігерія 9.314 ▲ 0.075

4 Пакистан 8.613 ▼ −0.027

5 Сирія 8.587 ▲ 0.458

6 Ємен 8.076 ▲ 0.607

7 Сомалі 7.548 ▲ 0.012

8 Індія 7.484 ▼ −0.059

9 Єгипет 7.328 ▲ 0.751

10 Лівія 7.283 ▲ 0.228

11 Україна 7.132 ▲ 0.094

12 Філіппіни 7.098 ▲ 0.071

13 Камерун 7.002 ▲ 0.504

14 Туреччина 6.738 ▲ 1.272

15 Таїланд 6.706 ▼ −0.249

16 Нігер 6.682 ▲ 3.474

17 ДР Конго 6.633 ▲ 0.209

18 Судан 6.66 ▬ 0

19 Кенія 6.578 ▼ −0.04

20 Центральноафриканська

Республіка 6.518 ▼ −0.229

21 Південний Судан 6.497 ▼ −0.273

22 Бангладеш 6.479 ▲ 0.959

23 КНР 6.108 ▼ −0.206

24 Ліван 6.068 ▼ −0.122

25 Малі 6.03 ▲ 0.347

26 Колумбія 5.954 ▼ −0.197

27 Чад 5.83 ▲ 3.663

28 Палестина 5.659 ▲ 0.658

29 Франція 5.603 ▲ 2.02

30 Росія 5.43 ▼ −0.623

31 Бурунді 5.417 ▲ 2.156

32 Саудівська Аравія 5.404 ▲ 1.678

208

Місце

в рейтингу Країна Індекс

Зміна Індексу

(2015 до 2016)

33 Ізраїль 5.248 ▼ −0.302

34 Велика Британія 5.08 ▲ 0.012

35 Туніс 4.963 ▲ 1.452

36 США 4.877 ▲ 0.358

37 Кувейт 4.449 ▲ 4.43

38 Індонезія 4.429 ▼ −0.027

39 Непал 4.415 ▲ 0.063

40 Уганда 4.327 ▼ −0.615

41 Німеччина 4.308 ▲ 1.582

42 Алжир 4.282 ▼ −0.377

43 Греція 4.218 ▼ −0.011

44 Бахрейн 4.206 ▼ −0.299

45 М'янма 4.167 ▲ 0.364

46 Швеція 3.984 ▲ 1.858

47 Іран 3.949 ▼ −0.226

48 Парагвай 3.84 ▲ 0.286

49 Танзанія 3.832 ▼ −0.125

50 Мексика 3.723 ▼ −0.129

51 Мозамбік 3.536 ▼ −0.551

52 ПАР 3.531 ▲ 1.676

53 Шрі-Ланка 3.486 ▼ −0.194

54 Ефіопія 3.454 ▼ −0.007

55 Ірландія 3.429 ▲ 0.1

56 Таджикистан 3.086 ▲ 1.368

57 Перу 2.984 ▼ −0.046

58 Йорданія 2.858 ▲ 1.363

59 Австралія 2.742 ▼ −0.026

60 Чилі 2.699 ▼ −0.659

61 Малайзія 2.691 ▼ −0.341

62 Боснія і Герцеговина 2.675 ▲ 1.455

63 Буркіна-Фасо 2.623 ▲ 2.316

64 Сенегал 2.598 ▼ −0.638

65 Руанда 2.589 ▼ −0.726

66 Канада 2.518 ▼ −0.084

67 Японія 2.447 ▲ 2.447

209

Місце

в рейтингу Країна Індекс

Зміна Індексу

(2015 до 2016)

