РеддкційнеНевмираю, входжу в ж ипя

Св. ТереняСвятий Ігнатій з Антіохії, передбачаючи свою мученицьку смерть,

писав: "Добре для мене вмирати в ІсусіХрист і, краще як царювати аж до кінця землі. Його я шукаю, Його, що вмер за нас; Його бажаю, Його, що воскрес задля нас. Моє народження зближається... дозвольте мені прийняти чисте світло; Коли ж дійду там, тоді буду людиною... Моє земське бажання розп 'яте. В мені є жива вода, яка шелестить і каже до мене в моєму серці: "Прийди до Отця!" (До римлян 6,1 -12).

Коли в листопаді, тут у Бразилії, нарід згадує своїх померлих, пригадуємо про смерть дорогих нам осіб і також про нашу смерть, це, замість приносити смуток і страх, повинно відкрити простори, розбудити духа для усіх тих, що вміють відважно сказати Ні для гріха, який одинокий є справжньою смертю й ТАК для добра, яке є запевнення життя. І в цей рік Божого Милосердя все те має особливше значення, бо смерть це не кінець життя, але як каже Св. Ігнатій, це початок правдивого життя до якого людина створена.

Свята Тереня від Дитятка Ісуса, в своїй простоті й великій вірі, вказує, що для неї означає: смерть: "Не смерть прийде до мене, але Добрий Бог... Невмираю, але входжу в життя... Ваша сестричка вам каже: "до скорого побачення... в небі" (слова перед смертю).

Перший день листопада пригадує нам мету до якої йде кожний подорожній на цій землі. Святий Павло каже, що життя християнина на цій землі це щоденне вмирання старої людини, щоб так виростала нова, яка починає свій зріст з днем Хрищення і кормиться Євхаристією. Кожного дня, коли людина каже НІ для гріха й ТАК для добра, в ній вмирає старе й виростає нове життя.

Смерть це ніщо інше як остання і остаточна жертва, вирішальне відречення, що його християнин робить кожного дня в своїй боротьбі, щоб вкінці дійти до повноти людини досконалої (див. Рим 8,3). "Хоч наша зовнішня людина занепадає, однак внутрішня обновлюється ден-в-день" (2 Кор 4,16).

О. Тарсикій Залуцький, ЧСВВІ

CditORÍAlNâo morro, entro na vida

Sta.TerazlnhaS. Inácio, prevendo seu breve martírio, escrevia: "É

bom para mim morrer em Cristo, muito melhor que reinar até os confins da terra. Vivo à procura de Quem morreu por nós. Eu anseio por Aquele que ressuscitou por nossa causa. O meu nascimento aproxima-se... Permiti que eu receba a luz pura: Quando chegar até lá, serei pessoa perfeita... Meus desejos terrenos estão crucificados. Há dentro de mim água viva, que farfalha e diz ao meu cora­ção: "Venha até o Pai!" (Aos Romanos 6 ,1 -1 2 ).

Em 2 de Novembro, Dia de Finados, o dia da celebração da vida eterna das pessoas queridas que já faleceram. £ o Dia do Amor, porque amar é sentir que não está à caminho do eu final, mas caminha para a sua plenitude...Não para causar tristeza nem medo, mas para abrir o espaço, despertar o espírito em todos os que sabem dizer com coragem NÂO ao pecado e SIM ao bem que garante a vida. Isso tem sentido especial neste ano de misericórdia, quando os cristãos se concientizam que Deus é Amor є sua bondade e misericórdia não tem limites.

Santa Terezinha do Menino Jesus, na sua simplicidade e grande fé, na hora da morte, diz o que para ela significa a morte: "Não é a morte, mas é o Bom Deus que vem até mim... Não morro, mas entro na vida... A vossa irmãzinha vos diz: "Até breve reencontro... no céu" (Palavras antes de morrer).

O dia dos Finados lembra ao povo a meta de cada caminheiro nesta terra. São Paulo diz que a vida do cristão neste mundo é contínua morte do homem velho, para que cresça o homem novo, que começa o seu crescimento no dia do Batismo e se alimenta da Eucaristia. Cada dia, quando o homem diz NÃO ao pecado e SIM para o bem, nele morre o homem velho e nasce a vida nova.

Morte nada mais é que o derradeiro sacrifício, renúncia definitiva do cristão que todos os dias vive na luta e sacrifícios para, no fim, chegar até a plenitude do homem perfeito (conf Rom 8, 3). "É por isso que não desfalecemos. Ainda que exteriormente se desconjunte o nosso homem exterior, nosso interior renova-se de dia para dia" (2 Cor 4,16).

Pe. Tarcísio Z. OSBM

2

Унівєрслльнє нлмірєння Д. W.

Щоб країни, як приймають численних біженців та вигнанців, знаходили підтримку в своєму прагненні солідарності.

