· 2018-05-28 · ISSN 2307-3322 Журнал включено до переліку наукових фахових видань, в яких можуть публікуватися

Міністерство освіти і науки українидержавний вищий навчальний заклад

«ужгородський національний університет»юридичний факультет

науковий вісникужгородського національного університету

серія

правовипуск 49

том 1

ужгород-2018

ISSN 2307-3322

Журнал включено до переліку наукових фахових видань, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт

на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з юридичних дисциплін(Постанова Президії ВАК України № 205/5 від 08 червня 2005 р.;

проведено перереєстрацію видання, Постанова Президії ВАК України № 105/3 від 08 липня 2009 р.; проведено повторну перереєстрацію видання,

Наказ МОН України № 793 від 04 липня 2014 р. (додаток № 8).

Науковий вісник включено до міжнародної наукометричної базиIndex Copernicus International (Республіка Польща)

редакційна колегіЯ:головний редактор: Бисага Ю.М. – д.ю.н., професорЗаст. гол. редактора: Бєлов д.М. – д.ю.н., професорвідповідальний секретар: рогач о.Я. – д.ю.н., професорЧлени редколегії: Бедь в.в. – д.ю.н., професор Бисага Ю.Ю. – к.ю.н., доцент Білаш о.в. – доктор теології, к.ю.н., доцент

Бобровник с.в. – д.ю.н., професор Булеца с.Б. – д.ю.н., доцентвіхляєв М.Ю. – д.ю.н., доцентгайнішова едіта – доктор права, доктор філософії (Словацька Республіка)гарагонич о.в. – к.ю.н., доцентголовко к.в. – к.ю.н., доцентгомонай в.в. – к.ю.н., доцент греца Я.в. – к.ю.н., доцентгромовчук М.в. – к.ю.н., доцентдзера о.в. – д.ю.н., професор, член-кореспондент Національної академії правових наук Українидрозд о.Ю. – д.ю.н., доцентжежихова Мартина – к.ю.н., доцент (Словацька Республіка)ковач Юліус – д.ю.н., професор (Словацька Республіка)колодій а.М. – д.ю.н., професорлазур Я.в. – д.ю.н., професорлемак в.в. – д.ю.н., професор, член-кореспондент Національної академії правових наук Україниленгер Я.і. – к.ю.н., доцентМарцеляк о.в. – д.ю.н., професор Мраз станіслав – д.ю.н., професор (Словацька Республіка)палінчак М.М. – д.п.н., професорпетришин о.в. – д.ю.н., професор, академік Національної академії правових наук Українирогач іван – к.ю.н., доцент (Словацька Республіка)семерак о.с. – к.ю.н., професор севрюков о.п. – д.ю.н., професор (Російська Федерація)сідак М.в. – д.ю.н., професор скрипнюк о.в. – д.ю.н., професор, академік Національної академії правових наук Українистаніш пьотр – доктор права, професор (м. Люблін, Республіка Польща)ступник Я.в. – к.ю.н., доцентФазикош в.г. – к.ю.н., професор Чечерський в.і. – к.ю.н., доцент Ярема в.і. – д.е.н., професор

рекомендовано до друку та поширення через мережу Internetвченою радою державного вищого навчального закладу

«ужгородський національний університет», протокол № 4 від 13.04.2018 року.свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія кв № 21500-11300р,

видане державною реєстраційною службою україни 24.11.2014 р.

офіційний сайт видання: www.visnyk-juris.uzhnu.uz.ua

© ужгородський національний університет, 2018© ідея дизайну обкладинки належить проф. Бисазі ю.М.

3

Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2018♦

ЗМістроЗділ 1 теоріЯ та історіЯ держави і права; історіЯ політиЧних і правових уЧень 9Бариська Я.о., когут М.г., попович т.п. Природно-Правова і Позитивістська Школи Права: ПорівнЯльний аналіз основниХ Позицій 9гоцуляк Ю.в. МіфологіЯ Правового БуттЯ в античності: загальна картина 14Євдокимов в.а. норМотворча діЯльність галицького сейМу крізь ПризМу розв’ЯзаннЯ національного ПитаннЯ 18Захарченко п.п. русько-візантійські договори іХ–Х ст. у фокусі еволюції та юридичної коМПаративістики 22Мацелюх і.а. систеМа церковниХ злочинів у ПравовиХ ПаМ’ЯткаХ великого кнЯзівства литовського 26письменна о.п. історико-теоретична Характеристика релігійниХ та традиційниХ ПравовиХ сіМей 30пряміцин в.Ю., лисих о.Ф. саМозаХист Прав здоБувачів вищої освіти Як основа реалізації Права на вищу освіту 36сковронська і.Ю. вПлив БіБлії на розвиток юридичного красноМовства 41сковронський д.М. роль ХристиЯнства в розвитку судової риторики 45слинько д.в. виникненнЯ і розвиток ПроцесуальниХ норМ на території україни в еПоХу античності 50Чуб в.о. юридична відПовідальність у трудовоМу Праві: теоретико-Правовий аналіз 54

роЗділ 2 конституційне право; Муніципальне право 58Бочарова н.в. концеПт конституціоналізації в сучасній конституційній теорії 58васильченко о.п. Право на своБоду совісті та віросПовіданнЯ. дискусійні ПитаннЯ довкола асПекту Forum internum 62грабчук Я.і. основні ПідХоди до визначеннЯ ПонЯттЯ Правової оХорони конституції україни 66кашка в.в. Право на інфорМацію Як фундаМентальне Право людини 70крушніцька о.в. договір Про наданнЯ Правової доПоМоги Як форМа реалізації конституційного Права на Професійну Правничу доПоМогу 74куцин Я.М. Можливості ПарлаМенту україни щодо вдосконаленнЯ МеХанізМів заХисту ПерсональниХ даниХ: ПорівнЯльно-Правове дослідженнЯ 79лучко М.о. децентралізаціЯ у сфері Місцевого саМоврЯдуваннЯ: стан, ПроБлеМи, ПерсПективи 85Марчук М.і. реалізаціЯ ПравооХоронної функції Як Пріоритетний наПрЯМ діЯльності органів ПуБлічної влади ресПуБліки Польща 90Молчанова Ю.Ю. діЯльність територіальної гроМади щодо створеннЯ уМов її саМодостатності 95словська і.Є. ПринциП верХовенства конституції в систеМі вітчизнЯного конституціоналізМу 99тетянич а.т. органи, що здійснюють державний контроль за діЯльністю ПолітичниХ Партій в україні та країнаХ Єс: ПорівнЯльний аналіз 103Чепульченко т.о., тофан а.о. Правові засоБи регулюваннЯ роБоти засоБів Масової інфорМації в україні 107Юзефів а.р. конституційно-Правові основи законодавчої ініціативи в україні 111

