РєдлкційнєС і м ’я

Д о м а ш н я Ц е р к н а

В місяці травні, в особивіший спосіб почитаємо Матір Ісуса, Матір Божу й нашу матір. Це день Матері Божої і також згадуємо день земської матері. Як Марія Пречиста так і кожна матір тісно злучені з Церквою і зі Сім'єю і вони спонукують нас до роздуми про Церкву й про Сім'ю.

Сім'я - це "Домашня Церква" (Світло Народів, 11). Може, на перший погляд, родина і Церква це дві зовсім відмінні установи, і думається, що одна означає громаду світу, а друга громаду Божу. Але в дійсності, для християнина ці дві установи сильно між собою злучені: все, що відбувається в Церкві, воно починається і потім продовжується в родині. В родині провадить священими діями - батько й матір і разом з дітьми вони становлять домашню Церкву, яка попри цю матір, що дає життя земське в імені Ісуса представляє нам Матір цілої спільноти церковної, Марію, Матір Ісуса.

Ісус прийняв людство в родині, там виховувався, зростав, прожив

1

Рєдлкційнєбільшу частину свого життя і тим хотів показати велич і святість родинної установи. Говорить Другий Ватиканський С об ор :" Ісус працював людськими руками, думав людським розумом, діяв людською волею, лю бив людським серцем"(Радість і Надія, 22)" і так "вповні показав людину для людей та відкрив для н е їїї високе покликання, учився і зростав у родині, як людина, і тим показав велике призначення і покликання родини у світі й в цьому ділі найбільшу ролю відіграла Його Матір Марія, яку він залишив для цілої Церкви.

Тайна Подружжя це свята тайна як Хрищення, Євхаристія, Священство та інші святі Тайни. Подруги освячуються живучи своє подружже життя. Ватиканський Собор Другий навчає: "Християнські подруги, одне для одного, для дітей і для всіх домаш ніх є співпрацівниками Божої ласки й свідками віри". В родині, на колінах мами, в обіймах батька, під опікою Божої Матері починається голошення Євангелії новим членам Цекрви, в родинній атмосфері родяться покликання.

В родині, на молитві й навчанні катехизму починається церковна богослужба і голошення Божого Слова, продовжується в Церкві. Християнська родина без Церкви не буде правдивою родиною, й без родини не було би й Церкви, а без матері нема гідної родини так і в Церкві без духовної Матері М арії не було би повного церковного родинного життя.

О. Т. Залуцький, ЧСВВ

2

ЄЛИчжілІFamília

igreia Doméstica

O mês de maio é dedicado de maneira especial à Mãe de Jesus Maria e com em ora- o dia da mãe terrena. Isso tem muito a ver com a família, lugar da liturgia familiar e início da obra da redenção. A redenção teve que ter uma Mãe para dar vida humano-divina ao Redentor, assim toda família tem que ter uma mãe para que cumpra a sua missão na Igreja.

A família constitui uma "Igreja doméstica" (Lumen Gentium, 11). À primeira vista, Igreja e família referem-se a duas realidades diferentes, sendo a Igreja uma organização que diz respeito ao culto, e a família à vida do dia a dia. Mas na realidade, estes dois term os para os cristão se completam: o que há de sagrado na Igreja, começa e se prolonga na família. A família não é uma organização meramente profana, sem nada de religioso. Pelo contrário, é tão sagrada com o a Igreja. Com o a Igreja começou com Maria dando à luz ao

3

ЄЛНхжілІRedentor, assim a Igreja doméstica começa com a mãe terrena que represen­ta a Mãe do Redentor.

O Filho de Deus se fez homem numa família, viveu, cresceu, trabalhou na casa de uma família, com o diz o Concilio Vaticano II: "trabalhou com mãos humanas, pensou com inteligência humana, agiu com vontade humana, amou com coração humano" (GS, 22) e assim "manifestou plenamente o homem ao próprio homem e lhe descobriu a sua altíssima vocação". Em cada família terrena para que seja uma instituição verdadeiramente nobre, deve haver a mãe terrena e também a Mãe espiritual que é exemplo do amor materno, de humildade e do zelo pelo bem da família.

A família, portanto, é o reduto onde a grande obra da Redenção teve seu começo pela encarnação do Verbo Divino no ventre de Maria. O esposo e a esposa são um para outro, canal de graça, quer rezem juntos, quer sofram, quer se preocupem com os filhos a exemplo de Maria em Nazaré... O Sacra­mento do Matrimônio é tão sagrado como todos outros Sacramentos: a Euca­ristia, o Sacerdócio, a Penitência, o Batismo, a Crisma, a Unção dos Enfermos. Todos são igualmente sagrados e todos são fontes de vida espiritual. Na famí­lia, nos joelhos da mãe, nos braços do pai, começa o primeiro anúncio do Evangelho. Também alí, na oração, começa a primeira celebração que depois continua na Igreja e volta à família.

Por isso, uma Igreja sem famílias unindo mãe, pai e filhos, não seria uma Igreja segundo os planos de Deus e uma família sem Igreja também estaria fora dos princípios Evangélicos com o também não existiría Igreja sem famí­lias.

Pe. Tarcísio Zaluski, OSBM

4

‘fiifbCL&etd - 3017Нлмірення г;л Євлнгелі^лцію

За християн в Африці, щоб вони давали пророче свідчення про злагоду, справедливість і мир, за прикладом Милосердного Ісуса.