Біженці мають особливе місце в серці Церкви, говорить Папа Франциск. Хто залишає свою землю, не роблить це добровільно, але шукає кращого життя, в безпечних середовищах де діти можуть рости, не побоюючись переслідувань, воєн, голоду, де вони можуть вільно сповідувати свою віру. В кордоні з Європою, ця драма здається більш складним, ми тут, в Бразилії не маємо такого чіткого уявлення, тому що ми трохи далі від такої ситуації, але це не виключає великої кількості біженців, що шукають нашу країну в якості гнізда, де вони можуть жити гідно. Хоча страждання, і порушення прав людини ще існують то зусилля Церкви у створенні засобів, щоб піклуватися цими людьми зростає, але ще є багато перешкод, а головно урядовцями які не відкривають приміщень, і не дають умов, щоб тих біженців отримували ресурси для виживання, і умови для відновлення їхнього життя, навіть тимчасово, в іншому місці.

З

Унівєрслльнє ндмірєння д. м.ш о м ш у Ш ш и ) - 3 0 1 6

Велике признання мають ті країни, які відкривають свої двері для біженців, мають солідарність, хоч це безумовно, вимагає більш ніж доброї волі, необхідного прийняття гостинного життя, зробити агітації, підтримувати різних організації, уряди повинні вживати справедливих позицій, перш за все побачити обличчя біженця в особі Ісуса Христа, беручи до уваги заклик Євангелія: "Я був чужинцем і ви прийняли Мене." Це великий акт солідарності, цей акт любові зі своїм сусідом, незалежно від того, відомо чи ні, таке відчуття, що входить глибоко в душі. Тому Святіший Отець, запрошує Апостольства Молитви, щоб на цей місяць молилися більше, щоб всі ті, хто приймає біженців завжди підтримували чуйне серце незалежно від труднощів. Так говорить Папа: "Біженці є, як і усі інші, але війна забрала від них, дім, роботу, родичів і друзів."

Відповідаймо на заклик нашого улюбленого Понтифик, і молімося за ті країни, а також для нашої країни, яка прагне пристосувати біженців. Амінь!

д. Стефан Вонсік, ЧСВВ

я

IntençÃo Mhíw rsa! do Л.О.f3 a / u o n o v e r y i& io -

Para que os países que acolhem um grande número de deslocados e refugiados sejam apoiados no seu empenho de solidariedade.

Os refugiados possuem um lugar especial no coração da Igreja, afirma o Papa Francisco. Quem deixa a sua própria terra, não faz isso por vontade própria, mas busca uma vida melhor, um ambiente onde exista segurança, onde as crianças possam crescer sem medo de perseguições, de guerras, de fome, onde possam livremente professar a sua fé.Nas fronteiras com a Europa, esse drama parece ser mais complexo, nós aqui no Brasil não temos uma ideia tão clara, devido estarmos um pouco mais distantes de tal situação, porém isso não descarta a grande leva de refugiados que buscam nosso país como um ninho, onde possam levar uma vida mais digna. Embora o sofrimento e as violações dos direitos humanos ainda persistam, o esforço da Igreja em criar meios para levar assistên­cia a essas pessoas vem crescendo, mas mesmo assim ainda encontra obstácu­los, principalmente pelas autoridades governamentais que persistem a não abrirem espaços e condições para que estes refugiados recebam recursos para sobrevivência e, se possível, condições para que recomecem suas vidas, mesmo que temporariamente, em outro lugar.

Merecem grande reconhecimento os países que abrem suas portas para acolher os refugiados, são solidários, e isso com certeza, exige mais do que boa vontade, é necessário adotar um tipo de vida hospitaleiro, fazer campanhas, apoiar organizações, os governantes precisam tomar posições justas, e acima de tudo ver no rosto do refugiado o rosto de Jesus Cristo, atendendo ao apelo do Evangelho: "Fui peregrino e me acolheste". Isso é um grande ato de solidarieda­de, verdadeiro ato de amor com o seu semelhante, independente de ser conhe­cido ou não, um sentimento que vai no fundo da alma. Por isso o Santo Padre convida o Apostolado da Oração, para que neste mês intensifiquem as orações para que todos aqueles que acolhem os refugiados mantenham sempre um coração solidário independente das dificuldades, assim afirma o Pontífice: "Os refugiados são pessoas como todos os outros, mas de quem a guerra levou casa, trabalho, parentes, amigos". Atendamos então o pedido do nosso amado Papa, e rezemos por esses países, e também por nosso país, que busca acolher as pessoas refugiadas. Améml

S

Нлмірєння z;a Євлнгелі дціюш о -

Щоб у парафіях священики й миряни співпрацювали на службі спільноті, не піддаючись спокусі знеохочення.