68 Фінляндія 2.377 ▲ 2.377

69 Італія 2.363 ▼ −0.205

70 Косово 2.205 ▼ −0.357

71 Чехія 2.179 ▲ 0.25

72 Кот-д'Івуар 2.177 ▼ −0.752

73 Данія 2.152 ▲ 2.061

74 Нікарагуа 2.093 ▼ −0.656

75 Норвегія 2.077 ▼ −0.656

76 Кіпр 2.04 ▼ −0.301

77 Венесуела 1.998 ▲ 0.357

78 Північна Македонія 1.86 ▲ 0.02

79 Джибуті 1.78 ▼ −0.691

80 Бразилія 1.74 ▼ −0.306

81 Мадагаскар 1.671 ▼ −0.67

82 Болгарія 1.631 ▼ −0.38

83 Домініканська Республіка 1.562 ▼ −0.649

84 Киргизстан 1.445 ▲ 0.134

85 Гвінея 1.403 ▲ 0.942

86 Білорусь 1.357 ▼ −0.698

87 Грузія 1.257 ▼ −0.677

88 Бельгія 1.245 ▼ −0.684

89 Іспанія 1.203 ▼ −0.701

90 Гондурас 1.144 ▼ −0.666

90 Гватемала 1.144 ▼ −0.666

92 Албанія 1.103 ▼ −0.498

92 Естонія 1.103 ▲ 1.026

94 Казахстан 0.934 ▼ −0.658

95 Марокко 0.892 ▼ −0.445

95 Лесото 0.892 ▲ 0.892

97 Нідерланди 0.864 ▲ 0.586

98 Еквадор 0.793 ▲ 0.313

99 Лаос 0.695 ▲ 0.657

100 Еритрея 0.534 ▼ −1.082

101 Аргентина 0.499 ▼ −0.491

101 Тринідад і Тобаго 0.499 ▼ −0.28

210

Місце

в рейтингу Країна Індекс

Зміна Індексу

(2015 до 2016)

103 ОАЕ 0.422 ▼ −0.635

104 Зімбабве 0.413 ▼ −0.61

105 Республіка Конго 0.365 ▼ −0.47

106 Азербайджан 0.346 ▼ −0.433

106 Гана 0.346 ▼ −0.433

108 Швейцарія 0.288 ▼ −0.323

108 Вірменія 0.288 ▲ 0.173

110 Ісландія 0.25 ▼ −0.249

110 Ліберія 0.25 ▼ −0.249

112 Угорщина 0.23 ▼ −0.231

112 Нова Зеландія 0.23 ▼ −0.231

112 Південна Корея 0.23 ▲ 0.23

112 Катар 0.23 ▲ 0.23

116 Австрія 0.182 ▼ −0.183

117 Чорногорія 0.154 ▼ −0.153

117 Узбекистан 0.154 ▲ 0.154

119 Бутан 0.115 ▼ −0.115

119 Ямайка 0.115 ▼ −0.115

121 Сербія 0.086 ▼ −0.135

122 Гвінея-Бісау 0.077 ▼ −0.077

122 Камбоджа 0.077 ▼ −0.077

122 Тайвань 0.077 ▼ −0.077

125 Мавританія 0.067 ▼ −0.125

126 Португалія 0.058 ▼ −0.057

126 Хорватія 0.058 ▼ −0.057

128 Болівія 0.038 ▼ −0.039

129 Молдова 0.019 ▼ −0.019

130 Ангола 0 ▼ −0.168

130 Бенін 0 ▬ 0

130 Ботсвана 0 ▬ 0

130 Коста-Рика 0 ▬ 0

130 Куба 0 ▬ 0

130 Габон 0 ▬ 0

130 Гамбія 0 ▬ 0

130 Екваторіальна Гвінея 0 ▬ 0

211

Місце

в рейтингу Країна Індекс

Зміна Індексу

(2015 до 2016)