Африка це є континентом , що має велику релігійну різном анітність, але згідно зі статистикою , більш ніж ЗО аф риканських країн є християнам и і завдяки зусиллям багатьох свящ еників, ченців і черниць, їх число зростає. Але багатьох лю дей, ніколи навіть не чули про Христа, так що для еф ективної роботи, необхідно мати свідок справедливості, д іалогу і миру, що часто утруднено різними переш кодам и, таким и як інші релігійні конфесії, екстрем істських груп, політичних партій проти християнства, розділених країн. Але завдяки волонтерської праці свящ еників і мирян ця наявнітсь для м аксим ального духовного збагачення в цих націях розш ирю єтсья. І це зростання також стається завдяки героїчності і сам овідданості багатьох м учеників цього народу. Д отрим ую чись вчення Св. Письма, сьогодні африканські християни, м аю ть пам 'ятати тих, що їх попередели і захищ али Церкву: "Пам 'ятайте про наставників ваших, які звіщ али вам слово Боже, і дивлячись уваж но на кінець їхнього ж иття, наслідуйте їхню віру"(Євр. 13,7). Це діяння не може бути залеш иним в історії пош ирення християнської віри на цьом у континенті. В історії Церкви деякі Понтифики звернули увагу на Африку, п ідкреслю ю чи м уж ну прихильність та відданість наполегливості в християнській вірі.

Природа Церкви є м ісіонерською , том у християни покликані бути

S

Ндмірення г;д Свднгєлі дціюи с о ' n t f i a f o n é -

інструм ентом у плані Божого спасіння, і це починається через прощ ення, захист м аргиналізованих, заохочення до м иру і прав лю дини. Ми знаєм о, що лю бов Божа охоплю є все лю дство незалеж но від раси, племени і кольору - охоплю є також і африканський континент. Нехай сила лю бови буде більш е ніж війна, ненависть, знеціненням ж інок, голоду для християн в Аф риці, які продовж аю ть пош ирення заповіді Христа:"Л ю біть один одного". В цьом у місяці приєднайм ося до Святіш ого Отця в молитві, щоб ніколи ті, що обєдню ю ть сво ї зусиля для духовного блага аф риканського континенту не відчували себе безпорадним и, а щодня змогли свідчити через сво ї діла доброти, м уж ності і сам овідданості лю бов, що виходить від М илосердного Ісуса. Амінь!

Д. Стефан Вонсік, ЧСВВ

Intenção рєіл 6vAngeliz;AçÃopCt/UO ГУШЛО - 2017

Pelos cristãos na África, para que dêem um testemunho profético de reconciliação, de justiça e de paz, à imagem de Jesus Misericordioso.

A África é um continente de grande diversidade religiosa, porém ,se­gundo estatísticas, m ais de 30 países africanos são cristãos e graças aos esforços de m uitos sacerdotes, religiosas e religiosos, esse núm ero vem crescendo. Porém há tam bém um núm ero considerável de pessoas que ainda nem sequer ouviram falar de Jesus Cristo, por isso para uma atua­ção eficaz é indispensável um vigoroso testem unho de justiça, d iálogo e paz, que m uitas vezes é im pedido por vários obstáculos, com o por exem ­plo, outras denom inações religiosas, grupos extrem istas, partidos políti­cos que vão contra o cristianism o, países divididos, ainda há m uito o que se fazer. M as graças ao trabalho voluntário de religiosos e sacerdotes, esta disponibilidade para o m aior enriquecim ento espiritual dessa nação se expande, e este crescim ento esplendoroso se dá tam bém graças a dedicação heróica e desinteressada de vários m ártires desta nação. Da m esm a form a hoje, seguindo os ensinam entos da Sagrada Escritura, os cristãos africanos tam bém têm por dever, evocar aqueles que os precede­ram, que defenderam a Igreja: "Lembrai-vos daqueles que vos pregaram a palavra de Deus, considerai o êxito da sua carreira e imitai a sua fé" (Heb 13,7), isto é uma história que não deve perm anecer intacta no tem po, a propagação da fé cristã nesse continente depende exatam ente disso. Na história da Igreja, vários Pontífices, voltaram sua atenção para África, acentuando o corajoso em penho e dedicação para a perseverança na fé cristã.

A natureza da Igreja é m issionária, por isso os cristãos são cham ados a serem instrum entos do projeto salvador de Deus, e isso se inicia através do perdão, da defesa dos m arginalizados, da prom oção da paz e dos d irei­tos hum ano.Sabem os que o am or de Deus que abraça toda hum anidade - independente de raça, tribo e côr - abraça tam bém o continente africa-

7

ІИ+eHÇÃO pelA CvAMgeli^AÇÃOpa/tco г у ш л о - 2017

no. Que a força do am or seja m aior que a guerra, ódio, desvalorização da mulher, fom e; que os cristãos na África, continuem a propagar o m anda­m ento deixado por Cristo: "Am ar uns aos outros". Unam o-nos ao Santo Padre em orações neste mês, para que em nenhum m om ento aqueles que unem suas forças em vista do bem espiritual do continente africano, jam ais se sintam desam parados, e cada dia possam testem unhar com seus atos de bondade, coragem e dedicação o am or que vem de Deus. Am ém !

Diac. Estefano W onsik, OSBM

8

9

Апосгольсгво Молитви^Xjlra ífyqrquíof ОДйба ^enfiorq1 biani((ufq (.'unceífíiO

ífo C-J ílo Católico 'Ckrtiriano

Prudenlópolis, 21 da fevereiro 2017

* M k

№ 09/2017

Cne&e Ісусу Хрмсту!

RBverendissimos padras Párocos. Coadju tones 0 zeladores^es (рипнетет) rios grupos do Apostolado da Oração!

Com alegria saudamos todos os grupos do Apostolado da Oração da Eparquia Nossa Senhora imaculada Conceição. Reconhecemos e egradecenics pelo imenso trabalho que a presença dos grupos realiza nas nossas Paróquias e Comunidades.

