Новоград-Волинська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №4

з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів“Школа сприяння здоров’ю“

А.А.Колесник

Психологічна підтримка оптимальних умов

у формуванні та збереженні психічного здоров’я учнів

Методичний посібникдля психологів, вчителів

м. Новоград-Волинський2008

3

А.А.Колесник – практичний психолог, спеціаліст

У методичному посібнику висвітлено актуальні проблеми збереження та розвитку психічного здоров’я дитини.

Головну увагу зосереджено на діяльність практичного психолога у створенні оптимальних умов для розвитку психічно здорової особистості. У посібнику подано матеріали практичного характеру: конкретні прийоми і вправи методики і рекомендації для вчителів, батьків щодо збереження та зміцнення психічного здоров’я.

Для практичних психологів, вчителів, батьків --, всіх тих, хто дбає про повноцінний розвиток особистості.

4

Людина — найвищий продукт земної природи. Але для того щоб насолоджуватися скарбами природи,

людина має бути здоровою, сильною та розумною.

ВСТУПВСТУПЗакон України «Про загальну середню освіту» наголошує, що

загальноосвітній навчальний заклад має гарантувати безпечні та нешкідливі умови навчання, відповідний режим роботи, умови для фізичного розвитку, зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів.

Нині, за різними даними, до 60 % дітей, які вступають до школи, мають психосоматичні порушення, зростає кількість психоневрологічних захворювань, значна кількість дітей перших класів потребує уваги шкільного психолога. Психіка дітей молодшого шкільного віку особливо вразлива, піддається негативному впливу оточення, тому особливого значення набуває проблема навчальної психогігієни, забезпечення гуманістичних взаємин у педагогічній взаємодії, відповідності навчального навантаження, змісту матеріалу віковим та індивідуальним особливостям дітей певного віку.

З першого дня перебування учня у школі він потрапляє у типові ситуації, які викликають так званий «шкільний стрес»: напружене очікування початку уроку та його закінчення, невизначеність свого стану, невідомі стосунки, нові рівні спілкування, постійне напруження вдома. Під час уроку в учня з'являють-ся нові переживання: страх задачі (як зустріч з невідомим за відсутності навичок розв'язування); страх загрози як неможливості змінити очікувану негативну ситуацію; страх наслідків дій, що можуть не збігтися з очікуваннями вчителя.

Дослідження свідчать, що підвищення психічної тривожності учня іноді пов'язане з нерозумінням змісту навчального матеріалу. Навіть незрозуміле для учня слово стає «пусковим механізмом» формування дискомфортного стану.

Нерідко такі стресові ситуації накопичуються й переростають у хронічний дистрес.

Залежно від рівня енергопотенціалу особистості, реакція на стрес у дітей різна. Одні діти починають працювати інтенсивніше, інші стають пасивними, однак у всіх випадках можливий розвиток хронічних психічних порушень, фізичні захворювання.

Збереження фізичного і психічного здоров'я молодого покоління — одне з найважливіших завдань нашого суспільства і насамперед системи освіти. Утім, здоров'я як фізичне, так і психічне, залежить від багатьох чинників: соціальних та економічних умов, сімейних стосунків, — значну роль у вирішенні цього завдання відіграють педагоги, медики, психологи.

Отже, стійка тривожність та постійні інтенсивні страхи, стресові ситуації є найбільшою загрозою психічному здоров'ю дитини шкільного віку.

5

Розділ 11. Поняття про психічне здоров’я

У матеріалах Всесвітньої федерації психічного здоров'я термін «психічне здоров'я» (а точніше психічне нездоров'я) не зводиться до психічних розладів, які є предметом психіатрії.

Ось деякі положення щодо психічного здоров'я.«Психічне здоров'я — це набагато більше, ніж просто

відсутність психічних захворювань. Психічне здоров'я - це те, що ми всі бажаємо мати, причому

незалежно від того, чи знаємо ми, що це таке, чи ні. Коли ми говоримо про щастя, духовний спокій, радість або задоволеність, ми говоримо про психічне здоров'я.»

Поняття психічне здоров'я охоплює шляхи гармонізації людини, її бажання, амбіції, здібності, ідеали, почуття і свідомість. Багато ступенів психічного здоров'я, яке можна визначити на підставі таких показників:

як Ви ставитеся до себе;як Ви ставитеся до інших;як Ви справляєтеся з потребами життя».

1. Конкретизація цих положень:Психічно здорові люди добре ставляться до себе.До себе, як і до інших, вони ставляться толерантно, спокійно.Вони не зменшують і не перебільшують свої здібності.Вони можуть бачити, усвідомлювати свої недоліки.Вони поважають себе.Вони вважають, що можуть правильно поводитися у більшості ситуацій, що виникають.

2. Вони почуваються добре поруч з іншими:Вони враховують інтереси інших людей.Вони люблять людей і довіряють їм.Вони не принижують інших і не дозволяють їм робити цього.Вони вважають себе частиною групи.У них є почуття відповідальності за інших людей.

6

3. Вони відповідають життєвим потребам:

Якщо виникає проблема, вони намагаються її вирішити.Вони не бояться взяти на себе відповідальність.Вони намічають реальні цілі.Вони можуть самостійно приймати рішення.Їм подобається докладати зусилля до того, чим вони займаються.

Значний внесок у розробку гуманістичної концепції психічно здорової особистості

зробили Г.Олпорт, В.Франкл, А.Маслоу, К.Роджерс та ін. Вони запропонували такі

основні риси, психічно здорової особистості: Вона вільно ставить перед собою цілі й вірить у свої

можливості досягнення життєвих планів. Такі цілі, як правило, реальні, оскільки людина здатна

об'єктивно оцінити свої можливості й здібності. Діяльність людини не детермінується лише зовнішніми

силами: людина бере на себе відповідальність за свої вчинки. Таким особистостям властиві творчі здібності у певній галузі. Їм властиві повага до себе та інших, демократичність у

взаєминах з іншими, відмова від лицемірства і маніпулювання як засобу впливу.

Психічне здоров'я особистості досить тісно пов'язане не лише з фізичним здоров'ям, яке є основою особистісного здоров'я, а й з моральним (духовним) та соціальним здоров'ям. Від врівноваженості, психологічної стійкості та самодостатності особистості залежать її взаємини з навколишнім світом, ступінь оволодіння духовними цінностями, побудова взаємин на основі моральних норм, адаптація до змін соціального середовища. Здорова дитина завжди життєрадісна, активна, комунікативна, має оптимальний рівень розумового розвитку. Стан психічного здоров'я дитини характеризується показниками нервово-емоційного розвитку та характером перебігу пізнавальної активності. Саме від емоційного стану залежить і пізнавальна активність дитини, і характер її спілкування з однолітками та дорослими, і поведінка. Причому, чим менша дитина, тим відчутніша ця залежність. Психічне здоров'я на всіх етапах онтогенезу забезпечує повноцінний розвиток особистості (інтелектуальний, емоційно-вольовий, комунікативний, духовно-мо-ральний); сприяє становленню особистісного «Я» та ефективній самореалізації особистісних можливостей.

7

Психічно здоровій особистості притаманні гармонія, психічна врівноваженість, духовна спрямованість, орієнтація на саморозвиток і вдосконалення, збагачення особистісних властивостей.

Серед основних показників психічного здоров'я можна виокремити такі:

в емоційній сфері — позитивно-емоційний стан, подолання негативних емоцій, у тому числі й руйнівних (страх, гнів, заздрощі, жадібність), емоційна стабільність (самовладання), вільне виявлення емоцій, їх адекватність, оптимальне самопочуття;

в інтелектуальній сфері — здатність концентрувати увагу, утримувати інформацію в пам'яті, вміння логічно мислити, виявляти творчість, активність у пізнавальній діяльності; у мотиваційно-особистісній сфері — адекватний рівень домагань, адекватна самооцінка, особистісна автономія, самоповага, самоконт-роль, сформованість вольової сфери, цілеспрямованість, активність, позитивна мотивація життєдіяльності, поведінки та взаємин, адекватне сприйняття навколишнього світу та самого себе.

За твердженням Г. С. Никифорова, існують і певні ознаки психічного нездоров'я, серед яких найбільш вірогідними є

такі: відсутність уміння

логічно мислити, категоричність

(стереотипність) мислення;

емоційна неврівноваженість,

афективна «тупість»,

злість, ворожість, підвищена

тривожність тощо.

Серед особистісних властивостей можна виділити: неадекватність самооцінки (нереально висока або низька), зневіра у власних можливостях, уникнення відповідальності за себе, втрата самоконтролю або наявність гіперсамоконтролю, послаблення волі.

У цілому для нездорової особистості стають характерними втрата інтересу, любові до ближніх, відсутність мотивації життєдіяльності, пасивна життєва позиція.

8

Причинами порушення психічного здоров'я дитини можуть бути такі чинники:

емоційно нестабільний стан майбутньої мами в період вагітності та наявність стресових ситуацій; небажаність дитини або невідпо-відність статі новонародженого бажанням батьків;

аномальний, травматичний перебіг пологів, травмування певних відділів нервової системи немовляти; біологічна і соціальна незрілість батьків;

наслідки Чорнобильської катастрофи, що виявляються у негативній деформації емоційного стану дорослих і дітей;

суспільно-економічне становище, перехідна кризова ситуація, напруженість життя, прискорення його ритму — як результат відчуття невизначеності, страху перед майбутнім у значної частини населення, стресові стани та емоційні перевантаження;

низький рівень психологічної культури батьків, переважання невротичних станів, що спричиняє появу у дітей почуття страху і тривожності; відсутність у поведінці дорослих гнучкості та доброзичливості; незадовільний стан сімейних взаємин;

недостатня особистісна самореалізація дитини, дискомфорт у міжособистісних взаєминах з членами сім'ї, з ровесниками та педагогами;

раннє навчання та його невідповідність психічним та віковим можливостям дітей; завищені навчальні вимоги, надмірна інформатизація, абстрактність та відірваність знань від життя.

Стан психічного здоров'я, повноцінна життєдіяльність дитини значною мірою залежать від збалансованості емоцій. Позитивні емоції забезпечують оптимальність перебігу психічних процесів (сприймання, пам'яті, уяви, мислення), поліпшують ефективність інтелектуальної діяльності та підвищують рівень активності особистості. Позитивний емоційний стан сприяє формуванню вольових процесів, від яких зале-жить успішна діяльність особистості, в тому числі й навчальна діяльність.

9

Розділ 2

Ядром концепції збереження психічного здоров’я є психологічний підхід до всього навчально-виховного процесу: практичні психологи конструюють, відстежують і спрямовують його таким чином, щоб кожна дитина мала максимальні можливості та умови для збереження психічного здоров’я.

Ця робота проводиться у трьох напрямках:1. З учнями2. Педагогами 3. Батьками

Ця комплексна проблема потребує розв'язання низки завдань:

• формування знань про фізичне, психічне, соціальне здоров'я, фактори здоров'я — спадковість, навколишнє середовище, здоровий спосіб життя, охорона здоров'я;

• розвиток інтелектуальних умінь, що організують пізнавальну діяльність школяра;

• розуміння основних функцій періодів життя людини та емоційного й соціального розвитку, що супроводжує фізичні змінив

• розвиток вольових якостей — уміння керувати собою відповідно до фізичного, розумового та соціального здоров'я;

• формування здатності оцінювати припустимі межі ризику в діях; визначати рівень своїх можливостей, умінь, інтелектуальних здібностей з метою безпечного та раціональ-ного їх використання;

• формування навичок прийняття рішень шляхом розвитку критичного ставлення до соціального оточення.

10

Мета: виявити шкільні неврози на початковій стадії розвитку, з’ясувати їх причини і способи корекції.

Необхідний матеріал: папір, кольорові олівці.Інструкція:

Зараз ми з вами вирушаємо в дивовижну подорож до чарівного лісу. Сядьте зручно, розслабтеся, закрийте очі. Уявіть, що ми опинилися на чарівній сонячній галявині. Послухайте, як шелестить листя над головою, м’яка трава торкається ваших ніг. На галявині ви бачите «Школу звірів». Подивіться навколо. Які звірі навчаються в ній? А хто зі звірів в ній учитель? Що роблять учні? А якою твариною ви бачите себе? Що ви відчуваєте? Переживіть ці відчуття. Ви можете знаходитись в цій школі ще деякий час, поки я рахуватиму до 10, а потім розплющуйте очі. Один, два…

Ви побували в школі звірів. А зараз візьміть олівці й папір і спробуйте намалювати те, що бачили.

Діти виконують завдання.- Подивіться уважно на свій малюнок і знайдіть

ту тваринку, якою могли б бути ви. Поставте поряд з нею «х» або літеру «я».

Інтерпретація: 1. Розміщення малюнка на аркушіРозміщення малюнка ближче до верхнього краю

аркуша трактується як висока самооцінка, як незадоволеність своїм положенням в колективі, недостатність визнання з боку оточуючих.

Розміщення малюнка в нижній частині — невпевненість у собі, низька самооцінка.

Якщо малюнок розташований на середній лінії, то в дитини все в нормі.2. Контури фігурКонтури фігур аналізуються за наявністю або відсутністю виступів

(щитів, панцирів, голок), промальовування і затемнення ліній — все це захист від оточуючих. "Агресивна — якщо виконана в гострих кутках; із страхом або тривогою — якщо має місце Затемнення контурної лінії; з побоюванням, підозрілістю — якщо поставлені щити, заслони.

3. Натиснення Оцінюючи лінії, необхідно звернути увагу на натиснення. Стабільність

натиснення говорить про стійкість, слабке натиснення — про прояв тривожності, дуже сильне — про напруженість.

11

Мета: визначити ступінь прояву тривожності, агресивності, асоціальності, імпульсивності, замкнутості, невпевненості дітей 6-7 років.

Інструкція: якщо твердження, що міститься в анкеті, правильно на ваш погляд, характеризують дитину, поставте поруч із номером твердження плюс, якщо неправильно – мінус (відповіді дають батьки.)

Зміст анкети:визначення рівня тривожності

1. Дитині важко зосередитись на чомусь.2. Будь-яке завдання викликає надмірну тривогу.3. Під час виконання дитина дуже напружена, скута.4. Часто говорить про можливі неприємності.5. Спить неспокійно, погано засинає.6. Дитина ляклива, багато що викликає в неї страх.7. Звичайно неспокійна, легко засмучується.8. Погано переносить чекання.9. Не любить братися за нову справу.10. Не впевнена у собі, своїх силах, боїться труднощів.

Інтерпретація:1 плюс=1 балу. Знайдіть суму виставлених плюсів, щоб дістати загальний бал тривожності.

Висока тривожність - 8-10 балів.Середня тривожність - 4-7 бали.

Низька тривожність 1-3 бали.

Зміст анкети:визначення рівня імпульсивності

1. Дитина завжди знаходить швидку відповідь, коли про щось запитують (можливо, і неправильну, але дуже швидку).

2. У неї часто змінюється настрій.3. Часто відчувається, що їй усе набридло.4. Швидко, не вагаючись, приймає рішення.5. Часто відволікається на заняттях (уроках).6. Коли хтось із дітей на неї кричить, вона також кричить у відповідь.7. Звичайно, впевнена, що впорається з будь-яким завданням.8. Це людина дії, розмірковувати не вміє і не любить.9. В іграх не підкоряється загальним правилам.10. Гарячкує під час розмови, часто підвищує голос.

12

Інтерпретація: Тут і далі використовуємо попередній алгоритм обробки даних.Шкала оцінювання:Висока імпульсивність — 8—10 балів.Середня імпульсивність — 4—7 балів.Низька імпульсивність — 1—3 бали.

Зміст анкети:визначення рівня агресивності

1. Злий дух часом уселяється в дитину.2. Вона не може змовчати, коли чимось незадоволена.3. Коли хтось її образить, вона обов'язково прагне поквитатися з ним.4. Часом вона із задоволенням ламає іграшки, щось розбиває, шматує,

рве книжки.5. Інколи вона так наполягає на чомусь, що люд навколо виходять із

терпіння.6. У відповідь на звичайні розпорядження прагне зробити все навпаки.7. Часто не за віком сварлива.8. Любить бути першою: верховодити, підкоряти собі інших.9. Легко свариться, вступає в бійку.10. Не зважає на ровесників, не поступається, не ділиться нічим.

Шкала оцінювання:Висока агресивність—8—10 балів.Середня агресивність — 4—7 балів.Низька агресивність — 1—3 бали.

Зміст анкети:визначення рівня асоціальності

1. Дитина часто порушує правила поведінки, встановлені вихователем.

2. Любить сміятися з інших.3. Кривдить своїх товаришів: б'є їх. штовхає, дражнить.4. Часто говорить одне, а робить інше.5. Розповідає непристойні історії, вживає нецензурні слова.6. Переконана, що її пустоті нікому не шкодять.7. Для своєї користі часто обдурює інших.8. Інші діти скаржаться, не хочуть гратися з нею.9. Докучає людям, розповідаючи жахливі історії, про які дізналася з

кінофільмів і розмови між дорослими.10. Виявляє жорстокість до тварин, нищить без потреби рослини.

Шкала оцінювання:Високий ступінь асоціальності — 8–10 балів. Середній ступінь асоціальності — 4–7 балів. Низький ступінь асоціальності — 1–3 бали.

13

Зміст анкети:визначення рівня замкнутості

1. Дитина цурається своїх однолітків.2. Не довіряє іншим людям, побоюється їх.3. Не любить дивитися в очі людини, із якою розмовляє.4. Мовчазна, не підтримує розмову з чужими людьми.5. Часто здається, що дитина чимось незадоволена.6. Її часто підозрюють у здійсненні негарних учинків.7. Дитина легко ображається на інших.8. Часто буває засмученою.9. Любить гратися сама.10. Дитяча компанія їй швидко набридає.

Шкала оцінювання:Сильно виражена замкнутість—8—10 балів. Помірно виражена замкнутість — 4—7 балів. Слабо виражена замкнутість—1—3 бали.

Зміст анкети:визначення рівня невпевненості

1. Дитина, стурбована тим, що думають про неї інші.2. Вона гадає, що повинна завжди все знати.3. Вважає, що не має права помилятися.4. Свої вчинки намагається виправдати перед іншими людьми.5. Спочатку вона піклується про інших, а потім уже про себе.6. Коли дитина зробить помилку, то почувається винною,7. Вважає, що всі люди, із якими вона спілкується, . повинні її любити.8. Дозволяє іншим людям контролювати свою поведінку.9. Намагається допомогти людям навіть тоді, коли її про це не просять.10. Часто почувається незручно, ходить, потупивши очі.

Шкала оцінювання:Високий ступінь невпевненості — 8—10 балів.Середній ступінь невпевненості — 4—7 балів.Низький ступінь невпевненості — 1—3 бали.

14

Мета: діагностувати загальну тривожність у школі, переживання соціального стресу, рівень страху самовираження, страху ситуації перевірки знань, страху невідповідності очікуванням оточуючих, виявити учнів з низькою фізіологічною опірністю стресу, з’ясувати відношення до учнів та вчителів.

Інструкція: Дитині надається інструкція: «Я запропоную тобі тест про те, як ти почуваєшся у школі. Відповідай відверто, пам'ятай, що тут немає добрих чи поганих відповідей, довго не думай. Відповідай на запитання тільки «так» чи «ні».