4

Серія ПРАВО. Випуск 49. Том 1♦

роЗділ 3 цивільне право і цивільний процес; сіМейне право; Міжнародне приватне право 115гірський Б.о. до ПитаннЯ створеннЯ вищого антикоруПційного суду україни 115Goncharova A.V. PoLAnD’S inHeritAnCe LAW 118кодинець а.о. договірні відносини у сфері наданнЯ Прав на інфорМацію: окреМі асПекти Правового регулюваннЯ 122Марценко н.с. концеПтуальні основи Правової реглаМентації МіжнародниХ Перевезень вантажів автоМоБільниМ трансПортоМ 126Менів л.д. деЯкі ПитаннЯ реглаМентації заХисту Прав сПоживачів 129олійник а.і. осоБливості доказуваннЯ та систеМи доказів у сПраваХ щодо встановленнЯ фактів, що Мають юридичне значеннЯ 133паплик о.в. Переважне Право акціонерів на наБуттЯ акцій з ураХуваннЯМ останніХ законодавчиХ зМін 138підченко Ю.о. виПравленнЯ недоліків у судовиХ ріШеннЯХ, уХвалениХ у сПраваХ окреМого ПровадженнЯ 143сидоренко д.і. до ПитаннЯ Про укладеннЯ ШлюБу Між осоБаМи, Які Є родичаМи аБо Мають інШе сПорідненнЯ з осоБаМи, Які уклали ШлюБ 147слома в.М. щодо ПитаннЯ Про активну солідарну Множинність у цивільно-ПравовиХ зоБов’ЯзаннЯХ 152Заборовський в.в., стойка а.в. зловживаннЯ цивільниМи ПроцесуальниМи ПраваМи Як форМа Процесуальної відПовідальністі: суть та доцільність 155стопченко к.о. судові ріШеннЯ в сПраваХ Про осПорюваннЯ Батьківства та Материнства 160Щербина Б.с. реалізаціЯ аБсолютниХ осоБистиХ неМайновиХ Прав фізичниХ осіБ 164Яновицька г.Б. фізична осоБа Як сПоживач за договороМ осоБистої оХорони 169

роЗділ 4 господарське право, господарсько-процесуальне право 172іванюта н.в. Позасудові форМи заХисту Прав та виріШеннЯ госПодарськиХ сПорів 172Манзюк в.в., вашкович в.в. заБезПеченнЯ соціальної сПрЯМованості засоБів державного регулюваннЯ госПодарської діЯльності 176палцулич Є.і. віктиМність державного Майна в ПриватизаційниХ ПроцесаХ 180пилипишин с.с. Правове регулюваннЯ розраХунків за доПоМогою Банківського Переказу в зовніШньоеконоМічній діЯльності 183починок к.Б. державна доПоМога суБ’ЄктаМ госПодарюваннЯ: ПонЯттЯ, ознаки та критерії 187рябова к.о., демченко Ю.о. Правове становище товарниХ Бірж в україні 191хараїн і.і. нові Правила оПодаткуваннЯ товарів, що ПереМіщуютьсЯ фізичниМи осоБаМи на Митну територію (ПроБлеМи неузгодженості Митного та Податкового кодексів україни) 195

роЗділ 5 трудове право; право соціального ЗаБеЗпеЧеннЯ 199Бурка а.в. Багатосторонні Міжнародні договори Як гарантіЯ реалізації Права ПотерПілиМ ПрацівникоМ на належне соціальне заБезПеченнЯ у разі трудового каліцтва чи Професійного заХворюваннЯ 199вакарюк л.в. оБҐрунтуваннЯ неоБХідності введеннЯ ПонЯттЯ «Правовий режиМ» у науку трудового Права 204

5


дудін в.М. влада заМість Партнерства: куди веде диференціаціЯ за доПоМогою локального регулюваннЯ? 208дума о.о. колізії, що виникають Під час звільненнЯ за П. 6 ст. 40 кзПП україни 214Марченко М.с. соціальне житло в систеМі соціального заБезПеченнЯ 218соловей а.а. аналіз соціальної сПраведливості Як Балансу інтересів у трудовиХ ПравовідносинаХ 221

реценЗії 224кізлова о.с. рецензіЯ на Монографію сафончик оксани іванівни «ШлюБні Правовідносини в україні: ПроБлеМи теорії і Практики» 224ціско л. рецензіЯ на наукову Монографію доктора, доктора філософії годаса Мілана «історичний розвиток Прав людини та конституційної держави (і деЯкі ПроБлеМні асПекти)» 226

6


SectIoN 1 theory ANd hIStory of the lAw ANd the StAte; hIStory of polItIcAl ANd leGAl doctrINeS 9Baryska ya.o., Kohut M.h., popovych t.p. nAturAL AnD PoSitiViSt SCHooLS oF LAW: ComPArAtiVe AnALYSiS oF mAin PoSitionS 9hotsuliak yu.V. tHe LeGAL eXiStenCe mYtHoLoGY in tHe AntiQuitY: GenerAL PiCture 14yevdokymov V.A. SeJm'S CorreSPonDinG ACtiVitieS tHrouGH tHe PriZe oF tHe nAtionAL QueStion 18Zakharchenko p.p. ruSSiAn-вYZAntine treAtieS tHe iX–X CenturieS in tHe FoCuS oF eVoLution AnD LeGAL ComPArAtiVitY 22Matseliukh I.A. tHe SYStem oF CHurCH CrimeS in tHe LeGAL monumentS oF tHe GrAnD DuCHY oF LitHuAniA 26pysmenna o.p. HiStoriCAL AnD tHeoretiCAL CHArACteriStiCS oF reLiGiouS AnD trADitionAL LeGAL FAmiLieS 30priamitsyn V.yu., lysykh o.f. SeLF-DeFenSe oF tHe riGHtS oF HiGHer eDuCAtion GrADuAteS AS A BASiS For tHe imPLementAtion oF tHe riGHt to HiGHer eDuCAtion 36Skovronska I.yu. tHe inFLuenCe oF tHe BiBLe on tHe LeGAL orAtorY DeVeLoPment 41Skovronskyi d.M. tHe roLe oF CHriStiAnitY in tHe DeVeLoPment oF JuDiCiAL retHoriC 45Slynko d.V. тHe emerGenCe AnD DeVeLoPment oF ProCeDurAL normS in tHe territorY oF uKrAine in tHe erA oF AntiGuitY 50Slynko d.V. LeGAL LiABiLitY in LABor LAW: tHeoretiCAL AnD LeGAL AnALYSiS 54