No dia 17 de fevereiro, na sede eparquial, reuniu-se a Comissão Epanquial do Apostolado da Qfaçào, pare reorganizar a estrutura e planejar o trabalho do mesmo. A Comissão Eparquial do Apostolado da Qrafâo assim íoi constituída: Reverendíssimo Pe. Roberto LucaveL - OSBM: Reverendissimas IrmAa Servas de Maria imaculada Dionísia □Sadio e Virgin ia tvanldo. e a ilustríssima catequisla do Sagrada Coração de Jesus Nadie Horbus.

A Equipe é responsável de acompanhar a caminhada do Apostolado na Eparqua, promovendo Encontros Regionais e Paroquiais, retiros, etc. Estaráo á disposição dos grupos do Apostolado para vos auxiliarem na realização destes momentos de formação espiritual.

O nosso desejo è que o Aposiolado caminhe sempre em sintoma com esia Equipe, Convidem para assessorar e participar dus enoonlros tocais e paroquiais. Sempre enviem membros representantes de cada comunidade nos retiros e oulros eventos de nível eparquiaf Nos loca'5 onde acontecerão estos eventos religiosos, que os membros do Apostolado sejam os primeiros para auxiiar no suporte da organização.

Para possibilitar a realização do trabalho da Equipe, necessitamos de ajuda financeira de todos cs grupos do Apostolado da Eparquia, para bancar as despesas de viagens o locomoção da Equipa o na reahzaçae das reuniOes de planejamento. Na Equipa haverá um tesoureiro a será aberta uma conta bancdna. Por isso. pedimos uma colaboração anual de cada grupo (кружок) cara o caixa comum. Também sugerimos para rfestmar uma certa quanlia arrecadada nos enconlras a nivel paroquial que realizarem. Assim estaremos colaborando com lodo o Apostolado na Eparqu.a. AnuaJmente, a Equipe enviará uni relatório de todas es realizações e Гтапсеіго para Iodes as comunidades.

Atingidos pela Misericórdia que emana do Coração de Jesus, anunciamos esto Amor a Iodos, tomando os nossos Grupos do Apostolado Paroquiais e Comunilários mais dmámioss e participativos. Confiemos todos sob a Proteção da Virgem Imaculada.

Com bértoão e oraçóes, _ D.y- ■ ê ■ í í f t — '

О о гпМ & о іШ ц & ії, OSBM f ü y у * 1 ■ Pa, Paulo Semai. QSBM / E pa/cs / \2ї £ ГіЛЙГІА \ Chancelor

fi +Б5 (42) 344&-БББ2 4004)00- PruÉlârtlipdJIa - PR

E-malli operquialmacTJlaílBiCi Нид Duque de Сахіві, 1Є15 - Caixa Post*1;1?7

CohgRegAÇÃO MaRÍAMÀO Fazendeiro e o cavalo

Para a reunião do MEJ deste mês de m aio vai uma história bem conhecida mas rica em m ensagens. Provavelm ente voces jé conhecem a história, m as certam ente poderão encontrar nela m uitas m ensagens novas para a vossa vida.

Um fazendeiro, que lutava com m uitas d ificu ldades, possuía alguns cavalos para ajudar nos trabalhos em sua pequena fazenda. Um dia, seu capataz veio trazer a notícia de que um dos cavalos havia caído num velho poço abandonado.

O poço era m uito profundo e seria extrem am ente difícil tirar o cavalo de lá. O fazendeiro foi rapidam ente até o local do acidente, avaliou a situação, certificando-se que o anim al não se havia m achucado.

M as, pela d ificu ldade e alto custo para retirá-lo do fundo do poço, achou que não valia a pena investir na operação de resgate.

Tom ou, então, a difícil decisão: determ inou ao capataz que sacrificas­se o anim al jogando terra no poço até enterrá-lo, ali m esm o.

E assim foi feito: os em pregados, com andados pelo capataz, com eça­ram a lançar terra para dentro do buraco de form a a cobrir o cavalo.

M as, à m edida que a terra caía em seu dorso, os anim al a sacudia e ela ia se acum ulando no fundo, possibilitando ao cavalo ir subindo.

Logo os hom ens perceberam que o cavalo não se deixava enterrar, mas, ao contrário, estava subindo à m edida que a terra enchia o poço, até que, finalm ente, conseguir sair.

Sabendo do caso, o fazendeiro ficou m uito satisfeito e o cavalo viveu ainda m uitos anos servindo, fielm ente, a seu dono na fazenda.

Se você estiver sofrendo, quando os outros jogarem sobre você a "terra da incom preensão, da falta de oportunidade e de apoio", lem bre­t e desta história. É isto que aconteceu com Jesus Cristo. Pensavam os seus adversários que vão term inar com a sua vida. M as não conseguiram . O mal nunca vence. O bem sem pre sera vitorioso. Jesus provou ser Deus e Senhor da vida e da m orte. Pelos sofrim entos, pela cruz e pela m orte

10

CoHgRCgAÇÃO MaRÍANAchegou à RESSURREIÇÃO

Não aceite a terra (ofensas, sofrim entos) que jogam sobre você, sacu­da-a e suba sobre ela. E quanto m ais jogarem , m ais você vai subindo... subindo... subindo...

Jesus não aceitou as ofensas com o m otivos de derrota e sim aceitou­-as com amor, perdoando. A sua ressurreição é a prova de que se vence o mal com am or e se chega à vitória pela luta e sofrim ento

Questões para diálogo na reunião

1. Com entar sobre algum pensam ento tirado desta história

2. Por que existem sofirm entos na nossa vida?

3. Qual deve ser uma atitude correta diante dos sofirm entos?

4. Encontrar na vida de Jesus algum a passagem com o ele enfrentou as perseguições.

5. Qal a m aior m ensagem da ressurreição de Jesus?

1. Tema:

Movimento CucarísMco |ovem

MEJ - Jesus nos ama. É nosso melhor amigo

2. Objetivo do EncontroLevar os mejistas a fazer a experiência de que só seremos amigos de Jesus

se fizermos o que ele nos manda. Se nos amarmos uns aos outros e a Deus assim como ele nos amou.