1. Чи важко тобі бути на одному рівні з іншими дітьми класу?2. Чи хвилюєшся ти, коли вчитель каже, що хоче перевірити,

наскільки ти знаєш матеріал?3. Чи важко тобі працювати у класі так, як цього хоче вчитель?4. Чи сняться тобі сни про те, що вчитель злий, бо ти не вивчив уроку?5. Чи буває, що хтось у класі б'є чи кривдить тебе?6. Чи бажаєш ти іноді, щоб учитель не поспішав із поясненням нового матеріалу?7. Чи сильно ти хвилюєшся, коли відповідаєш, виконуєш завдання?8. Чи буває так, що тобі страшно висловлюватися на уроці, тому що ти можеш

зробити помилку?9. Чи тремтять у тебе коліна, коли тебе викликають відповідати?10. Чи часто твої однокласники насміхаються з тебе, коли ви граєте в різні ігри?11. Чи буває так, що тобі ставлять нижчий бал, ніж ти сподівався?12. Чи хвилює тебе питання, що тебе залишать на повторний рік в одному класі?13. Чи уникаєш ти ігор, де когось обирають, тому, що тебе, як правило, не вибирають?14. Чи буває так, що ти весь здригаєшся, коли тебе викликають відповідати?15. Чи часто буває в тебе відчуття, що ніхто з твоїх однокласників не

хоче робити те, що хочеш ти?16. Чи сильно ти хвилюєшся перед тим, як почати виконувати завдання?17. Чи важко тобі одержувати такі бали, яких очікують від тебе батьки?18. Чи страшно тобі часом, що тобі стане погано у класі (ти захворієш)?19. Чи будуть однокласники насміхатися з тебе, якщо ти зробиш помилку під час

відповіді?20. Чи схожий ти на своїх однокласників?21. Чи хвилюєшся ти, виконавши завдання, за правильність його виконання?22. Працюючи у класі, чи певен ти, що все добре запам'ятаєш?23. Чи сняться тобі сни, що ти у школі й не можеш правильно відповісти на

запитання вчителя?24. Чи правда, що більшість дітей ставиться до тебе прихильно?25. Чи працюєш ти краще, якщо знаєш, що результати твоєї роботи

порівнюватимуться з результатами роботи інших дітей у класі?26. Чи часто ти мрієш, щоб менше хвилюватися, коли треба відповідати?27. Чи важко тобі сперечатися з іншими?28. Чи твоє серце сильно б'ється, коли вчитель каже, що збирається перевірити

твою готовність до уроку?29. Коли ти одержуєш високий бал, чи думає хтось із твоїх друзів, що ти хочеш

15

прислужитися?30. Чи гарно ти почуваєшся з тими

однокласниками, до яких інші діти ставляться з особливою увагою?

31. Чи буває так, що деякі діти у класі кажусь щось, що не подобається тобі?

32. Як ти вважаєш, ті діти, що погано навчаються, втрачають повагу інших?

33. Чи схоже на те, що більшість твоїх однокласників не звертає на тебе уваги?34. Чи часто тобі буває страшно здаватися дурнем?35. Чи подобається тобі, як до тебе ставляться вчителі?36. Чи допомагає твоя мати в організації вечорниць, як інші мами

твоїх однокласників? 37. Чи хвилює тебе те, що про тебе думають оточуючі?38. Чи сподіваєшся ти в майбутньому вчитися краще,

ніж зараз?39. Чи вважаєш ти, що одягаєшся до школи так гарно, як і твої однокласники?40. Чи часто, відповідаючи на уроці, ти думаєш про те, що в цей час думають про

тебе інші?41. Чи мають здібні учні якісь особливі права у класі, яких не мають інші діти?42. Чи бувають злими деякі з твоїх однокласників, коли ти робиш щось краще за

них?43. Чи задоволений ти тим, як до тебе ставляться однокласники?44. Чи добре ти почуваєшся, коли залишаєшся наодинці з учителем?45. Чи сміються іноді однокласники з твоєї зовнішності та поведінки?46. Чи вважаєш ти, що турбуєшся за свої шкільні справи більше за інших дітей?47. Якщо ти не можеш відповісти на запитання, чи відчуваєш, що можеш

заплакати?48. Чи в ліжку ввечері ти часом хвилюєшся про те, що відбудеться завтра у школі?49. Коли працюєш над важким завданням, чи відчуваєш інколи, що зовсім не

пам'ятаєш деякі речі, які добре знав раніше?50. Чи тремтить твоя рука, коли працюєш над завданням?51. Чи відчуваєш, що починаєш нервувати, коли вчитель говорить, що збирається

дати класу завдання?52. Чи лякає тебе перевірка твоїх знань у школі?53. Коли вчитель каже, що збирається дати класу завдання, чи відчуваєш ти

хвилювання, що не впораєшся з ним?54. Чи сняться тобі сни, що твої однокласники роблять щось, що не можеш зробити

ти?55. Коли вчитель пояснює матеріал, чи здається тобі, що твої однокласники

розуміють його краще, ніж ти?56. Чи хвилюєшся ти дорогою до інколи, що вчитель може дати класу роботу для

перевірки знань?57. Коли ти виконуєш завдання, чи відчуваєш ти, що робиш це погано?58. Чи тремтить твоя рука, коли вчитель доручає тобі виконати завдання на дошці

перед усім класом?

Інтерпретація результатів Перевіряється відповідність збігу відповідей із ключем. Відповіді, які не збігаються з ключем - це вияви тривоги.

16

При обробці підраховується:1. Загальна кількість розбіжностей по тесту:

Якщо вона понад 50%, можна казати про підвищену тривогу дитини, якщо більша 75% — про високу тривогу.

2. Кількість збігів за кожен із 8 чинників тривоги. Рівень тривоги визначається так, як у попередньому випадку. Аналізується загальний внутрішній стан школяра, кількість синдромів тривоги та їх величина. Результати відображаються на індивідуальній діаграмі.

3. Середнє значення всіх синдромів тривожності учнів по класу для порівняння з індивідуальними показниками тривожності з метою визначення учнів групи ризику.

Ключ до тесту («так» — «+», «ні» - «-»)КЛЮЧ ДО ПИТАНЬ

1-

2-

3-

4-

5-

6-

7-

8-

9-

10-

11+

12-

13-

14-

15-

16-

17-

18-

19-

20+

21-

22+

23-

24+

25+

26-

27-

28-

29-

30+

31-

32-

33-

34-

35+

36+

37-

38+

39+

40-

41+

42-

43+

44+

45-

46-

47-

48-

49-

50-

51-

52-

53-

54-

55-

56-

57-

58-

ФАКТОРИ

Фактори Номер запитання

1) загальна тривожність у школі2,4,7,12, 16, 21,23, 26, 28,46,47, 48,49, 50, 51,52, 53, 54, 55,56, 57 58

Е-22

2) переживання соціального стресу

5, 10,15,20, 24, 30, 33, 36, 39,42, 44

Е=11

3) фрустрація потреби у досягненні мети

1, 3, 6,11, 17, 19, 25,29, 32,35, 38, 41, 43

Е=13

4) страх самовираження27,31,34, 37,40, 45

Е-6

5) страх ситуації перевірки знань2,7,12, 16, 21, 26

Е=6

6) страх невідповідності очікуванням оточуючих

3, 8, 13,17, 22

Е=5

7} низька фізіологічна опірність стресу

9,14, 18,23,28

Е=5

8) проблеми і страхи у стосунках із учителями

2,6, 11,32, 35, 44, 47

Е=7

17

Коротка характеристика кожного фактора:1. Загальна тривожність у школі — загальний емоційний стан

дитини, пов'язаний із різними формами її включення в життя школи.2.Переживання соціального стресу — емоційний стан дитини, на фоні

якого розвиваються її соціальні контакти (з однолітками). Дуже часто високу тривожність по цьому фактору демонструють лідери.

3.Фрустрація потреби в досягненні успіху — несприятливий психічний фон, який не дає змоги дитині розвивати свої потреби в успіхові, досягненні високого результату тощо.

4. Страх, самовираження - негативні емоційні переживання ситу-ацій, демонстрації себе та своїх можливостей. Якщо показник по цьому фактору високий у багатьох учнів одного класу, це свідчить про несприятливу педагогічну ситуацію, яка провокує розвиток страху самовиразу.

5. Страх ситуації перевірки знань - негативне ставлення і переживання тривоги в ситуаціях перевірки (особливо публічної) знань, досягнень, можливостей.

6. Страх невідповідності сподіванням оточуючих — орієнтація на зна-чущість інших в оцінюванні своїх результатів, вчинків, думок, тривога за надані оточуючими оцінки, очікування негативних оцінок.

7. Низький фізіологічний опір стресу — особливості психо-фізіологічної організації, які знижують пристосованість дитини до си-туацій стресогенного характеру, підвищують вірогідність неадекватного, деструктивного реагування на тривожний чинник середовища.

8. Проблеми і страхи у стосунках з учителями - загальне негативнеемоційне тло стосунків з дорослими у школі, яке знижує здатність дитини до успішного навчання.

18

Мета:Використовується для визначення рівня тривожності: загальної, шкільної,

міжособистісної, самооціночної.

Інструкція: Прочитайте уважно кожне речення та оцініть ситуації. Вважаючи, що

ситуація не є неприємною, слід викреслити 0; злегка хвилює — 1; неприємна і хвилює — 2; дуже неприємна і викликає хвилювання, тривогу і страх — 3; неприємна настільки, що викликає надмірну тривогу і сильний страх — 4.

Перелік запитань

1 . Відповідати біля дошки 0 1 2 3 4 2. Відвідати оселю незнайомих людей 0 1 2 3 4 3. Брати участь у змаганнях, конкурсах, олімпіадах 0 1 2 3 4 4. Розмовляти з директором школи 0 1 2 3 4 5. Думати про своє майбутнє 0 1 2 3 4 6. Учитель дивиться в журнал, кого б запитати 0 1 2 3 4 7. Тебе критикують, у .чомусь звинувачують 0 1 2 3 4 8. На тебе дивляться, коли ти щось робиш (спостерігають за тобою під час виконання роботи) 0 1 2 3 4 9. Пишеш контрольну роботу 0 1 2 3 4 10. Після контрольної вчитель називає бали 0 1 2 3 4 11 . На тебе не звертають уваги 0 1 2 3 4 12. У тебе щось не виходить 0 1 2 3 4 13. Очікуєш батьків із батьківських зборів 0 1 2 3 4 14. Тобі загрожує невдача, провал 0 1 2 3 4 15. Чуєш за своєю спиною хихотіння 0 1 2 3 4 16. Складаєш іспити у школі 0 1 2 3 4 17. На тебе сердяться (невідомо з якої причини) 0 1 2 3 4 18. Виступаєш перед великою аудиторією 0 1 2 3 4 19. Розпочинається важлива, вирішальна справа 0 1 2 3 4 20. Не розумієш пояснення вчителя 0 1 2 3 4 21.3 тобою не згодні, заперечують 0 1 2 3 4 22. Порівнюєш себе з іншими 0 1 2 3 4 23. Перевіряються твої здібності 0 1 2 3 4 24. На тебе дивляться як на маленького 0 1 2 3 4 25. На уроці вчитель раптом ставить тобі запитання 0 1 2 3 4 26. Замовкли, коли ти підійшов (підійшла) 0 1 2 3 4 27. Оцінюється твоя праця 0 1 2 3 4 28. Думаєш про свої справи 0 1 2 3 4 29. Тобі треба прийняти для себе рішення 0 1 2 3 4 30. Не можеш виконати домашнє завдання 0 1 2 3 4

19

Інтерпретація: Підраховується загальна сума балів за кожною шкалою та в цілому

КЛЮЧВид

тривожності Номер пункту шкали

Шкільна 1 4 6 9 10 13 16 20 25 30Самооціню-

вання 3 5 12 14 19 22 23 27 28 29

Міжособистіс-на 2 7 8 11 15 17 18 21 24 26

Кількісні результати у вигляді цифрових даних фіксуються в протокол дослідження. Якісний аналіз проводиться, зважаючи на інтерпретаційні таблиці рівнів тривожності, розроблені на підставі статево-вікових нормативів виконання тесту.

НОРМАТИВНІ ПОКАЗНИКИ ДЛЯ УЧНІВ СТАРШОЇ ШКОЛИЮнакиРівень тривожності

Загальна Шкільна Самооціночна Міжособистісна

Дуже низький Менше 23 Менше 5 Менше 8 Менше 5

Норма 23-47 5-14 8-17 5-14

Підвищений 48-60 15-19 18-22 15-19

Високий Більше 60 Більше 19 Більше 22 Більше 19

ДівчатаРівень тривожності

Загальна Шкільна Самооціночна Міжособистісна

Дуже низький Менше 39 Менше 5 Менше 12 Менше 5

Норма 35-62 5-17 12-23 5-20

Підвищений 63-76 18-23 24-29 21-28

Високий Більше 76 Більше 23 Більше 29 Більше 28

20

Тест «Рівень розвитку вольових якостей»На запропоновані питання відповідайте:

«так», «ні», «не знаю». 1. Чи здатні Ви завершити почату

роботу, яка Вам нецікава, з огляду на те, що час і обставини дозволяють відірватися і через якийсь час знову повернутися до неї?

2. Чи подолаєте Ви без особливих зусиль внутрішній опір, коли Вам потрібно зробити щось неприємне?

3. Коли Ви потрапляєте в конфліктну ситуацію, чи спроможні Ви взяти себе в руки настільки, щоб подивитися на ситуацію об'єктивно?

4. Чи зможете Ви без зусиль протриматися на дієті?

5. Чи знайдете Ви в собі сили вранці прокинутися раніше, ніж зазвичай, як було заплановано ввечері?

6. Чи залишаєтеся Ви на місці події, щоб дати показання як свідок?7. Чи швидко Ви відповідаєте на листи?8. Якщо у Вас викликає страх якась подія, наприклад, відвідування ліка-

ря, неприємна розмова, чи зумієте Ви без особливих вагань подолати це почуття й в останній момент не змінити свого наміру?

9. Чи погодитеся Ви на неприємні лікувальні процедури, що наполегливо рекомендує лікар?

10. Чи стримуєте Ви дане слово, навіть якщо воно дано зопалу?11. Чи спокійно Ви вирушаєте у незнайоме місто?12. Чи суворо Ви дотримуєтеся встановленого розпорядку дня?13. Ви не розумієте людей, що постійно спізнюються?14. Чи правда те, що навіть найцікавіша телепередача не змусить Вас від-

класти виконання термінової роботи?15. Чи зможете Ви першим припинити суперечку, навіть якщо упевнені у

своїй правоті?Обробка результатів: за кожну відповідь «так» запишіть 2 бали, «не знаю» —

1 бал, «ні» — 0 балів. Знайдіть суму.0 –12 балів. Із силою волі у Вас кепські справи. Швидше за все, Вам треба

терміново зайнятися її вихованням, у Вас можуть виникнути проблеми. 13 – 21 бал. Сила волі у вас середня. Якщо зіштовхнетеся з перешкодами, то

почнете діяти, однак, якщо буде можливість обхідного шляху, Ви обов'язково ним скористаєтеся. Не докладатимете особливих зусиль, але дане слово стримаєте. З доброї волі зайві обов'язки на себе не візьмете. Якщо хочете процвітати, тренуйте волю.

22 – 30 балів. Із силою волі у вас все добре. Вас не лякають ніякі труднощі. Але іноді ваша тверда позиція стосовно непринципових питань дратує оточуючих..

21

Узагальнення результатів діагностування дає можливість згрупувати школярів за певними показниками, спланувати корекційну роботу.

Наочну допомогу в цьому може надати “Паспорт здоров’я учнів“.“Паспорт здоров’я учнів“ складається з кількох розділів: І. Загальні відомості про учня.ІІ. Фізичне здоров’я.ІІІ. Соматичне здоров’я.ІV. Психічне здоров’яV. Інтелектуальне здоров’я.VІ. Соціальне здоров’я.

Кожний розділ має декілька підрозділів.

Детальніше хочу зупинитись на психічному здоров’ї.(Зразок паспорту здоров’я, розділ «Психічне здоров’я»

ІV. Психічне здоров’я

4.І. Психологічна готовність до школи4.1.1. Психологічна готовність до навчання в школі: Рівень: високий, вище середнього, середній, нижче середнього, низький (потрібне підкреслити) 4.2. Особливості психологічної адаптації в шкільному середовищі4.2.1. Рівень психічної адаптації до навчальної діяльності

4.3. Індивідуально-психологічні особливості

4.3.1. Домінуючий тип темпераменту: 1 клас _________________________ 6 клас _________________________

4.3.2. Властивості темпераменту (заповнюються в 6 класі): Інтроверт, екстраверт (потрібне підкреслити)

4.3.3. Вольові риси характеру 8 клас

Вольові риси характеру РІВЕНЬ

Схильність до ризикуЗавзятістьНаполегливістьСамовладання

4.3.4. Самооцінка:

високий середній низький1 клас5 клас10 клас

22

1 клас _____________________ 4 клас _____________________6 клас __________________________9 клас __________________________

23

4.3.5. Діагностика емоційних станів:

1 клас _____________________ 3 клас _____________________

4.4. Професійна спрямованість учня

Типи професій 9 клас 11 (12) класЛ-ЛЛ-ЗЛ-ТЛ-П

V. Інтелектуальне здоров’я

5.І. Особливості пізнавальної сфери 5.1.1.

Пізнавальнасфера

2 клас

4 клас

6 клас

8 клас

10 клас

Пам’ять

Увага

Мислення

5.1.2. Рівень інтелектуального розвитку:

Рівень4 клас 7 клас 10 клас

5.1.3. Рівень творчої обдарованості

5.1.4. Рівні інтересів та спеціальних здібностей по напрямках

Клас

фіз

ика

мат

емат

ика

Еле

ктро

та

раді

отех

ніка

Техн

іка

Хім

ія

Біо

логія

Мед

ицин

а

Геог

раф

ія

Істо

рія

Філ

олог

ія

Мис

тецт

во

Пед

агог

іка

Пси

холо

гія

філ

ософ

іяБ

ізне

с

Сф

ера

обсл

угов

уван

ня

Вій

сько

ва

спра

ваС

порт

9

Результати, отримані за допомогою діагностичної роботи, можуть слугувати критеріями ефективності системи педагогічних впливів, спрямованих на збереження та формування психічного здоров’я учнів.

Рівень4 клас 6 клас 10 клас

24

Це яМета: підсилення самоідентичності та роз-

виток самоповаги; позитивне оцінювання відмінностей між людьми.

Методика проведення• Напишіть ім'я кожної дитини на аркуші

паперу. Старші діти зроблять це самі.• Запропонуйте дітям розмалювати свої імена

кольоровими олівцями. Вони можуть розмалювати самі літери або намалювати довкола них свої улюблені предмети: іграшки, пейзажі, їжу тощо (можливо, це будуть друзі, батьки, улюблені тварини).

• Посадіть дітей у коло. Запропонуйте кожному учневі показати аркуш зі своїм іменем і пояснити малюнок.

• Для усвідомлення схожості та відмінності між людьми запропонуйте дітям запитання:

1. Що ти дізнався про інших людей?2. Чи дізнався ти щось нове про себе?3. Що ти відчуваєш, коли бачиш написаним твоє ім’я? 4. Чи однакові предмети подобаються учням?5. Як би виглядав світ, якби ми були однаковими?• Організуйте виставку робіт дітей «Це ми ».

Руки вгору!Мета: розвиток відчуття колективу, оцінювання відмінностей між людьми,

позитивна емоційна насиченість спілкування.Методика проведення• Попросіть дітей стати в коло. Запитайте, хто хоче бути добровольцем,

щоб йому зав'язали очі.• Покрутіть його кілька разів, потім підведіть до іншої дитини.