Ціла християнськагромада бере участь у священстві коли приймає Хрищення, тоді кожен утримує місію будувати Царство Боже незалежно де живе і різниця є в тому що кожен має виконувати цю місію. В той час як миряни здійснюють своє священство через отримання Хрищення, прагнуть будувати Царство Боже посеред суспільства, священик залишається осторонь від соціальних зобов'язань, щоб приносити щодня Святу Євхаристійну Жертву, уділювати Таїнства, і стати живим прикладом для віруючих. Але потрібно поважати особистість кожного з них, бо якщо не існує ніякої поваги, місія Церкви залишається з боку, висвячений священик не може жити без мирян, і навпаки. Є задовільні приклади парафій, де співпраця між мирянами і священиками розробляється в дуже позитивному сенсі, з рясними добрими плодами в межах встановлених природою Таїнств, так що спільнота стає живим прикладом і сповнена радості. Дорогі читачі, хай Бог дарує нам благодать, не дозволить увійти до наших парафій і громад гріх інтриги, заздрість між мирянами і священикам, щоб всі перед труднощами, які виникають не знеочувалися перед своїми місіями, нехай ніколи не бракує мирян для катехизації, підготовки і участи в Літургії, уваги до найбільш потребуючих, а священиків для оголошення Слова та Євхаристії.

6

Нлмірєння 2.Д Свднгєлі дціюЩ О Л М У ГіЮ ГЬ ш ) -

Намірення в цьому місяці запрошує нас молитися, щоб була співпраця між священиками і мирянами, а ми як християни зобов'язані молитися, щоб завжди були добрі покликання до священичого служіння, як також святі сім'ї, щоб продовжали місію Христової Церкви. Амінь!

д. Стефан Вонсік, ЧСВВ

lntençÃO реїд Cwigeli^AÇÃOPалсо tuiv&m&bo - 3016

Para que, nas paróquias, os sacerdotes e os leigos colaborem no serviço à comunidade sem ceder à tentação do desânimo.

Toda a comunidade cristã participa do sacerdócio a partir de quando são batizados, todos possuem a missão de edificar o reino de Deus independente do lugar onde vivem, porém a diferença está no modo de realizar a missão, enquanto os fieis leigos exercendo o seu sacerdócio recebido no batismo, buscam edificar o reino de Deus no meio da socieda­de, o sacerdote permanece afastado de com­promissos sociais para que em vista disso, ofereçam cotidianamente o Santo Sacrifício Eucarístico, administrem os sacramentos, e se tornem exemplo vivo para os fiéis. Porém há de se respeitar as identidades de cada um, porque se não há respeito, a missão da Igreja é deixada de lado, o sacerdote ordenado não pode viver sem os leigos e vice versa. Há exemplos satisfatórios de paróquias onde a colaboração dos fiéis não ordenados no minis­tério pastoral do clero desenvolve-se de maneira muito positiva, com abundan-

V o caçãoUM DESAFIO DE AMOR

$

IntençÃO рєіл CvAMgeli AÇÃOГ a / u o rw W m & io -

tes frutos de bem, no respeito dos limites estabelecidos pela natureza dos sacramentos, fazendo com que a comunidade se torne viva, e cheia de alegria. Estimados leitores, que Deus nos conceda a graça de não deixar entrar em nossas paróquias e comunidades, o pecado da intriga, da inveja entre sacerdotes ordenados e leigos, que todos embora as dificuldades que apare­çam, não desanimem diante da missão, que nunca faltem leigos para a catequese, preparação e participa­ção da liturgia, atenção aos mais necessitados, e sacer­dotes para o anúncio da palavra, e celebração da Eucaristia.

A intenção missionária deste mês nos convida a rezar para que haja colabo­ração entre sacerdotes e leigos, por isso, como cristãos temos o dever de rezar para que surjam sempre boas vocações ao ministério ordenado, como também boas e santas famílias para a continuidade da missão da Igreja de Cristo. Amém!

Diác. Estefano Wonsik, OSBM

9

Дпосгольсгво МолитвиНародна набожність

Є в Христовій Церкві богослужби офіціяльні, тобто такі де молитви, церимонії є згори приписані церковною владою, як наприклад, Божественна Літургія, уділювання Святих тайн, де є точно приписано як треба служити. В офіціяльних моліннях Церкви не кожний буде служити по своєму й видумувати молитви або церимонії, але повинен все виконувати за приписами.

А є також народня набожність, де Церква не зобов'язує як служити, які молитви проказувати, які церимонії виконувати а дає свободу і спільнота або особа можуть їх відбувати згідно зі своїм бажанням. Так, наприклад, вервиця, хоч є звичай молитися в означений спосіб, але не обов'язково її відбувати так як це всі роблять, а можна укладати по своєму. Так маємо молебені, акафісти, різні роди вервиць, святі години, хресні дороги, процесії, адорації, тощо. В тих набоженствах нема обов'язку все робити після обряду, і хоч звичайно тримаємося звичаїв, але можна їх служити після свого уподобання, скорочувати, додавати молитви або церимонії.