3. AcolhidaEstamos iniciando o ano de 2017 dentro da nossa Igreja e hoje neste primei­

ro Encontro no qual estamos recomeçando as atividades que iremos desenvol­ver para fortalecer o nosso grupo. Sejam todos Bem-Vindos e para acolher os nossos amigos cantemos.

Bem-VindosVocê que está chegando,Bem-vindo, seja bem-vindo! (2x)Só estava faltando você aqui.Só estava faltando você aqui,Bem-vindo ao nosso Encontro.

Seja Bem-vindoSeja bem-vindo ô ô ô. (2x)Seja bem-vinda ah ah ah. (2x)Que bom que você veio. É bom nos encontrar.A nossa amizade nós vamos festejar.Seja bem-vindo ô ô ô. (2x)Seja bem-vindaah ah ah. (2x)O amor e a alegria nós vamos partilhar. (2x)

4. Preparação para OraçãoPreparar o ambiente do Encontro com: quadro de Jesus, vela, flores, cora­

ção...

Solicitar aos mejistas observarem os símbolos presentes que nos auxiliam no encontro com Deus. Vamos neste momento pedir a graça de olhar para Jesus e aprender com Ele o seu jeito de amar e ajudar o próximo. Em estes pensamen­tos iniciemos a nossa oração. Convido todos vocês para dar as mãos e juntos cantemos o "Pai-nosso"

12

5. Dinâmica:"Amar ao Próximo" (duração aproximada: 30 minutos)Dividir a turma em grupos ou times opostos. Sugerir a preparação de uma

gincana ou concurso, em que cada grupo vai pensar em cinco perguntas e uma tarefa para o outro grupo executar. Deixar cerca de 15 minutos, para que cada grupo prepare as perguntas e tarefas para o outro grupo. Após este tempo, ver se todos terminaram e dizer que na verdade, as tarefas e perguntas serão execu­tadas pelo mesmo grupo que as preparou.

Observar as reações. Pedir que formem um círculo e propor que conversem sobre:

Reflexão em grupo:V Se você soubesse que o seu próprio grupo respondería às perguntas, as

teria feito mais fáceis?V E a tarefa? Vocês dedicaram tempo a escolher a mais difícil de realizar?V Como isso se parece ou difere do mandamento de Jesus? "Amarás ao

teu próximo como a ti mesmo".V Como nos comportamos no nosso dia a dia? Queremos que os outros

executem as tarefas difíceis ou procuramos ajudá-los?

Encerrar com uma oração.

Se houver tempo, pedir que cumpram as tarefas sugeridas, não de uma forma competitiva, mas todos os grupos se ajudando.

6. Palavra de Deus: Jo: 13,34-35 - Amai-vos uns aos outros;Jo: 15,14-15 - Vós sereis meus amigos se praticardes o que vos mando

Texto para aprofundamento do Tema...

7. Aprofundando o Tema

Hoje vamos falar de uma pessoa muito querida por todos nós, uma pessoa que nos ensinou a amar. Vocês sabem de quem estou falando? Sim, de Jesus. Como os Evangelhos nos contam, Jesus, o filho de Deus, viveu curando as pesso­as, aconselhando através de parábolas e denunciando todas as coisas erradas da época dele. Mas, sobretudo, ele deixou um pedido para nós: amar a Deus e ao próximo assim como ele nos amou. E só assim, fazendo o que ele fez, seremos reconhecidos como amigos de Jesus e conseguiremos estar junto com esse nosso amigo.

Movimento CucarísNco |ovem

13

Atividade para fixação do Tema trabalhado

9. Momento da Partilha

Solicitar aos adolescentes para partilhar algumas qualidades de Jesus...Organizar os adolescentes em duplas. Pedir que comentem sobre uma

passagem bíblica que fale sobre o amor de Jesus. Em seguida, confeccionar um cartão com as qualidades de Jesus e após trocar com outro colega.

5. Compromisso para o mês:Ler a história e olhar os gestos de amor que Jesus praticou. No decorrer do

mês praticar dois gestos de amor com o próximo.

O QUE É O AMOR?

Em uma sala de aula, haviam várias crianças, quando uma delas perguntou a professora: Professora, o que é o AMOR? A professora sentiu que a criança merecia uma resposta a altura da pergunta inteligente que fizera. Como já estava na hora do recreio, pediu para que cada aluno desse uma volta pelo pátio da escola e trouxesse o que mais despertasse nele o sentimento de amor. As crianças saíram apressadas e, ao voltarem, a professora disse:

- Quero que cada um mostre o que trouxe consigo. A primeira criança disse: - Eu trouxe esta FLOR, não é linda? A segunda criança falou: - Eu trouxe esta BORBOLETA - veja o colorido de suas asas, vou colocá-la em minha coleção. A terceira criança completou: - Eu trouxe este FILHOTE DE PASSARINHO - ele havia caído do ninho junto com outro irmão. Não é uma gracinha? E assim as crianças foram se colocando. Terminada a exposição, a professora notou que havia uma criança que tinha ficado quieta o tempo todo. Ela estava vermelha de vergonha, pois nada havia trazido. A professora se dirigiu a ela e perguntou: - Meu bem, por que você nada trouxe? E a criança timidamente respondeu: - Desculpe, professora. Vi a FLOR, e senti o seu perfume, pensei em arrancá-la, mas preferi deixá-la para que seu PERFUME exalasse por mais tempo.