Торкаючись волосся, обличчя, одягу, доброволець має вгадати, хто це.• Проводячи гру, намагайтеся не підлаштовуватися під ті групи дітей, що

товаришують між собою.• Продовжуйте гру, поки всі діти не візьмуть у ній участь.• Для акцентування уваги на схожості й відмінності між дітьми,

запропонуйте запитання:1. Чому ми проводимо гру на відгадування?2. Як ти визначив, хто це був?3. Що було б, якби поміж інших хтось мав інакший колір очей?4. Що було б, якби в людей були однакові ніс, волосся, вуха?• Цю вправу можна також використати для того, щоб відчути і зрозуміти

почуття сліпої людини.25

Як ми літали до зірокМета: розвиток емоційно-ціннісного компоненту

особистості; формування навичок групової взаємодії, уміння слухати, висловлювати свої думки, аналізувати, робити висновки, досягати компромісів.

Методика проведення• Запропонуйте дітям уявити себе учасниками дуже

важливого космічного проекту. Стало відомо, що космічні сигнали підтвердили існування розумних форм життя. ООН вирішила послати космічний корабель з інформацією про Землю туди, звідки надійшли сигнали. Запитайте в учнів, яку інформацію про життя на Землі вони б надіслали цим істотам. Вона має допомогти їм зрозуміти, що люди на Землі схожі й водночас різні.

• Розбийте дітей на творчі групи (по 6—8 учнів), поясніть їм, що під час обговорення вони не повинні коментувати або критикувати ідеї. Нехай учні висловлюють свої ідеї, але не опитуйте їх по колу, не примушуйте їх ви-словлюватися, це може зменшити творчу активність дітей. Можливі запитання для обговорення:

1. Чи надіслати музику? Яку саме?2. Що краще надіслати: книжки чи фільми?3. А може надіслати манекени людей? Якщо так» то яких саме і як треба

їх одягти?• Групи обмінюються думками. Вчитель записує думки, але не оцінює їх.

Якщо пропозиція незрозуміла, попросіть учня пояснити її або запропонуйте своє пояснення і перевірте, чи автор погоджується з ним.

• Проаналізуйте запропоновані варіанти разом з дітьми. Додайте те, про що вони не згадали.

• Поставте дітям запитання, щоб допомогти їм усвідомити подібне і відмінне між людьми:

1. Чого більше між людьми: відмінного чи подібного? Що ви думали б, якби Дивилися на Землю очима інопланетянина?

2. Як ви вважаєте, що подумав би інопланетянин, якби побачив тих людей, що воюють і вороже ставляться один до одного?

3. Що е важливішим: відмінності у звичаях, одязі, мові та будові тіла чи схожі риси " людей? Чому?

Важлива робота. Бажання та потребиМета: визначення основних людських потреб щодо здорового життя. Методика проведення• Попросіть клас уявити собі, що ООН (Організація Об'єднаних Націй —

Парламент націй усього світу) доручила їм скласти перелік того, що потрібно всім дітям, аби бути щасливими і здоровими (наприклад, їжа, повітря, ігри тощо).

• Запишіть ці потреби в запропонованому вигляді, не оцінюючи їх. • Коли ідей більше не надходитиме, запропонуйте класу розрізнити, які з цих пропозицій є справді потребами, а які — забаганками.

26

Наприклад, телебачення, солодощі будуть забаганками а не

потребами. Спробуйте визначити потреби, які є однаковими для всіх.• Обговоріть запитання:1. Що важливіше для життя — потреби чи бажання?(До відома вчителя: потрібно пам'ятати, що всі бажання і потреби

пов'язані та доповнюють одне одного. Саме бажання надають дитині емо-ційності, радості сподівань, смаку до життя).

2. Як ви вважаєте, чи у всіх дітей нашої країни і в усьому світі задоволене основні потреби? Хто за це відповідає?

3. Що могло б статися, якби потреби Дітей не задовольнялися?

Збереження здоров'я. Безпека — небезпека

Мета: формування почуття відповідальності за своє здоров'я та життя; усвідомлення своїх можливостей.Методика проведення• Вступна бесіда «За що ми відповідаємо у своєму

житті ?». Під час бесіди має прозвучати: «Я відповідаю за те, щоб бути здоровим».

• Бесіда-опитування:1. Піднесіть руку ті, хто в цьому навчальному році зовсім не хворів.2. Піднесіть руку ті, хто хворів.3. Піднесіть руку ті, хто сам винен у своїй хворобі. Які причини призвели

до вашої хвороби?• Обговорення проблеми:1. Чи всі згодні з тим, що людина сама відповідає за своє здоров'я?2. Як ти відповідаєш за своє здоров'я?Моменти для обговорення: дотримання режиму дня, загартування,

відповідний одяг, правильне харчування, особиста гігієна тоща.• Запропонуйте дітям виконати малюнок на тему «Погане все, що може

зашкодити здоров'ю». Дайте учням можливість самостійно поміркувати або обговорити

(отруйні речовини, ліки, гриби, неякісні продукти, брудні руки, сигарети тощо). Діти мають прокоментувати свої малюнки.

• Запропонуйте учням закреслити кожен малюнок червоним олівцем.• Запропонуйте дітям виконати малюнок на тему «Добре все, що

допомагає зберегти здоров'я ». Підготуйте виставку цих робіт.• Домашнє завдання: обговорити з батьками те, що відбувалося на уроці.

Веселе свято 27

Мета: формування негативного ставлення до алкогольних напоїв та їх уживання; формування відповідальності за своє здоров'я.

Методика проведення• Малюнок-піктограма на тему «Веселе свято».Вступне слово вчителя про піктограму: « Раніше, коли люди ще не

винайшли літер та не вміли писати, вони передавали інформацію, повідомлення або свої знання за допомогою малюнків (наскельний живопис, малюнки на посуді тощо). Людина, розглядаючи малюнок, розуміла, що їй хотіли сказати. Іноді ми для розповіді також користуємося не словами, а малюнками (оповідання в картинках:, мультфільми без слів, дорожні знаки)».

Розгляньте 2—3 дорожніх знаки (наприклад, знаки із зображенням телефону, лікарні, їдальні, сніжинки).

• Запропонуйте дітям намалювати слова «Веселе свято» так, щоб кожна людина зрозуміла, що це справді веселе свято. Коли діти малюють, учитель ходить класом, допомагає, дивиться. Як правило, деякі учні малюють святковий стіл.

• Обговорення малюнків:1. Які графічні символи ви використали для

зображення свята?2. Як ти вважаєш, чи буде твій малюнок зрозумілий

іншим. Чому? Як саме малюнок нагадує свято? 3. Зазвичай, коли люди готуються до свята, готують багато їжі, п'ють. Що

зазвичай п'ють на святі (сік, компот, алкогольні напої тощо)?(Учитель виділяє категорію «алкогольні напої».)4. Діти, навіщо дорослі вживають алкогольні напої? (Щоб було весело; це

традиція; так роблять завжди; щоб повеселитися тощо.)5. Чи можна святкувати без алкогольних напоїв? Чи пам'ятаєте ви

святкові події у вашій сім'ї, коли дорослі не вживали алкоголь? Чи було це справді веселе свято?

6. Які наслідки вживання спиртних напоїв? (Конфлікти в сім'ї, хвороби, злочини тощо.)

7. Як зробити свято справді веселим? Чи обов'язково дорослим вживати для цього алкоголь?

У пошуку скарбівМета: розвиток емоційно-ціннісного компоненту Я-концепції дитини,

самооцінки, самосприйняття; розвиток емпатійних та оцінювальних рис.Методика проведення• Створення ігрової оболонки гри з метою внесення елементу казковості,

загадковості, емоційної насиченості заходу. Підготуйте план, позначте на ньому місця, де заховано скарби. Для старших дітей бажано організувати «випробування» перед тим, як вони отримають скарби.

• Підготуйте аркуші паперу (картки), на яких запишіть:а) позитивні риси особистості (сміливість, розум, кмітливість, чесність

тощо);б) риси, які стосуються показників здоров'я (фізична сила, міцне тіло,

28

загартованість, хороший апетит тощо);в) соціальні здібності (уміння спілкуватися, товариськість, чуйність

тощо);г) людей, які для вас важливі (мамо, тато, бабуся, вчителька тощо).• Перед приходом дітей сховайте аркуші-скарби у певних місцях кімнати

(за планом). Потурбуйтеся про те, щоб кожна дитина отримала свій скарб.• Коли діти зайдуть до кімнати, скажіть їм, що вони — шукачі скарбів,

але це незвичайні скарби. Ознайомте дітей з планом (можливе використання пазлів, музичного супроводу, казкових персонажів тощо). Діти мають відшукати картки. Коли аркуш буде знайдено, попросіть того, хто знайшов, зачитати і прокоментувати простими словами або навести приклади, коли і для чого ця риса буде для нього дуже важливою.

• Діти, які знайшли папірці, залишають їх собі. Тепер це їхні надбання, скарби. Вони можуть поділитися ними з друзями, показати батькам. Запропонуйте дітям поміркувати над запитанням: «Кому з однокласників не вистачає саме цих рис? Якщо бажаєш, подаруй скарб тому, хто цього потребує найбільше».

Як ти почуваєшся?Мета: розвиток уміння співпереживати, експресивних здібностей;

розвиток регулятивного компоненту Я-концепції учнів.

Методика проведення• Двоє дітей виходять з кімнати.• Поки вони чекають за дверима; інші діти обирають почуття, яке вони мають показати, наприклад, щастя, злість, розчарування, за-хоплення, нудьга, самотність тощо.• Діти, які були за дверима, повертаються, а присутні у класі зображають почуття. Прибулі мають вгадати, яке саме почуття їм показують.• Повторіть вправу стільки, скільки вважаєте за потрібне.• Поставте дітям запитання:

1. Чи легко було вгадати почуття? Чи вам це вдалося?2. Чи добре знати, що відчувають люди навколо тебе? Чому?3. Чи почувалися ви щасливими, коли хтось поруч був сумним? А

навпаки?4. Що ви при цьому відчували?5. Що сталося б, якби ніхто не звертав уваги на почуття інших?

29

Для ефективної взаємодії учасників навчально-виховного процесу щодо збереження психічного здоров’я учнів була розроблена “Програма збереження та розвитку психічного здоров’я учнів “

Новоград-ВолинськоїНовоград-Волинськоїспеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №4спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №4

з поглибленим вивченням з поглибленим вивченням окремих предметів і курсівокремих предметів і курсів

„Школи сприяння здоров’ю”„Школи сприяння здоров’ю”

Автор: Колесник А.А.,Автор: Колесник А.А.,практичний психологпрактичний психолог

30

І. Розділ. Актуальність розвитку та формування психічного здоров’я

У своєму прагненні до щасливого життя, людина передусім занепокоєна своїм здоров’ям, щоденним самопочуттям, бо з ним вона пов’язує всю програму своєї діяльності і плани успішного майбутнього в соціумі.

Людина – найвищий продукт земної природи. Але для того, щоб насолоджуватися скарбами природи, вона має бути здоровою, сильною та розумною.

Збереження психологічного здоров’я молодого покоління – одне з найважливіших завдань нашого суспільства і насамперед системи освіти. Утім, психічне здоров’я, залежить від багатьох чинників: соціальних та економічних умов, сімейних стосунків, – значну роль у вирішенні цього завдання відіграють педагоги.

Поняття психічне здоров’я охоплює шляхи гармонізації людини, її бажання, амбіції, здібності, ідеали, почуття і свідомість.

Що ж ми розуміємо під терміном „психічне здоров’я”.Психічне здоров’я – це набагато більше, ніж просто відсутність

психічних захворювань. Психічне здоров’я також розуміють як результат здорових соматопсихічних і психосоматичних індивідуальних і природно-соціальних взаємин. Порушення у дітей, які страждають від недостатнього спілкування з дорослими і їх недоброзичливого, а іноді й ворожого ставлення, а також у дітей з неблагополучних сімей.

Психічне здоров’я дитини пов’язане з її стійкістю щодо стресу та дистресу, тобто не тільки пізнавальних, а й емоційних перевантажень. Характеристика так званого „не стресового” стилю життя практично збігаються з ознаками психічно здорової людини, а також особистості, що самоактуалізується.

Принципове значення має така характеристика психічно здорової особистості, як свідоме контролювання свого життя, усвідомлення виконання основних соціальних ролей. Орієнтуючись на майбутнє, така особистість чітко усвідомлює сучасне і живе в сучасному а не в минулому.

При цьому досить важливим є твердження, що в більшості випадків психічно здоровій зрілій особистості властиві не всі, а лише деякі риси:

Вона вільно ставить перед собою цілі й вірить у свої можливості досягнення життєвих планів;

Людина здатна об’єктивно оцінити свої можливості й здібності;

31

Діяльність людини не детермінується лише зовнішніми силами: людина бере на себе відповідальність за свої вчинки;

Таким особистостям властиві творчі здібності у повній галузі; Їм властива повага до себе та інших, демократичність у

взаєминах з іншими, відмова від лицемірства і маніпулювання як засобу впливу.

Саме це дає можливість розглядати такі риси як певний дороговказ для школярів, відповідним чином організувати процес навчання й виховання і, відповідно, навчальне навантаження.

Однією з найважливіших умов збереження психічного здоров’я учнів є дотримання науково-обґрунтованих психогігієнічних норм організації навчання школярів з урахуванням індивідуальних норм навантаження, здатність витримувати навчальне навантаження, не тільки зберігаючи стан повного душевного, тілесного та соціального добробуту, а й збільшуючи при цьому якість власного психічного здоров’я.

Принципово важливим є вчасне створення сприятливих умов для психічного розвитку дитини.

Аналізуючи вплив навчального навантаження на психічне здоров’я школярів, не можна не враховувати такого чинника, як характер взаємин між учителем і учнями. Дійсно, будь-яка технологія навчання, яка враховує всі норми розвитку дитини і динаміку психічних станів, не дасть належного ефекту не збереже психічне здоров’я школярів, якщо, наприклад, між ними і вчителем відбуваються педагогічні конфлікти.

Тому, однією з найголовніших умов збереження психічного здоров’я школярів є дотримання принципів гуманізації освіти.

Актуальність і доцільність програми визначається новими обставинами, за яких необхідно подбати про збереження та розвиток психічно здорової особистості.

ІІ. Розділ. Мета, завдання, очікувані результатиОсновна мета створення програми:

Формування психічно здорової особистості. Виявлення учнів з проблемами психічного здоров’я. Надання допомоги учням, які її потребують. Створення умов для збереження психічного здоров’я учнів. Відпрацювання ефективних методик в прогресивних методик

навчання.

32

Програмою передбачено виконання таких завдань: Розробка сучасних науково-методичних концепцій, форм, видів

діяльності, матеріалів з метою використання їх у навчально-методичній роботі.

Удосконалення системи виявлення дітей з проблемами психічного здоров’я.

Створення груп учнів, які потребують психологічної допомоги. Проведення психолого-педагогічних семінарів щодо

вироблення навичок збереження психічного здоров’я учнів.

Очікувані результати:У результаті реалізації програми передбачається здійснення

цілеспрямованого відбору учнів з порушенням психічного здоров’я, створення максимально сприятливих умов розвитку й збереження психічного здоров’я учнів.

ІІІ. Організаційні питання1. Критерії, за якими можна визначити психічно здорову особистість.

І. Ставлення до себе. Психічно здорові люди добре

ставляться до себе. До себе, як і до інших,

ставляться толерантно, спокійно.

Не зменшують і не перебільшують свої здібності.

Можуть бачити, усвідомлювати свої недоліки.

Поважають себе. Вважають, що можуть

правильно поводитися у більшості ситуацій, що виникають.

ІІ. Ставлення до інших. Враховують інтереси до інших людей. Люблять людей і довіряють їм. Не принижують інших і не дозволяють їм робити цього. У них є почуття відповідальності за інших людей.

ІІІ. Відповідність життєвим потребам. Якщо виникає проблема, намагаються її вирішити. Не бояться брати на себе відповідальність. Намічають реальні цілі. Можуть самостійно приймати рішення.

33

Їм подобається докладати зусилля до того, чим вони займаються.

2. Організаційні психолого-педагогічні заходи

№ п/п Зміст роботи Термін Відповідальні

1. Цільове інформаційне забезпечення Програми Постійно Педколектив

2. Впровадження здоров’язберігаючих технологій Постійно ПсихологАдміністрація

3.Розробка психологічних заходів з метою пошуку дітей, які мають проблеми з психічним здоров’ям

Щорічно Психолог

4. Складання паспортів психічного здоров’я учнів Постійно Психолог

5.

Розробка пакету документів з метою визначення та надання необхідної допомоги учням, які мають проблеми із психічним здоров’ям

Протягом року Психолог

6.Організація індивідуальної і корекційно-відновлювальної роботи з групою дітей, які потребують психологічної підтримки

Постійно Психолог

7.Організація роботи з дітьми для збереження психічного здоров’я (проведення бесід, диспутів, тренінгів)

Постійно Психолог,

класні керівники

8.

Організація індивідуальної і диференційованої роботи з учителями, спрямованої на підвищення рівня їх знань щодо збереження психічного здоров’я

Постійно Адміністрація,психолог

9.Робота бібліотеки в напрямку реалізації програми (створення тематичних карток, підбір літератури, виставки тощо)

Постійно Бібліотекар

10.Інформаційне забезпечення програм, наявність додаткової літератури, використання мережі Інтернет

Постійно Адміністрація

11. Проведення психолого-педагогічного аналізу результатів реалізації Програми Щорічно Адміністрація

12. Визначення перспектив роботи з дітьми щодо збереження психічного здоров’я Щорічно Психолог

Адміністрація

13. Забезпечення належних умов для зміцнення психічного благополуччя дітей і підлітків Постійно Педколектив

34

ІV. Науково-методична робота

№п/п

Зміст роботи Термін Відповідальні

1. Проведення рейтингів школярів (за класами, паралелями)

щорічно Психолог

2. Узгодження авторських програм з навчальних дисциплін як додаткового змісту із збереження та розвитку психічного здоров’я учнів

ЩорічноВересень Адміністрація

3. Розробка, апробація та запровадження педагогічних технологій, які відповідають віковим особливостям та збереженню психічного здоров’я учнів

Постійно

Педколектив

4. Участь у роботі спеціалізованих семінарів Постійно Педколектив,психолог

5. Організація роботи педагогічної майстерності „Практична валеологія”

Постійно Адміністрація

6. Участь у роботі педагогічної майстерності „Практична валеологія”

Постійно Психолог

7. Організація та проведення психолого-педагогічних семінарів, тренінг-курсів для різних груп вчителів

ПостійноПсихолог

8. Забезпечення доступу до науково-методичних матеріалів через мережу Інтернет

Постійно Адміністрація

9. Підготовка методичних рекомендацій щодо формування психолого-фізіологічної стійкості, профілактики стресів, розумових, емоційних та інших перевантажень учнів

Постійно Психолог

10. Розробка методик діагностики психічного здоров’я

Постійно Психолог

11. Розробка та впровадження профілактичних заходів щодо адаптації дітей до навчального та психоемоційного навантаження школярів.