130 Гаяна 0 ▬ 0

130 Гаїті 0 ▬ 0

130 Литва 0 ▬ 0

130 Латвія 0 ▬ 0

130 Маврикій 0 ▬ 0

130 Малаві 0 ▬ 0

130 Монголія 0 ▬ 0

130 Намібія 0 ▬ 0

130 Північна Корея 0 ▬ 0

130 Оман 0 ▬ 0

130 Панама 0 ▬ 0

130 Папуа Нова Гвінея 0 ▬ 0

130 Польща 0 ▬ 0

130 Румунія 0 ▬ 0

130 Сьєрра-Леоне 0 ▬ 0

130 Сінгапур 0 ▬ 0

130 Сальвадор 0 ▬ 0

130 Словаччина 0 ▬ 0

130 Словенія 0 ▬ 0

130 Есватіні 0 ▬ 0

130 Того 0 ▬ 0

130 Туркменістан 0 ▬ 0

130 Східний Тимор 0 ▬ 0

130 Уругвай 0 ▬ 0

130 В'єтнам 0 ▬ 0

130 Замбія 0 ▬ 0

* Складено автором за даними [3, 4, 6]

212

ДОДАТОК Ж

Рис.. Використання платіжних систем у схемах фінансування

мережевого тероризму Джерело: [1]

213

ДОДАТОК З

Перелік основних країн та суми приватних грошових переказів в Україну за офіційними та неофіційними

каналами в 2015 -2018 роках

Країни

2015 2016 2017 2018

І ІІ ІІІ ІV І ІІ ІІI ІV І ІІ ІІІ ІV І ІІ ІІІ ІV

Надходження 1482 1769 1840 1868 1572 1885 2053 2025 1925 2262 2466 2611 2571 2714 2865 2961

у тому числі:

Польща 268 336 381 344 350 508 572 561 597 782 879 858 827 837 1015 970

Чеська Республіка 59 77 88 90 82 101 113 81 66 71 130 167 171 210 217 248

Росія 390 494 480 471 280 334 397 385 304 357 297 334 282 279 250 280

США 114 126 132 144 129 142 150 155 148 164 177 190 192 213 226 239

Сполучене Королівство 55 57 65 68 60 64 64 71 66 75 87 82 86 91 101 116

Iталія 75 83 92 100 95 105 105 107 103 106 118 121 122 125 119 126

Німеччіна 63 68 66 73 69 73 74 75 72 78 81 87 102 104 110 110

Кіпр 55 55 64 71 60 58 67 64 65 73 71 76 75 80 91 95

Ізраїль 21 25 27 35 33 41 48 49 57 63 75 85 86 84 83 84

Греція 55 55 36 45 43 47 46 43 42 45 44 48 49 47 48 47

Віргінські острови (Брит.) 6 8 11 10 9 10 10 9 9 10 11 25 19 41 43 54

Об'єднані Арабські Емірати 18 19 21 24 20 23 24 26 22 24 32 40 40 44 33 36

Нідерланди 15 17 16 19 15 18 19 19 20 24 26 28 32 29 30 32

Сінгапур 19 19 18 19 18 18 18 19 18 26 29 31 33 35 32 29

Канада 23 27 26 21 16 18 18 21 18 19 20 22 21 22 26 28

Iспанія 13 16 16 16 15 17 16 18 17 18 20 21 20 23 22 23

Швейцарія 13 14 17 18 14 14 18 17 15 21 20 20 21 22 21 25

Туреччина 8 11 13 12 12 14 15 16 15 16 25 30 31 35 20 20

Норвегія 6 10 11 11 9 10 11 12 10 12 15 15 15 14 14 12

Португалія 8 11 12 12 10 12 13 13 11 13 14 14 13 15 15 14

Інші країни 198 241 248 265 233 258 255 264 250 265 295 317 334 364 349 373

Довідково:

Країни ЄС 729 844 908 916 867 1080 1171 1136 1139 1376 1572 1610 1615 1693 1907 1935

Країни СНД 423 535 519 515 315 377 438 423 338 394 339 377 322 325 286 317

214

ДОДАТОК И

Інформація у розрізі кварталів 2018 року щодо обсягів приватних грошових переказів в Україну за