Папа ФранцІск видав при кінці минулого року Апостольську Екзортацію "Радість Євангелії", де заторкує рінзі справи церковного й суспільного життя і між ними, посвячує багато місця для справи народніх або популярних набоженств. Він зазначує, що Боже Слово втілюється в різні культури світу й згідно з різними культурами повстають між вірними популярні набоженства. Каже Святіший Отець, що нетреба думати, що проповідь Євангелії мусить бути передана завсіди в означеній формі, з означеними й незмінними словами, але воно передається в різні способи й згідно з культурою і звичаями народу де засаджується. Коли Євангелія втілюється в якусь культуру, вона повинна передаватися згідно з катеґоріями означеної культури й не можна накидати для всіх народів той самий спосіб євангелізувати й ті самі звичаї або набоженства.

Одне з таких популярних рухів і набоженств це Апостольство Молитви яке є один зі способів євангелізувати. Тому збори Апостольства Молитви, молитви й пожертвування це один зі способів євангелізувати. Бути активним членом Апостольства Молитви це один з багатьох способів нести Боже Слово для народу. Як всі інші набоженства так і Апостольство Молитви виконує важливу євангелізаційну місію в Христовій Церкві.

О. Тарсикій Залуцький, ЧСВВ

------------------------------ 1 10 І------------ — -------------

AposfolAdo dA Oração

Piedade PopularExistem na Igreja orações, celebrações, devoção

oficial, isto é, aquelas onde os ritos, cerimônias são prescritas pelo magistério da Igreja, tais como a Divina Liturgia, a administração dos Sacramentos, onde existem prescrições exatas como essas celebra­ções ou orações devem ser feitas. Nas celebrações oficiais da Igreja, não é cada um que vai inventar as cerimônias e as palavras (exceto em certos casos), mas tudo deve ser feito conforme está prescrito nos rituais.

Existem também as devoções populares. Aqui a Igreja não obriga a fazê-las conforme algum ceremonial ou rito, mas deixa a liberdade a cada um de praticá- -las conforme a inspiração de cada pessoa. Assim, o terço tem o seu costume como é rezado, mas a Igreja não obriga a rezá-lo desta ou daquela maneira. Geralmente o povo segue o que de costume se pratica, mas nada impede que cada um reze a seu modo. Temos muitas devoções e celebrações populares, como Moleben, Akafist, diversos tipos de rosário ou terços, Hora Santa, Via Sacra, procissões, adorações, etc. Nessas celebrações geramente seguimos o que é de costume, mas nada impede que sejam modificadas e completadas, que se acrescente alguma cerimônia ou canção ou oração.

O papa Francisco, na Exortação Apostólica "A Alegria do Evangelho", dedica uma grande parte do documento para explicar e incentivar os fiéis para a prática da piedade popular, que na realidade trata-se da Palavra de Deus inculturada, isto é, aceita e praticada conforme diversas cuturas dos povos. Diz o Santo Padre que não se deve pensar que o anúncio do Evangelho tenha de ser transmitido sempre com determinadas fórmulas pré-estabelecidas ou com palavras invariá­veis, mas transmite-se de formas diversas cujo sujeito é o povo de Deus com seus gestos e sinais inumeráveis. Se o Evangelho se encontrou numa cultura, deve-se promove-lo conforme as categorias próprias da cultura onde é anuncia­do (Cf. A.E. n.129).

Uma dessas piedades populares é o Apostolado da Oração que em si é uma maneira de anunciar o Evangelho. Portanto, as reuniões, as visitas, as orações dos membros do Apostolado da Oração, tudo se encaixa na piedade popular e é de suma importância para o anúncio da Palavra de Deus. Ser membro do Apos­tolado da Oração é uma maneira de evangelizar, de anunciar o Evangelho incul- turado nessa prática da piedade popular.

P. Tarcísio Zaluski, OSBM

II

Movimento CucarísNco jovem

Sabia muito, a u p o p c c á r i umas não sabia I lU U u O O f l lI U

Era uma vez um astrôno­mo que tinha verdadeira paixão pela ciência dos astros. Passava noites inteiras a estudar as estrelas, quer no telescópio, quer a olho nu. Esquecia-se até das refeições quando descobria alguma novidade no céu. Vivia, como se diz, no mundo da lua.

Um dia, o coitado do astrô­nomo, saíra apressada mente de sua casa a fim de dar uma aula de astronomia, já era de noitinha, atrasara-se, como sempre. Mesmo atrasado, não despregava os olhos das estrelas enquanto caminhava pelas ruas da cidade.

Ao atravessar uma pontezinha estreita, sem corrimão, não olhou onde estava pisando, deu um passo fora da ponte, perdeu o equilíbrio e caiu no riacho, com livros, óculos e tudo.

Como se debatia, sem saber nadar! Mesmo debatendo-se na água é bem capaz de que continuasse espiando para as estrelas.