Постійно Психолог,педколектив

12. Розробка психогігієнічних норм організації навчальної діяльності школярів з урахуванням індивідуальних норм навантаження

Постійно Психолог,педколектив

35

V. Організація діагностики та моніторингу

№п/п

Зміст роботи Відповідальні

1. Діагностика типу темпераменту Психолог2. Визначення психологічного типу за ставленням до

навколишніх (екстраверт, інтроверт)Психолог

3. Діагностика типу акцентуації характеру Психолог4. Діагностика рівня інтелектуального розвитку Психолог5. Діагностика розумової активності Психолог6. Діагностика рівня самооцінки Психолог7. Діагностика наявності самоконтролю і

саморегуляціїПсихолог

8. Діагностика наявності соціальних ознак в поведінці

Психолог

9. Діагностика інтересів Психолог10. Моніторинг стану психічного здоров’я школярів на

основі психодіагностичної роботи: (за класами, паралелями)

Психолог

І. Матеріально-технічне та матеріально-фінансове забезпечення

№ п/п Зміст роботи Термін Відповідальні

1. Використання комп’ютерних систем з метою інформаційного забезпечення реалізації Програми та створення інформаційного банку даних

Постійно Адміністрація

2. Укомплектування бібліотеки відповідною науково-методичною літературою

Постійно Бібліотекарі

3. Підтримка програм з окремих дисциплін з метою збереження психічного здоров’я учнів

Щорічно Адміністрація

4. Розробка бланків діагностування психічного здоров’я учнів

Постійно Психолог

36

VІІ. Аналіз, узагальнення

В ході реалізації Програми передбачається виявити учнів, які потребують психологічної допомоги, надати таку допомогу, створити більш сприятливі умови для збереження психічного благополуччя дітей, зменшити шляхом корекційної роботи кількість дітей з проблемами психічного здоров’я.

Оскільки , однією з найважливіших умов збереження здоров’я учнів є дотримання науково-обґрунтованих психогігієнічних норм організації навчальної діяльності школярів з урахуванням індивідуальних норм навантаження, тому дана програма має на меті забезпечити належні психогігієнічні умови організації навчальної діяльності школярів.

Організовуючи життя дітей у навчальному закладі, важливо не „пікати” їх знаннями, не змушувати суворо дотримуватися всіх правил розпорядку. Все має відбуватися ніби саме собою, бути природним для дитини і при цьому задовольняти дитячу цікавість. Тоді у дітей є насичене життя, інтрига в цьому житті. Хочеться з’ясувати усе те, що тримає в активному стані пізнання. Але за розгадкою однієї таємниці відразу має виникати інша, ще більш „таємна” і ще більш приваблива.

Але цікава атмосфера – далеко не єдина умова психологічного комфорту під час перебування дитини у школі.

Крім задоволення потреби в пізнавальній активності як однієї з рушійних сил розвитку важливо звертати увагу на те, які взаємостосунки між учнями в класі. Можливо, дитина перебуває у стані постійної тривоги, боїться бути осміяною, або навіть відкинутою, хвилюється через те, що її можуть просто не вислухати чи не сприйняти тощо.

Саме тому дана Програма і спрямована на те, щоб підтримати дитину, зберегти її психічне здоров’я, психічне благополуччя.

VІІ. Критерії оцінюванняВ результаті реалізації програми мають бути:

Паспорти психічного здоров’я учнів. Моніторинг стану психічного здоров’я. Зменшення кількості дітей з проблемами психічного здоров’я

(в наслідок корекційно-розвивальної роботи). Створені сприятливі умови для навчання та виховання

школярів. Психологічний комфорт у спілкуванні „вчитель-учень”,

„учень-учень”, „вчитель-витель”.

37

Для збереження психічного здоров'я школярів також необхідно враховувати річну динаміку працездатності

Перші 6 тижнів — впрацьовування. З кінця жовтня до початку грудня — відносно стійкий стан і високий рівень працездатності, потім — спад (канікули).

Після канікул 1—2 тижні впрацьовування і далі — короткий період стабільної роботи. У кінці третьої чверті настає загальна втома і спад, що зберігається і на четверту чверть.

Для того, щоб враховувати динаміку працездатності в процесі навчання, необхідно знати, які існують типи індивідуальної денної динаміки працездатності людини.

За динамікою змін протягом дня можна виділити:• рівний, або стійкий, тип працездатності (може бути на високому,

середньому, низькому рівнях);• вхідний високий рівень працездатності (зберігається до

середини і в кінці дня);• безперервне зниження рівня працездатності (від початку до

кінця дня);• при низькому чи середньому вихідному рівні

працездатність покращується тільки на кінець дня;• при низькому чи середньому вихідному рівні

працездатність підвищується до середини дня і зберігається до кінця дня;

• при низькому чи середньому рівні працездатність підвищується протягом дня;

• покращення працездатності в першій половині дня і погіршення — в другій;

• погіршення працездатності в першій половині дня і покращення в другій.

Необхідно пам'ятати: За 25—35 хв. роботи в дитини з'являються ознаки втоми, а за 12 хв. знижується увага.

Не слід перевищувати наступні показники: загальне навчальне навантаження разом із домашнім завданням для дітей

7 років — 5 - 5,5 год., 10 років — 6 - 6,5 год.;• безперервна письмова робота для дітей 7 років — 5 хв. (2 хв. 40 с на початку

заняття і 1 хв. 45 с — в кінці); 8—10 років — 10 хв.;• тривалість безперервного читання для дітей 6 років — 8 хв., у віці 7— 8 років — 10 хв.,

38

9 років — 15 хв.;

• середня активність уваги в 5—7 років—до 15 хв., 7—10 років — до 20 хв., з 10 років — 25 хв.;• перегляд кінофільмів і телепередач — 15 — 20 хв. у початкових класах;• перегляд діафільмів під час уроку в 1—2 класах — 7—15 хв., у 2 – 4 класах — 15—20 хв.;• прослуховування звукозапису в 1—2 класах — 6—10 хв. (оскільки

аудіальний технічний засіб швидше втомлює дітей, ніж будь-який візуальний, а тим паче аудіовізуальний).

Рекомендовано щоденно перебувати на свіжому повітрі: дітям 7 років не менше 4 год., 8—9 років — 3,5 год., з 10 років — 3 год. Важливо, щоб прогулянка проводилася в період з 13 до 15 год. Це години найбільшого спаду працездатності в дитини. Оптимальний час для виконання домашніх завдань припадає на період з 15 до 16 години.

Всім відомо, що зоровий аналізатор відіграє провідну роль у навчальній діяльності.

За деякими даними орган слуху може пропустити за один і той самий час 1000 одиниць інформації, орган дотику — 10 000, а орган зору — 100 000. Це нагадує народну мудрість: «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути».

Як зберегти психічне здоров’я вчителя. Як зберегти психічне здоров’я вчителя. Методичні рекомендаціїМетодичні рекомендації

Здоров’я є необхідною умовою активної життєдіяльності, самореалізації щастя людини, визначає потенціал особистості. До сукупності факторів, що безпосередньо впливають на стан здоров’я вчителів, уходять особливості їхньої складної і різнопланової діяльності – підвищена тривалість робочого дня, висока психоемоційна напруга, професійна відповідальність за результати навчально-виховного впливу тощо. Зокрема урок (в структурі робочого часу вчителя він посідає основне місце) є тим головним навантаженням, що ставить до його нервово-психічної сфери високі вимоги. Як відомо, крім проведення уроків в обов’язки вчителя входять підготовка до уроків удома, перевірка письмових робіт,

39

додаткові заняття та консультації, класне керівництво, робота з батьками, різнопланова позакласна та позаурочна робота, контроль за дотриманням чистоти у профільних кабінетах, участь у методичній роботі школи, району, міста тощо.

Як свідчать результати бесід, спостережень, опитувань учителів шкіл, витрати часу на всі ці види діяльності перевищують допустимі норми. Так, підрахунок часу денної роботи вчителя дозволив встановити, що при навантаженні у межах 18-24 годин на тиждень учителі в середньому працюють 10-12 годин на день. Крім того, потрібно зазначити, що робота вчителя з батьками, учнями, колегами, громадськістю передбачає не лише професіоналізм, комунікативну культуру, компетентність, але й високу емоційну стійкість, уміння володіти собою, неупередженість, стриманість, толерантність.

Тому специфіка праці, спосіб життя вчителів загальноосвітніх шкіл, постійна перевтома є причинами того, що в них частіше, ніж у представників інших професій системи «людина-людина», виникають різноманітні порушення у психічній сфері, розвиваються невротичні розлади, а на їхньому фоні –психосоматичні хвороби (гіпертонія, інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки, гастрит, порушення ендокринного балансу, судинні враження мозку і т.д.). Вивчення складної природи психосоматичних недуг працівників освітньої галузі освіти показує стійкий взаємозв’язок їхнього виникнення й загострення протікання зі специфікою професійної діяльності. Як було зазначено вище, у процесі педагогічної роботи на вчителів постійно впливає низка факторів, що часто призводить до напруги механізмів регуляції життєзабезпечуючих функціональних систем організму. До того ж, зростаюча інтелектуалізація професійної сфери, посилення ролі мисленнєвої діяльності в роботі сучасного педагога, що потребують постійної уваги, активного спостереження, оперативного аналізу інформації й прийняття рішення в умовах дефіциту часу (наприклад, при розв’язанні спонтанних педагогічних ситуацій), реалізуються в стресовий синдром, порушують нормальне самопочуття, породжують дискомфорт у психоемоційній сфері вчителя. Тривалі психоемоційні перевантаження можуть викликати явище нервової перенапруги, яке пояснюється як стан організму, що знаходиться між нормальними і патологічними реакціями. Цей стан можна ще визначити як преадаптацію, тобто функціонування системи на межі норми її адаптації, коли мобілізуються всі резервні системи організму. Але в роботі вчителя стан психоемоційної перенапруги, на жаль, часто хронізується, що рано чи пізно призводить до зриву механізмів адаптації, і, як наслідок, – до хвороби. Так, учителі часто скаржаться на погіршення психічних функцій (послаблення пам’яті, утруднення мислення, підвищення збудливості), порушення сну (стає

40

неглибоким і тривожним, зі специфічними «вчительськими» сновидіннями), невмотивоване очікування проблем, неприємностей, головні болі тощо. Крім того, педагоги рідше, ніж представники інших професій, звертаються по медичну допомогу й у той же час частіше продовжують свою професійну діяльність у випадку нездужання або хвороби, займаються самолікуванням.

ПОШУК ВИХОДУ Специфіка педагогічної роботи, нозологічна структура і характер

захворюваності педагогів, особливості їхнього ставлення до свого здоров’я свідчать про давно назрілу необхідність перебудови логіки і змісту процесу професійної підготовки вчителя з метою надання педагогам системи знань із теорії та практики формування, збереження і зміцнення фізичного й психічного здоров’я.

Для вчителів стресогенними є проблеми на роботі, незадоволення

результатами їхньої праці директора школи, непорозуміння з колегами, порушення здоров’я, домашні негаразди.

Визначити психічне здоров’я вчителя можна за допомогою перерахованих нижче методик.

41

Тест на конфліктність

1. Уявіть собі, що в громадському транспорті починається суперечка. Ваші дії: а) вирішите не втручатися – 4; б) станете на бік потерпілого або того, хто правий – 2; в) обов’язково втрутитеся і будете відстоювати власну точку зору – 0. 2. Чи критикуєте ви на зборах керівника? а) ні – 4; б) іноді, залежно від ваших особистих стосунків зі старостою – 2; в) завжди критикуєте за помилки - 0.

3. Керівник пропонує план роботи на рік. План здається вам не раціональним. У вас є суттєві зміни і доповнення до нього. Ваші дії:

а) вирішите промовчати через можливі надалі неприємні стосунки з куратором – 4;

б) запропонуєте свої доповнення, якщо впевнені, що вас підтримають члени групи – 2;

в) будете відстоювати свій план за будь-яких обставин – 0.

4. Любите посперечатися зі своїми товаришами і

друзями: а) тільки із тими, хто не ображається – 4; б) так, але лише із принципових питань – 2; в) сперечаєтеся з усіма і з будь-якого приводу – 0. 5. Хтось намагається проникнути в чергу попереду

вас. Ваші дії: а) мовчки обурюєтеся – 4; б) вважаєте, що ви не гірші, наслідуєте його (її)

приклад – 2; в) відкрито висловлюєте обурення – 0. 6. Колега по роботі проводив заліковий урок із використанням нових методик. Частина із

них, на вашу думку, містить серйозні помилки. Ваша думка при обговоренні буде вирішальною. Як ви вчините:

а) визначите лише позитивне і запропонуєте удосконалювати діяльність –4; б) висловитеся і щодо позитивних, і стосовно негативних аспектів уроку –2; в) відзначите лише помилки, оскільки новатор не повинен припускатися професійних

помилок - 0. 7. Ви бачите, що в школі, де ви працюєте, під час перерви підлітки семикласники палять

цигарки. Як зреагуєте: а) гадаєте, що не варто втручатися, так як це не ваші учні – 4; б)зробите зауваження – 2; в) берете підлітків за руку і ведете до завуча – 0.

42

Підрахуйте суму балів: Від 0 до 2 балів. Ви шукаєте привід для суперечок і сварок, нав’язуєте свою думку, навіть

тоді, коли не праві. Вам властива деяка дріб’язковість. Мабуть, потрібно переглянути свої стосунки з оточуючими, бо ви можете набути слави нетовариської, конфліктної людини. Можливо, причиною цього є ваші внутрішні комплекси? Від 3 до 12 балів. Про вас говорять, що ви дуже принциповий, а іноді занадто категоричний. Ви наполегливо відстоюєте свою думку, але вмієте поважати й думку інших. Вас поважають, а іноді й побоюються. Від 13 до 28 балів. Ви тактовні, компетентні, не любите конфліктів. Прагнете бути приємним для оточуючих, але не завжди надаєте їм потрібну допомогу.

Тест «Чи загрожує вам нервовий зрив?»

1. Чи важко вам звертатися до когось із проханням про допомогу?

а) так, завжди – 3; б) дуже часто – 2; в) дуже рідко – 1; г) ніколи – 02. Думаєте ви про свої проблеми у вільний час?

а) дуже часто – 5; б) часто – 4; в) іноді – 2; г) дуже рідко – 1; д) ніколи – 0.

3. Якщо ви бачите, що в людини щось не виходить, чи відчуваєте бажання зробити це замість неї?

а) дуже часто – 5; б) часто – 4; в) іноді – 2; г) дуже рідко – 1; д) ніколи – 0. 4. Чи довго переживаєте через неприємності ? а) дуже часто – 5; б) часто – 4; в) іноді – 2; г) дуже рідко – 1; д) ніколи – 0. 5. Скільки часу ви приділяєте собі ввечері: а) більш, ніж три години – 0; б) одну-дві години – 1; в) більше години – 2; г) жодної хвилини – 4. 6. Якщо вам пояснюють щось із зайвими подробицями, чи маєте звичку перебивати? а) так, завжди – 4; б) часто – 3; в) залежно від обставин – 2; г) рідко – 1; д) ні – 0. 7. Чи завжди ви поспішаєте? а) так, постійно – 5; б) часто поспішаю – 4; в) поспішаю як усі, іноді – 2; г) поспішаю лише у виняткових ситуаціях – 1; д) ніколи – 0. 8. Важко вам відмовитися від смачної їжі: а) так, завжди – 3; б) часто – 2; в) іноді – 1; в) дуже рідко – 1; г) ніколи - 0. 9. Доводиться вам мати декілька справ одночасно? а) так, завжди – 5; б) часто; в) іноді – 3; г) зрідка – 1; д) ніколи – 0. 10. Трапляється, що під час розмови ваші думки десь далеко? а) дуже часто – 5; б) часто – 4; в) трапляється – 3; г) дуже рідко – 1; д) ніколи – 0. 11. Чи не здається іноді вам, що люди говорять про нудні, марні речі? а) дуже часто – 5; б) часто – 4; в) іноді – 2; г) зрідка – 1; д) ніколи – 0. 12. Нервуєте, коли стоїте в черзі? а) дуже часто – 5; б) часто – 4; в) іноді – 2; г) зрідка – 1; д) ніколи – 0. 13. Любите давати поради? а) дуже часто – 5; б) часто – 4; в) іноді – 2; г) зрідка – 1; д) ніколи – 0. 14. Довго ви сумніваєтеся перед прийняттям рішення: а) дуже часто – 5; б) часто – 4; в) іноді – 2; г) зрідка – 1; д) ніколи – 0. 15. У якому темпі ви говорите? а) скоромовкою – 3; б) швидко – 2; в) спокійно – 1; г) уповільнено – 0.

43

Підрахуйте суму балів: Від 45 до 65 балів. Нервовий зрив для вас – реальна можливість, зверніть увагу на своє здоров’я. Подібна нервозність може бути наслідком авітамінозу, загальної перевтоми. Від 20 до 40 балів. Намагайтеся ставитися до життя спокійніше, не сприймайте дрібні невдачі як життєву драму. Ви в змозі контролювати себе самі, спокійно аналізуйте те, що відбувається у вашому житті. До 19 балів. Вам вдається зберігати спокій і рівновагу. Намагайтеся і надалі уникати надмірних хвилювань. 0 балів. Мабуть, такий результат не можливий у вас, бо він характеризує безініціативну, нудну людину.

МЕТОДИКА «ДІАГНОСТИКА РІВНЯ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРЯННЯ»(В. В. Бойко в модифікації Є. П. Ільїна)

Емоційне вигоряння являє собою один із захисних механізмів, що виражається у визначеному емоційному ставленні до своєї професійної діяльності. Воно пов'язано з психічною утомою людини, яка тривалий час виконує одну й ту саму роботу, що призводить до зниження сили мотиву і меншої емоційної реакції на різні робочі ситуації (тобто до байдужості).

Інструкція. Вам пропонується ряд тверджень, стосовно кожного висловіть свою думку. Якщо ви згодні з твердженням, поставте в бланку для відповідей біля відповідного йому номера знак «+» («так»), якщо не згодні, — то знак «—» («ні»).

Текст опитувальника1. Сьогодні я задоволений своєю професією не менше, ніж на початку кар'єри.2. Я помилився у виборі професії або профілю діяльності (займаю не своє місце).3. Коли я відчуваю утому або напруження, то намагаюся скоріше «згорнути» справи.4. Моя робота притупляє емоції.5. Я відверто утомився від проблем, з якими доводиться мати справи на роботі.6. Робота приносить мені усе більше задоволення.7. Я б змінив місце роботи, якби з'явилася така можливість.8. Через утому або перенавантаження я приділяю своїм справам менше уваги, ніж

слід.9. Я спокійно сприймаю претензії до мене начальства і колег по роботі.10. Спілкування з колегами по роботі призводить до того, що я починаю цуратися

людей.11. Мені усе важче встановлювати і підтримувати контакти з колегами.12. Обстановка на роботі мені здається дуже важкою, складною.13. Бувають дні, коли мій емоційний стан погано

позначається на результатах роботи.14. Я дуже переживаю за свою роботу.15. Колегам по роботі я приділяю уваги більше, ніж

одержую від них.16. Я часто радуюся, коли бачу, що моя робота

приносить користь людям.17. Останнім часом мене переслідують невдачі на

роботі.18. Я звичайно виявляю цікавість до колег і попри те,

що стосується справи.19. Я іноді ловлю себе на думці, що працюю

44

автоматично, без душі.20. По роботі зустрічаються настільки неприємні люди, що мимоволі бажаєш їм чого-

небудь поганого.21. Успіхи в роботі надихають мене.22. Ситуація на роботі, у якій я опинився, здається майже безвихідною.23. Я часто працюю через силу.24. У роботі з людьми я керуюся принципом: не витрачай нерви, бережи здоров'я.25. Іноді я йду на роботу з важким почуттям: як усе набридло, нікого б не бачити і не

чути.26. Іноді мені здається, що результати моєї роботи не варті тих зусиль, що я

витрачаю.27. Якби мені пощастило з роботою, я був би більш щасливий.28. Звичайно я прискорюю час: скоріше б робочий день скінчився.29. Працюючи з людьми, я звичайно ніби ставлю екран, що захищає від чужих

страждань і негативних емоцій.30. Моя робота мене дуже розчарувала.31. Мої вимоги до виконуваної роботи вищі, ніж те, чого я досягаю в силу обставин.32. Моя кар'єра склалася вдало.33. Якщо надається можливість, я приділяю роботі менше уваги, але так, щоб цього

ніхто не помітив.34. До усього, що відбувається на роботі, я втратив інтерес.35. Моя робота погано на мене вплинула — озлила, притупила емоції, зробила

нервовим.