офіційними каналами надходження Млн. дол. США

Країни

2018

І II IIІ IV

Пер

еказ

и, щ

о

здій

снен

ы ч

ерез

бан

ків

ську с

ист

ему

Пер

еказ

и,

що

здій

снен

і чер

ез

між

нар

одн

і си

стем

и

пер

еказ

у к

ош

тів

Усь

ого

Пер

еказ

и, щ

о

здій

снен

і чер

ез

бан

ків

ську с

ист

ему

Пер

еказ

и, щ

о

здій

снен

і чер

ез

між

нар

одн

і си

стем

и

пер

еказ

у к

ош

тів

Усь

ого

Пер

еказ

и, щ

о

здій

снен

і чер

ез

бан

ків

ську с

ист

ему

Пер

еказ

и, щ

о

здій

снен

і чер

ез

між

нар

одн

і си

стем

и

пер

еказ

у к

ош

тів

Усь

ого

Пер

еказ

и, щ

о

здій

снен

і чер

ез

бан

ків

ську с

ист

ему

Пер

еказ

и, щ

о

здій

снен

і чер

ез

між

нар

одн

і си

стем

и

пер

еказ

у к

ош

тів

У

сьо

го

США 103.9 88.3 192.2 117.3 95.7 213.0 130.1 96.7 226.7 140.0 99.6 239.6

Сполучене Королівство 76.3 9.0 85.4 81.2 9.1 90.3 91.9 8.3 100.2 107.3 8.1 115.5

Кіпр 73.4 2.0 75.4 77.9 2.2 80.1 88.9 2.1 91.0 92.9 1.9 94.8

Німеччіна 69.8 19.5 89.2 69.9 20.7 90.6 73.4 21.9 95.4 70.8 23.9 94.7

Iзраїль 6.1 79.8 85.9 6.5 77.4 83.9 6.6 76.3 82.9 7.9 76.7 84.6

Iталія 11.8 47.3 59.1 13.3 48.6 61.9 12.7 46.2 58.9 12.1 49.5 61.6

Польща 15.1 31.2 46.2 16.2 51.2 67.4 19.8 39.6 59.3 20.7 39.0 59.7

Росія 13.4 67.2 80.6 14.4 39.2 53.6 20.4 34.0 54.4 22.3 34.0 56.3

Греція 44.1 4.9 49.0 40.6 5.5 46.1 42.1 5.6 47.7 41.9 5.7 47.5

Віргінські острови (Брит.) 18.8 0.0 18.8 40.7 0.0 40.7 42.9 0.0 42.9 54.4 0.0 54.4

Об'єднані Арабські Емірати 20.8 18.6 39.3 22.4 21.9 44.3 24.9 8.2 33.0 27.0 9.2 36.2