Vi também a BORBOLETA, leve, colorida... Ela parecia tão feliz, que não tive coragem de aprisioná-la. Vi também o PASSARINHO, caído entre as folhas, mas, ao subir na árvore, notei o olhar triste de sua mãe, e preferi devolvê-lo ao ninho. Portanto, professora, trago comigo: o perfume da flor; a sensação de liberdade da borboleta e a gratidão que senti nos olhos da mãe do passarinho. Como posso mostrar o que trouxe? A professora agradeceu a criança e lhe deu nota máxima, pois ela fora a única que percebera, que só podemos trazer o AMOR em nosso coração.

Movimento CucARístíco |ovem

14

10. ConclusãoMotivar os mejistas a pedirem a Deus mais coragem e forças para que eles

se assemelhem cada vez mais ao modo de ser e viver de Jesus.

11. Canto final: Um certo Galileu (Pe. Zezinho)Neste momento vamos pedir a Deus mais coragem e forças para que nos

assemelhemo-nos cada vez mais ao modo de ser e viver de Jesus. E neste momento vamos ficar em pé com o canto.

1. Um certo dia, à beira mar, apareceu um jovem Galileu.Ninguém podia imaginar que alguém pudesse amar do jeito que ele amava.Seu jeito simples de conversar tocava o coração de quem o escutava.

Refrão: E seu nome era Jesus de Nazaré. Sua fama se espalhou e todos vinham ver o fenômeno do jovem pregador que tinha tanto amor.

2. Naquelas praias, naquele mar, naquele rio, em casa de Zaqueu.Naquela estrada, naquele sol, o povo a escutar histórias tão bonitas.Seu jeito amigo de se expressar enchia o coração de paz tão infinita.

3. Em plena rua, naquele chão, naquele poço, e em casa de Simão.Naquela relva, no entardecer, o mundo viu nascer a paz de uma esperança.Seu jeito puro de perdoar fazia o coração voltar a ser criança.

4. Um certo dia, ao tribunal, alguém levou o jovem Galileu.Ninguém sabia qual foi o mal e o crime que ele fez, quais foram seus pecados.Seu jeito honesto de denunciar, mexeu na posição de alguns privilegiados.

Refrão: E mataram a Jesus de Nazaré. E no meio de ladrões puseram sua cruz. Mas o mundo ainda tem medo de Jesus, que tinha tanto amor.

Movimento CucarísNco |ovem

12. VivênciaDurante o mês participar da Divina Liturgia e alimentar o seu coração com a

Eucaristia.

13. Compromisso deste mêsFazer uma boa ação a um colega da escola ou a uma pessoa necessitada.

ÍS

$Ahto do Mês£ ô i/ v ilo e lA tv to d io : Q e - п г с о іо

Os irm ãos Cirilo e M etódio nasceram no século IX, em Tessalônica, am bos foram m uito letrados. Constantino fez seus estudos em Tessalôni­ca, onde estudou grego e latim. Estas duas línguas ele dom inava, junto com o búlgaro antigo, provavelm ente desde sua infância. V iveu num m os­teiro e exerceu vários cargos na Igreja, lecionou filosofia juríd ica na Universidade. Teve polêm icas e várias disputas com iconoclastas.

Foi por breve tem po em m issão política e religiosa na Arábia. Ali parti­cipou de intensa disputa teológica com eruditos e clero m uçulm anos. A disputa era sobre o Santíssim a Trindade, conceito não aceito pelos m uçul­m anos. Constantino m ostrou ser bom conhecedor do Alcorão.

Retornando a Constantinopla, reassum iu sua cátedra, entrando para um m osteiro no m onte O lim po na Ásia M enor onde reencontrou seu irm ão M etódio, que há m uito tem po ali vivia. A convite do governador dos Cazares, foi em m issão nas regiões do M ar de Azov, onde havia coexis­tência entre judeus, m uçulm anos e cristãos. Estabeleceu-se em Quérson, onde estudou m ais o hebráico, a língua cazar, a língua gótica e o dialeto sam aritano. Nessa cidade visitou o local onde estavam os restos m ortais do São Clem ente um dos prim eiros papas de Roma falecido no ano 101, os quais C irilo m ais tarde, em 867, transferiu da Grande M orávia para Roma.

Na terra do Cazares teve m uito sucesso em disputas teológicas com estudiosos e Rabinos judeus; M uitos cazares foram batizados. Em lugar do pagam ento que os cazares queriam lhe prover, ele preferiu que 200 escravos gregos fossem libertados.

De volta a Constantinopla, dedicou-se à pesquisa linguística. O knyaz (príncipe) Rostislav, soberano da Grande M orávia, procurou o papa em Rom a, que indicasse um m estre religioso para ensinar ao povo da M orá­via sobre a fé cristã. Cirilo e seu irm ão M etódio, foram encarregados dessa m issão, por serem os únicos com conhecim ento da religião e das línguas eslavas. Levaram consigo seus prim eiros textos traduzidos e relíquias de um dos prim eiros bispos de Roma, São Clem ente.

Cirilo e seu irm ão perm aneceram m uitos anos na M orávia com o m issionários. No início foram m uito criticados pelos bispos latinos os quais alegavam que som ente três eram as línguas do cristianism o (latim , grego, hebreu), não uma língua eslava.

16

Sau+o do MêsNa região já existia o cham ado

"alfabeto arcaico". Cirilo e M etó- dio, a partir deste alfabeto, criaram o alfabeto glagolítico, influenciado pelos alfabetos grego, latino e hebraico, dando origem m ais tarde ao A lfabeto cirílico.

Em 867, os irm ãos e seus a lunos se reuniram na República de Veneza para m ais discussões sobre o uso da língua eslava na liturgia. Em Veneza, Cirilo recebeu o convite oficial do papa Nicolau II para ir a Rom a, onde encontraram o novo papa, Adriano II que apro­vou seus planos para a liturgia. As traduções da Bíblia e textos litúrgi- cos foram consagrados e aceitos e reconhecidos por Roma.