SectIoN 2 coNStItutIoNAl lAw; MuNIcIpAl lAw 58Bocharova N.V. ConCePt oF ConStitutionALiZAtion in moDern ConStitutionAL tHeorY 58Vasylchenko o.p. tHe riGHt to FreeDom oF ConSCienCe AnD HumAn riGHtS. DiSCuSSion Point reGArDinG tHe iSSue oF Forum internum 62hrabchuk ya.I. mAin APProACHeS to tHe DeFinition oF ConCePt oF LeGAL ProteCtion oF tHe ConStitution oF uKrAine 66Kashka V.V. tHe riGHt to inFormAtion AS FunDAmentAL HumAn riGHtS 70Krushnitska o.V. tHe AGreement on LeGAL AiD AS A Form oF APPLiCAtion oF tHe ConStitutionAL riGHt For ProFeSSionAL LeGAL AiD 74Kutsyn ya.M. oPPortunitieS oF tHe PArLiAment oF uKrAine reGArDinG imProVement oF tHe meCHAniSmS oF ProteCtion oF PerSonAL DAtA: ComPArAtiVe LeGAL StuDY 79luchko M.o. DeCentrALiZAtion in tHe FieLD oF LoCAL SeLF-GoVernment: StAte, ProBLemS, ProSPeCtS 85Marchuk M.I. imPLementAtion oF tHe LAW enForCement FunCtion AS A PrioritY DireCtion oF tHe PuBLiC AutHoritieS oF tHe rePuBLiC oF PoLAnD 90Molchanova yu.yu. tHe ACtiVitY oF tHe territoriAL CommunitY on tHe CreAtion oF tHe ConDitionS oF itS SeLF-SuFFiCienCY 95Slovska I.e. tHe PrinCiPLe oF tHe ConStitution’S SuPremACY in tHe SYStem oF uKrAiniAn ConStitutionALiSm 99tetianych A.t. StAte AGenCieS eXerCiSinG ControL oVer tHe ACtiVitieS oF PoLitiCAL PArtieS in uKrAine AnD in tHe eu memBer CountrieS: A ComPArAtiVe StuDY 103chepulchenko t.o., tofan A.o. LeGAL meAnS oF reGuLAtinG tHe WorK oF mASS meDiA in uKrAine 107

CONTENTS

7


yuzefiv A.r. ConStitutionAL - LeGAL FounDAtionS oF LeGiSLAtiVe initiAtiVe in uKrAine 111

SectIoN 3 cIVIl lAw ANd cIVIl proceSS; fAMIly lAw; INterNAtIoNAl prIVAte lAw 115hirskyi B.o. on tHe iSSue oF tHe CreAtion oF tHe SuPreme AntiCorruPtion Court oF uKrAine 115Goncharova A.V. PoLAnD’S inHeritAnCe LAW 118Kodynets A.o. tHe ContrACtiAL reLAtion on DiSPoSAL oF inFormAtion: Some ASPeCtS oF LeGAL reGuLAtion 122Martsenko N.S. tHe ConCePtuAL BASiS oF LeGAL reGuLAtion oF internAtionAL CArriAGe oF CArGo BY CAr trAnSPort 126Meniv l.d. Some QueStionS oF tHe reGuLAtion oF tHe ProteCtion oF tHe riGHtS oF ConSumerS 129oliinyk A.I. FeAtureS oF eViDenCe AnD eViDenCe SYStemS in CASeS oF eStABLiSHinG FACtS oF LeGAL SiGniFiCAnCe 133paplyk o.V. PreemPtiVe riGHt oF SHAreHoLDerS to ACQuire SHAreS, ACCorDinG to tHe LAteSt LeGiSLAtiVe AmenDmentS 138pidchenko yu.o. CorreCtion oF DeFiCienCieS in Court DeCiSionS, APProVeD in CASeS oF SePArAte ProCeeDinG 143Sydorenko d.I. to tHe QueStion oF mArriAGe BetWeen PerSonS WHo Are reLAtiVeS or HAVe A DiFFerent reLAtionSHiP WitH PerSonS, WHo Were mArrieD 147Sloma V.M. tHe iSSue oF ACtiVe SoLiDAritY muLtiPLiCitY in CiViL LitiGAtionAL oBLiGAtionS 152Zaborovskyi V.V., Stoika A.V. ABuSe oF CiViL ProCeDurAL riGHtS AS A Form oF ProCeDurAL LiABiLitY: eSSenCe AnD reLeVAnCe 155Stopchenko K.o. Court DeCiSionS in CASeS oF PAternitY AnD mAternitY DiSPuteS 160Shcherbyna B.S. reALiZAtion oF ABSoLute PerSonAL non-ProPertY riGHtS oF inDiViDuALS 164yanovytska h.B. nAturAL PerSonAS A ConSumer unDertHe ContrACt For PerSonAL SeCuritY GuArDinG 169

SectIoN 4 ecoNoMIc lAw; ecoNoMIc procedurAl lAw 172Ivaniuta N.V. tHe eXtrAJuDiCiAL FormS oF ProteCtion oF LAW AnD reSoLution oF соmmerCiAL DiSPuteS 172Manziuk V.V., Vashkovych V.V. tHe ProViDe oF SoCiAL orientAtion meAnS oF StAte reGuLAtion oF eConomiC ACtiVitY 176paltsulych e.I. ViCtimHooD oF StAte ProPertY in PriVAtiSAtion ProCeSSeS 180pylypyshyn S.S. LeGAL reGuLAtion oF SettLement BY meAnS BAnKinG trAnSFer in ForeiGn eConomiC ACtiVitY 183pochynok K.B. StAte AiD to SuBJeCtS oF BuSineSS: ConCePt, FeAtureS AnD CriteriA 187riabova K.o., demchenko yu.o. LeGAL StAtuS oF CommoDitY eXCHAnGe in uKrAine 191Kharain I.I. neW ruLeS oF tAXAtion oF GooDS reLAtinG to PHYSiCAL PerSonS in tHe CuStomS territorY (ProBLemS oF DiSContinuAtion oF CuStomS AnD tAX CoDeS oF uKrAine) 195

SectIoN 5 lABour lAw; SocIAl SecurIty lAw 199Burka A.V. muLtiLAterAL internAtionAL treAtieS AS A GuArAntee oF tHe riGHt oF An inJureD emPLoYee to reCeiVe ADeQuAte SoCiAL SeCuritY in CASe oF WorK inJurY or oCCuPAtionAL DiSeASe 199

8


Vakariuk l.V. tHe SuBmiSSion oF tHe neCeSSitY oF introDuCinG tHe ConCePt oF “LeGAL reGime” to tHe SCienCe oF LABor LAW 204dudin V.M. AutHoritY inSteAD oF PArtnerSHiP: WHere tHe DiFFerentiAtion BY LoCAL reGuLAtion GoeS? 208duma o.o. tHe ConFLiCtS oF LAW tHAt AriSe in DiSmiSSAL unDer Art. 40, P. 6 oF tHe LABour CoDe oF uKrAine 214Marchenko M.S. tHe SoCiAL HouSinG in tHe SYStem oF SoCiAL ProteCtion 218Solovei A.A. AnALYSiS oF SoCiAL JuStiCe AS BALAnCe oF intereStS in LABor reLAtionSHiPS 221

reVIewS 224Kizlova o.S. reVieW oF tHe monoGrAPH oF SAFonCHYK oKSAnA iVAniVnA “mAritAL LeGAL reLAtionS in uKrAine: ProBLemS oF tHeorY AnD PrACtiCe” 224tsisko l. reVieW oF tHe SCientiFiC monoGrAPH oF DoCtor, DoCtor oF PHiLoSoPHY GoDAS miLAn “HiStoriCAL DeVeLoPment oF HumAn riGHtS AnD ConStitutionAL StAte (AnD Some ProBLemAtiC ASPeCtS)” 226

9


Розділ 1 теоРія та істоРія деРжави і пРава;

істоРія політичних і пРавових учень

УДК 340

природно-правова і поЗитивістська Школи права: порівнЯльний аналіЗ основних поЗицій

NAturAl ANd poSItIVISt SchoolS of lAw: coMpArAtIVe ANAlySIS of MAIN poSItIoNS

Бариська Я.о.,кандидат юридичних наук,

доцент кафедри теорії та історії держави і права ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

попович т.п., кандидат юридичних наук,

доцент кафедри теорії та історії держави і права ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

когут М.г.,асистент кафедри господарського права

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Стаття присвячена з’ясуванню характерних рис, притаманних ідеям природно-правової і позитивістської шкіл права, здійсненню їх порівняльного аналізу та виокремленню позитивних аспектів і недоліків, властивих даним школам права. Загалом, актуальність обраної теми дослідження зумовлена необхідністю використання у процесі розкриття природи права цінних досягнень широкого кола правових шкіл, які дають можливість сформувати всебіч-не уявлення про це складне й унікальне явище.