Нідерланди 30.5 1.9 32.4 27.0 2.2 29.2 28.1 2.4 30.4 29.6 2.6 32.2

Сінгапур 32.5 0.2 32.7 34.7 0.2 35.0 31.8 0.3 32.1 29.1 0.3 29.5

Канада 12.7 7.9 20.5 13.8 8.6 22.4 16.1 9.4 25.5 14.7 13.6 28.2

Iспанія 3.9 16.4 20.3 5.0 17.7 22.7 5.6 16.0 21.6 5.2 17.6 22.9

Швейцарія 19.1 1.8 20.8 20.4 1.9 22.3 19.2 1.9 21.1 22.7 2.0 24.7

Чеська Республіка 2.8 11.7 14.4 3.6 14.4 18.0 2.8 14.9 17.7 3.8 17.1 20.8

Ірландія 17.4 0.9 18.3 18.4 1.0 19.4 16.8 0.9 17.7 18.8 0.9 19.8

Ліберія 16.3 0.1 16.4 16.6 0.1 16.7 17.6 0.2 17.8 18.4 0.1 18.5

215

Туреччина 32.5 0.2 32.7 6.3 28.6 34.8 7.0 13.0 20.0 7.4 12.8 20.3

Маршаллові острови 14.0 0.0 14.0 14.8 0.0 14.8 16.0 0.0 16.0 17.2 0.0 17.2

Норвегія 13.6 1.1 14.7 12.8 1.3 14.1 13.1 1.3 14.4 11.0 1.5 12.5

Франція 5.8 7.8 13.6 4.8 8.4 13.2 5.5 8.8 14.4 5.8 9.5 15.3

Гонконг 13.2 0.5 13.7 10.6 0.5 11.1 12.3 0.5 12.8 13.3 0.4 13.7

Бельгія 9.1 2.1 11.2 10.5 2.4 12.9 9.8 2.5 12.3 12.1 2.7 14.7

Португалія 2.1 8.8 10.9 2.4 10.2 12.6 2.3 9.9 12.2 2.3 9.7 11.9

Панама 10.5 0.1 10.6 10.9 0.1 11.0 12.6 0.1 12.6 11.4 0.1 11.6

Казахстан 1.9 6.9 8.7 2.6 6.7 9.3 3.3 7.7 11.1 3.0 7.2 6.7

Латвія 9.2 1.8 11.0 8.7 2.1 10.7 9.0 2.2 11.2 8.8 2.4 11.2

Азербайджан 0.4 14.3 14.7 0.5 17.1 17.6 0.2 5.8 6.0 0.3 6.4 6.7

Примітка: дані розрахованo на підставі банківської звітності про фінансові операції з нерезидентами України та про перекази, що здійсненo з використанням міжнародних

систем переказу коштів.

216

ДОДАТОК К

Міжнародні організації, які мають функції, місію або завдання в

сфері боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму

Назва Основні відомості

Офіс Організації

Об’єднаних Націй з

наркотиків і злочинів

Створено: 1997 р.

Місія: робота з націями і народами світу по боротьбі з глобальною

наркотичною проблемою і її наслідками

Штаб-квартира: Відень, Австрія

Базельський комітет з

банківського нагляду

Створено: 1974 р.

Місія: розробка стандартів нагляду і рекомендацій які можуть бути

застосовані державами, згідно з їх національних систем. Документи

Базельського комітету не

носять нормативний характер.

Члени: представники центральних банків Бельгії, Німеччини,

Канади, Франції, Італії, Японії, Люксембургу, Нідерландів, Іспанії,

Швеції, Швейцарії, Великої Британії, Сполучених Штатів Америки

Штаб-квартира: Базель, Швейцарія

Офшорна Група

банківських

спостерігачів

Створена: 1980 р.

Місія: розробка рекомендацій з регулювання банківської діяльності в

офшорних зонах

Члени: офшорні території

Міжнародна

організація Комісій з

Цінних паперів

Створена: 1974 р.

Місія: просування високих стандартів регулювання для підтримки

стабільності ринків, розробка стандартів нагляду за фондовими

ринками

Члени: регулятори ринків цінних паперів або саморегулюючі

організації 62 держав (постійні члени)

Штаб-квартира: Мадрид, Іспанія

Світовий Банк Створено: 1944 р.

Місія: боротьба з бідністю у всіх регіонах світу

Члени: 184 держави

Штаб-квартира: Вашингтон, Округ Колумбія, США

Світова Митна

організація

Створено: 1952 р.

Місія: підвищення ефективності та надійності митних адміністрацій

Члени: 159 держав

Штаб-квартира: Брюссель, Бельгія

Африканський Банк

розвитку

Створено: 1964

Місія: сприяння економічному і соціальному розвитку держав-членів

шляхом надання позик, інвестицій і технічного сприяння

Члени: 11 держав Африки, Північної та Південної Америки, Європи і

Азії

Штаб-квартира: Абіджан, Кот д'Івуар

Довідка: складається з трьох установ – Африканський Банк

Розвитку, Африканський Фонд розвитку, Нігерійський трастовий

Фонд

Азіатський Банк

розвитку

Створено: 1966 р.