Em 868, a língua da Antiga Igreja Eslava foi oficializada e fina l­m ente adm itida com o quarta língua litúrgica da Igreja . Foi um fato m uito significativo, pois, depois disso, som ente no século XX , outros id iom as viriam a ser aceitos no ocidente.

Em 868, Cirilo adoeceu em Roma, onde vivia num m osteiro, no qual tom ou o nom e de Cirilo (era até então Constantino). M orreu em 869, foi enterrado na Igreja de São Clem ente em Roma.

O dia de São Cirilo e de São M etódio é celebrado em 14 de fevereiro pelas Igrejas Católica Rom ana e Igreja Episcopal (Igreja Anglicana). Na Igreja Oriental, o dia dedicado a C irilo e M etódio é 11 de maio.

Em 1980 o papa S. João Paulo II incluiu no Calendário Geral Rom ano os irm ãos C irilo e M etódio. Cinco de Ju lho é feriado nacional na República Tcheca e na Eslováquia em hom enagem a Cirilo por sua chegada à Grande M orávia em 8 6 3 .2 4 de M aio é feriado nacional na Bulgária e na República da M acedônia em honra aos dois irm ãos.

17

Покровитель нл МісяцьS ã s i/т Л р Л & ш а ^ (У іп о л (н і У ь м р т л о і У У е /т о іш

1 1 'MfLCO&HSl,Святі рівноапостольні Кирило (Костянтин) і М єфодій жили в IX

столітті. Обидва певною м ірою пов'язані з Україною .Були синам и слов'янина-болгарина. М єфодій у зрілом у віці

вступив на військову служ бу і став правителем однієї із слов'янських областей. Після 10 років служ би піш ов на гору Олімп і, прийнявш и там чернецтво, віддав себе богом ислію , читанні свящ енних книг та м олитві. Його молодш ий брат Костянтин ще в ю ності мав блискучі успіхи в науці. Після закінчення навчання піш ов в м онастир на березі Чорного м оря. Але скоро його силою повернули до столиці Константинополя, де він прийняв свящ еницький стан і був призначений бібліотекарем при храм і Св. С о ф іїта вчителем ф ілософ ії в школі. П ізніш е поїхав до свого брата М ефодія і розділив із ним подвиг чернецтва. Хозари, які ж или на берегах Дону, Волги й Азовського моря, просили ім ператора М ихаїла прислати їм наставників, які прилучили їх до християнської віри. Ж ереб випав на Костянтина. Він вируш ив на м ісіонерську працю разом із братом М ефодієм. Зупинилися в місті, де давно проповідував святий апостол Андрій Первозванний.

У хозар брати недовго проповідували. Повернувш ись до Константинополя, молодш ий брат зайнявся богослов'ям , а М єфодій отрим ав ігум енство в одном у м онастирі. Але скоро, на прохання слов'янських князів-правителів знову повернулися на слов'янські зем лі, переклали богослуж бових книг із грецької на слов'янську мову. Впорядкували слов'янську абетку, яка стала називатися кирилицею . їхня проповідь мала блискучий успіх, але їхня праця стрінула протистояння нім ецьких єпископів. Папа М икола І викликав 867 р. братів до Риму, де зустрів лю б'язно, які принесли йом у в дар частинку мощ ей м ученика Климента і перекладені богослуж бові книги слов'янською м овою , серед яких було й Євангеліє. Папа урочисто поклав їх на престол у храм і Св. М арії і навіть наказав відправити за ними службу.

14-го лю того 869 р. в Римі в 42-р ічном у віці Костянтин помер, прийнявш и перед см ертю ім'я Кирило.

18

Покровитель нлПісля см ерті Кирила

М ефодій, будучиоправданий новим папою Адріаном , був висвячений на єпископа М оравії та Панонії.Там він дбав про доручену йому паству й відправляв богослуж іння м овоюслов'янською . Західніцерковники надаліствердж ували, що є тільки три свящ енних мови — єврейська, грецька та латинська.

За наклепами латинських священиків за розпорядженням німецького імператора, Мефодія заслали в Швабію, де він терпів ув'язнення три роки. Папа Іван VIII наполіг на тому, щоб звільнити святого з арешту. Незабаром папа римський поставив його у архієпископа із званням папського легата, але згодом святого Мефодія знову піддали суду. Була нова заборона служити слов'янською мовою, але скоро його виправдали, і римський єпископ вручив булу про дозвіл на слов'янське богослужіння.

Перед своєю см ертю М ефодій відвідав Константинополь. Він пом ер 6 квітня 885 р. у похилом у віці. Похорон відспівували латинською , грецькою та слов'янською м овам и.

Святий рівноапостольний М ефодій залиш ив велику кількість учнів, які продовжували просвітительську справу, м іж інш ими, в м ісцевостях Волині та інш их регіонах у м еж ах з Україною . Звідси постав ще один зі ш ляхів пош ирення християнства на зем лях Руси- -України, який називаю ть північним .

Праця святих братів — це ще один доказ того, що всі народи повинні сповідувати віру в Господа Ісуса Христа рідною м овою , і мова кожного народу є свящ енна й угодна Богові.

19

+ Maria Bassarab Hneda

Maria nasceu no dia 05/03/1918 em Ivaí na comuni­dade de Linha Saltinho, filha de Miguel Bassarab e Eva Leviski, casou-se com Pedro Hneda e tiveram 7 filhos: Josafat (falecido), Isabel, Ana, Tereza, Mariano, Julia e Jorge, todos casados, 17 netos , 15 bisnetos e uma tataraneta, aos quais se dedicou com muito carinho.

Ao longo de sua vida residiu em Ivaí, Linha Água Parada, depois foi morar em Reserva Sítio do Rio do Peixe, mas com a morte de seu esposo Pedro, veio morar em Ponta Grossa com seu filho Mariano e sua nora Ana.