Morreu e foi sepultado, com todas as honras de um cientista.Junto ao túmulo fizeram-lhe muitos discursos e panegíricos.Um homem do povo, enquanto ouvia aquelas tiradas oratórias, deixou

escapar esta observação muito realista:

- De que lhe serviu tanta sabedoria? Se tivesse aprendido como se atraves­sa uma ponte sem corrimão, ou se tivesse aprendido a nadar, teria sido mais útil.

12

Movimento CucARíslico |ovemConclusão: Assim acontece hoje com muita gente que possui muita riqueza,

tem muita fama, exerce grande poder, mas muitas vezes não sabe o essencial. Sabe de tudo, mas não sabe o que significa viver, para que se vive neste mundo e para onde estamos caminhando. Saber tudo sobre as coisas da terra de nada adianta se a gente não tem consciência que existem realidades superiores.

Questões para comentar na reunião:

1. Fazer um comentário sobre o astrônomo.

2. Em que se percebe a limitação daquele cientista?

3. O que significa "preocupar-se com coisas que salvam?"

4. Segundo a doutrina de Jesus, quais são as coisas que não deixam a pessoa iludida?

CoHgRCgAÇÃO M a RÍAMA

"A QUEM É QUE DEVO APEGAR-ME"

1) Objetivo: Ser presença jovem no meio de outros jovens. Evangelizar e deixar ser evangelizados por eles. Favorecer o elo de união e amizade sadia com a juventude e com todos.

- Ambiente: Cartaz com a frase do tema; flores; velas e Bíblia.

2) Acolhida: Boas-Vindas a todos (as). Acolher todos com alegria e simpli­cidade (o animador faz a motivação para que todos se sintam à vontade).

3) Dinâmica de Apresentação: "Desafio dos Nomes".

- Cada participante deve apresentar o que estiver ao seu lado direito, fazer um breve comentário sobre ele ou ela. E assim passa um para outro a tarefa de apresentar o vizinho. Cada um deve também dizer algo sobre si mesmo :"Quem sou eu?"

4) Oração Inicial: Царю небесний ou Vinde Espírito Santo ou qualquer outra oração.

- Leitura Bíblica: Jr 1, 4 - 8 (Vocação de Jeremias).

5) Técnica / Exercício: Divisão em Sub-Grupos para comentar sobre a leitu­ra da vocação de Jeremias e o seguinte texto:

Você já percebeu o quanto o apego às pessoas e as coisas da vida podem estar causando conflitos na vida das pessoas? Isso acontece porque o apego demasiado às coisas deste mundo sempre é passageiro e termina facilmente.

Então, como você está em busca da felicidade e de uma vida mais tranqüila, eis aqui, algumas reflexões para você entender porque é importante amar sem apego:

• Ninguém é dono de ninguém e de nada deste mundo, a não ser de si próprio. Talvez nem de si próprio, porque o dono absoluto de todos é Deus. Amigos vêm e vão, assim como qualquer romance pode acabar. Riquezas, praze­res, amizades vêm e passam. Nenhum relacionamento tem garantia de eternida­de, nem consigo mesmo, pois há muita gente que com o tempo não gosta de si mesmo, detesta a sua própria vida. Único relacionamento estável e eterno é com quem é eterno, com Deus.

M

CoHgR€gAÇÃO Ma RÍAHA• Trate-se com absoluto carinho e respeito e relacione-se com Deus seria­

mente porque únicas pessoas que você tem certeza que sempre estarão com você até o seu último suspiro nesta vida é VOCÊ e DEUS!

• Você pratica o desapego quando você aprende a voltar seus olhos e seu coração para as pessoas mais especiais da sua vida: VOCÊ e DEUS!

Lembre-se que, independente da sua vontade, a vida é feita de ganhos e perdas. Se tiver que perder, aceite suas perdas e apegue-se principalmente a ALGUÉM e algo que ninguém pode tirar de você.

7) Retorno dos Grupos: Algum cântico. Relatar um resumo de que foi comentado no grupo. Citar algo a que podem apegar-se sem perigo de perder com o tempo...)

8) Avaliação do encontro:- O que vocês sentiram? Gostaram?- O que vocês levam de "novo" para as suas vidas?

9) Celebrar: Nunca perca a esperança! Há ideais nobres para você conseguir.(de mãos dadas) Pai-Nosso ou (Отче наш, Богородице Діво...)

Покровитель нл Місяцьв & Щ і е Н Н О іМ ^ 'іе М б іС

С вятий Йосафат Кунцевич (1580 -1623)

Святи Йосафат Кунцевич народився 1580 р. в міщанській родині у княжому місті Володимирі- -Волинському. Нанележну, але благословенну дорогу святості праведний Йосафат Кунцевич вступив ще змалку. Коли він одного разу ревно молився перед Спасителевим Розп'яттям у церкві св. Параскеви, то несподівано в його серце впала з Розп'яття божественна іскорка, розпаливши в ньому палкий вогонь любові до Ісуса Христа, рідної Церкви та народу.