Ключові слова: сутність права, права людини, школа природного права, позитивістська школа права.

Статья посвящена выяснению характерных черт, присущих идеям естественно-правовой и позитивистской школ права, осуществление их сравнительного анализа и выделение положительных аспектов и недостатков, при-сущих данным школам права. Вообще, актуальность темы исследования обусловлена необходимостью исполь-зования в процессе раскрытия природы права ценных достижений широкого круга правовых школ, которые дают возможность сформировать всестороннее представление об этом сложном и уникальном явлении.

Ключевые слова: сущность права, права человека, школа естественного права, позитивистская школа права.

The article is devoted to the clarification of the characteristic features inherent in the ideas of the natural and positivist schools of law, the implementation of their comparative analysis and the isolation of the positive aspects and disadvan-tages inherent in these schools of law. In general, the relevance of the chosen topic is determined by the need to use the valuable achievements of a wide range of legal schools in the process of disclosing the nature of the law, which make it possible to form a comprehensive idea of this complex and unique phenomenon.

Key words: essence of law, human rights, school of natural law, positivist school of law.

постановка проблеми. Пошуку сутності права присвячена значна кількість наукових робіт різних епох, починаючи з античності і закінчуючи сього-денням. філософи, правознавці, політичні і релігійні діячі всіх часів прагнули визначити джерела права, з’ясувати його зміст та цінності.

загалом, актуальність обраної теми дослідження зумовлена необхідністю використання у процесі з’ясування природи права цінних досягнень широ-кого кола правових шкіл, які дають можливість сформувати всебічне уявлення про це складне й уні-кальне явище.

одночасно слід зауважити, що метою філософ-сько-правових шкіл незалежно від їх специфіки та характеру є пошук відповідей на наступні запи-

тання: якими є витоки права (його походження); в чому полягає природа права; якою є його сутність та в чому проявляється призначення права, його функціональна роль?

Перш ніж ми перейдемо до безпосереднього роз-криття та характеристики ідей відповідних шкіл, зазначимо, що жодна з них не може однозначно від-повісти на ці запитання.

кожний з підходів до розуміння сутності права, його природи і ролі, істинність якого доводить окрема правова школа, спрямований на дослідження однієї з багатьох властивостей права, на вивчення однієї або групи споріднених ознак (якостей), що характеризують право як соціальний феномен. тому їх зміст обмежений, хоча, без сумніву, корисний.

10


саме тому положення різних правових шкіл – свід-чення того, якою складною є природа права; поділя-ючи зміст одних з них та відхиляючи інші, потрібно в кожній школі віднайти ті раціональні ідеї, які дають змогу підійти до розуміння права з позицій інтегра-ції. Прагнення осмислити право як цілісне суспільне явище і обумовлює необхідність наукових дослі-джень у розрізі різних філософсько-правових шкіл.

стан опрацювання проблеми. Проблематика дослідження сутності права, його певних аспектів у розрізі окремих шкіл філософії права знайшла своє відображення у працях вітчизняних вчених, зокрема: с. алаїс, с. алєксєєва, о. грищук, с. Максимова, М. козюбри, ю. оборотова, с. рабіновича. загалом, можна стверджувати, що дана проблематика активно вивчається як українськими, так і зарубіжними науковцями, проте динаміка суспільного розвитку вимагає постійної уваги до неї та переосмислення з урахуванням тенденцій еволюційного розвитку правових напрацювань.

Метою статті є з’ясування характерних рис, при-таманних ідеям природно-правової і позитивістської шкіл права, здійснення їх порівняльного аналізу та виокремлення позитивних аспектів і недоліків, властивих даним школам права.

виклад основного матеріалу.1. Природно-правова школа.слід зауважити, що природно-правові ідеї заро-

дилися ще в епоху стародавнього світу, зокрема, прикладом може слугувати політико-правова спад-щина давньогрецьких філософів (сократ, Платон, софісти, стоїки). Подальший розвиток природно-правової концепції пов’язаний із творчістю рим-ських юристів імператорської епохи (Павло, уль-піан, Папіан та інші).

однак найбільшого розвитку та обґрунтування теорія природного права набула в період боротьби з абсолютизмом у 17–18 ст. в англії, франції, гол-ландії та відобразилась у творах таких мислителів, як г. гроцій, Ш.-л. Монтеск’є, вольтер, ж.-ж. руссо, дж. локк та інші. їхні надбання, власне, і стали під-ґрунтям для формування позицій класичної школи природного права.

відродження природно-правових ідей мало місце у ХХ ст. після другої світової війни як реакція на юридичний позитивізм та тоталітарні режими. Пред-ставники сучасних концепцій природного права: л. фуллер, р. дворкін, ж. дабен, ж. Марітен, е. фех-нер, а. кауфман та ін.

Природно-правова думка постійно розвивалася з більшою або меншою інтенсивністю від моменту її оформлення і до теперішнього часу. філософи античності, мислителі епохи середньовіччя, від-родження і реформації, нового часу, Просвітництва обґрунтовували власне розуміння природного права. але за наявної різноманітності поглядів щодо його витоків (мудрість Бога, природа людини, її розум, природа речей, що й обумовило існування декількох напрямків сучасних природно-правових концепцій) спільним було найважливіше: розуміння права як явища загальнолюдського [1, с. 9].

основні позиції природно-правової школи: – всі існуючі правові норми повинні базуватися

на об’єктивних засадах, які не залежать від волі людини. Оскільки взірцем таких об’єктивних засад виступає сама природа, тому і право, що незалежне від людської волі та бажань, стали називати при-роднім. таким чином, право вважається природнім регулятором суспільного життя [2, с. 208];

– норми природного права адресовані всім без винятку правоздатним суб’єктам і вони заклика-ють дотримуватись встановлених у них приписів, оскільки останні втілюють вимоги справедливості та мають абсолютний характер (непорушні забо-рони і безумовні ідеали). ці вимоги категоричні в тому сенсі, що не залишають можливості для сумнів і коливань. таким чином, цінності природного права є універсальними і мають абсолютний характер, і це є чи не найважливішою їхньою особливістю. універ-сальність їх полягає в тому, що вони поширюються на всіх, незалежно від будь-яких ознак соціального, національного, професійного характеру. Природно-правові цінності та вимоги однаково поширюються на всі види життєдіяльності особистості та присутні в будь-якому часі та просторі [2, с. 207];