Місія: боротьба з бідністю в Азії

Члени: 61 держава Азіатсько-Тихоокеанського регіону і Європи

Штаб-квартира: Маніла, Філіпіни

217

Секретаріат

Співдружності Націй

Створено: 1965 р.

Місія: сприяння демократії, звичаїв людини, підтримки

економічного і соціального розвитку в державах-членах і поза

межами співдружності

Члени: 54 держави Африки, Азіатсько-Тихоокеанського регіону і

Карибського басейну

Штаб-квартира: Лондон, Велика Британія

Європейський Банк

реконструкцій та

розвитку

Створено: 1991 р.

Місія: створення нового приватного сектора в умовах демократії в

країнах колишнього радянського блоку

Члени: 27 країн Східної та Центральної Європи

Штаб-квартира: Лондон, Велика Британія

Європейській

Центральний банк

Створено: 1998 р.

Місія: розробка та впровадження грошово-кредитної політики

Єврозони, утримання та управління валютними резервами країн-

членів, підтримка платіжної системи, підтримка цінової стабільності

Члени: держави-члени ЄС

Штаб-квартира: Франкфурт-на-Майні, Німеччина

Європол Створено: 1994 р.

Місія: допомога правоохоронним органам держав членів в їх

боротьбі з діяльністю організованої злочинності

Члени: держави-члени ЄС

Штаб-квартира: Хаг, Нідерланди

Міжамериканський

банк розвитку

Створено: 1959 р.

Місія: прискорення економічного і соціального розвитку в

Латинській Америці і Карибському басейні

Члени: 46 держав різних регіонів, включаючи США і Канаду

Штаб-квартира: Вашингтон, Округ Колумбія, США

Міжнародний

валютний фонд

Створено: 1945 р.

Місія: сприяння міжнародному грошово-кредитному

співробітництву, прискорення економічного зростання і зайнятості

населення, надання тимчасової фінансової допомоги країнам для

регулювання платіжного балансу

Члени: 184 держави

Штаб-квартира: Вашингтон, Округ Колумбія, США

Інтерпол Створено: 1923 р.

Місія: допомога організація, владі, службам різних країн світу, які

ведуть боротьбу зі злочинністю

Члени: правоохоронні органи 177 держав

Штаб-квартира: Ліон, Франція

Організація

американських

держав /

Міжамериканська

Комісія Контролю за

зловживанням

наркотиків

Створено: 1986 р.

Місія: розробка, координація, оцінка заходів по перепоширенню

наркотичних речовин

Члени: 31 держава Північної, Центральної та Південної Америки

Штаб-квартира: Вашингтон, Округ Колумбія, США

218

ДОДАТОК Л

ООНуніверсальні

правові інструменти

Міжнародні і національні недержавні організації (МВФ,

Інтерпол, FATF тощо)

«Група двадцяти», «Група восьми», група «Егмонт»

СНГ ЄСАнглосаксон

ська вісь

Азіатско-тихоокеанськи

й регіон

ІНТЕГРАЦІЙНІ УТВОРЕННЯ

Інституціональна (організаційна) складова

Правова складова

двох- або богатостороннє співробітництво держав з питань протидії легалізації злочинних доходів і фінансування тероризму

загальноекономічні інститути

контролюючі інститути

правоохоронні інститути

правові інститути

рівень глобальної міжнародної безпеки

колективні форми міжнародної безпеки

регіональні форми міжнародної безпеки

спільні форми міжнародної безпеки

національний рівень

Рис. Інституційна піраміда запобігання та протидії економічним

основам мережевого тероризму

Джерело: складено автором

219

ДОДАТОК М

Міжнародні конвенції і протоколи, які представляють собою

універсальні інструменти, і утворюють правову базу боротьби з

тероризмом

1. Конвенція про правопорушення та деякі інші акти, вчинені на

борту літака, підписана в Токіо 14 вересня 1963 року.

2. Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних

суден, підписана в Гаазі 16 грудня 1970 року.

3. Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими

проти безпеки цивільної авіації, підписана в Монреалі 23 вересня 1971 року.

4. Конвенція про запобігання та покарання злочинів проти осіб, які

користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів,

прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 14 грудня 1973 року.

5. Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників,

прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 17 грудня 1979 року.

6. Конвенція про фізичний захист ядерних матеріалів, прийнята у

Відні 3 березня 1980 року.

7. Протокол про боротьбу з незаконними актами насильства в

аеропортах, що обслуговують міжнародну цивільну авіацію, доповнення до

Конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки

цивільної авіації, підписаний в Монреалі 24 лютого 1988 року.

8. Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими

проти безпеки морського судноплавства, підписана в Римі 10 березня 1988

року.

9. Протокол про боротьбу з незаконними актами, спрямованими

проти безпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному

шельфі, підписаний в Римі 10 березня 1988 року.

10. Конвенція про маркування пластичних вибухових речовин з

метою їх виявлення, підписана в Монреалі 1 березня 1991 року.

11. Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом,

прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 15 грудня 1997 року.

12. Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму,

прийнята Генеральною Асамблеєю ООН від 9 грудня 1999 року.

220

ДОДАТОК Н

Основні положення Вольфсбергських принципів

По-перше: По-друге: По-третє:

Визначення незвичайної або підозрілоїдіяюльності:- рух коштів по рахункам, які невідповідають діяльності клієнта;- операціі з використанням коштів визначених порогових значень;- використання рахунку в якості транзитного/ часті перекази коштів по рахунку.

Виявлення незвичайної або підозрілої діяльності шляхом:- здійснення моніторингу операцій.- аналізу контактів клієнта (зустрічі, бесіди, поїздки по країнах, тощо).- аналізу інформації з незалежних джерел.- аналіз внутрішньобанківської інформації про оточення клієнта (наприклад політична ситуація в країні клієнта).

Дії при виявлення незвичайних

обставин:

Дії в разі виявлення незвичайної або підозрілої діяльності:- продовжувати відносини з клієнтом, забезпечивши підвищений контроль.- припинити відносини з клієнтом.- інформувати владу про даний випадок.

Банк повинен застосовувати спеціальну програму моніторингу операцій.

Основна відповідальність за здійснення моніторингу зарухом коштів на рахунках клієнтів лежить на персоналі банку.

Службовець банку повинен бути обізнаний про великіоперації клієнта, частих переказах коштів на рахунку і розуміти суть незвичайних або підозрілих угод.

Банк самостійно приймає рішення про використання дляцих цілей автоматизованих систем або інших засобів.

Моніторинг

Банк створює і відповідним чином укомплектовує незалежний підрозділ, який відповідатиме за запобігання відмиванню грошей (наприклад, служба комплаенс-контролю, незалежний наглядовий департамент, юридична служба).

Організація протидії

відмиванню грошей в

банку

221

ДОДАТОК О

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях України та наукових фахових

виданнях зареєстрованих в міжнародних наукометричних базах: 1. Ільченко В.А. Економічні напрямки протидії міжнародному

мережевому тероризму / В.А. Ільченко // Проблеми системного підходу в

економіці. – 2019. – Випуск 1(69). – С. 94-100. [фахове видання, міжнародні

наукометричні бази: Index Copernicus, Google Scholar].

2. Ільченко В.А. Модель практичного застосування класифікації загроз

економічній безпеці / О.М. Антонова, В.А. Ільченко // Актуальні проблеми

економіки.- 2019. - №1. - С. 30-37. [фахове видання, міжнародні

наукометричні бази: EBSCOhost; EconLit; ABI/Inform by ProQust; ERIH PLUS

(Норвегія)]. (Особистий внесок: автором здійснено класифікацію загроз

економічній безпеці національного господарства).