Viveu anos transmitindo os valores da vida para com todos. Até que veio a adoe­cer, precisando ir morar com uma de suas filhas onde continuaram a cuidar dela com muito amor e carinho.

Ela era uma pessoa muito alegre, carinhosa, religiosa, rezava muito, gostava de ler bons livros, participava de excursões, estava sempre presente nas missas, nas reuniões do Apostolado da Oração, adorações, via sacra, novenas e todas as festividades da igreja. Sempre gostou de ajudar na cozinha, ajudava ao próximo sempre dando bons exemplos a todos com sua fé e devoção em Deus e Nossa Senhora.

Mas com sua idade avançada sua saúde ficou debilitada e exigiu mais cuida­dos de todos.

Nos seus últimos momentos veio a receber o sacramento da Confissão, Eucaristia e a Unção dos Enfermos. Faleceu no dia 03/02/2016 e foi velada na Capela Sant'Ana com a presença de todos que a conheceram e participaram da sua vida. Seu sepultamento foi em Ivaí, como ela sempre quis.

Deixou muitas saudades e também muitos ensinamentos com sua eterna fé.Ficam saudades eternas de uma pessoa que se dedicou à família e à comu­

nidade.Agradecemos a todos que compareceram e ofereceram conforto e apoio no

momento da dor.Descanse em paz e olhai por todos, de onde estiver.

+ Izabel Futra Pastuch

Izabel faleceu no dia 14 de março de 2017 com 94 anos de idade. Nascida em Ponte Nova no dia 03 de outubro de 1922, era filha de Estefano e Catarina Futra. Casou-se com Valdomiro Pastuch e tiveram 8 filhos: Waldomira catequista do Sagrado Coração de

Посмертні Z/лдки

20

Jesus, José, Verônica, Maria, Teófilo, Salvador (em memória), Bernadete e llário que cuidou dela até a morte. Ficou viúva por 26 anos. Izabel era devota do Sagra­do Coração de Jesus, pertencia ao Apostolado da Oração, sempre participava das reuniões mensais. Trabalhou até o fim da vida, sempre preocupando-se com o bem-estar dos filhos. Ela tinha 8 filhos, 14 netos, 20 bisnetos e 1 tataraneta. Viveu uma vida com muita fidelidade à Igreja Católica respeitando seus deveres de cristã e respeitando o próximo. Mesmo impossibilitada de caminhar, jamais reclamou de seus sofrimentos.

A família agradece a todos que confortaram na dor, ao Padre Deonisio Bobalo, que sempre a visitava com o Santíssimo, também ao Padre Valdomiro Pastuch que fez o funeral. Também agradecemos às Catequistas do Sagrado Coração de Jesus que vieram em grande número ao funeral, à Diretora Geral do Instituto Filomena Procek, e a todos que a visitavam e vieram no velório. A todos muito obrigado. Que Deus acolha Izabel e lhe dê o descanso eterno.

Посмертні ^іадки

A Família

t Tereza Antonio Martins

"Eu vivi buscando a Ti meu Deus"

Nasceu no dia 25/11/1964 e Faleceu no dia 27/08/2016

Tereza era filha de Paulo e Natália Antonio, moravam em Palmital - PR.

Aos 9 anos de idade ficou órfã de mãe, tinha 3 irmãs e 4 irmãos. Teve como sua segunda mãe Eva Antonio, que a queria muito bem.

Tereza casou-se com Nelson Martins. Desse matrimônio tiveram um casal de filhos Juliano e Lucimar, ambos casados. Esses a deram 3 netos.

De Palmital Tereza mudou-se para Curitiba e posteriormente para Santa Catarina, onde veio a falecer.

Tereza sempre trabalhou como diarista. Ela adoeceu no dia 18 e foi interna­da na U.T.I. onde permanceu durante 10 dias. Faleceu no dia 27 de outubro. Seus órgãos foram doados, pois esse era seu desejo.

Seu corpo foi velado na capela mortuária. Em seu funeral estiveram presen­tes seus irmãos e irmãs dona Eva, a qual Tereza considerava sua mãe, parentes e amigos.

Tereza jamais será esquecida pelos seus familiares.Eva Antonio

21

В пам'ять братів Олекси Рубель, ЧСВВ і Йосафата Шульган, ЧСВВ

Брат Олекса Михайло Рубель, ЧСВВ, пройшов своє життя простою і тихою дорогою доброти й служби. Вірність для свого, Богові посвяченого життя, для нього не був це сон ані мрія, але дійсність, як також не було сном життя гідне й шляхетне як людини великої душі, хоч скрите в тій покірній і незамітній людині. Не мав глибоких богословських наук, але розумів, що життя не є нічим іншим як сходами до нічности. Як у кожній людині, в його житті було напевно багато сумних хвилин, але панувало ним

те, що гарне; були слабості, але також надія на щось краще, надія яка спалює сумніви й непевності та потішає; були молитви, діла любови до Христа, якому за молодости посвятив всеціло своє життя. Були хитання, але й радість на дорозі до посягнення великої мети; були хвилини тяжкі, мабуть і сльози, непевність, хвилини браку любови до себе самого але в більшості хвилини радісні, хвилини віри і в душі сяяло світло, в серці жаріло тепло, яке перетворювало життя в гарну дійсність, подібну до блаженної вічности; були й слабості, страх, хвилини непевности а смерть не була для нього карою, але благословенням і спокійним переходом до іншої таємної сфери існування, звідки нема повороту й для добрих нема навіть бажання повертатися на землю і наново починати земське життя, як нема ніякого бажання хворого який виздоровів, знова стрічатися зі слабістю.