– поряд з нормами законодавства, що утворюють позитивне право, існують постійно діючі норми, які втілюють справедливість, тобто норми природ-ного права [1, с. 9]. Природне право мислиться пер-винним і визначальним стосовно позитивного права, яке має бути його наслідком;

– природно-правове мислення ставить собі завданням знаходження підґрунтя позитивного права і критерію його оцінки, а отже, виявляється в 2-х аспектах: сутнісному (онтологічному) та цін-нісному (аксіологічному). онтологічний аспект являє собою відповідь на питання «що є право»?, тобто від-повідь на основне питання філософії права. у цьому аспекті сутність феномену права розкривається через поняття «справедливість», а природно-пра-вове мислення виконує функцію пояснення сутності та розуміння змісту права. в аксіологічному аспекті здійснюється оцінка позитивного права (закону), виходячи з уявлень про сутність права. тобто при-родно-правове мислення стосовно «закону» (право-порядку в цілому) виконує критичну функцію. ці два аспекти тісно переплітаються, тому що переслі-дують одну мету – пошук справедливості як сутності права і критерію оцінки закону [3, с. 691];

– виразом природного права є невід’ємні, невід-чужувані права людини. Ці права об’єктивно влас-тиві людині від народження і не залежать від волі держави. держава не може не визнавати такі права людини як право на життя, гідність, свободу, рів-ність, власність та безпеку. і хоча ці права належать людині від народження, але захищеність їм надає юридична форма, тобто закон. Держава в особі від-повідних органів та посадових осіб повинна забезпе-чувати ці права та здійснювати функцію їх захисту. в сучасних умовах права людини все більше пере-творюються на чинник, що суттєво обмежує саму державу [4, c. 151]. Права людини є первинними

11


та стоять вище прав держави, і, відповідно, визна-чають межі владних повноважень держави [1, с. 9];

– базисом природного права прийнято вважати моральний мінімум, тобто низку моральних вимог, з яких власне формуються природні права суб’єктів. з огляду на те, що моральний критерій розглядається як ядро сутності природного права, представниками природної школи права сформульовано певні посту-лати, на яких базується розуміння сутності права, до прикладу: ставитися до інших так, як ти бажаєш, щоб ставилися до тебе; користуватися правами так, щоб не порушувати права інших осіб; забороняється свавільно користуватися чужим майном [5, с. 13].

Переваги природно-правової концепції: – права людини розуміються як найвища соці-

альна цінність. Право – це втілення свободи, рівно-сті, справедливості, загальних принципів та ідей моральності та гуманізму. цей принцип знайшов своє втілення і в конституції україни. відповідно до статті 3 «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в україні най-вищою соціальною цінністю» [6];

– законодавець під час створення нової право-вої норми повинен виходити зі змісту базових при-родних прав, а держава повинна забезпечити відпо-відність законодавства природнім правам, інакше мова йтиме про неправові закони. таким чином, відбувається розмежування права і закону [5, с. 20]. Представники природної школи права стверджу-ють, що закон є порівняно явищем тимчасовим і штучним, у той час, коли природне право є вічним, об’єктивним та справедливим. отже, право не може залежати від суб’єктивної думки, волі чи свавілля державної влади. саме природне право повинно виступати основою для законодавства, проте не може бути обмеженим чи скасованим законом. закон повинен бути наповнений правовий змістом, завжди мати правову основу, відображати розумні потреби суспільства, що випливає зі змісту принципу верхо-венства права;

– природне право – це така соціальна реальність, яка не залежить від волі держави та суспільства. відповідно до теорії природного права, людина має невідчужувані від неї права, що зумовлені її при-родою і світом, в якому вона живе [2, с. 206]. тобто природне право вважається похідним від природ-ного порядку речей.

При цьому додамо, що головна цінність при-родно-правової концепції полягає в тому, що вона є моральним орієнтиром, який висуває на цен-тральне місце загальнолюдські цінності й ідеали, що виступають мірилом для оцінки громадянським суспільством того, наскільки правотворча діяльність державних органів відповідає природним правам людини.

Попри всі позитивні сторони, природно-правова концепція має певні недоліки:

– абстрактний характер формулювання сут-ності природних прав. абстрактний характер норм природного права дає підґрунтя для різного роду зловживань, довільних тлумачень на користь заці-

кавлених суб’єктів та відсутності єдності в розу-мінні основних категорій даної теорії. крім того, позитивісти критикували природно-правову тради-цію за універсалізацію предмета дослідження, який в цій традиції розширюється настільки, що вбирає в себе всю світобудову і всю метафізичну реальність [2, с. 209];

– неможливість усіх суб’єктів однаково розу-міти такі категорії, як свобода, справедливість, рівність, тому виникає проблема під час визначення сутності й меж даних категорій [5, с. 14]. крім того, очевидним є й те, що уявлення про справедли-вість не є сталим, а змінюється з урахуванням кон-кретних об’єктивних обставин, певної історичної перспективи та суб’єктивного сприйняття кожного окремого індивіда. таким чином, можуть існувати суперечності та конфлікти щодо дотримання і засто-сування норм природного права.

2. Школа правового позитивізмуЯк тенденція правової думки правовий позити-

візм бере початок з давніх-давен, прикладом чого може стати філософія китайського легізму.

однак як окрема правова школа позитивістський напрям сформувався в ХіХ ст. на основі філософ-ського позитивізму о. конта та г. гегеля. саме фран-цузьким філософом огюстом контом термін «пози-тивізм» був уперше впроваджений в науковий обіг у першій половині XiX століття для позначення своєї власної філософської системи. основні представ-ники класичного правового позитивізму: дж.остін, к. Бергбом, а. еспінас та ін.

на сучасному етапі позитивістські концепції права утворюють неопозитивістські школи права – нормативістську (засновник г. кельзен) і аналітичну (засновник г. Харт).

варто зауважити, що правовий позитивізм у його класичній формі тісно пов’язаний з позитивістською філософією, головні ідеї якої полягають у тому, що будь-яка наука може бути організована на основі таких же принципів, як математика і фізика, що досягли на той час серйозних успіхів. це означає, що науки мають бути організовані на емпіричному «позитивному» знанні, а наукове дослідження базу-ється на спостереженні сущого, а не на метафізич-них ідеях про належне (ідеях апріорі), тому завдання наукового дослідження полягає в описі явищ, а не в їх поясненні (поясненні їх сутності, витоків, при-чинних зв’язків, цінності і т.д.). Подібні судження привели як філософів-позитивістів, так і правознав-ців позитивістського спрямування до переконання, що у світі фактів не повинно існувати ідеалізованого поняття права, яке випливає з природи буття чи при-роди людини, оскільки таке поняття належить до сфери метафізики, а не існуючої дійсності [7, с. 104].