Бланк відповідейНомери тверджень і варіант відповіді Бали 1 6 11 16 21 26 31 2 7 12 17 22 27 32 3 8 13 18 23 28 33 4 9 14 19 24 29 34 5 10 15 20 25 30 35 Загальна сума балів:

Обробка данихОзнаки, включені в той або інший

симптом «вигоряння», мають різне значення при визначенні його ваги. Тому в процесі розробки тесту найбільшу оцінку —10 балів — одержали від компетентних суддів ті ознаки, що найбільш показові для симптому.

Нижче наводиться «ключ» до методики — перераховуються симпто-ми і відповідні їм номери тверджень (ознак). Знак перед номером означає відповідь «так» (+) або «ні» (—); у дужках зазначені бали, що проставляються за дану відповідь.

Відповідно до «ключа» визначається сума балів для кожного симптому «вигоряння», а потім сума за всіма симптомами, тобто його підсумковий показник.

45

Симптом «Незадоволеність собою»:-1 (3), +6 (2), +11 (2), -16(10), -21 (5), +26 (5), +31 (3)Симптом «Загнаність у клітку»:+2 (10), +7 (5), +12 (2), +17 (2), +22 (5), +27 (1), -32 (5)Симптом «Редукція професійних обов'язків»:+3 (5), +8 (5), +13 (2), -18 (2), +26 (3), +28 (3), +33 (10)Симптом «Емоційна відстороненість»:+4 (2),+9 (3),-14 (2),+19 (3),+24 (5),+29 (5),+34 (10)Симптом «Особистісна відстороненість (деперсоналізація)»:+5 (5), +10 (3), +15 (3), +20 (2), +25 (5), +30 (2), +35 (10)ВисновкиСума балів за кожним симптомом інтерпретується так:9 і менш балів — несформований симптом,10-15 балів — симптом, що складається,16 і більше балів — сформований симптом.Відповідно сума балів за всіма симптомами, що дорівнює 45 і менше,

свідчить про відсутність «вигоряння»; сума балів від 50 до 75 — про «виго-ряння, що починається»; сума 80 балів і вище — про наявне «вигоряння».

ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕГРАЛЬНИХ ФОРМ КОМУНІКАТИВНОЇВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕГРАЛЬНИХ ФОРМ КОМУНІКАТИВНОЇ АГРЕСИВНОСТІАГРЕСИВНОСТІ

(В. В. БОЙКО)Призначення. Відмінною ознакою даної методики є не тільки доступність,

але й широта та інтегральність діагностичного діапазону. Вона дозволяє визначити, крім тонких форм проявів агресивності, і потребу в ній, і ступінь агресивного зараження, і здатність до гальмування, і способи переключення агресивності.

Інструкція. У бланку для відповідей поруч з номером судження про-ставте свої відповіді — «так» або «ні».

Опитувальник1. Часом я зненацька «вибухаю».злістю, гнівом.2. Якщо я бачу, що моє роздратування або злість передається іншим, то звичайно відразу

беру себе в руки.3. Щоб рятуватися від злості, що накопичилася, я придумав собі особливий ритуал:

періодично б'ю подушку, боксую в стінку, бігаю навколо будинку тощо.4. На роботі звичайно стримуюся, а вдома буваю невитриманим.5. Іноді я розумію, що викликаю в кого-небудь злість, роздратування, але мені важко

змінити свою поведінку або я не хочу цього робити.6. Якщо мені грубіянять, я, як правило, утримуюся від різкості.7. Іноді я чесно зізнаюся собі: я — погана людина.8. Тільки варто мені розлютитися, як я домагаюся свого від оточуючих.9. Нерідко я виявляюся залученим до якого-небудь протиборчого угруповання.10. Час від часу мене немов тягне посваритися з кимсь.11. Я часто розплачуюся за свою різкість або брутальність.12. Часто яка-небудь дрібниця виводить мене із себе.13. Розлютившись, я можу вдарити кого-небудь (дитину, партнера і т. ін.).14. Почуваючи приливи злості, я можу розрядитися на предметах (б'ю кулаком об стіл, що-

небудь ламаю, б'ю посуд).15. Я дозволяю собі спалахи злості або гніву там, де мене ніхто не знає.

46

16. Я думаю, що мій характер — не подарунок.17. Якщо хто-небудь з колег погано відгукнеться про мене, я

висловлю йому усе, що думаю про нього.18. Бувають хвилини, коли я ненавиджу або зневажаю себе.19. Щоб змусити себе зробити що-небудь важке або складне, мені

іноді треба себе гарненько розлютити20. Траплялося так, що я ставав членом негарної компанії

(угруповання).21. Звичайно, коли я посварюся з ким-небудь, мені легшає.22. Деякі люди ображені на мене за мою різкість або злість.23. Коли я дуже утомлююся, то легко можу розлютитися, вийти із

себе.24. Моя злість звичайно швидко проходить, якщо той, хто її

викликав, просить у мене вибачення або визнає свою неправоту.25. Мені вдається гасити роздратування та інші напружені стани в

активному відпочинку — у спорті, туризмі, культурних заходах.26. Трапляється, що я з'ясовую відносини з продавцем або клерком на підвищених тонах.27. У мене гострий язик — палець мені в рота не клади.28. Я звичайно легко «заводжуся», коли зіштовхуюся з брутальністю, агресивністю або

злістю оточуючих.29. Багато чого з того поганого, що трапилося зі мною в житті, я напевно заслужив.30. Злість найчастіше допомагає мені в житті.31. Я часто лаюся в чергах.32. Іноді мені говорять, що я злюся, але я цього не помічаю.33. Відчуття злості або гніву явно шкодить моєму здоров'ю.34. Іноді я починаю злитися несподівано.35. Якщо я розлючуся, то найчастіше відходжу майже миттєво.36. Щоб заспокоїти нервову систему, я часто спеціально починаю займатися якою-небудь

справою (читання, телевізор, господарські турботи, професійна робота).37. У транспорті або магазині я буваю більш агресивний, ніж на роботі.38. Я людина різка або дуже категорична.39. Якщо хто-небудь буде зло жартувати стосовно мене, я швидше за все поставлю його на

місце.40. Я часто злюся на себе з якого-небудь приводу.41. Під час спілкування вдома я часто спеціально надаю своєму обличчю суворого виразу.42. Якби знадобилося піти на барикади, я б пішов.43. Звичайно моя злість дає мені імпульс активності.44. Трапляється, що я по кілька днів переживаю наслідки того, що не зміг утриматися від

злості.45. «Бувають моменти, коли мені здається, що я усіх ненавиджу.46. Коли я відчуваю приплив злості або агресії, то часто іду куди-небудь, щоб нікого не

бачити і не чути.47. Я часто заспокоюю себе тим, що зриваю зло на речах кривдника.48. Іноді в транспортній товкотнечі або в черзі я буваю настільки агресивний, що потім

відчуваю себе незручно. 49. Я часто буваю незговірливим, упертим, неслухняним.50. Я легко встановлюю стосунки з людьми, що провокують брутальність або злість.51. Якщо Бог коли-небудь покарає мене за мої гріхи, то це буде заслужено.52. Щоб уплинути на оточуючих, я часто лише зображую гнів або злість, але глибоко не

переживаю, не відчуваю цих станів. 53. Я б взяв участь у стихійному мітингу протесту, щоб відстоювати разом із усіма свої

насущні інтереси.54. Після спалаху роздратування, злості я звичайно добре почуваю себе якийсь час.55. Моя дратівливість негативно позначилася на стосунках із близькими

47

або друзями. Бланк відповідей

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55

Обробка данихОпитувальник дозволяє вивести «індекс агресії» з урахуванням 11 пара-

метрів, кожний з яких оцінюється окремо в інтервалі від нуля до 5 балів. За кожну відповідь, що відповідає ключеві, нараховується один бал; чим вище оцінка, тим більше виявляється вимірюваний показник агресивності.

Підрахуйте кількість балів по кожному з 11 стовпчиків і запишіть отримані результати у вільні клітинки бланка для відповідей (останній рядок). Потім підрахуйте загальну кількість набраних балів по всьому тесту.

Отримана сума — ваш «індекс агресії».Ключ:Спонтанність агресії: + 1, + 12, + 23, + 34, + 4; Нездатність гальмувати агресію: —2, + 13, —24, —35, -46; Невміння переключати агресію на діяльність або неживі об'єкти: -3, -14,-25, -36,-47;Анонімна агресія: + 4, + 15, + 26, + 37, + 48;Провокація агресії в оточуючих: + 5, + 16, + 27, + 38, + 49;Схильність до відбитої агресії: —6, + 17, + 28, + 39, —50;Аутоагресія: + 7, + 18, + 29, + 40, + 51;Ритуалізація агресії: + 8, + 19, + 30, + 41, + 52;Схильність заражатися агресією юрби: + 9. + 20, + 31, + 42, + 53;Задоволення від агресії: + 10, + 21, + 32, + 43, + 54;Розплата за агресію: + 11, + 22, + 33, + 44, + 55.

Інтерпретація даних («індекс агресії»)Відсутність або дуже низький рівень агресії (від 0 до 8 балів) звичайно

свідчить про нещирість відповідей респондента, про його прагнення від-повідати соціальній нормі. Такі показники зустрічаються в людей із зниженою самокритичністю і завищеними домаганнями.

Невисокий рівень агресії (від 9 до 20 балів) відзначається в більшості опитуваних. Він звичайно буває обумовлений спонтанною агресією і поєднаний з невмінням переключати агресію на діяльність і неживі об'єкти (у цьому, можливо, немає необхідності).

Середній рівень агресії (від 21 до 30 балів) звичайно виражається в спон-танності, деякій анонімності і слабкій здатності до гальмування.

Підвищений рівень агресії (від 31 до 40 балів). До атрибутів, характерних для її середнього рівня, звичайно додаються показники розплати, провокації.

Дуже-високий рівень агресії (41 і більше балів) пов'язаний з одержанням задоволення від агресії, перейняттям агресією юрби, провокуванням агресії в оточуючих.

48

49

ЕКСПРЕС-ДІАГНОСТИКА СХИЛЬНОСТІ ДО НЕВМОТИВОВАНОЇ ТРИВОЖНОСТІ

(В. В. БОЙКО)Інструкція. На запропоновані 12 ситуацій вам необхідно дати відповідь

«так» (+) або «ні» (—).Опитувальник

№ Ситуації Так Ні1 У дитинстві ви були полохливою, боязкою дитиною. 2 Дитиною ви боялися залишатися один одна в будинку (можливо,

боїтеся і зараз)

3 Вас іноді переслідує думка, що з вами може трапитися щось страшне

4 Ви лякаєтеся під час грози або при зустрічі з незнайомим собакою (лякалися в дитинстві)

5 У вас часто буває почуття сильного внутрішнього занепокоєння, відчуття можливої біди, неприємності

6 Вам страшно спускатися в темний підвал 7 Вам часто сняться страшні сни 8 У вас звичайно виникають неприємні думки, коли близькі

затримуються без попередження

9 Ви найчастіше турбуєтеся, щоб чогось не трапилося 10 Ви дуже переживаєте, коли близькі їдуть на відпочинок, у

відрядження, за кордон

11 Вам страшно літати літаком (або їздити потягом) 12 Останнім часом ви часто нервуєте Усього відповідей «так»:

Обробка й інтерпретація результатівЗа кожну відповідь «так» нараховується 1 бал. Чим більше позитивних

відповідей ви дали, тим відчутніше виражена дисфункціональність обго-ворюваного стереотипу емоційної поведінки:

10—12 балів — необґрунтована тривожність виявляється яскраво й стала невід'ємною частиною вашої поведінки;

4— 9 балів — у вас є деяка схильність до тривожності;

5 балів і менше — схильності до тривожності немає.

50

МЕТОДИКА«ВИВЧЕННЯ ЗАДОВОЛЕНОСТІ УЧИТЕЛІВ

СВОЄЮ ПРОФЕСІЄЮ І РОБОТОЮ»

Методика розроблена Н. В. Журіним та Є. П. Ільїним для виявлення ступеня задоволеності учителів своєю професією і різними сторонами професійної діяльності.

Інструкція. Просимо вас ознайомитися з даною анкетою (опитувальником) і відповісти на питання, що містяться в ній; виберіть один з варіантів відповіді («так», «не знаю», «ні»), що збігається з вашою думкою, і поставте під ним знак «+».

Текст опитувальникаЧи задоволені ви... Так Не знаю Ні І) вашою професією; 2) результатами, що досягаються; 3) взаєминами з адміністрацією школи; 4) взаєминами з колегами; 5) взаєминами з учнями; 6) взаєминами з батьками учнів; 7) ставленням учнів до вашого предмета; 8) ставленням до вашого предмета педагогіч- ного колективу; 9) ставленням батьків учнів до вашого предмета 10) своєю професійною підготовкою в цілому; 11) своєю методичною підготовкою; 12) своєю теоретичною підготовкою; 13) своєю організаційною підготовкою; 14) навчальною програмою; 15) матеріальною базою школи; 16) місцем роботи; 17) заробітною платнею?

Обробка результатівЗа відповідь «так» нараховується +1 бал, за відповідь «не знаю» — 0 ба-

лів, за відповідь «ні» вираховується 1 бал. Далі проводиться сумування всіх балів з урахуванням їх знака.

ВисновкиСтупінь задоволеності роботою (за всіма 17 позиціями) оцінюється як

високий, якщо обстежуваний набирає +11 балів і вище, середній — якщо набирає від +6 до +10 балів, низький — від +1 до +5 балів. Ступінь неза-доволеності роботою оцінюється як низький, якщо обстежуваний набирає від -1 до -5 балів; середній — якщо набирає від -6 до -10 балів і високий — при -11 балах і вище.

51

З метою надання педагогам системи знань із теорії та практики формування, збереження і зміцнення психічного здоров’я доцільно проводитити заняття для педагогів.

Заняття для педагогів

ТЕМА:

1. Поняття "стрес ".У минулому лишилося життя спокійне, стабільне, а разом із ним і

впевненість у тому, що кожен наступний день буде, принаймні, не гірший за попередній. Життя теперішнє: тривога, страх, розгубленість... — постійний стрес.

Що таке стрес?Цей термін означає чимало станів людини, які виникають через

різноманітні екстремальні впливи (стресори). Залежно від виду стресору і характеру його впливу стреси поділяють на фізіологічний і психологічний.

Стреси виникають у ситуаціях інформаційного та емоційного перевантажень

Стрес - це нормальна психофізіологічна реакція людини на дії зовнішнього й внутрішнього середовища. Найчастіше вчені розглядають стрес як сильну несприятливу дію, що негативно впливає на організм.

Стрес проявляється на п'ятьох рівнях:A) хімічному (порушення обміну речовин, зміна складу крові, шлункового соку й ін.);Б) фізичному (біль, нездужання, м'язевий тиск т.д.);B) психічному (нервові розлади);Г) емоційному (неадекватні психічні реакції, тривожність, дратівливість, страх, поганий настрій й ін.);Д) поведінковому (агресія, спроби

самогубства й ін.).Тому більш точно стрес можна визначити як фізичну, психічну, емоційну,

хімічну й поведінкову реакцію організму на те, що лякає його або загрожує йому (реакція «бий або біжи»). Стрес - це порушення рівноваги в організмі, стрибкоподібні підвищення енергії, щоб можна було нею скористатися при зустрічі з небезпекою.

Найнебезпечнішим для життєдіяльності людини є хронічний стрес, що характеризується постійним порушенням внутрішньої рівноваги. Симптоми хронічного стресу: порушення пам'яті й концентрації уваги; агресивність;

52

тривожність; безсоння; депресія; почуття провини; думки про самогубство.Наслідками хронічного стресу є: головний біль, псоріаз, біль в спині,

виразка, коліти, випадання волосся, підвищений тиск, серцеві захворювання, порушення менструації в жінок, імпотенція й передчасна эвокуляція в чоловіків, гіпертонія, ослаблення імунного захисту організму.

Хронічний стрес - результат постійного перебування в ситуації небезпеки, постійне повторення ситуації, що травмує

Найбільший деструктивний емоційний уплив на самопочуття педагогів чинять такі події:

смерть близьких людей; втрата здоров’я, розлади в сім’ї, ускладнення в стосунках із коханими; побутові проблеми; проблеми на роботі; незадоволення директора школи результатами вашої праці; непорозуміння з колегами; порушення здоров’я; домашні негаразди.

Розрізняють поняття "стрес" та "дистрес" Стрес перетворюється на дистрес під впливом деяких емоційних

факторів, наприклад, невдач, незадоволення життям, невизнання успіхів. На думку Г.Сельє, найшкідливішим є стрес, котрий виник у результаті невдач і зруйнованих надій. Дистрес, викликаний невиправданими зусиллями, нереалізованою мрією, залишає в організмі незворотний рубець, що тягне за собою хворобу. Дистрес відіграє значну роль у підвищенні кров'яного тиску, виникненні серцевих нападів, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, різних типів психічних розладів. Коли ми чуємо від лікарів, що потрібно уникати стресу, очевидно, потрібно розуміти це як насторогу стосовно шкідливих виявів дистресу для здоров'я

Подивіться на стрес як на позитивне явище

Стрес може виконувати роль мобілізуючого чинника. У відповідь на значний за силою і тривалістю стресор у людини виникає так званий адаптаційний синдром — сукупність адаптаційних реакцій організму, що мають загальний захисний характер. Розвиток адап-таційного синдрому розпочинається стадією тривоги, яка завершується мобілізацією захисних реакцій особистості і переходить у стадію підвищеної стійкості організму до різних впливів. Завершальною стадією може бути як стабілізація стану так і виснаження організму (навіть загибель). Отже, якщо не допустити виснаження

53

організму, то розвиток адаптаційного синдрому може принести немало вигод.Напевно, кожен учитель може пригадати зі свого досвіду таку стресову

ситуацію, у якій він отримав перемогу, сконцентрувавши на вирішенні проблеми всі сили так, як це було б неможливо за інших, не-екстремальних умов. Такі ситуації залишають відчуття перемоги, радості творчості, успішної реалізації своїх сил. Особливо це притаманно тим, хто любить новизну та ризик і, якщо все йде надто «рівно» і «правильно», — тоді він сумує, почувається непевно, переживає „. стрес Отже, не бійтеся стресу. Страх перед стресом може підсилити невміння впоратись з його негативними сторонами і позбавити вас можливості мати з нього вигоду

Давайте відмітимо, до яких негативних наслідків призводить стрес.СТРЕСИ:- викликають негативні емоції;- розвивають непевність у собі й формують почуття провини, породжують

страх;- погіршують комунікацію й розумові процеси;- знижують життєву енергію (призводять організм людини до швидкого

стомлення), знижують життєвий тонус;- створюють проблеми в сімейних відносинах;- утрудняють професійну діяльність, знижують задоволеність працею;- роблять людину дратівливою, агресивною або ведуть до депресії;

- детермінують неадекватну поведінку особистості;- деформують характер й особистісні якості людини, придушують його волю;- руйнують здоров'я;- призводять до втрати сенсу життя; - скорочують життя й призводять до смерті.

Стреси бувають різними по силі, характеру, симптоматиці. Стрес буває травматичним. Він викликаний сильним

фактором, що травмує: смерть близьких людей; розрив з коханою людиною; автомобільна катастрофа; насильство; фізична травма й ін. Травматичний стрес - це нормальна реакція на ненормальні обставини. Тому люди, що потрапили в такі обставини, іноді здаються ненормальними.