Не дивлячися чим ти є, яке твоє становище в світі, високе або покірне, потрібно мати певність в дорозі життя, робити все з любови й віри в Бога і так ти напевно дійдеш до мети, бо найважніше в житті це не становище яке людина займає, але напрям який хтось вибрав і ним пустився в своїй дорозі й мета до якої доходить. Життя Олекси було подорожжю, де сам Ісус є дорогою, Святий Дух провідником, а Бог Отець пристаню де закінчується подорож і осягається те в що людина вірила й для чого посвятила свою молодість, свої праці, свої немочі, ціле своє життя.

Олекса Михайло Рубель, ЧСВВ, роджений для цієї землі дня 28 березня 1946 року і народжений до дефінітивного життя у Бозі, увійшов в море вічности в Бозі дня 25 лютого 2017 року. Своє туземне життя провів майже в забутті перед людьми, в покорі й тихості, посвячений на Божу службу

Посмертні 2 гадки

22

всеціло, відданий праці бджільництва й різних домашніх прислуг, злучений душею з Богом на молитві й в служінні та помочі в церковних богослужбах. Завдяки своєму гарному і люблячому характереві, люблений і шанований серед братів і малого кола людей з якими стрічався.

Так воно стається, що святих для загалу вірних канонізує Святіший Отець і дозволяє на прилюдне їх почитання. Але ніщо не противиться тому, щоб кожна людина собі вибирали для свого приватного почитання тих які офіціяльно Церкою не проголошені святими, а проголошені святими Богом, бо словами Св. Павла називає християн святими. Треба знати, що святих не роблять уряди, корони, ризи, титули, уряди, гроші чи щось подібне. Святих робить Бог через святе Хрищення і самі люди своїм життям вірним для того хрищення. Тому, не вагаюся назвати Олексу святим Божим угодником, бо злоби, найменшої злоби в нього не знайти, а лише службу, братерство, весселість і милосердя.

Олекса, в своїй праці в бджільництві не мав серця вдушити навіть влізливу бджілку, яка його через неувагу деколи жалила, бо навіть і ці дрібні працьовиті створіння своїм природнім інстинктом читали його добре для них серце й не обурювалися коли він збирав з вуликів їхню поживу. Він між ними працював як між своїми друзями, а коли деяка його вжалила, йому, здавалося, болю не відчував, а тільки брав її делікатно на бік з жалем, що втратила життя.

Зайняття Брата Олекси були домашні. Працював в домашній господарці, сужив у церкві. Рано ранесенько, він вже був у церкві, де приготовивши престіл на службу, клякав перед престолом і молився до Бога та слухав в тихості Божих слів. Після богослужби де служив священикам, підкріпивши зі спільнотою тіло, спішив до своїх зайнят, де приготовляв вулики для своїх улюблеих бджілок і коли був час делікатно, неначе просячи дозволу, забирав від них те, що вони назбирали для інших. Займався різними домашніми справами. Не забути й його любови до спорту. Коли лише була нагода він був на площі у футбольних змаганнях. Коли нераз через неувагу або завзятість потраив у ногу іншого, або коли інший його повалив на землю, його відповіддю був усміх, неначе б не мав нервів. Так любив спорт, що в недузі, коли після операції щойно вернувся зі шпиталю і бачив, що на площі ведеться гра, вискочив з авта й подався на площу та просив включити його до гри. Одне слово, Олекса це була людина Божа, вірний у своєму Богові посвяченому житті, відданий своїм обов'язкам, молитві, працьовитий, добросердечний, чоловік в якому не було злоби.

Місяць скорше, дня 24 січня, відійшов до вічности Брат Йосафат Йосиф Шульган, ЧСВВ. Роджений 13 квітня 1930 р в Прудентополіс . Все те, що сказано про Олександра треба сказати й про цього вірного слугу Бога й василіянського Чину. Окрім деяких відмінностей характерів, але однакової

Посмертні ^іадш

23

вірности для свого посвяченого життя, обидва брати продовж багатьох років були підтримкою василіянського монастиря в Іваї. Йосафат займався переважно механікою, працею машинами на полі, мистецтвом домашніх направок, а часто і сусідної машинерії. Попри свою професійну працюю, ніколи не забував за своє посвячене життя і за свої монаші зобов'язання. Обидва ці брати були людьми Божими й ще скорше перед відходом до вічности, залишили в кімнаті все готове на свій похорон, показали братам де що знаходиться і тому смерть для них не була несподіванкою, але очікуваною хвилиною зустрічі з Богом.

Віримо, що в цей ювілейний рік Василіянського чину, Провінція Святого Йсифа отримала вірних заступників перед Богом.

Вічна вам пам'ять, Олександре й Йосафате! Дякуємо за ваше гарне й прикладне життя, за Вашу жертвенну працю в отримуванні монастиря. Просимо, вставляйтеся за нами перед Богом до якого ви дійшли і в якому радієте вічним блаженством.

О.Тарсикій

Посмертні ІЛДКМ

ÀgRAdecimentOSО Apostolado da Oração das senhoras e senhores de Palmital, agradecem

ao Sagrado Coração de Jesus e Maria e a São José pelas graças recebidas durante o ano de 2016. Pela inauguração da nova igreja, pelas pessoas que ajudaram e contribuíram para que a tão esperada bênção fosse possível. Que São José protetor do Menino Jesus, derrame suas bênçãos e proteção ao Apostolado e que dê paz e harmonia nas famílias. R$70,00

O AO de Palmital pede por novas vocações sacerdotais e religiosas. R$30,00.

Apostolado de Oração de Linha Eduardo ChavesO Grupo do AO das senhoras de Linha Eduardo Chaves é composto por 33

membros, sendo a presidente do grupo a Sra. Otília Kreczkiuski, a qual dirige o grupo a 40 anos.

As reuniões acontecem no segundo domingo de cada mês e no período quaresmal são realizados encontros nas quartas-feiras no período da manhã para leitura sobre a paixão e via-sacra.

O Grupo sempre participa de encontros, visita aos doentes e ajuda aos necessitados.

24