основні позиції позитивістської школи права: – право – це продукт діяльності держави, при-

мусові постанови держави у формі системи пра-вил поведінки (норм), які є загальнообов’язковими до виконання незалежно від їх змісту. Представ-ники позитивізму прагнули змінити метафізичне вчення про абсолютні чинники права таким його

12


вивченням, що спирається на позитивний досвід-ний матеріал, «факти» (безпосередньо «дане»). такими фактами є, насамперед, норми права, вста-новлені державою [3, с. 670];

– ототожнення права і закону (відкидали ідею можливості існування та розмежування правових та неправових законів). Правом визнається будь-яка норма, правило поведінки, яке встановлюється орга-нами державної влади, має законодавче закріплення та офіційну форму вираження. існує тільки пози-тивне право, яке є писаним. Позитивність права озна-чає, що воно є «фактично діючим правом» [3, с. 671];

– важливою ознакою права є його обов’язковість, яка забезпечена примусом з боку держави [5, с. 19]. це означає, що:

1) право, його зміст, сприймаються як офіційні, а тому обов’язкові правила поведінки;

2) обов’язковість права проявляється також у наяв-ності окремого виду правових норм, які містять санк-ції. санкції скріплюють обов’язковість права;

3) крім наведеного, обов’язковість права прояв-ляється ще в одному: його гарантує публічна влада, яка, окрім інших заходів, має право застосувати силу. з цією метою в рамках публічної влади функціону-ють правоохоронні органи, які ще називають сило-вими структурами;

– прагнення дати ціннісно-нейтральне поняття права, виключення моральних оцінок з опису права. вивчення права як такого, на думку представників позитивізму, повинно здійснюватися поза зв’язком з економікою, політикою, релігією, мораллю та іншими соціальними явищами. одночасно вони не визнавали існування природного права як вищого за значенням критерію справедливості й цінності законодавства. на їхню думку, не існує необхідного (тобто понятійного або логічного) зв’язку між пра-вом і мораллю, в тому числі і справедливістю. із цього випливає, що зміст правопорядку може бути досліджено і встановлено безвідносно до мораль-них та інших цінностей. Тобто можемо спостері-гати нівелювання сутнісної ознаки права як пра-вового явища, що становить особливу соціальну цінність. При цьому правовий позитивізм запере-чує можливість пізнання сутності права на основі застосування таких методів: емпіричного, що обмежується в пізнанні права вивченням зовніш-ніх ознак, доступних для безпосереднього спосте-реження і сприйняття; дескриптивного, що описує зміст права, розглядаючи його таким, яким воно є; аналітичного, тобто сутність його полягає в логіч-ному і лінгвістичному аналізі юридичних понять, а ширше – текстів [8, с. 26–28];

– абсолютизація державного суверенітету, яка полягає у визнанні єдиним джерелом права волю держави, державну владу, що наділена примусовою силою. держава відіграє домінуючу роль по відно-шенню до права, оскільки забезпечує його реаль-ність, є його творцем та гарантом. Права людини сприймаються як дарунок з боку держави, залежать від волі держави, держава стоїть вище суспільства та індивіда. ця позиція заперечує можливість пере-

бування якихось стійких основ права поза реаль-ністю державних інституцій, тобто заперечення яких-небудь абсолютних моментів у праві. тому право з позиції позитивізму мінливе, залежно від зміни політичної ситуації [3, с. 671].

Переваги правового позитивізму:– формальна визначеність права. формальна

визначеність права у вузькому значенні означає чітке формулювання змісту права в письмових текстах, яке дозволяє однозначно його сприймати різним суб’єктам. завдяки формальній визначеності права досягається такий ефект:

– зміст права може бути розтлумачений одна-ково;

– створюється механізм доступу до права.Прагнення чіткості, визначеності положень, орі-

єнтація на юридичну практику роблять позитивізм привабливим для юристів [3, с. 672];

– нормативне розуміння права як системи норм, яка має відповідну структуру та призначена для врегулювання суспільних відносин. Право, його норми і принципи здійснюють вплив на суспільство через регулювання поведінки невизначеної кількості суб’єктів. Поведінка суб’єктів регулюється через наділення їх конкретними правами і обов’язками. При цьому нормативність проявляться також у тому, що реалізація норми права не вичерпує її дії. таким чином, нормативне розуміння права, безумовно, сприяє забезпеченню безпеки суб’єктів права через створення певного нормативного каркасу, на якому вибудовується вся система права [5, с. 13];

– відстоювання особливої цінності й важливості правового порядку, встановлення якого розгляда-ється як необхідна умова гуманізації людського спі-віснування. Правовий позитивізм орієнтує громадян на законослухняну поведінку, формує установку на довіру до існуючого правопорядку [3, с. 672].

недоліки правового позитивізму: – ігнорування змістовної сторони права, в тому

числі моральних аспектів юридичних норм, про-блем сутності та природи права, внаслідок чого втрачається зв’язок між правом та справедли-вістю як його первинною цінністю, заперечується можливість існування неправого закону. таким чином, позитивісти розглядають право як само-стійну регулятивну силу, що не потребує релі-гійно-етичних і метафізичних обґрунтувань своїх норм і цінностей [9, с. 135];

– односторонній підхід до співвідношення дер-жави і права. Держава, продукуючи право, визна-чаючи зміст правових норм, використовує його в якості інструменту (передовсім, як примусовий засіб) для досягнення власних цілей і цим самим позбавлена критеріїв оцінки своєї правотворчої діяльності (а таким критерієм і є надпозитивна сутність права, справедливість). це також може призвести до такої ситуації, що право слугуватиме засобом свавілля з боку держави як законодавця, оскільки не людина визнається первинним носієм прав, а держава «обдаровує» її правами (які може і відібрати) [1, с. 12].

13


списоК виКоРистаних джеРел:1. Бурлай Є.В. Дуалізм «природного» та «позитивного» в праві як філософська проблема. Проблеми філософії

права. 2003. Том 1. С. 83–85.2. Братасюк М. Природно-правовий підхід у контексті сучасного правничого методологування. Публічне право. 2013.

№ 4 (12). С. 203–209.3. Велика українська юридична енциклопедія: у 20 томах. Том 2: Філософія права / редкол.: С. Максимов та ін.;

Нац. акад. прав. наук України; Ін-т держави і права імені В. М. Корецького НАН України; Нац. юрид. ун-т імені Ярослава Мудрого. Х.: Право, 2017. 1128 с.

4. Грищук О.В. Людська гідність у праві: філософський аспект: дис. ... доктора юрид. наук: 12.00.12. Л., 2007. 415 с.5. Максимов С. Природне і позитивне право як елементи правової реальності. Вісник Академії правових наук Укра-

їни. 2002. № 1 (28). С. 82–92.6. Конституція України від 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. 7. Заморська Л. Становлення юридичного позитивізму. Юридичний вісник. 2011. № 2. С. 104–109.8. Філософія права: підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / О.Г. Данильян, О.П. Дзьобань, С.І. Максимов та ін.;

за ред. д-ра філос. наук, проф. О.Г. Данильяна. Харків: Право, 2009. 208 с.9. Бачинін В.А., Журавський В.С., Панов М.І. Філософія права: підручник для юрид. спец-тей вищих навч. закладів.

Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. 472 c.

висновки. таким чином, проаналізувавши осно-вні положення природно-правової та позитивіст-ської шкіл права, однозначно можна стверджувати, що кожна з них має певні позитивні та негативні риси. тому видається доцільним синтез доктриналь-них поглядів, досягнень різних шкіл з метою яко-мога всебічного дослідження та розкриття сутності права, його призначення, тобто поєднання всіх цін-них аспектів як природно-правового, так і позити-вістського підходів.