Психологічна травма можлива, якщо:- подія, що відбулась, усвідомлювана, тобто людина знає, що з нею

трапилося й через що в неї погіршився психологічний стан;- пережите руйнує звичний спосіб життя. Травматичний стрес - особлива форма загальної стресової реакції.Психологічна травма може бути усунута при відновленні або при побудові

нового захисту. Але нерідкі випадки, коли психологічна травма дає про себе знати через роки, знову й знову змушуючи нас переживати давно минулі події. У цьому випадку ми маємо справу з так називаним посттравматичним стресом.

Отже, тривога, страх, гнів, подразнення й інші негативні емоції є нашими 54

супутниками в таких ситуаціях. Тепер згадаєте, як реагує наш фізичний організм на подібні ситуації: нерівномірне дихання, тонічна реакція, загальна напруга м'язів й ін. Чим сильніша дія стресора, тим яскравіше проявляються ці реакції. У цей же період міняється хімічний склад крові, шлункового соку, змінюється робота всіх органів людини.

Сукупність названих явищ називається реакцією мобілізації. Мобілізація людині необхідна, щоб «упоратися» з цим станом й адаптуватися до умов, що змінилися. Ситуація характеризується додатковим залученням внутрішніх ресурсів, потенціал яких не є безмежним.

Рекомендації щодо подолання стресових ситуацій та послаблення їхнього негативного впливу на організм.

1. Насамперед необхідно мати достатньо інформації про можливість подібних ситуацій.2. Подумайте, як запобігти конкретним життє-вим небезпекам, щоб не виникла очікувана кри-тична ситуація, або спробуйте знайти способи її пом'якшення.3. Не робіть поспішних висновків, не приймайте рішень похапцем у стані

нервозності або істерії, до того як очікувана подія сталася. Не кваптеся напередодні самої події, виходячи зі своїх припущень, робити висновки — адже у ваших думках та уяві вже є достатньо «матеріалу», спроможного продукувати не завжди правильні рішення.4. Пам'ятайте, що більшу частину ситуацій, які викликають стрес, ви здатні вирішити самі, не вдаючись до допомоги спеціалістів.5. Дуже важливо мати достатній запас енергії та сили волі для вирішення складних ситуацій — це одна із головних умов активного опору стресові. Не піддавайтеся паніці, не впадайте у розпач. Немає нічого гіршого, ніж опустивши руки покладатися на обставини.6. Вам необхідно зрозуміти і прийняти, що серйозні зміни, зокрема й негативні — невід'ємна частина життя.7. Пам'ятайте, що стресогенними життєвими ситуаціями швидше і краще володіють ті, хто вміє використовувати методи релаксації. Це найнадійніший спосіб підготовки та боротьби із стресами.8. Активний спосіб життя допомагає створенню захисного фонду адаптаційних механізмів проти стресу.9. Для послаблення негативної дії стресової ситуації необхідні «емоційні тили», які допомагають знайти почуття впевненості в собі і забезпечують вам емоційну та моральну підтримку.10. Долати стресові ситуації допомагають деякі суспільні інститути: наприклад, дошкільні заклади, школи, інститути.

55

2. Антистресове харчування. При частих стресових ситуаціях наступає виснаження людського

організму, його нервової системи й фізичних сил. Крім того, коли часто змінюються хімічні реакції в організмі, то це призводить до передчасного зношування шлунка, нирок, печінки, серця, залоз.

Під час стресу потрібне правильне харчуванняТиповими помилками харчування в умовах стресу зазвичай є: швидкі перекуси із заковтуванням великих шматків їжі; нерегулярне споживання їжі; спонтанне голодування; пізня вечеря; уживання великої кількості кави; уживання великої кількості алкоголю; одноманітний раціон.Сучасні дослідження свідчать, що 20%

людей використовують харчування як засіб регуляції стресу. При цьому їхнє харчування є надлишковим через відсутність самоконтролю. Стрес стимулює вироблення в організмі гормону кортизону й адреналіну. Для цього витрачається значна кількість вітамінів і мінеральних речовин (вітаміни А, С, В, Е, кальцій, цинк, магній, глюкоза). Антистресове харчування спрямова-но на те, щоб відновити в організмі "з'їдені" стресом речовини. Перелік продуктів, що поповнюють запас вітамінів і мінеральних речовин, необхідних організму в стресовому стані, наводиться в таблиці 1.

Таблиця 1Вітаміни А абрикоси, морква, гарбуз, зелені листові овочі

Вітаміни В всі крупи, йогурт, печінка, гарбуз, хліб з висівками, нежирне м'ясо і риба, горіхи, пивні дріжджі

Вітаміни С всі овочі та фрукти, цитрусові, чорна смородина, ківі, білокачанна капуста, шипшина

Вітаміни Е рослинна оліяКальцій молоко та молочні продуктиМагній зелені овочі та трави, особливо салат, морква, помідори,

горіхи, грейпфрути, гречка, вівсянка, горох

Цинк пісне м'ясо, морепродукти, яйця, йогурт, сир

Глюкоза солодкі фрукти, мед, хліб 3 висівками

Під час стресу корисними є також розвантажувальні дієти.Крім цього, слід зазначити, що в багатьох продуктах містяться речовини,

які підвищують настрій, тонус та сприяють полегшенню стресового стану. Перелік продуктів, що містять ці речовини наведений у таблиці 2.

Таблиця 256

ШоколадБананиМолоко

Морозиво

Салат, шпинат, капуста, паприка

У випадку стресу особливо актуальним у харчуванні є дотримання балансу білків, жирів і вуглеводів. Денна норма яких становить:

12-15% білків; 25-30% жирів; 55-60% вуглеводів. У стресовому стані рекомендується також дотримуватися кислотно-лужного балансу.

Таблиця ЗПродукти на лужній основі Продукти на кислотній основі

Овочі, салати, картопля, зелень, фрукти, жирні молочні продукти, соєві продукти, бобові, горіхи (крім арахісу)

М'ясо, ковбасні вироби, нежирні молочні продукти, цукор і будь-які солодощі, зернові, солодкі прохолод-жувальні напої, кава

Під час використання антистресового харчування слід дотримуватися таких принципів:1. Ураховувати індивідуальні особливості організму.2. Уживати продукти, багаті необхідними вітамінами і мінеральними

речовинами (Див. таблицю 1).3. Не допускатися типових помилок у харчуванні.4. Використовувати збалансоване харчування (кислотно-лужний баланс, баланс

білки-жири-вуглеводи).5. Підтримувати рівновагу між енергією,

що надходить з речовинами, і її витратою.

6. Включати у денний раціон продукти, що містять речовини, які сприяють підвищенню працездатності, або діють заспокійливо на організм.

7. Нормалізувати режим харчування.8. Використовувати техніки

усвідомлюваного харчування.

3. Антистресова аутофіторегуляціяАнтистресова фіторегуляція пов'язана з застосуванням антистресових

лікарських рослин. Нині лікарські трави використовуються не лише для лікування різних захворювань, але і як метод нормалізації фізіологічних функцій і психофізіологічного стану здорових людей.

Лікарські трави можливо застосовувати для регуляції біоенергетичного і фізіологічного компонента стану в ситуації гострого стресу чи тривалого впливу стресорів, у періоди максимального стресового навантаження,

57

травматичного стресу, задля відновлення сил в екстремальних умовах, підвищення працездатності, для профілактики. Вони можуть бути корисними для профілактики і корекції станів стресового виснаження і стресової напруги.

Для профілактики і корекції станів групи "стресового виснаження", до яких належать стомлення, астенія, зниження працездатності, можливо використовувати адаптогени.

Адаптогени - речовини переважно рослинного походження, що підвищують неспецифічну стійкість організму до несприятливих стресових впливів. Вони збільшують інтенсивність обміну речовин, захищають центри нервової й ендокринної регуляції від стресового виснаження в екстремальних умовах, виконують стимулюючу функцію. У результаті їхнього прийому знижується стомлюваність, підвищується фізична і розумова працездатність, прискорюються процеси відновлення. Максимальний ефект досягається у разі комплексного застосування цих трав.

Ефектом усіх адаптогенів є неспецифічне підвищення функціональних можливостей організму в стресових умовах. Вони не змінюють нормальних функцій організму. Адаптогени діють на центри гормональної регуляції і забезпечують тонізуючу і стимулюючу дію на функції нервової системи й ор-ганізму загалом. Вони мають антистресову дію на ранній стадії, і на стадії стресового виснаження, активізуючи метаболічні процеси. Адаптогени характеризуються також антиоксидантною дією і забезпечують захист від ушкодження клітинних структур. Всі адаптогени рослинного походження мають іммунотропну дію, підвищують фізичну і розумову працездатність, стійкість до різних фізіологічних і психологічних стрес-чинників, скорочують терміни адаптації до них.

Передбачається, що основним механізмом дії адаптогенів є їхній тонізуючий вплив на центральну нервову систему і через неї на всі інші системи, органи і тканини організму.

До адаптогенів належать:Китайський лимонник. Левзея сафлоровидна. Родіола рожева (золотий корінь).Заманиха. Аралія маньчжурська.Елеутерокок. Для корекції станів групи "стресової напруги", до яких

можна віднести власне стрес, тривогу, нервово-психічну напругу, використовуються лікарські трави заспокійливої дії. Вони можуть мати самостійне значення для корекції цих станів і додаткове, як засоби підтримки.

Вони не викликають звикання, не токсичні, мають м'яку дію, і тому можуть застосовуватися довгостроково, до повного відновлення біоенергетичних і фізіологічних функцій організму. Важлива роль цих рослинних засобів і в профілактиці станів в умовах інтенсивного стресу.

58

До рослинних засобів заспокійливої дії належать:Пустирник.Синюха. Валеріана.Рутвиця. Шоломниця байкальська.Спориш (горець пташиний). Звіробій.Материнка. Лабазник (таволга).Райцвіт. Лобода.Кіпрей (Іван чай). Ожина.Чебрець Півонія (мар'їн корінь).Полин. Багно болотне.Мучниця (ведмеже вушко). Конюшина.Костяниця. Пирій повзучий.Кульбаба. Підімаренник дійсний.Глід. Брусниця. Кріп городній. Барбарис.Борщівник. Цикорій.Ріпа. Салат городний.Щавель. Диня.Редька. Спаржа. Основний принцип використання рослинних засобів - це врахування

індивідуальних особливостей організму. 4. Способи подолання стресових ситуацій

Аутогенне тренування широко використовується для корекції

емоційних станів при підвищених нервово-емоційних навантаженнях, для подолання наслідків стресових ситуацій, що виникають в екстремальних умовах професійної діяльності. Метод аутотренінгу досить простий і нині є елементом психологічної культури кожної людини, а тим паче вчителя. Аутогенне тренування — один із методів, що допомагає навчитися переборювати почуття безнадії і безпомічності. На першому етапі необхідно навчитися техніки релаксації (або розслаблення) за допомогою формул самонавіювання, концентруючи увагу на кожній із них по 1—2 хв. Найкраще це робити лежачи із заплющеними очима (але можна і сидячи, наприклад, у транспорті, коли після роботи повертаєтесь додому):

1. Я спокійна. 2. Моя права рука важка (лівші

починають з лівої руки).3. Моя права рука тепла.4. Мій пульс рівній, ритмічний.5. Моє дихання рівне, спокійне. 6. Я відчуваю тепло у «сонячному сплетінні». 7. Моє чоло приємно прохолодне.

Після розслаблення, слід сконцентрувати свою увагу на «го-ловній формулі» (у ній відображено ваші конкретні проблеми).

59

Щоб протистояти, наприклад, страхові та розгубленості, можна використати формулу: «Я сильна і з усім впораюсь. Все буде гаразд». Ви самі маєте вибрати для себе основну формулу. На початковому етапі тренування рекомендується займатися 4-6 разів на день по 5-10 хв., повторюючи формулу від 2 до 6 разів підряд. Якщо після регулярних тренувань почнуть чітко виявлятися відчуття, можна замість повторення цих 12 формул обмежитися 7-ма основними, а для заняття аутотренінгом необхідні лише 4-5 хв. на день. Вершиною досконалості є вміння обходитися лише за допомогою двох формул: першої та останньої. Для аутогенного тренування в цьому варіанті необхідно не більше 1 хв., а за дуже високої тренованості — 10-15 сек. Закінчувати психом'язове тренування рекомендується такими формулами: "весь мій організм відпочиває", "я відпочив і заспокоївся", "самопочуття хороше", "із задоволенням візьмуся за справи". Після цього необхідно, не кваплячись, глибоко вдихаючи, добре потягнутися всім тілом, видихнути, встати на ноги, зробити декілька простих вправ і зайнятися справами.

За допомогою аутогенного тренування людина може навчитися значною мірою розвивати і зміцнювати силу волі, керувати своїми почуттями, настроєм, контролювати діяльність внутрішніх органів (змінювати ритм серцевої діяльності, глибину і частоту дихання тощо). За бажання за допомогою аутогенного тренування можна позбутися багатьох функціональних розладів центральної нервової системи — нав’язливих страхів, ідей, думок, подолати порушення сну.

Завершуючи сеанс, використайте формулу: «Я спокійна, я впевнена в собі. Я здорова і бадьора». Тепер виходьте із стану розслаблення: плавно, як це робить кіт, потягніться, глибоко вдихаючи і видихаючи повітря. А тепер — беріть ваші стреси у свої сильні руки та використовуйте їх мобілізуючу здатність для досягнення успіху!

Фізична активність

Одним із чинників стресу за сучасних умов є гіподинамія (зниження рухової активності). Фізична активність дозволяє підтримувати оптимальний енергетичний стан, відреагувати на стрес, розвивати фізичні якості, що підвищують опір організму хворобам.

З цією метою корисними стають всі циклічні вправи: оздоровчий біг, ходьба на лижах, плавання. Корисні також вправи на розтягування м'язів, вправи на розвиток гнучкості опорно-рухового апарату.

Усі вправи рекомендується виконувати, усвідомлюючи кожен рух і відчуття, що вони викликають. Фізичні вправи сприяють також

60

вивченню, самопізнанню біоенергетичного і фізичного компонента стану

Вправа 1. «Переповнений тролейбус»Давайте проведемо з Вами невелику вправу. Станьте спиною один до

одного впритул. Уявіть собі, що Ви їдете в тролейбусі. Ви стомилися, Вам хочеться розслабитися й відпочити. Але Ваш сусід всією вагою тіла наліг на Вас, і таке відчуття, начебто він не тримається за поручень і збирається проїхати весь маршрут, лежачи у Вас на спині.

Приготувалися, тролейбус відправлений. Закрили очі, представили ситуацію, поїхали... Ви почуваєте нестерпну вагу на спині, на яку ліг Ваш незнайомий попутник... Всі! Приїхали! Виходимо із тролейбуса. Давайте обговоримо Ваші відчуття.

Отже, як Ви реагували, що почували? Поділіться враженнями.Ви відчували напругу? Вам хотілося пручатися, давити на сусіда,

штовхнути його, виявити агресію стосовно нього. Ви відчували подразнення. От приблизно в такому ж стані напруги перебуває людський організм, переживаючи стрес. У стані напруги у людини скорочується вибір можливих раціональних варіантів реагування на ситуацію. Вона поводиться найчастіше неадекватно ситуації, ірраціонально й створює для себе додаткові труднощі. Цей стан утрудняє комунікацію, створює проблеми на роботі й у сімейних відносинах.

Давайте з’ясуємо, яким же чином людина може впливати на свій внутрішній стан й самопочуття. Демонструється «Магічний .маятник». Він розгойдується сам по собі, коли людина просто уявляє, тобто уявляє собі цей рух. Це і є ідеомоторика («ідео» - ідея, що у голові, «моторика» - рух, що здійснюється рукою). Цей ідеомоторний феномен показує дуже цікаву й важливу річ: ті подання, які ми собі створюємо, реалізуються самі собою, автоматично, реалізуються через наше тіло - наші рухи, стани. Цей феномен

лежить в основі техніки саморегуляції.

Вправа 2. «Магічний маятник»Одному з учасників пропонується взяти

в руку нитка із грузилом, витягнути руку, закрити очі. Дається інструкція: «Руку не напружувати, уявити собі, як вантаж розгойдується вправо й уліво, вправо й уліво; створити образ (картинку - ясну й чітку)».

Тренер командує: «Чіткіше, ще чіткіше образ!».

Коментар тренера: Всім видно - маятник гойдається. Чому розгойдується маятник? Адже я не просив його качати або рухати рукою. Я просив створити образ, картинку. Виходить, що образ, картинка, що у нас у голові, сама себе реалізує - через наше тіло, через наші рухи крім нашої свідомості. А

61

якщо уявимо собі, що тримаємо в руці сніжок або шматочок льоду, то відчуємо холод і температура тіла знизиться - на пів градуса-градус. А якщо уявимо собі, що тримаємося за батарею парового опалення, то відчуємо тепло й температура шкіри підвищиться. Це називається ідеосенсорикой, ідеосенсорним феноменом; ідея викликає відчуття.

Іноді, у стресовій ситуації або в сні, або в стані інсайту «відкриваються канали» між свідомістю й підсвідомістю, і тоді ми приходимо до нового бачення проблеми, тобто виходимо на більше високий рівень її осмислення. Однак, у цьому випадку, мова йде про випадкові події. Для нас же важливо навчитися використати резерви підсвідомості, установлювати з ним прямій і безпосередній контакт, коли нам це необхідно.

При досягненні подібного контакту людина здобуває потужну силу: відкриваються нові здатності, підвищується творчий потенціал, вирішуються проблеми, які раніше здавалися нерозв'язними. Тому що підсвідомість - найбільш творча частина особистості, що постійно перебуває в дії, здатна втримувати колосальну інформацію, а з енергетичної точки зору - це психічна енергія в чистому виді.

Керований доступ до підсвідомості забезпечує транс. Транс - такий стан, коли фокус уваги спрямований усередину себе. Транс забезпечує доступ до власної підсвідомості, відкриває нові можливості й нові сили.

Опис стану трансу: Зовні дуже добре видно, коли людина

перебуває в трансі, вона нерухома, у неї або закриті очі, або розфокусований погляд. Він стає спрямованим у простір. Внутрішньо - це стан, що добре знайомий кожному, тому що цей нормальний, природний стан.

Кожний з нас буває в трансі по багато разів у день. Коли ми їдемо в транспорті й замислюємося про щось своє, так що навіть проїжджаємо потрібну зупинку - це і є легкий транс, з яким ми працюємо. Коли ми читаємо книгу й раптом розуміємо, що наші очі бігають по рядках, але не сприймають змісту написаного - ми перестали це сприймати й думками полетіли кудись, удалину - це теж легкий транс, той же самий стан. Тому він дуже добре знайомий і легко розпізнається. Можна сказати, що цей стан легкої мрійності або легкої замисленості.

Може здатися, що транс - пасивний стан. Однак насправді, це не так. Він може бути й активним станом, і в цьому стані можна виконувати якусь роботу.

При невеликій практиці в цей стан можна входити дуже швидко - і при цьому говорити..

Транс дозволяє регулювати свої власні стани, тому що він працює як підсилювач. Він багаторазово підсилює вплив наших думок, образів, ідей, подань; і тому, перебуваючи в трансі, ми в уяві щось собі представляємо або згадуємо. І ці образи, коли вони гарні, позитивні, змінюють у кращу сторону наш стан. Якщо в трансі ми будемо уявляти собі неприємні події, то викличемо в себе неприємний стан. Але ми цього не робимо. Наша мета - змінити свій стан у кращу сторону

62

Вправа на розслаблення3. Лист до себе.Декому краще допоможе впоратися зі стресом перенесення своїх хвилювань на папір. Довірте паперу все, що відчуваєте й думаєте. Цей спосіб має ту перевагу, що письмова мова коротша й логічніша. Змальовуючи в листі ситуацію, розуміти проблему починаєш швидше, ніж у розмові. Лист можна відразу знищити або сховати й перечитати,

коли знову почнуть хвилювати травматичні події. Ви згадаєте свій стан і зро-зумієте, що зможете з ним упоратись, як і минулого разу.