Вірний Всевишньому, Іван Кунцевич вирішив за ласкою Св. Духа віддатися цілковито Творцеві - вступити до монастиря Пресвятої Тройці у Литві, що й зробив у 1604 р. До монастиря його прийняв сам митрополи Іпатій.

У 1609 р. Митрополит Потій висвячує Йосафата на священика. У 1614 році о.Йосафата обирають архимандритом Вільнюського монастиря (у монастирі тоді було майже 60 монахів), а у 1617 р. - полоцьким єпископом.

Чи міг знати праведний Йосафате, що на нього, як на ревного захисника Католицької Церкви, чатує небезпека? Можливо і знав, адже він неодноразово повторював своїм непримиренним ворогам: «Ви мені грозите смертю, а я вам кажу: не можу бути щасливішим, ані ж коли загину від ваших рук за католицьку й апостольську віру». Добре знаючи, що його вороги снують проти нього змову у Вітебську, відважний Божий слуга, однак, туди поїхав з візитом, де й загинув мученичою смертю від рук безжальних кривдників 25 листопада 1623 року, які, до речі, після його смерті усі покаялися й навернулися до Католицької Церкви.

У 1626 р. Розпочато процес канонізації, а в 1643 р. Папа Урбан VIII проголошує Йосафата Блаженним. У Вільнюсі відбувається урочистий празник за участю короля Польщі Владислова Вази і королеви Цецілії. У 1867 році Папа Пій IX проголошує Йосафата святим.

У 1916 р. Мощі св. Йосафата перевозять у костел св.. Варвари у Відні (до того часу вони перебували в різних місцях Литви, Польщі і Білорусії). У 1949 р. Йосафатові мощі потрапляють з Австрії до Риму, де були перезахоронені у Ватикані в базиліці св. Петра, у вівтарі правої нави престолу св. Василія Великого.

ю

ІАосафа/м, 12-11

$ли+о do MêsS d o jfo i o fc o t % м п Л ^ є л ч £<у £ ь 1 2 -1 1

São Josafat (1580 -1623)

Encontrado o corpo, os fiéis com muito respeito levaram-no para Polotsk, onde ficou exposto por alguns meses em culto públi­co. Desde o início, ao lado do corpo do santo aconteciam mila­gres. Era certamente um sinal de Deus de sua santidade. No dia 16 de maio de 1643, o papa Urbano VIII, declarou Josafat, Bem-Aventurado, e no dia 29 de junho de 1867, ele fo i elevado ao Altar dos Santos da verdadeira Igreja, pelo papa Pio IX.

O santo mártir Josafat Kuntzevitch, nasceu na Ucrânia no ano de 1580, de pais ortodoxos, Gabriel e Maria Kuntzevitch. Desde muito pequeno viveu uma vida santa, através da Divina Liturgia e Liturgia das Horas. Aos vinte anos, tornou-se monge na Ordem de São Basílio, recebendo o nome de Josafat. Em pouco tempo, era nomeado superior do convento e, logo depois, arquimandrita de Polotsk. Com apenas trinta e sete anos, assumiu, embora a contragosto, o arcebispado de Polotsk.

17

$Àiito do MêsSdo fobcofiat %шпАре/ім£с4ь 13-11

Em busca da verdade, ele voltou- -se para a comunhão com a Igreja Católica. Josafat não foi o único. Como ele, em 1596, bispos ucranianos e bielorrussos da jurisdição do Metro- polita de Kiev decidiram confirmar sua união com a Sé Apostólica de Roma através do "Tratado de Brest". Estes povos viram a Igreja Romana como a única mãe de toda a comunidade cristã, prestando a ela a devida obedi­ência e veneração. Com freqüência, a história de São Josafat confunde-se com a história do Tratado de Brest.

São Josafat mártir pela união das Igrejas; reformador da Ordem de São Basílio Magno, é o ícone dos religiosos e padroeiro do ecumenismo.

Dizem os escritos antigos que a brilhante carreira era plenamente justificada pelos seus dotes intelectu­ais e, principalmente, pelo exemplo de suas virtudes, obediência total à disci­plina monástica e à prática da carida­de. Exemplo disso foi quando, certa vez, sem ter como ajudar uma viúva que passava necessidades, penhorou o pálio de bispo para conseguir dinhei­ro e socorrê-la.

São Josafat destaca-se como a estrela da santidade, homem de oração e do silêncio. Nestes funda­mentos ele reforma a Ordem de São Basílio Magno em companhia de José Velhamen Rutskyj (1607-1623). Ofere­

ce sua vida em sacrifício pela unidade da Igreja de Cristo.

O amor a Deus levou Josafat para uma profunda e viva oração, união com irmãos com Deus. Por esse motivo a Igreja lhe deu o título de: São Josafat, mártir pela união das Igreja e o reformador da Ordem de São Basílio Magno.