Перевагами позитивізму є чіткість, визначеність, упорядкованість та прогнозованість положень, орі-єнтованість на охорону правопорядку та на форму-

вання законослухняної поведінки. Природно-пра-вова школа, у свою чергу, акцентує увагу на ідеї універсальних цінностей, які є мірилом справед-ливості законодавчих положень, на праві як духо-вному феномені, на ідеалах справедливості, рівності та свободи. Право – це феномен, який проявляється по-різному. тому тільки поєднання переваг обох типів правових шкіл відкриває можливість ґрунтов-ного осмислення змісту та цінності права. виходячи з цього, очевидною є доречність застосування інте-гративного підходу, який надасть можливість багато-аспектного бачення права: його сутності, природи, витоків та функціонального призначення.

14


УДК 34.01

МіФологіЯ правового БуттЯ в антиЧності: Загальна картина

the leGAl eXISteNce MytholoGy IN the ANtIQuIty: GeNerAl pIcture

гоцуляк Ю.в.,кандидат юридичних наук,

старший викладач кафедри праваВінницького національного аграрного університету

Статтю присвячено дослідженню особливостей структури міфології правового буття в античності. Розкрива-ються ключові правові ідеї та образи, відображені в грецьких міфах. На основі викладеного матеріалу сформована загальна картина праворозуміння того часу.

Ключові слова: міф, право, Зевс, Феміда, справедливість, буття.

Статья посвящена исследованию особенностей структуры мифологии правового бытия в античности. Раскры-ваются ключевые правовые идеи и образы, отраженные в греческих мифах. На основе изложенного материала сформирована общая картина правопонимания того времени.

Ключевые слова: миф, право, Зевс, Фемида, справедливость, бытие.

The article explores the peculiarities of the structure of the mythology of legal existence in antiquity. The key legal ideas and images reflected in the Greek myths are revealed. Based on the above material, the author formed a general picture of the legal understanding of the antique time.

Key words: myth, law, Zeus, Themis, justice, being.

Мета статті. Попередні наші праці були присвя-чені окремим питанням правової дійсності, відобра-жених у давньогрецьких міфах. Метою проведення такого дослідження є з’ясування начал правового дискурсу в європейській культурі. Ми не даремно використовуємо у назві роботи слово «буття», адже нас цікавлять саме найзагальніші вихідні положення та ідеї, що формували правову реальність у ті часи. у даній статті ми спробуємо відобразити цілісну картину ключових юридичних екзистенціалів, що лягли в основу античного праворозуміння.

виклад основного матеріалу. Правове буття: уточнення поняття. дати визначення найзагаль-нішій категорії «буття» надзвичайно важко, як і поняттю «правове буття». існує позиція, згідно з якою це поняття не має визначення в силу своєї всеохоплюваності (згадаємо відому цитату із «Пор-трета доріана грея» о. уайльда: «визначити значить обмежити»); дана категорія, в свою чергу, наділена найбільшим смисловим горизонтом, звужування якої різними дефініціями може призвести до неповноти змісту. і, тим не менше, як слушно зазначає М. Хай-деггер, «буття є найбільшим загальним поняттям невизначеність буття не звільняє від питання про його сенс, але прямо до цього спонукає буття, те, що визначає суще як суще, те, у виді чого суще, як би воно не розумілося, завжди вже є зрозу-мілим» [1]. у цих думках класика для нас важливими є відразу кілька позицій. По-перше, ми маємо всі під-стави ставити питання про правове буття (за анало-гією із загальним буттям) і з’ясовувати його смисл. По-друге, ми маємо розрізняти категорії «правового буття» і «правового сущого». Правове суще – це сукупність всіх процесів та явищ, що осмислюються у правосвідомості, зовнішній поведінці та формалі-зуються у законах. Правове буття ж дає нам підстави іменувати певний феномен правовим. уже почина-

ючи із міфологічних часів, античний суспільний дискурс здійснював пошук тих атрибутів буття, що слугують витоками права, і розгортання яких у соці-альній дійсності формує правову систему.

Міфологія правового буття як присутність права в міфі. Мартін Хайдеггер, розкриваючи зміст правового буття, однією із ключових ознак визна-чає присутність: «Присутність як звільнення гори-зонту для сенсу буття взагалі. Присутність онтично не тільки ближче або найближче – ми навіть завжди самі є ним» [1]. отже, як же пов’язаний міф та право? Якщо міф є результатом колективного образного мислення народу, в якому відобража-ються його світоглядні позиції, то право тут висту-пає однією з інтенцій, на які спрямоване це особливе cogito. таким чином, через окремі образи (феміда, діке, евномія тощо) ми спостерігаємо присутність права в міфі, те, як розгортається горизонт право-вих ейдосів у персоніфікованих сутностях. Міф не змінює правову дійсність, він її відображає і робить доступною, зводить до зрозумілих понять. доходимо важливого висновку, що ключовою властивістю пра-вового буття є його відкритість до розуміння через: міфологічні, релігійні, наукові інструменти. Право доступне як для колективного, так і для індивідуаль-ного розуму, як на академічному, так і побутовому рівні, адже воно є окремою невід’ємною частиною нашого буття. і саме міф, в першу чергу, дає нам під-стави для таких умовиводів.

Атрибути правового міфу в античності. варто зауважити, що міф має не лише суб’єктивний вимір (правосвідомість, правове мислення), а й об’єктивний, тобто надає праву важливі зовнішні ознаки, які є важливими для юридичної реальності. античні правові образи генезисно мають доволі чітку ієрархію. феміда є жінкою зевса, а діке, евно-мія та ейрена – їх доньки. такі сімейні зв’язки дають

15


змогу зрозуміти, що ключові правові ідеї існують не відокремлено самі по собі, а в ієрархії загально-людських цінностей, і отримують свою силу з абсо-лютних джерел. звідси можна зробити висновок, що вже античний правовий світогляд формується таким чином, що правова реальність має будуватись ієрархічно. на наш погляд, це зумовлено двома чин-никами. По-перше, сама природа та соціум багато в чому мають «вертикальний» спосіб співіснування; по-друге, використання правом силових методів у впорядкуванні суспільних відносин. очевидно, що для давніх греків було зрозумілим, що такі методи повинні мати «абсолютне» виправдання, зорієн-товане на загальне благо. саме тому діке-справед-ливість судить людей за неправомірну поведінку, займаючи місце поряд із зевсом, який, зрештою, і дає їй таку владу та силу. в іншому разі існує небезпека перетворити справедливість на репресивність. отже, правове суще – це загалом система взаємопов’язаних ідей та речей. таким чином, можемо резюмувати, що античний міф дає початок таким відомим у ниніш-ній юридичній науці категоріям, як «система права» та «правова система».