4. «Це я»Дана вправа проявляє духовне споріднення з іншими людьми й допомагає

розвити в собі людяність. Спостерігаючи за іншою людиною, звернете особливу увагу на ті риси його характеру, які, можливо, властиві й вам. Коли хтось зробить щось таке, що вам не подобається, нагадаєте собі, що й ви іноді робите подібні речі. Постійно нагадуючи собі, що чужі помилки не являють собою нічого особливого, можна швидко й ефективно звільнитися від напруги.

СПОСОБИ ПРОФІЛАКТИКИ НЕСПРИЯТЛИВИХСПОСОБИ ПРОФІЛАКТИКИ НЕСПРИЯТЛИВИХ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ

Для профілактики несприятливих емоційних станів можна використати наступні способи:

Ощадливо витрачати свої емоційно-енергетичні ресурси. Сила розуму здатна нейтралізувати негативний вплив багатьох подій і фактів. Будьте оптимістом. Ігноруйте похмурі сторони життя, позитивно оцінюйте події й ситуації. Для цього треба:

Жити під девізом «У цілому всі добре, а те, що робиться, робиться до кращого».

Сприймати незадовільні обставини життя як тимчасові й намагатися змінити їх до кращого.

Помічати свої досягнення, успіхи й хвалити себе за них, радуватися досягнутим цілям.

Не «програвати» у розумі стресову ситуацію й допущені помилки. Усвідомити їхню причину, зробити висновки й знайти вихід.

63

Якщо виникла проблема або конфлікт, вирішувати їх вчасно й обдумано.

Взяти за правило: довше й частіше спілкуватися з людьми, які приємні. З тими ж, хто неприємний, м'яко : непомітно обмежувати спілкування. Якщо взаємодія з малоприємною людиною неминуча, переконайте себе, що все, що відбувається не варте того, щоб реагувати емоційно.

Визнавайте за будь-якою людиною право на вільний прояв його індивідуальності. Кожний проявляє свою індивідуальність так, як йому зручно, а не так, як це робите ви або як би вам цього хотілося. Необхідно бути гнучкішими в оцінках інших людей, не намагатися переробити партнера, підігнати його під себе.

У ЯКОСТІ РЕЗЮМЕПідсумовуючи сказане, відзначимо, що засвоювати навички психічної саморегуляції й удосконалювати своє вміння розв'язувати складні життєві проблеми, розвивати себе як особистість — складно. Хтось може подумати: скільки різних методів! Так усе складно... У сто разів легше прийняти пігулку — і душевний біль мине, викурити цигарку — і розслабитися або зібратися з думками, випити вина — і настрій покращиться... Немає потреби доводити, що такі "методи", як вживання алкоголю, тютюнопаління, не звільняють від стресу, стану тривоги або життєвих потрясінь, а тільки породжують масу інших проблем. Єдине, що вони дійсно можуть, це нашкодити здоров'ю, порушити благополуччя, знівечити життя. Психотропні засоби — транквілізатори, антидепресанти — також не розв'язують емоційних проблем. Вони можуть викликати стан оманливої ейфорії, загальмувати вихід із душевної кризи, порушуючи здатність людини реалістично аналізувати ситуацію, що виникла.. Тому педагогові, який прагне до досконалого психічного здоров'я, необхідно докласти зусиль і засвоїти дієві засоби психотехніки, про які йшла мова в даній статті.

64

Збереження психічного здоров’я - це процес, який вимагає певних зусиль як від самої дитини, так і від вчителів та батьків.

Небажані діти частіше хворіють на невроз страху, виявляють невпевненість у собі, причому хлопчики більш чутливі, їм менш властива психологічна пристосованість і витривалість. Розлади емоційної сфери симптоматично виявляються у проявах депресії, емоційній нестабільності, роздратованості, що призводить і до патологічних змін у розвитку особистості.

На психічному здоров'ї дитини позначається і характер сімейних взаємин, часто негативні фактори цих взаємин призводять до формування патологічних рис характеру. При сприятливому сімейному кліматі у дітей відзначається більш високий рівень самореалізації та низький рівень тривожності. Результати обстежень дітей невротичного складу засвідчили, що 80—90 % неврозів були обумовлені тим, що діти зростали в неблагополучних сім'ях.

Психічне благополуччя кожної особистості обумовлює врівноваженість її емоційно-чуттєвого стану та позитивну мотивацію інтелектуального розвитку.

Формування особистості дитини ефективніше відбувається у сімейній атмосфері, яка осяяна любов'ю до дитини, повагою до її потреб, інтересів, особистісних досягнень, підкріплюється вірою у її можливості та виявленням гордості і радості за кожну сходинку особистісного зростання. З самого народження, ще не розуміючи слів, що вимовляють дорослі, дитина адекватно реагує на емоційний стиль спілкування, позитивно сприймає лагідну, життєрадісну інтонацію — у відповідь посміхається і виявляє комплекс пожвавлення. У ранньому дитинстві дитина особливо гостро реагує на відсутність душевного тепла з боку батьків. Дорослим слід пам'ятати, що емоційна прихильність і захищеність відіграють вагому роль у розвитку дитини, що надалі від емоцій залежатиме формування почуття любові, відданості та співчуття.

Чим старша дитина, тим більше вона потребує атмосфери добра і любові, поваги до власних інтересів. На кожному новому етапі власного становлення — чи то «криза трьох років», чи зміна соціального статусу при вступі у школу, чи в підлітковому та юнацькому віці — дитина відчуває гостру потребу у врахуванні її інтересів, позитивній оцінці і визнанні її особистісних домагань.

65

Дорослі мають усвідомити, що не завжди інтереси чи потреби дитини є адекватними, проте вислухати і обґрунтувати їх помилковість, при цьому не принижуючи гідності дитини, — важлива запорука формування здорової особистості. У підлітковому та юнацькому віці особливо треба виявляти повагу до особистісних інтересів та здобутків дитини, взаємини мають бути партнерськими. Віра у можливості власної дитини, підтримка її у досягненнях і поразках — ось важлива умова зростання повноцінної, здорової особистості.

Отже батьки, виховуючи дитину, мають пам'ятати, що позитивними передумовами формування психічного здоров'я в умовах сім'ї є такі чинники:

атмосфера очікування народження дитини в родині має бути сповнена любові;позитивно-доброзичливі взаємини в сім'ї;оптимальні передумови становлення та розвитку особистості;повага до дитини і віра у її досягнення;поєднання любові з боку дорослих з об'єктивною вимогливістю.

У здорової дитини помітний стан душевної рівноваги, у неї значно легше сформувати вольову сферу, активність та цілеспрямованість. Воля виникає в результаті життєвої практики, виховання

і самовиховання особистості і є основним механізмом реалізації здорового способу життя, ось чому її формування має відбуватися вже в ранньому віці. Для виховання волі необхідне систематичне виявлення самої волі.

Здоров’я дитини — від родиниРозвиток вольових процесів здійснюється в активній діяльності дитини

(предметно-маніпулятивній, руховій, ігровій, побутовій та трудовій), будь-які дії дитини супроводжуються вольовими зусиллями.

У дошкільному віці завдяки сформованій волі дитина здатна стримувати власні негативні емоції, почуття. Діяльність дітей набуває емоційної насиченості, тому формування наполегливості, цілеспрямованості, довільності поведінки спочатку відбувається в ігровій діяльності і поступово переноситься на інші її види.

66

Дорослим слід пам'ятати, що особливістю цього періоду є небажання дитини виконувати нецікаву роботу, тому будь-яка діяльність повинна мати яскраве емоційне забарвлення.

Довільність дій передбачає наявність зразка і контролю, згодом формується самоконтроль. Для формування волі має значення і поява в цьому віці мотивів діяльності, що пов'язані з самооцінкою і самоповагою, дитина прагне досягти успіху, виникає «дух суперництва» (соціальний мотив). Заохочувальні дії батьків, підтримка обумовлені тим, що дитина чуттєво може реагувати на поразки, а суттєвим стимулом для продовження її діяльності найчастіше стає успіх. Старший дошкіль-ник вже здатний виявляти вольове зусилля для досягнення мети, у нього розвивається цілеспрямованість як вольова якість і риса характеру.

У молодшому шкільному віці формується внутрішня позиція школяра і з'являється навчальна мотивація. Тому батькам необхідно підтримувати, заохочувати виявлення вольових зусиль у намаганні дитини досягти успіху, позитивно оцінювати її домагання, формувати дисциплінованість, відповідальність, наполегливість.

Пам'ятайте, що неуспішність у навчанні може призвести до низької самооцінки, відчуття неповноцінності, тому шукайте позитивні підкріплення.

Найсильнішим діяльнісним мотивом для дошкільника є заохочення, отримання нагороди, найбільш слабким — покарання.

У підлітковому віці, коли дитина почувається дорослою і намагається позбутися гіперопіки батьків, важливо надати їй більшої самостійності, виявляти довіру, стимулювати старанність, наполегливість, цілеспрямованість. Період статевого дозрівання обумовлює емоційну вразливість дитини, насиченість емоційних переживань, спостерігається тяжіння до спілкування з однолітками, часта зміна друзів, уподобань, захоплень. З образом «Я» у підлітка пов'язана самооцінка, що буває заниженою, виникає ідеальне «Я», що спонукає до самовиховання та саморегулювання. Підліток може визначати мету та засоби її досягнення.

Проте слід пам'ятати, що у підлітка у вольовому акті ще слабо представлена виконавська частина.

67

Розумна вимогливість, довіра батьків і самовиховання підлітка формує у нього відповідальність, привчає до дотримання режиму, своєчасного виконання завдань, наполегливості у досягненні навчальної мети як основи перспективного зростання. Вагомим чинником у формуванні волі дитини є приклад дорослих, насиченість життєдіяльності (спортивні секції, музика, театр тощо).

Юнацький вік — це період вольового та морального загартування, характеризується він набуттям почуття особистої цінності, професійним самовизначенням, розвитком відповідальності та самостійності.

У цей час важливо підтримувати та зміцнювати потребу юнаків у самовдосконаленні, досягненні поставленої мети, формувати впевненість у собі.

Таким чином, досягаючи емоційної збалансованості у дитини на різних етапах її розвитку, формуючи вольові зусилля, досягаючи оптимального рівня розвитку пізнавальної активності в різних видах діяльності, створюючи оптимальні умови для її особистісного зростання, на основі любові, поваги та віри в особистісні досягнення дитини ми створюємо передумови для формування здорової, повноцінної особистості.

68

До народження дитини батьки мають бути готові не лише фізично, а й психологічно. Це допоможе їм зберегти своє психічне здоров'я і закласти основи психічного здоров'я малюка.

Психологічно підготовлені матері та їх родини зможуть уникнути низки помилок у вихованні своїх малюків: гіперболізованої опіки, неадекватного застосування педагогічних методів впливу на дитину, форсування розвитку малюка, «підгін» його під усереднений стандарт тощо. Також пропедевтична підготовка допоможе уникнути виникнення таких негараздів у сім'ї, як конфлікти між дорослими і маленькими членами родини, відсутність спільних поглядів у родині щодо правильного виховання і розвитку дитини, а отже і єдиних вимог до поведінки малюка, труднощів у спілкуванні зі старшими дітьми, відчуття постійної тривожності, навіть матеріальних труднощів. Наголосимо, що зовсім уникнути труднощів молодій родині не вдасться за будь-якої якісної підготовки. Труднощі є у всіх. Та не всі до них однаково ставляться. Необхідно навчити молоду матір правильно сприймати зміни у своєму житті та житті всієї родини, знаходити шляхи подолання чи уникнення негараздів. Допомагає в цьому постійне акцентування уваги молодої мами на позитивних моментах періоду підготовки до народження дитини та її виховання й розвитку.

Проведене соціологічне дослідження дало змогу встановити факт, що у молодих батьків є «підвищена готовність» до того, що народження та догляд за дитиною пов'язані з надзвичайними проблемами. Якщо додати до цього дані, які свідчать про те, що самооцінка у більшості жінок занижена, то можна уявити, в якому психічному стані перебуває вагітна жінка. Вона втрачає зовнішню привабливість і не знає, чи зможе повернути її після народження малюка; вона часто відчуває сумніви щодо того, чи є такою ж любою і бажаною для свого чоловіка в цей час; вона боїться очікуваних пологів; її нервова система збуджена;

69

Пренатальний період

Зі вступом до школи змінюється зміст і характер ставлення дитини до навколишнього світу й до самої себе.

Проблеми, що впливають на психічне здоров'я дитини у початковій школі:

прийняття себе у новому статусі;перебудова взаємин з членами родини;взаємини з учителем;взаємини з однокласниками.

Зазвичай дитина з радістю сприймає перехід від дошкільного до шкільного дитинства.

Вона відчуває себе дорослою, подобається собі у новому статусі. Проте суттєво змінюється характер її самооцінки. В першому-другому класах вона є, по суті, відображенням оцінки вчителя на основі результатів навчальної діяльності. А далі самооцінка зазнає коректування з боку товаришів, уміщує поза навчальні характеристики, ті, що виявляються у спілкуванні з товаришами. Загострюється критичне ставлення до себе, збільшується кількість негативних самооцінок.

Важливо, щоб у дитини у цей період збереглося загальне позитивне ставлення до своєї особистості в цілому, що залежить, передусім, від оцінок дорослого. Але у молодшого школяра водночас формується критичне ставлення до дорослих: він уже не завжди сприймає їх слова і вчинки на віру (мама завжди права, якщо тато сказав, то це так і є). Дитина починає критично оцінювати дорослих, реагує на нещирість, невідповідність слів та справ. Відбувається диференціація особового ставлення до оточення, що визначається вимогами до їх особистості. У цей період велике значення має авторитет батьків, компетентність учителя..

Система «дитина - дорослий» якісно змінюється, диференціюється. Члени родини виявляють підвищену увагу до дитини, повагу до її справ, зацікавленість успіхами у навчанні та спілкуванні з шкільними друзями. Дитина з більшою увагою дослухається до порад членів своєї родини. Тобто у стосунках першокласника з членами сім'ї основою є взаємна повага. Проте, якими б серйозними не були питання навчання дитини у школі, не слід забувати, що перед вами дитина. Інколи школяр не в змозі виконати просте навчальне завдання в класі, але швидко впорається з ним, якщо завдання переходить у практичну площину чи гру.

70

Молодший шкільний

вік

Молодший школяр має задовольняти свою природну потребу в рухах, бути жвавим і активним.

Крім шкільних занять, у його житті мають бути і заняття спортом, музикою, танцями тощо, і прогулянки, й ігри з друзями. Щоб зрозуміти свою дитину, згадайте, які проблеми виникали у вас у початковій школі, яких реакцій на свої дії й оцінки ви очікували від членів своєї родини, з ким із них найбільше полюбляли спілкуватися і чому. Подбайте про те, щоб ваші взаємини залишилися щирими і допомагали дитині у її новому житті.

Поважайте потреби зростаючої особистості, залишайте її наодинці з її проблемами. У цьому віці дитина ще потребує

корекції і підтримки у налагодженні стосунків з оточенням, в обговоренні певних питань взаємодії з ним. Проте головним прийомом впливу є порада, роз'яснення окремих ситуацій,

дружня розмова.

71

У підлітковому віці послідовно з'являються дві особливі форми самосвідомості: почуття дорослості і «Я—концепція». Звичайно, підлітку ще далеко до справжньої дорослості — і фізично, і психічно, і соціально. Дитина у цьому віці об'єктивно ще не може увійти в доросле життя, але прагне до цього і претендує на рівні з дорослими права. Нова позиція виявляється у різних сферах, частіше за все — у зовнішньому вигляді, манерах поведінки. Ми можемо спостерігати, як змінюється хода у хлопчиків — деякі з них починають ходити погойдуючись, засунувши руки глибоко в кишені, спльовуючи через плече. У них можуть з'явитися цигарки й обов'язково нові слова й висловлювання. Дівчинка починає порівнювати свій одяг і зачіску із зразками, які вона бачить на вулиці та обкладинках журналів, випліскуючи на маму емоції з приводу наявних розходжень.

Зазначимо, що зовнішній вигляд підлітків часто стає джерелом постійних чвар і навіть конфліктів у родині. Батьків не влаштовує ні молодіжна мода, ні ціни на речі, такі необхідні їхній дитині. А підліток, вважаючи себе унікальною особистістю, намагається зовні нічим не відрізнятися від однолітків. Він може переживати відсутність куртки — такої, як у всіх з його компанії, — як трагедію. Бажання злитися з групою, нічим не виділятися, що відповідає потребі емоційної безпеки, психологи розглядають як механізм психологічного захисту і називають соціальною мімікрією.

Наслідування дорослих не обмежується манерами й одягом. Це стосується й розваг, і романтичних взаємин. Копіюється «доросла» форма

поводження: побачення, записки, поїздки за місто, дискотеки тощо. Батьки мають спокійно сприймати ці зміни у поведінці дитини і розуміти, що хоча претензії на дорослість бувають смішними, а інколи й дуже непривабливими, а зразки для наслідування — не кращими, все-таки підлітку корисно пройти таку школу нових взаємин, навчитися переймати на себе різні ролі.Зустрічаються і по-справжньому цінні варіанти дорослості. Це потяг підлітка до інтелектуальної діяльності, коли він цікавиться певною галуззю науки чи мистецтва, наполегливо займаючись самоосвітою. Це і піклування про сім'ю, участь у розв'язанні як складних, так і щоденних побутових проблем, допомога тим, хто її потребує, —

72

Підлітковий період

(11-15 років)

молодшим дітям у родині, змореній роботою мамі, хворій бабусі. Проте лише невелика частина підлітків досягає високого рівня моральної свідомості і небагато з них спроможні взяти на себе відповідальність за благополуччя інших. Більш поширеною у наш час є соціальна інфантильність. Щоб забез-печити емоційну стабільність своїй дитині, батьки мають підтримувати всі позитивні прояви її дорослості, дякувати за них, схвалювати. На негативні прояви слід реагувати спокійно. Не зайвим буде сказати дитині: «Я тебе розумію, зрозумій і ти мене, як доросла людина».

Почуття дорослості, будучи формою самосвідомості, не жорстко пов'язане зі статевим дозріванням. Можна сказати, що статеве дозрівання не є основним джерелом формування почуття дорослості. Буває, що високий, фізично розвинений хлопчик поводиться зовсім як дитина, а його маленький однокласник з тоненьким голоском почувається дорослою особистістю і вимагає від оточення визнання цього факту.

Батьки мають знати, як виявляється почуття дорослості у підлітка .

Перш за все у бажанні, щоб усі — і дорослі, й однолітки — ставилися до нього не як до маленького, а як до дорослого. Він претендує на рівноправність у взаєминах зі старшими, йде на конфлікт, обстоюючи свою «дорослу» позицію.

По-друге, у прагненні до самостійності, бажанні захистити деякі питання свого життя від втручання батьків. Це стосується зовнішності, взаємин з ровесниками, інколи навчання. В останньому випадку не приймається не лише контроль за успішністю, часом виконання домашніх завдань, але часто й допомога.

По-третє, з'являються власні смаки, погляди, оцінки, власна лінія поведінки.

Запам'ятайте, бажання дитини бути в чужих очах дорослим посилюється, коли не знаходить відгуку в оточення.