Singularmente uma figura perfei­ta de bispo e um exemplar promotor e legislador da vida monástica. Josafat, também, tornou-se arcebispo de Polotsk e Vitebsk, foi afamado pela santidade de sua vida e pelo seu zelo apostólico, sendo um intrépido defen­sor da unidade. Por esta unidade, Josafat lutou toda a sua vida e também por ela morreu como mártir.

Josafat foi perseguido com ódio e com planos sanguinários pelos ortodoxos, que eram contra a reunifi­cação da Igreja com a Sé Apostólica de Roma. Em 12 de novembro de 1623, foi ferido e cruelmente assassinado quando se dirigia para a celebração da liturgia das horas e depois à Divina Liturgia.

Foi o primeiro santo da Igreja do oriente a ser canonizado. O Papa Pio XI declarou São Josafat o padroeiro da união entre ortodoxos e católicos em 12 de novembro de 1923, terceiro centenário de seu martírio.

1$

ЧСББт С М Ш П£Ь

Чини CfiammoВ ахииіи Великого

присут ност і Ьсим ліая $ Брсщ иМ ї

Ssin t іK J 9І*і

Ba SÍщ §

São В asílio ]Vlagno

Будуть організовані святкування подяки й пригадки на василіанське минуле в країнах де працюють члени чину. В Бразилії, крім ювілею 400-ліття, чин буде святкувати також 120-ліття присутності василіян в цій країні. Предбачена наступна програма:

11 листопада 2016 року - початок святкувань відправою Вечірні о 18:00 годині в церкві святого Йосафата в Прудентополіс.

12 листопада 2016 року - день мучеництва святого Йосафата - відправа утрені о годині 9:00, в церкві Святого Йосафата, в Прудентополіс і Божественна Літургія о годині 10:00, очолена Владикою Єпарх Кир Миром Мазур, ЧСВВ, в сослуженні священиків. Святочний обід в парафіяльному центрі.

19

ЧСВБПредбачені настуні програми в парафіях де служать василіяни:

16 червня 2017 - Парафія Пресвятого Серця Ісусового в Іваї. Предстоящі Архієпископ Митрополит Кир Володимир Ковбич, ЧСВВ і Владика Єпарх Кир Мирон Мазур, ЧСВВ.

06 серпня 2017 року - Парафія Пресвятої Родини в Ірасемі, Санта Катаріна. Предстоящий Архієпископ Митрополит Кир Володимир Ковбич, ЧСВВ.

17 вересня 2017 року - Парафія Різдва Божої Матері, в Куритибі. Предстоящий Архієпископ Митрополит Кир Володимир Ковбич, ЧСВВ.

В інших парафіях де служать василіяни, ювілейні святкування будуть відбуватися вдень празника кожної парафії.

Торжественне закінчення Ювілею відбудеться в Парафії Святого Йосафата, в Прудентополіс, дня 12 листопада 2017 року. Предстоящі - Архієпископ Митрополит Кир Володимир Ковбич і Владика Єпарх Кир Мирон Мазур. Ще можлива присутність інших єпископів і священиків з-за границі.

ЗА МИНУЛЕ ЧИНУПОДЯКА ГОСПОДЕВІ І ПРИЗНАННЯ ДЛЯ ВСІХ МИНУЛИХ ВАСИЛІЯН!

В ТЕПЕРІШНЬОМУОСЬ МИ НАПОГОТІВ НА СЛУЖБУ В ХРИСТОВОМУ ЦАРСТВІ.

НА МАЙБУТНЄПРОВАДЬ НАС, ГОСПОДИ, В ПОСВЯТІ Й В ПРАЦІ ДЛЯ ХРИСТОВОЇ

ЄВАНГЕЛІЇ

OSBMOrdem de são basílio magno

20

о$ш4 О і аШ

скь ®їаЯт сів/ 9 шу &atíã& fyaçmn/y B w té

'Ґ ^ З С к ч

No Período de 11 de novembro de 2016 até 12 de Novembro de 2017 a Ordem de São Basilio Magno celebra os 400 anos da sua fundação na Ucrânia e 120 anos da presença dos basilianos no Brasil. Durante esse período a Ordem realizará vários eventos de ação de graças e lembrança do seu passado em todos os países onde atuam seus membros. No Brasil, além do jubileu dos 400 anos, a Ordem Basiliana no Brasil comemora os 120 anos da presença de seus religiosos e sacerdotes nas terras brasileiras. Será a seguinte programação das comemora­ções no Brasil:

11 de novembro de 2016 - As comemorações do jubileu começam com a celebração do Ofício Divino (Вечірня) às 18:00 horas na Paróquia São Josafat, em Prudentópolis.