Космос-Зевс (легітимність правових витоків). Питання про правове буття – це питання про найза-гальніше в праві, про те, що покладається в основу всього юридичного, а також про можливості осяг-нення його розумом. Міфологія завжди будується ієрархічно, що дозволяє більш чітко зрозуміти начала сущого. Право для елліна є частиною космосу, і пошуки його обґрунтування треба шукати саме тут. зевс для греків – це не просто очільник всього пантеону, це уособлення самого космосу, адже саме він «своєю владою» дає можливість всьому «бути». Будучи носієм ключової онтологічної функції, він виступає джерелом легітимності тих чи інших явищ та процесів, а це дає нам підстави для початку пра-вового дискурсу. Підтвердженням тому слугує один із гімнів гомера, присвячених верховному божеству: «зевс, між богів найбільший і найкращий, до тебе моя пісня! громовержець, владика державний, суддя, любиш вести ти бесіди з фемідою» [2]. По-перше, зевс – це той образ, що концентрує в собі природу влади («владика державний»). визнання влади озна-чає визнання можливості впливу. Якщо цей вплив державний, то він розкривається у процесі регулю-вання, що оформлюється в нормах. каллімах у своїх гімнах підкреслює «касаційність» зевса: «зевса великого всіх володаря, що приборкав землерод-них, закон небожителям створив» [3, с. 65]. тобто, якщо зевс не допустив серед людей свавілля і для того створив закони, то апелювати щодо їх авто-ритетності та цінності можна до верховного боже-ства. таке законодавче «архе» має дуже потужну укріплюючу роль для правосвідомості, яка покло-няється і шанує ключового міфічного персонажа. звідси доходимо висновку, що нормативність права має свою точку відліку в зевсі, тобто в самому кос-мосі. По-друге, природа не лише задає нам бажаний порядок, вона стежить за його збереженням і можли-вими відхиленнями, що розкривається у визнанні за

зевсом верховного судді-відплатника. таким чином, міфологія доволі точно визначає ключові модуси правового впорядкування – регулювання та охорона. і, по-третє – зв’язок зевса та феміди. це нам говорить про те, що правова функція потребує окремого само-розгортання через окремі образи (жінки-феміди, їх доньок та інших). Право випливає із загальнокосміч-них процесів (впорядкування, перехід від хаосу до космосу), але отримує окрему сутність, переходячи у соціальну дійсність.

Феміда як уточнення правової функції. Як було вказано, зевс – це правова першооснова, це те, що дає початок всьому сущому, а відповідно, і праву. через невід’ємність та величезну соціальну цін-ність питання регулювання соціального співжиття правове буття потребує подальших еманацій (схо-дження) від абстрактного до конкретно-речового. Першим образом, який відповідає суто за юридичні питання, є феміда. важливо, що археологія феміди не обмежується сімейними зв’язками із вищим божеством, вона має пряме відношення до космого-нічних процесів світобудови через родинні зв’язки із геєю-землею («а мати моя – і геєю, і фемідою зветься») [4]. Як відомо, уран-небо та гея-земля є першобогами, що брали участь у процесах пере-ходу від хаосу до космосу, а, говорячи уже більш юридичною мовою – у питаннях впорядкування («Перш за все у всесвіті Хаос зародився, а слідом широкогруда гея, загальний притулок безпечний, похмурий тартар в земних залягає надрах глибоких і, між вічними богами найпрекрасніший, – ерос гея ж перш за все народила собі рівне широчінню зоряне небо, урана, щоб точно покрив її всюди») [8]. тобто феміді передані регулятивні можливості безпосередньо із самих природних процесів. отже, феміда є началом, що задає онтологічну правову функцію, з якої право саморозгортається у соціаль-ному бутті, маючи абсолютні витоки.

в одному із джерел вказується, що феміда є «правдою землі»: «крон заздалегідь знає, що буде повалений своїм сином, бо він сам скинув свого батька урана, але він не знає, яким. знають про це правда землі – феміда – і Прометей, її син» [5]. це говорить нам про зближення категорій права та істини. це важливий онтологічний атрибут, адже ще в античній школі елеатів категорія буття передба-чає збіг думки і речі і їх тотожність із буттям. отже, через зближення понять істини та права маємо всі підстави стверджувати про виправданість категорії «правове буття», розкриття якої дає нам можливість іменувати правові речі ті, якими вони є насправді. у протилежному випадку ми матимемо справу із юридичним «псевдосом», із підміною понять, що не стосуються справжньої природи.

також знаходимо ще одну важливу характерис-тику феміди – дар провидіння. «стріла з лука, що мене від мук моїх позбавить. ось що мати феміда-титаніда передбачила мені. а як і де – про це багато часу» [4]. ця ознака означає незмінність правових основ. Богиня здатна «забігати наперед» і тим самим доводити, що час не може порушувати заданих пра-

16


вових основ. Правове буття завжди є і позбавлене «нігілізму». інтерпретація юридичного допустима лише в межах заданих космосом основ.

Діке-справделивість: відплатність права. Мате-ринство феміди є подальшим розгортанням право-вої функції. ключовою правовою іпостассю для античного світу є справедливість, зміст якої поля-гає у відплаті рівним за рівне. регулятивна функція полягає у створенні і закріплені певного порядку, а також у його збереженні через охорону. діке є донь-кою зевса та феміди, що доводить надзвичайну цін-ність категорії справедливості для парового буття. згідно з Парменідом, діке є охоронником воріт до світу істини, але залишається у нашому чуттєвому світі [6]. отже, діке має безпосереднє відношення до світу істини і до самого буття. образ богині пред-ставляє собою як окремий бажаний стан, так і опо-зицію протилежному положенню – адікії (неспра-ведливості). діке – це реакція на ту чи іншу правову активність: якщо це правомірна поведінка – богиня захищає, якщо неправомірна – відплачує.

отже, діке існує у двох концептах: «позитив-ному» і «негативному». негативна трактовка озна-чає підхід від реакції, покладає справедливість як відплату (nemesis), а позитивна – як правильний шлях соціальної поведінки (за аналогією «свобода від» і «свобода у»). із цього стає зрозумілим, чому в античності право та діке ототожнюються, адже регулювання та охорона входить у зміст цієї фунда-ментальної категорії.

Еринії та Немезіда як потреба в розгортанні захисної функції права. у давньогрецьких міфічних образах дуже чітко простежується принцип потреби у захисті правопорядку, що будується внаслідок розгортання правового буття. йдеться як про вну-трішній (від правопорушень), так і про зовнішній захист (міжнародний). Якщо встановлений порядок не здатен себе захистити – він приречений. таким чином, постає питання про виправдання певного виду «насильства» – правового. у цьому контек-сті захист – це не просто реакція на певні зміни, це онтологічний стан справ. Якщо відштовхуватися від того, що людська природа є порочною, і людині властиво помилятися (лат. «humanu errare est»), то стає зрозумілим, що злочин – це хоч і не бажана, але все ж невід’ємна складова частина суспільної реальності. отже, тоді варто визнати, що і пока-рання за нього теж має бути невід’ємним, адже пра-вова функція є складовою частиною нашого буття. саме так – діалектично (як боротьбу протилежнос-тей) – і бачили греки юридичну складову частину суспільних явищ та процесів.

в еллінській міфології відразу два ейдоси відпо-відають за питання покарання – еринії та немезіда. еринії у перекладі

Documents

· 2018-05-28 · ISSN 2307-3322 Журнал включено до переліку наукових фахових видань, в яких можуть публікуватися