Батьки мають прийняти той факт, що їхня дитина подорослішала, і надати їй змогу проявити самостійність як

формально (зовні), так і реально у виконанні конкретних справ.

У віці приблизно 15 років у підлітка формується «Я-концепція» — система внутрішньо узгоджених уявлень про себе, образів «Я». Дитина від-криває для себе свій внутрішній світ. Самоаналіз, інколи надмірний, призводить до невдоволення собою. Батьки мають знати, що самооцінка у підлітковому віці занижена за своїм рівнем і нестійка. Тому своїми діями, словами, ставленням до дитини необхідно сприяти її підвищенню.

73

З розвитком самосвідомості пов'язані і схильність до усамітнення, почуття самотності, незрозумілості й туги. Багато підлітків починають вести щоденники, у них виникають свої захоплення. Як правило, ці захоплення не пов'язані зі школою. Це можуть бути спорт, колекціонування, вивчення іноземних мов, захоплення старовиною, інформативно-комунікативні захоплення (кінофільми, Інтернет, тривалі розмови). У підлітків, що не мають змістовних захоплень, виникають проблеми, пов'язані з азартними іграми, протиправною поведінкою, вживанням алкоголю, токсикоманією, наркоманією. Саме тому батьки мають подбати про добір цікавого заняття для підлітка, опосередкованої організації частки його вільного часу.

Батьківська любов украй необхідна, але це вже недостатня умова психічного здоров'я підлітка. Дедалі настирливіше про свої

права на особистість заявляє соціум.

Сім'я має допомогти дитині зорієнтуватись у його цінностях і пріоритетах, надати посильну

допомогу і тепло.

74

Пройшовши через роки дитинства, людина з початком юності відчуває, за образним висловом Жан Жака Руссо, друге народження. І якщо є світ дитинства і світ дорослих, то з повним правом можна сказати, що існує ще один, особливий світ, що лежить між ними, — світ юності.

Рання юність — період пошуку сенсу життя, свого місця в ньому. У особистості виникають нові інтелектуальні й соціальні потреби, задоволення яких стане можливим лише в майбутньому: інколи — внутрішні

конфлікти та труднощі у спілкуванні.

Поведінка юнаків не позбавлена суперечностей:підвищені вимоги до дорослих та поблажливе ставлення до власного

порушення цих вимог;у вчинках (як і у свідомості взагалі) співіснують принциповість у великому та безпринципність у малому (залишаються інколи риси дитячої поведінки);емоційне підвищене переживання власних невдач, неприємностей, які інколи гіпертрофуються у справжнє горе.

Психологи зазначають (і батьки мають обов'язково знати про це), що юнаки і дівчата емоційно чутливі, відкриті враженням. Саме тому ці роки найбільш сприятливі для розвитку й збагачення їхнього емоційного світу. Дуже важливо дати змогу юнакам і дівчатам відчути такі враженнями, які спонукали б їх до значних моральних, громадянських, естетичних переживань. Світ великих моральних звершень, створення високого мистецтва, сфера багатих і тонких людських взаємин — усе це, при ознайомленні молоді з ними, може викликати достатньо глибокий і змістовний відгук. Не пропустіть ці роки — та культура почуттів за-лишиться надбанням особистості на все життя.

Тож, шановні батьки, вимкніть телевізор і замініть його вечірній перегляд на похід до театру, на виставку тощо. Спочатку, можливо, ви відвідаєте театр самі, а за вечірнім чаєм розкажете своїй

75

Період ранньої юності

(15—18 років)

дитині про те, що бачили і відчули. Потім запросіть її супроводити вас до театру, а після цього серйозно вивчіть репертуар і запропонуйте дитині вибрати спектакль самостійно. Вірогідно, що якісь спектаклі ваш син чи донька захоче переглянути зі своїми друзями. Чудово! Тільки попросіть їх поділитися з вами враженнями після перегляду. Для цього організуйте чай з печивом чи печену картоплю біля вогнища на дачі, присадибній ділянці, лісовій галявині.

Спробуйте запропонувати синові чи доньці книжки для читання, які вважаєте цікавими й корисними для їх розвитку. Передплатіть декілька науково-популярних журналів. Зробіть традиційним відпочинок з родиною та близькими друзями на природі. У цей час добре було б надати дитині змогу більше побачити — побувати на екскурсіях в інших містах, країнах. Це можуть бути шкільні екскурсії під час канікул, літнього відпочинку з сім'єю.

Запам'ятайте, що в цей період у вас можуть бути певні труднощі у спілкуванні з дитиною.

В юнацькому віці виникає такий феномен: молоді люди починають соромитися своїх батьків.їм здається, що вони занадто голосно говорять,старомодно вдягаються, вірять у безліч забобонів.

Досить часто юнаки та дівчата вважають себе вищими за батьків лише тому, що знають щось таке, чого ті не знають. Але водночас вони не бачать, чого вони самі не знають і що дається, передусім, життєвим досвідом та працею.

Не слід засмучуватися!Нескромність дітей, що дорослішають, скоро минеться. І через декілька років сини і доньки належно оцінять знання та досвід батьків. Оберіть стратегію ненав'язування своїх думок, спокійного аналізу ситуації. Не бійтеся погоджуватися з дитиною, якщо бачите, що вона права. Зверніться за порадою щодо свого іміджу, питань моди, ремонту квартири, обладнання садової ділянки. Залучіть її до практичного втілення власних ідей.

Хочеться наголосити, що у юнацькому віці дітям дуже хочеться, щоб їхні батьки були молодими, красивими, модними, ерудованими й контактними. Тобто такими, з якими не соромно познайомити друзів.

Тож для того, щоб забезпечити своєму нащадкові емоційний спокій у цій сфері, сміливо починайте займатися собою: відвідайте перукарню, косметолога, запишіться до тренажерного залу тощо. Разом з юністю власної дитини поверніться до власної молодості. Так ви утримаєтеся від надмірного втручання у справи молодої людини і матимете користь для себе й усієї родини.

Якщо в сім'ї буде спокій і злагода, життя її сповнене цікавими й змістовними подіями, можна очікувати, що психічне здоров'я молодої особистості буде в нормі.

Проте не забуваймо, що відкритість новим враженням і впливам 76

— прикмета юності!

77

Серед факторів, що призводять до порушень психічного здоров'я дітей, особливе місце посідають умови сімейного виховання, психо-логічний, клімат сім'ї, який суттєво впливає на самопочуття дитини, визначає стан комфорту або дискомфорту, формує почуття захищеності та впевненості у собі. Вивчення дитячих неврозів (зокрема й функціональних розладів мовлення, наприклад, заїкання) свідчить про те, що вони мають дуже тісний зв'язок із психогенною дією суперечок між батьками у присутності дітей, тяжкими неадекватними покараннями дитини тощо.

Експерти ВООЗ (1979) на основі аналізу багаторічних досліджень довели, що порушення психічного здоров'я частіше реєструють у дітей, які страждають від недостатнього спілкування з дорослими та їх негативного ставлення, а також у тих дітей, що виховуються в умовах сімейних негараздів. Виникнення у дитини різних емоційних розладів, порушень соціальної поведінки значною мірою пов'язане з особливостями сімейного виховання.

Сімейні конфлікти, дефіцит батьківської любові та уваги, жорстокість, надмірна вимогливість, непослідовність у системі заохочувань та покарань, психологічна неграмотність батьків, хвороби рідних — ось неповний перелік обставин, що травмують дитину, провокують деформації психіки та поведінки. Стосунки між батьками можуть створити психотравмуючі умови для дитини, внаслідок чого вона набуває деяких негативних рис характеру. До того ж умови сім'ї інколи можуть призвести до нервово-психічних порушень у дітей. У конфліктній, проблемній сім'ї імовірні випадки патологічного розвитку особистості дитини, оскільки вона набуває негативного досвіду спілкування, відчуває вороже, недоброзичливе ставлення батьків одне до одного.

Звичайно, кожна сім'я впродовж життєвого циклу потрапляє у певні несприятливі умови, долає негаразди. Останнім часом простежуються порушення устрою сімейного життя, його норм і стереотипів. Насамперед

78

економічна ситуація створює передумови для розвитку соціальних стресових розладів, які характеризуються масовим характером впливу, відсутністю надії на покращення ситуації у близькій перспективі. На рівні суспільної та індивідуальної свідомості руйнуються усталені стереотипи, норми та цінності. Ці зміни у рамках попереднього досвіду неможливо переосмислити. Виникає відчуття нестабільності, невизначеності у майбутньому.

Як свідчать результати деяких досліджень, сучасна сім'я зазнає значних труднощів, їх спричиняють такі негативні фактори:

а) економічна криза у державі, що спричиняє кризу часу, відведеного на виховання дітей (31,6% батьків спілкуються з дітьми більше двох годинна день, дві і менше годин — 21,5%, майже не спілкуються з дітьми — 5,3% батьків);

б) нерозвиненість спеціальних комунікативних умінь батьків, які б урегулювали конфлікти між членами сім'ї (14,8% батьків фізично карають своїх дітей; 62,3% намагаються зрозуміти проблему і розв'язати її, решта не доклада-ють жодних зусиль до цього). В.Сухомлинський писав: „Є діти, які через умови домашнього середовища зазнають великих емоційних потрясінь, їхні серця не можуть впоратися з бідою, настає тяжка криза, яка виявляється в найріз-номанітніших душевних станах — страх, збентеження, розгубленість, озлоблення, байдужість. .. Усі ці стани — велике лихо, що безпосередньо загрожує життю людини„;

в) низький рівень навичок психолого-педагогічної діяльності батьків (97% батьків у вихованні спираються на власний досвід, тільки кожен п'ятий з них —на педагогічні знання, отримані з наукової літератури, кожен шостий — на народні традиції та звичаї).

Усе це свідчить про те, якої ваги набуває психолого-педагогічна підготовка батьків.

Кожен з батьків, безумовно, прагне, щоб його дитина виросла не тільки успішною, а й здоровою психічно та фізично. Усі добре знають, що для нормального процесу дорослішання важливе не тільки повноцінне харчування, вітаміни, загартовування, екологічно чисте середовище, а й спокійна, психологічно здорова атмосфера підтримки в сім'ї. Як же виховувати дитину, щоб вона виросла здоровою і душею, і тілом?

Не секрет, що 60—80% усіх захворювань (серцево-судинні захворювання, бронхіальна астма, виразка, депресії) психосоматичні, тобто виникають не тільки за несприятливих умов

79

зовнішнього середовища, а й у людей з певними особистісними особливостями.Якщо дитина бажана, майбутні тато й мама з радістю чекають на її появу,

завжди, незалежно від зовнішніх обставин, приймають її такою, якою вона є, щиро люблять і підтримують її, тільки тоді маля матиме спокійний характер, міцні нерви і здорове серце.

Що ж перешкоджає здоровому процесу дорослішання?Гіперопіка і критика з боку

дорослихЯкщо дорослі надто опікуються

дитиною, виявляють надмірну вимогливість до її, роблять безліч критичних зауважень, покладають на неї невиправдано великі надії, дитина може стати замкнутою, тривожною, недовірливою, хворобливою.

Такі батьки не виховують у своїх дітей навички розраховувати на себе, на свої здібності й уміння. Навпаки, вони навіюють своїм дітям, що їхній добробут завжди залежатиме від старших, що батьки мудріші, вони завжди знають, яке рішення є правильним.

Підсвідоме відчуваючи, що не може відповідати тим високим вимогам, які поставили перед ним батьки, організм дитини нерідко «знаходить вихід» у навіяних і реальних захворюваннях.

У такої людини можуть загострюватися хвороби в ситуаціях прийняття життєво важливих рішень, у ситуаціях вибору, оскільки за такого виховання людина не звикла брати на себе відповідальність, діяти самостійно, довіряти своїм почуттям, своєму внутрішньому світу й досвіду.

Ігнорування дитини і недостатньо уважне ставлення до неї з боку дорослих

Деякі батьки настільки переймаються своїми проблемами, що звертають увагу на дитину тільки тоді, коли вона скаржиться на біль або нездужання. Неусвідомлено дитина починає зосереджуватися на хворобливих відчуттях, адже тільки якщо вона хвора, вона може отримати з боку дорослих необхідні їй увагу та підтримку. Така батьківська установка призводить до іпохондричного розвитку особистості дитини: об'єктивно здорова дитина дедалі частіше

почувається хворою, зосереджує свою увагу на неприємних відчуттях у певному органі, із задоволенням розповідає про те, що її турбує. Це призводить до звуження її інтересів і контактів з оточенням. Адже інші вияви її особистості (успіхи в школі, спілкування з однолітками) залишаються без уваги з боку дорослих.

80

Психологічне та фізичне насильство з боку дорослихУ деяких сім'ях існують негласні правила, згідно з якими дітям

заборонено відкрито виявляти свої почуття, особливо негативні, обговорювати їхні проблеми, мати свою думку. У таких сім'ях не прийнято, щоб діти заперечували дорослим, відстоювали свої права й інтереси. Коли син або дочка наївно говорять правду, їх за це карають, критикують, принижують, іноді навіть б'ють. Унаслідок придушення почуттів, нагромадження невисловлених образ, злості та інших негативних відчуттів дитина може вирости слабкою, хворобливою, безсилою.

У міру дорослішання такі діти звикають не брати на себе відповідальність, ігнорувати свої почуття й потреби. Отже, дитина з раннього дитинства неусвідомлено виробляє звичку отримувати бажане, маніпулюючи іншими за допомогою своїх нібито хвороб. Ставши дорослою, така людина використовує своє нездужання як ефективний спосіб керувати близькими. Для таких людей хвороба нерідко стає єдиним способом домогтися свого й утримати біля себе тих, хто може про них подбати.

Від них родичі нерідко можуть почути такі фрази: «Не заперечуй мені, у мене хворе серце», «Ти доведеш мене до інфаркту», «Хіба ти не бачиш, що своїми вчинками ти вкорочуєш мені віку» тощо.

Саме про таких людей Сократ казав: «Якщо хтось шукає здоров'я, запитай його спершу, чи готовий він надалі позбутися всіх причин своєї хвороби, — тільки тоді ти зможеш йому допомогти».

Яку стратегію виховання вибрати батькам дітей, які часто скаржаться на хворобливі відчуття, прагнуть пропускати уроки через погане самопочуття, уникають труднощів?

Дитина не завжди може усвідомлювати свої потреби. Якщо дитина нездужає, дорослі мають розуміти, що це може бути сигналом: можливо, існують проблеми психологічного характеру.

Важливо не заохочувати в дітей прагнення уникати труднощів через нездужання. Батькам насамперед слід налагодити довірчі взаємини зі своєю дитиною. Намагайтеся у спілкуванні з дитиною бути завжди уважними й добро-зичливими.

Любіть свою дитину і обов'язково вира-жайте свою любов діями: поглядом, дотиками, вчинками.

Заохочуйте дитину відкрито виражати свої почуття й думки. Діти охоче розповідають пре свої проблеми, якщо відчувають, що батьки щиро й серйозно сприймають їхні труднощі.

81

Якщо ви помітили, що дитина почувається невпевнено у складних для неї ситуаціях, вислухайте її, поспівчувайте їй, навіть якщо цієї миті ви не маєте готової відповіді або рішення.

Дозволяйте дитині робити помилки. Кожна дитина може у чомусь завинити. Якщо дитина в чомусь завинила, критикуйте її дії, а не її саму як особистість.

Якщо дитину спіткає невдача, проаналізуйте разом з нею причину, можливо, дитина неправиль-но обрала мету або спосіб її досягнення. Дитина має розуміти: її можуть супроводжувати невдачі на шляху до мети, але це не свідчить про її слабкість. Важливо дати зрозуміти дитині, що невдачі нерідко переслідують й інших людей і що вони найчастіше є стимулом до самовдосконалення.

Виховуйте у своєї дитини адекватну само-оцінку на основі реальних успіхів. Поясніть дитині, що можливості й ресурси в кожної людини не безмежні, допоможіть їй реалізовувати свої здібності й таланти в тих сферах, що викликають у неї непідробний інтерес. Дайте дитині можливість мати досить вільного часу, заохочуйте її до самостійності.

Допомагайте дитині задовольняти її потребу у визнанні в тій сфері, що відповідає її здібностям.Будьте для своїх дітей прикладом любові та поваги до себе.

Питання для бесід з батькамиПитання для бесід з батьками1. Як Ви оцінюєте стан здоров'я своєї дитини? (позитивно / негативно): а) фізичного; б) духовного; в) соціального.2. Чи вміє Ваша дитина поводитись у сім'ї, у колективі ровесників, серед дорослих? (так/ні)3. Як Ви оцінюєте розумові здібності своєї дитини? (високий / середній / низький рівень

здібностей)4. Чи вчиться вона згідно зі своїми можливостями? (так/ні)5. Які методики збереження і розвитку здоров'я своєї дитини Ви знаєте? Які застосовуєте?

___________________6. Які обставини, на Вашу думку, мають найбільший вплив на зміцнення здоров'я Вашої

дитини?__________________7. Які соціальні інститути грають найбільшу роль у навчанні Вашої дитини здоровому

способу життя — сім'я, школа, позашкільний заклад?8. Як Ви проводите вільний час?____________________9. Які погані звички є у Вашої дитини?____________10. Що Ви робите, щоб позбутися їх?________________11. Чи добровільно виконує Ваша дитина вимоги здорового способу життя (фізичні вправи,

режим дня, особиста гігієна)?12. Чи дотримуєтесь Ви самі вимог здорового способу життя? (так/ні)

82

83

Література1. Божович. Л. Личность и ее развитие в детском возрасте. – М.:

Просвещение, 1968

2. Гончаренко С. Проблеми індивідуалізації процесу навчання / Педагогіка

і психологія . – 1995.- №1

3. Горбухов В. От младенца до подростка: Размышления о развитии и

воспитании ребенка.- СПб: Респекс,1996

4. Клименко В. Психічний розвиток дитини: родине виховання. – К.: Вища

школа, 1994

5. Кон И. Психология ранней юности. – М.: Просвещение, 1989

6. Лысицын Ю. Здоровье человека – социальная ценность. М.: Мысль, 1998

7. Татарникова Л. Проблемы педагогической валеологии. - Санкт-

Петербург, 1996

8. Шелестова Л. Соціальний портрет молодшого підлітка. Психологічний

аспект / Шкільний світ – 2003 - №18

84

ЗмістВступ……………………………………………………………………………3

Розділ І Поняття про психічне здоров’я ………………………………… 4

Розділ ІІ Діяльність психолога у формуванні психічно

повноцінної особистості …………………………………………………… 8

Робота психолога з учня …………………………………………… … 8

Діагностичний інструментарій для визначення психічногоздоров’я учнів ……..……………………………………………………... 9

Психокорекційні заняття для формування психічно повноцінної особистості …………………………………………………………… 22

Робота психолога з вчителями …………………………………….. 27

Програма збереження та розвитку психічного здоров’я школярів….. 27

Річна динаміка працездатності ………………………………………... 35

Як зберегти психічне здоров’я вчителя………………………………… 36

Діагностичний інструментарій для визначення психічногоздоров’я вчителів ..……………………………………………………..... 39

Ворог психічного здоров’я – стрес. Заняття для вчителів …………... 48

Робота психолога з батьками ………………………………………. 61

Поради батькам щодо забезпечення психічного здоров’я дитини ….. 65

Матеріали до батьківських зборів ……………………………………. 72

Психолого-педагогічні аспекти забезпечення психічного здоров’я молодших школярів ……………………………………… 73

Дитина та її здоров’я ……………………………………………… 74

Питання для бесід з батьками ……………………………………. 77

Замість висновку …………………………………………………………….. 78

Література ………………………………………………………………… 79

85