3. Ільченко В.А. Економічна безпека: поняття, структура, основні

концептуальні підходи / В.А. Ільченко // Актуальні проблеми економіки. –

2018. - №7-8. – С. 35-50 [фахове видання, міжнародні наукометричні бази:

EBSCOhost; EconLit; ABI/Inform by ProQust; ERIH PLUS (Норвегія)].

4. Ільченко В.А. Джерела, форми і методи фінансування терористичних

організацій / І.Ю. Штулер, В.А. Ільченко // Збірник наукових праць.

Теоретичні та прикладні питання економіки. – 2018. - Випуск 1 (36). – C. 115-

130 [фахове видання, міжнародна наукометрична база: Google Scholar].

(Особистий внесок: автором розкрито джерела та форми фінансування

терористичних організацій, а також способи їх здійснення).

5. Ільченко В.А. Корупція як внутрішня загроза економічній безпеці

національної економіки / О.М. Антонова, В.А. Ільченко // Збірник наукових

праць. ДонДУ. Серія «Економіка». Проблеми та перспективи забезпечення

стабільного соціально-економічного розвитку. – 2018. - Т. ХІХ, Вип. 306. – С.

164-172. [фахове видання]. (Особистий внесок: автором розглянуто вплив

корупції на економічну безпеку національного господарства).

6. Ільченко В.А. Вплив терористичних актів на національну економіку і

методи оцінювання економічного збитку / В.А. Ільченко // Ефективна

економіка. - 2017. Електронний ресурс. Режим доступу:

http://www.economy.nayka.com.ua/?op= 1&z=6553 [фахове видання].

Публікації у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій:

7. Ільченко В.А. Інституційні основи забезпечення економічної

безпеки та протидії тіньовій економіці / В.А. Ільченко // Національна безпека

у фокусі викликів глобалізацій них процесів в економіці: матеріали ІІІ

Міжнародної наукової Інтернет-конференції, 15-17 лютого 2019 р. – Київ. –

С. 32-38.

8. Ільченко В.А. Роль і місце легалізації доходів, отриманих

222

незаконним шляхом в системі сучасних економічних відносин / В.А.

Ільченко // Актуальні проблеми економіки та менеджменту: матеріали V

Міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 16 лютого 2019

року). – Східноукраїнський інститут економіки та управління. – Запоріжжя:

ГО «СІЕУ», 2019. – С. 44-47.

9. Ільченко В.А. Роль і місце системи неформальних грошових

переказів у фінансуванні тероризму / В.А. Ільченко // «Formation of

Knowledge Economy as the Basis for Information Society» [Thesis of the 7th

International Scientific Seminar]. Kyiv-Venice-Verona, 15-18 грудня 2018 р. –

С.103-107.

10. Ільченко В.А. Класифікація загроз економічній безпеці на основі

існуючих організаційно-правових форм та «збиральної групи загроз» / В.А.

Ільченко // Національна безпека у фокусі викликів глобалізацій них процесів

в економіці: матеріали ІІ Міжнародної наукової Інтернет-конференції, 12-14

жовтня 2018 р. – Київ. – С. 69-73.

11. Ільченко В.А. Класифікації загроз економічній безпеці

національного господарства / І.Ю. Штулер, В.А. Ільченко //

Конкурентоспроможність національної економіки: матеріали ХVIII

Міжнародної науково-практичної конференції, 4-5 жовтня 2018 р. – Київ. –

С.51-55. (Особистий внесок: автором запропоновано класифікацію загроз

економічній безпеці національного господарства).

12. Ільченко В.А. Економічна безпека як складова національної безпеки

України / О.М. Антонова, В.А. Ільченко // Національна безпека у фокусі

викликів глобалізаційних процесів в економіці: матеріали Міжнародної

наукової Інтернет-конференція, 28-29 червня 2018 р. – Київ. – С. 43-47.

(Особистий внесок: автором розглянуто економічну безпеку у складі

національної безпеки України).

223

ДОДАТОК П

Акти впроваджень

224

225

226

227

228