12 de Novembro de 2016 - dia do martírio de São Josafat - celebração do Ofício Divino da Manhã (Утреня), às 9:00 horas e Divina Liturgia às 10:00 horas, na Paróquia São Josafat, em Prudentópolis, presidida por Dom Meron Mazur, OSBM. Confraternização com almoço festivo.

21

о$шNo ano de 2017 estão programadas as seguintes datas nas paróquias assisti­

das por basilianos:

16 de junho de 2017 - Paróquia do Sagrado Coração de Jesus, em Ivaí. Celebrantes: Arcebispo Metropolita Dom Volodemer Koubetch, OSBM e Bispo Eparca Dom Meron Mazur, OSBM.

06 de agosto de 2017 - igreja Sagrada Família, em Iracema. Celebrante: Arcebispo Metropolita Dom Volodemer Koubetch, OSBM.

17 de setembro de 2017 - igreja Nossa Senhora Auxiliadora, em Curitiba. Celebrante: Arcebispo Metropolita Dom Volodemer Koubetch, OSBM.

Em outras paróquias atendidas por padres bsilianos, o jubileu será celebra­do no dia do padroeiro da respectiva paróquia com datas a serem designadas.

A celebração de encerramento das comemorações acontecerá nos dias 11 e 12 de novembro, na Paróquia São Josafat, em Pudentópolis. Celebrantes Arcebispo Metropolita Dom Volodemer Koubetch, OSBM e Bispo Eparca Dom Meron Mazur, OSBM, possível presença de outros bispos, religiosos e sacerdotes basilianos do Brasil e outros países.

PELO PASSADO DA ORDEMNOSSA GRATIDÃO AO SENHOR E RECONHECIMENTO AOS ANTEPASSADOS

DA ORDEM BASILIANA

NO PRESENTEEIS NOS, A POSTOS PARA O SERVIÇO DO REINO DE DEUS!

PARA O NOSSO FUTUROGUIA NOS, SENHOR, NA CONSAGRAÇÃO AO SERIVÇO DO SEU EVANGELHO.

OSBMOrdem de São basílio Magno

22

Свягкувлння ЧСБВ

МОЛИТВА ПРО НАШЄ МАЙБУТНЄ: ПРОВАДЬ НАС, ГОСПОДИ!

Провадь нас. Господи, Ти наше світло, провадь на дорогах нашого життя, провадь вперед поміж те все, що нас окружає, провадь нас завсіди вперед в праці в Твоїм Царстві! Серед темних ночей життя, вказуй нам на дім Небесного Отця, провадь нас завсіди вперед! Провадь нашими кроками: не очікуємо і не просимо земських успіхів з нашої праці ані не мріємо про славні діла, досить нам Твоя присутність на нашій дорозі! Дай силу йти за Тобою крок за кроком. Не завсіди були ми гідно розположені, не завсіди просили, щоб Ти нас провадив вперед, може вибирали наші власні дороги, але нині просимо Тебе: провадь нас Ти, провадь завсіди вперед! Твоя любов і сила завсіди нас благословила: ниніблагословить також, і ми віримо, що надалі буде нас провадити вперед! Крізь багна й хущавини, через шпилясті гори, рвучі води, вузькими дорогами, тернистим шляхом, щоб коли ніч розтопиться і настане великий ранок, усміхнулися до нас ті тисячі-сотки облич наших друзів-співбратів, які були від віків тобою люблені й на короткий час зникли з-перед наших очей після виконання своєї місії.

Провадь нас, ясне наше Світло, провадь нас Ти, вказуй дорогу, веди завсіди вперед!

23

Свягкувлння ЧСББ

klOSSO РЄРІРО ЛО $ЄШ(Ж: GUIÀ-klOS, S6KIH0R!

Guia-nos, Senhor, doce Luz, em meio de tantos caminhos da vida e de tudo que nos envolve, guia-nos, levando-nos sempre para frente no serviço do Teu Reino! No meio das noites escuras, tendo em frente a casa do Pai, guia-nos sempre mais para frente! Dirige nossos passos: não esperamos nem pedimos ver resultados terrenos nem coisas distantes, basta-nos a Tua pre­sença e acompanhar-Te passo a passo, um passo a cada vez. Nem sempre estivemos em tais disposições, nem sempre reze­mos a Ti a fim de que nos conduzisses sempre mais para frente, talvez escolhíamos por conta o nosso caminho; mas agora guia- -nos Tu, sempre mais para frente! Teu poder sempre nos aben­çoou; hoje também, e certamente, nos conduzirá sempre mais para frente! Por pântanos e canaviais, por montes escarpados e com torrentes, por caminhos estreitos, a fim de que a noite se desfaça e pela grande manhã, e sorriem-nos aqueles semblan­tes de Basilianos que nos precederam, desde a eternidade por Ti amados e por um momento desaparecidos após cumprir a sua missão. Guia-nos, doce Luz, guia-nos Tu, levando-nos sempre mais para frente. Amén.

(esta oração inspira-se na oração com mesmo título,de H. Newman)

24